Справа № 914/2252/20

УХВАЛА 07 липня 2022 року м. Київ cправа № 914/2252/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.10.2021 (про визнання кредиторських вимог АТ "Укргазбанк") у справі № 914/2252/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальне підприємство "МАК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" про банкрутство ВСТАНОВИВ: 24.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.10.2021 (про визнання кредиторських вимог АТ "Укргазбанк") у справі №914/2252/20 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2252/20 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К. М., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.06.2022. Дослідивши матеріали касаційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті. Поряд з цим, за приписами частини другої зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. При цьому пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах ; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19). У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України. Водночас правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає частина друга статті 287 ГПК України та пункт 5 частини другої статті 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до приписів частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали. Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства. Відповідно до статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Враховуючи, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022, якою переглянуто ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.10.2021 у справі №914/2252/20, повний текст якої виготовлено 14.03.2022, підлягала касаційному оскарженню протягом двадцяти днів з дня її складання, а саме до 04.04.2022 включно, з урахуванням частини четвертої статті 116 ГПК України, відтак звернення із касаційною скаргою 24.06.2022 відбулось із пропуском такого строку. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. При цьому, нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, долучивши до нього на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження відповідні докази. Направляючи на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу 24.06.2022, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 23.02.2022 на адресу заявника касаційної скарги не надходила, а в судовому засіданні 23.02.2022 апеляційним судом в режимі відео конференції було оголошено відкладення судового засідання на іншу дату, та клопотав про поновлення пропущеного процесуального строку в прохальній частині касаційної скарги. Оскільки касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" подано безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, то колегія суддів за відсутності матеріалів справи №914/2252/20 позбавлена можливості перевірити відповідність касаційної скарги вимогам статті 290 ГПК України, в тому числі перевірити достовірність доводів зазначених в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, та, відповідно, вирішити питання щодо відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за вищевказаною касаційною скаргою, повернення касаційної скарги без розгляду. Відтак, враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне витребувати матеріали справи №914/2252/20. Керуючись статтями 234, 235, 288 Господарського процесуального кодексу України, Суд, - У Х В А Л И В: 1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.10.2021 залишити без руху. 2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали. 3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292, 293 Господарського процесуального кодексу України. 4. Витребувати з Господарського суду Львівської області, Західного апеляційного господарського суду оригінали матеріалів справи №914/2252/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ". Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий О.В. Васьковський Судді К.М. Огороднік В.Я. Погребняк