Справа № 911/3554/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" жовтня 2020 р. Справа№ 911/3554/17 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Отрюха Б.В. суддів: Сотнікова С.В. Остапенка О.М. секретар судового засідання: Вознюк К.Л. без участі представників у зв`язку із нез`явленням відповідно до протоколу судового засідання від 28.10.2020, розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві (ГУ ДПС у місті Києві; Управління) на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі № 911/3554/17 (суддя Лутак Т.В.) за кредиторською заявою Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) у справі № 911/3554/17 за заявою акціонерного товариства «ВТБ Банк» (АТ «ВТБ Банк» ) до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет» (ТОВ «Вітмет») про банкрутство, ВСТАНОВИВ: У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/3554/17 за заявою АТ «ВТБ Банк» до боржника ТОВ «Вітмет» про банкрутство. Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2017 порушено провадження у даній справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства здійснено 14.12.2017 (номер публікації якого 47904). 25.05.2018 ухвалою господарського суду Київської області затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ТОВ «Вітмет». 17.05.2019 постановою господарського суду Київської області визнано банкрутом ТОВ «Вітмет», відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута - призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Товариства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури здійснено також 17.05.2019 (номер публікації якого 59587). 25.06.2019 Головне управління ДФС у м. Києві подало суду заяву про визнання грошових вимог до ТОВ «Вітмет» у сумі 43 178, 98 грн. 27.07.2020 ухвалою Господарського суду Київської області було відхилено повністю кредиторські вимоги ГУ ДФС у м. Києві до ТОВ «Вітмет». Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, апелянт звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив, зокрема, замінити сторону ГУ ДФС у м. Києві на ГУ ДПС у м. Києві та скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 27.07.2020 в частині відхилення кредиторських вимог до Товариства. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотнікова С.В., Остапенка О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 апеляційну скаргу ГУ ДФС України у місті Києві на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі № 911/3554/17 залишено без руху. Оскільки 09.09.2020 Управлінням було усунуто недоліки, то ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 було задоволено клопотання ГУ ДПС України у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження оскаржуваної ухвали, поновлено Управлінню строк на її апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено справу до розгляду на 28.10.2020. Ухвалою суду від 28.10.2020 було замінено сторону ГУ ДФС у м. Києві на ГУ ДПС у м. Києві. У судове засідання представники сторін не з`явилися. Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами у даному судовому засіданні. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з огляду на таке. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною четвертою ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Положеннями п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Статтею 41 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України. Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, Грошові вимоги ГУ ДПС у м. Києві обґрунтовані власною довідкою про заборгованість, власними розрахунками заборгованості, податковими повідомленнями-рішеннями № 0011181501 від 29.10.2014 та № 0011311501 від 30.10.2014. Загальна сума вимог Управління становить 43 178, 98 грн., з яких: 41 988, 98 грн. - єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагорода за договорами цивільно-правового характеру, допомога по тимчасовій непрацездатності та 1 190 грн. - штрафні санкції з податку на прибуток приватних підприємств. Ліквідатор банкрута згідно повідомлення про розгляд грошових вимог вих. № 02-01/71-310 від 23.06.2020 (вх. № 12829/20 від 25.06.2020) відхилив повністю кредиторські вимоги ГУ ДПС у м. Києві з посиланням на статтю 102 Податкового кодексу України. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2020 було зобов`язано ГУ ДПС у м. Києві надати суду: оригінали (для огляду) доданих до заяви б/н б/д (вх. № 12536/19 від 25.06.2019) документів; декларацію/звіт про суми нарахованого єдиного внеску від 03.05.2012 у розмірі 41 988, 98 грн.; документально підтвердженні та нормативно обґрунтовані письмові пояснення із зазначенням конкретних періодів ("з" - "до") виникнення/нарахування, заявлених до визнання грошових сум та строку виникнення у боржника зобов`язання щодо сплати заборгованості, заявленої до визнання, проте, станом на 27.07.2020 вказані вимоги суду виконано не було, у зв`язку з чим господарський суд Київської області розглядав вимоги ГУ ДПС у м. Києві до Товариства за наявними у справі документами, при цьому, до апеляційної скарги витребувані документи також не було подано Управлінням. За змістом статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" податкові