Справа № 915/535/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ У Х В А Л А 09 листопада 2020 року м. Одеса Справа № 915/535/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А. розглянувши заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про вжиття заходів забезпечення при розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 у справі №915/535/17 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВУАР-СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "ТАВРІЯ" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 задоволено клопотання ліквідатора ТОВ будівельно-торгівельна компанія "ТАВРІЯ" від 30.07.2020 №02-01-204 про надання згоди на продаж та визначення умов продажу майна банкрута, надано згоду на продаж майна ТОВ будівельно-торгівельна компанії "ТАВРІЯ" на умовах визначених в ухвалі суду. Південно-західним апеляційним господарським судом отримано апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на вищевказану ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відкрито апеляційне провадження по справі №915/535/17 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020. Разом з апеляційною скаргою Південно-західним апеляційним господарським судом отримано заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про вжиття заходів забезпечення в якій апелянт просить заборонити ліквідатору Товариству з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "ТАВРІЯ" арбітражному керуючому Жмакіну С.А. вчиняти дії у справі №915/535/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "ТАВРІЯ" щодо проведення аукціону (ів) з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації/відчуження майна Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "ТАВРІЯ", що є предметом забезпечення вимог АТ «Укрексімбанк», а саме: нерухоме майно нежитлова будівля, торговельний центр, літ. А-1, розташоване за адресою місто Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 9Т, загальною площею 9531,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 36907048101, вартістю 81765210 грн, майно є предметом забезпечення вимог Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України». Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що вжиття заходів забезпечення позову буде слугувати реальною гарантією виконання судового рішення, виходячи з розумності, обґрунтованості і адекватності вимог АТ «Укрексімбанк» щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі. Заявник вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, чим буде позбавлено АТ «Укрексімбанк» ефективного способу поновлення порушених прав, за захистом якого він звернувся. АТ «Укрексімбанк» зазначає, що ним наведені обставини вжиття відповідних заходів забезпечення у зв`язку з діями ліквідатора, направленими на продаж майна, що є предметом забезпечення вимог банку, до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020. На думку заявника, задоволення заяви призведе до охорони матеріально-правових інтересів АТ «Укрексімбанк», в т.ч. і як забезпеченого кредитора у справі, від неправомірних дій з боку ліквідатора з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь АТ «Укрексімбанк», а тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. До суду апеляційної інстанції надійшли заперечення проти заяви АТ «Укрексімбанк» про вжиття заходів забезпечення від Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТОРГ» в яких останнє просить відмовити у задоволенні заяви АТ «Укрексімбанк» про вжиття у справі №915/535/17 заходів забезпечення. В обґрунтування своїх заперечень ТОВ «НЕСТОРГ» зазначає, що вжиття у справі на стадії ліквідаційної процедури заходів забезпечення шляхом заборони ліквідаційної процедури заходів забезпечення шляхом заборони ліквідатору банкрута вчиняти дії щодо проведення аукціонів з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації/відчуження майна банкрута, прямо суперечитиме імперативним приписам ст. 40, ч.1 ст. 95 Кодексу України з процедур банкрутства та меті процедур банкрутства, закріпленій в преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства, яка полягає у задоволенні вимог кредиторів. ТОВ «НЕСТОРГ» відзначає, що умовою вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. 137 ГПК України, є наявність певної матеріально-правової вимоги особи, яка просить про вжиття таких заходів, до іншої особи. У даному випадку, як вважає ТОВ «НЕСТОРГ», АТ «Укрексімбанк» просить вжити заходів забезпечення шляхом заборони ліквідатору банкрута вчиняти дії щодо проведення аукціону з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації/відчуження майна банкрута без наявності будь-якої матеріально-правової вимоги до ліквідатора або банкрута, здійсненої у визначеній законом процесуальній формі, в тому числі щодо визначення предмета та підстав такої вимоги. Застосування, у такому разі, передбачений ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову, суперечитиме вимогам ст. 136 ГПК України. Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про вжиття заходів забезпечення, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до вимог ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, норми якої кореспондують з приписами ч.6 ст. 12 ГПК України, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, встановленням заборони відповідачу вчиняти певні дії та зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту. При цьому, положення ГПК України про забезпечення позову застосовуються у справі про банкрутство з урахуванням вимог ГПК України, що визначає особливості провадження у справі про банкрутство як окремої форми судового процесу. Відтак, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, передбачені загальними положеннями ст. 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства. У відповідності до ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала. У процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником або органом управління боржника виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право припинити повноваження керівника або органу управління боржника та покласти виконання його обов`язків на розпорядника майна. Про припинення повноважень керівника або органу управління боржника та покладання його обов`язків на розпорядника майна господарський суд виносить ухвалу. З дня постановлення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника або органу управління боржника відповідні посадові особи боржника, повноваження яких припинені ухвалою господарського суду, зобов`язані протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна - прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі. Таким чином, заходи щодо забезпечення вимог кредиторів відповідно ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства можуть бути введені на стадії розпорядження майном та діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі. В той же час, відповідно до приписів ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Статтею 59 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Так, постановою господарського суду Миколаївської області від 22.11.2019 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства) продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Зняття заборон та арештів із майна боржника після введення ліквідаційної процедури в порядку Кодексу України з процедур банкрутства є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб. Відповідно до вимог ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатором є арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури. Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обмеження щодо розпорядження його майном підлягають скасуванню. Це пов`язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна боржника, а тому майно боржника повинно бути вільним від будь-яких обтяжень. Колегія суддів зауважує, що ліквідаційна процедура у справі №915/535/17 введена постановою Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2019 та на теперішній час не завершена. За змістом положень ст.ст. 61, 62, 63 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідаційна процедура направлена на здійснення заходів щодо задоволення в порядку визначеному Кодексом України з процедур банкрутства вимог кредиторів, шляхом продажу майна банкрута. Вжиття заходів забезпечення шляхом заборони ліквідатору боржника вчиняти дії щодо проведення аукціону (ів) з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації/відчуження майна боржника, що є предметом забезпечення вимог АТ «Укрексімбанк», з огляду на встановлені обставини, може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб (кредиторів) в контексті їх правомірних очікувань на задоволення майнових вимог до боржника за рахунок продажу майна банкрута. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.03.2020 по справі № 5016/1284/2012(5/45). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Втім, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення, Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» не навело обґрунтованих припущень з приводу того, що невжиття запропонованих ним заходів істотно вплине на ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів. За таких обставин заява Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про вжиття заходів забезпечення задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. ст.ст. 136-137, 140, 232-234, 236, 240, 281, 286-288 ГПК України, колегія суддів у х в а л и л а: Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про вжиття заходів забезпечення. Ухвала згідно з ст.235 ГПК України набуває законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Ухвалу складено та підписано 09.11.2020 у зв`язку із перебуванням судді Лавриненко Л.В. у відпустці з 03.11.2020 по 06.11.2020. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Лавриненко Л.В. Суддя Мишкіна М.А.