Справа № 908/1574/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД У Х В А Л А про відмову у відкритті апеляційного провадження 08.06.2021 м.Дніпро Справа № 908/1574/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.08.2020 (суддя Юлдашев О.О., повний текст ухвали складено та підписано 19.08.2020) у справі за заявою Головного управління ДПС у м. Києві, м. Київ до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр", м.Запоріжжя про визнання банкрутом, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.08.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр". Визнано грошові вимоги кредитора до боржника у розмірі 10 756 536,51 грн - основного боргу. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Христенка Вадима Васильовича. Кандидатури арбітражних керуючих: Рабчуна Р.О., Рибкіної Н.В., Потупало Н.І., Кузнецової В.В., Сиволобова М.М. - відхилено. Зобов`язано розпорядника майна Христенка В.В. надавати суду проміжні звіти про проведену роботу щомісячно. Встановлено розпоряднику майна грошову винагороду в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів, авансованих заявником (ГУ ДПС у м. Києві) на депозитний рахунок Господарського суду Запорізької області, за рахунок коштів, одержаних боржником у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, згідно з ч. 2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства. Зобов`язано учасників справи вчинити певні дії. Не погодившись з ухвалою господарського суду ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.08.2020, заяву Головного управління ДПС у м.Києві про відкриття провадження у справі про банкрутство повернути без розгляду. Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.05.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Коваль Л.А. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.08.2020 залишено без руху; надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення цього строку, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 12.05.2021 скаржником подано заяву про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів враховує таке. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на апеляційне оскарження судового рішення. Статтею 256 Господарського процесуального кодексу України урегульовано питання строку на апеляційне оскарження і підстав для його поновлення. Так, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції 18.08.2020, підписана 19.08.2020, таким чином, строк апеляційного оскарження зазначеного судового акта закінчився 31.08.2020 (з урахуванням 29.08.2020 та 30.08.2020 - вихідні дні). Скаржником апеляційну скаргу подано 30.04.2021, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, тобто із пропуском десятиденного строку, встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений судом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відтак, статтею 119 Господарського процесуального кодексу України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Заява про поновлення пропущеного строку, обґрунтована тим, що довіреність №20/06-20 від 20.06.2020 якою був уповноважений ОСОБА_2 була скасована 31.12.2020, про що останньому було направлено повідомлення за допомогою передачі листа міжміським перевізником за маршрутом Одесса-Запоріжжя. Фактично ОСОБА_2 отримав вищевказане повідомлення лише 23.01.2021, про що свідчить відмітка на другому примірнику написана власноручно повіреним. Другий примірник повідомлення про скасування довіреності №20/06-20 від 20.06.2020 було отримано за допомогою логістичних засобів "нової пошти" лише 31.05.2021. Також скаржник звертає увагу суду на непідйомну суму судового збору, яку ОСОБА_1 вимушений був сплатити за подання апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.01.2021 на адресу господарського суду надійшло клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Сиротенко О.О. про припинення повноважень керівника боржника ОСОБА_1 , до якого додані докази листування із керівником боржника. У вказаних листах розпорядником майна було повідомлено ОСОБА_1 про відкриття провадження у даній справі про банкрутство. Статтею 244 Цивільного кодексу України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст.246 Цивільного кодексу України). 22.01.2021 представник товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" ОСОБА_2 був ознайомлений з матеріалами справи. Повноваження ОСОБА_2 підтверджені довіреністю №20/06-20 від 20.06.2020, яка підписана директором товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр" ОСОБА_1. Зміст довіреності №20/06-20 від 20.06.2020 свідчить про те, що ОСОБА_2 уповноважений представляти інтереси товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр", зокрема, в судах загальної юрисдикції, адміністративних, господарських судах всіх інстанцій, третейському суді та приймати участь у судових засіданнях від імені та в інтересах. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про скасування довіреності №20/06-20 від 20.06.2020. Так, частинами 1,2,3 ст.249 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася. Заявником апеляційної скарги не надано належних та допустимих доказів повідомлення ОСОБА_2 про скасування довіреності станом на 22.01.2021. Отже, під час ознайомлення з матеріалами даної справи, ОСОБА_2 діяв в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр". Таким чином, станом на 22.01.2021 ОСОБА_1 , як керівнику товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр", було відомо про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр". Крім того, колегія суддів враховує що апеляційна скарга на ухвалу господарського суду від 18.08.2020 подана скаржником повторно. З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2021 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.08.2020 , яка ухвалою від 15.03.2021 залишена без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги у строк не пізніше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Ухвалою апеляційного господарського суду від 20.04.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.08.2020 повернуто скаржнику без розгляду, оскільки заявник апеляційної скарги наданим йому процесуальним правом щодо усунення недоліків апеляційної скарги не скористався, доказів усунення недоліків апеляційної скарги не надав. Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 № 23436/03). У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків". Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 вказаної Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Рішення у справі "Рябих проти Росії"). Колегія суддів враховує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Посилання скаржника на відсутність коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною обставиною, що перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим скаржник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. В клопотанні про поновлення строку скаржником не наведено достатнього обґрунтування та належних доказів поважності причин пропуску, та не зазначено об`єктивних обставин непереборної сили, що стали причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим, колегія суддів визнає зазначені в клопотанні підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав. При цьому, у даному випадку своєчасне подання апеляційної скарги залежала тільки від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Керуючись ст.ст. 174,234,235,258,261 Господарського процесуального кодексу України, суд, - УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.08.2020 у справі №908/1574/20. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.08.2020 у справі №908/1574/20. Апеляційну скаргу з доданими до скарги матеріалами повернути скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий суддя В.О. Кузнецов Суддя Л.А. Коваль Суддя А.Є. Чередко