органи мають право, зокрема: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання податковими органами функцій, передбачених цим Законом; проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України. За змістом статті 14 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що податкові органи зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону. Згідно зі ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок (пункт 10 розділу 4 наказу Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"). Відповідно до пункту 1 розділу 6 вищевказаного наказу до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Розділом 7 наказу визначено, що фінансові санкції (штраф і пеня) застосовуються органами доходів і зборів на підставі відповідного рішення, яке приймається на підставі складеного акту про певне порушення, отже, з вищезазначеного вбачається, що нарахування та сплата єдиного внеску, в свою чергу і наявність заборгованості з єдиного внеску, повинно бути підтверджено певними визначеними законодавством документами. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, Управлінням на підтвердження наявності у боржника заборгованості з єдиного внеску у розмірі 41 988, 98 грн. надано суду лише власний розрахунок боргу, а вимоги суду, що були наведені в ухвалі суду від 16.07.2020 ГУ ДПС у м. Києві не було виконано, тобто не подано суду документально підтвердженні відомості (докази у розумінні статті 76 ГПК України) щодо заявлених ним до визнання грошових сум (єдиний внесок, недоїмка, штраф, пеня). Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з інформаційними даними ІТС "Податковий блок" ТОВ «Вітмет» перебуває за основним місцем обліку в Головному управлінні ДПС у Черкаській області. Відповідно до пояснень Головного управління ДПС у Черкаській області (вх. № 14120/20 від 10.07.2020), станом на 08.07.2020 за Товариством обліковується податковий борг у розмірі 1 190 грн. з податку на прибуток приватних підприємств, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 0011181501 від 29.10.2014 та № 0011311501 від 30.10.2014, будь-якої інформації щодо наявності у боржника заборгованості з єдиного внеску Головним управлінням ДПС у Черкаській області не зазначено і доказів щодо цього не надано. Отже, за таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для визнання грошових вимог ГУ ДФС у м. Києві до ТОВ «Вітмет» у розмірі 41 988, 98 грн. - єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагорода за договорами цивільно-правового характеру, допомога по тимчасовій непрацездатності. Разом з тим, відповідно до положень ст. 46 Податкового кодексу України на платників податків покладено обов`язок з подання податкових декларацій контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі яких здійснюється нарахування (сплата) податкового зобов`язання. У разі невиконання платником податків обов`язку щодо подання податкової звітності контролюючий орган в силу п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України має право провести податкову перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених Податковим кодексом України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. При цьому, п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України встановлено граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами проведення його податкової перевірки та/або самостійно визначеного платником податків у податковій декларації, у 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Згідно з пунктом п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючому органу надано право, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України). Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в п. 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (пункт 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України). Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду також погоджується з думкою суду першої інстанції, що системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу ст. 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Отже, оскільки вимоги ГУ ДПС у м. Києві у розмірі 1 190 грн. (штрафні санкції з податку на прибуток приватних підприємств) виникли на підставі податкових повідомлень-рішень № 0011181501 від 29.10.2014 та № 0011311501 від 30.10.2014 та заявлені до суду 20.06.2019, тобто після спливу 1095-денного строку стягнення зазначеного боргу, то є підстави для визнання цього боргу безнадійним та списання в обов`язковому порядку і виключає можливість визнання таких вимог у процедурі банкрутства як грошових вимог кредитора. У частині третій статті 13, частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Беручи до уваги наведене, враховуючи, що апелянтом не подано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують викладені у апеляційній скарзі обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 269, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі № 911/3554/17 залишити без змін. 3. Матеріали справи № 911/3554/17 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено статтею 287 ГПК України. Повний текст постанови підписано 04.11.2020. Головуючий суддя Б.В. Отрюх Судді С.В. Сотніков О.М. Остапенко