Справа № 904/156/21

УХВАЛА 11 серпня 2022 року м. Київ cправа № 904/156/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г., за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В., представників учасників справи: позивача: Смолов К.В., відповідача-1: Сердійчук О.Л., відповідача-2: не з`явився, відповідача-3: не з`явився, ТОВ "Компанія "Системи Енергоефективності": Сиромятников Е.О. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Місто Банк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2022 (колегія суддів у складі: Парусніков Ю.Б. - головуючий, Білецька Л.М., Мороз В.Ф.) та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2021 (суддя Суховаров А.В.) за заявою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Техметалосервіс" арбітражного керуючого Смолова Костянтина Вікторовича до 1) Публічного акціонерного товариства "Місто Банк"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Техметалосервіс"; 3) Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. про визнання недійсним іпотечного договору від 12.01.2018; визнання протиправним та скасування Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; припинення права власності у справі №904/156/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Системи Енергоефективності" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Техметалосервіс" про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: Рух справи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Системи Енергоефективності" (далі - Кредитор) 06.01.2021 звернулось до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Техметалосервіс" (далі - Боржник). 2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 зазначену заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство і додані до неї документи повернуто без розгляду заявнику. 3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021 вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, матеріали справи передані на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі. 4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника. Стислий зміст позовних вимог 5. У межах справи про банкрутство Боржника розпорядник майна Боржника 16.06.2021 звернувся до господарського суду з заявою до Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (далі - Банк), Боржника та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. про: - визнання недійсним іпотечного договору від 12.01.2018, укладеного між Боржником і Банком (далі - Іпотечний договір); - визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.03.2018, запису про право власності за номером 25202706; - припинення права власності Банку на предмет іпотеки за Іпотечним договором (далі - Заява). 6. Заява обґрунтована наявністю ознак фраудаторності правочину з укладення Іпотечного договору, зважаючи на відсутність відомостей щодо економічної доцільності укладення спірного правочину в забезпечення виконання зобов`язань не пов`язаної з Боржником юридичної особи, строк виконання яких перед Банком спливав через чотири дні після укладення Іпотечного договору. Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 7. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2021 у справі № 904/156/21 Заяву задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 40072517 від 12.03.2018) і запис про право власності за номером 25202706; припинено право власності Банку на склад світлих нафтопродуктів, що є предметом Іпотечного договору; в задоволенні вимог про визнання недійсним Іпотечного договору відмовлено. 8. Скасовуючи реєстраційні записи, місцевий господарський суд послався на протиправність їх вчинення щодо предмета іпотеки, який знаходився під арештом, що є підставою для відмови у державній реєстрації прав. Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання недійсним Іпотечного договору, місцевий господарський суд послався на відсутність ознак фраудаторності, оскільки спірне нерухоме майно вже знаходилось в іпотеці. 9. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2022 скасовано ухвалу першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог Заяви про визнання недійсним Іпотечного договору, визнано недійсним Іпотечний договір, в іншій частині ухвалу залишено без змін. 10. Постанова мотивована тим, що в результаті укладення Іпотечного договору Боржник позбавився права власності на майно вартістю 111563392,00 грн за відсутності будь-якого обґрунтування доцільності та необхідності вчинення таких дій, у зв`язку з чим дії Боржника є недобросовісними та містять ознаки фраудаторності. Також, за висновком суду апеляційної інстанції, підлягає задоволенню вимога щодо скасування реєстраційних записів про право власності Банку на предмет Іпотечного договору як похідна від основної вимоги. При цьому апеляційний господарський суд відхилив доводи Банку щодо необхідності застосування позовної давності до спірних правовідносин. Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника 11. Банк звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви розпорядника майна Боржника у справі повністю. 12. Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків) мотивована наявністю підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, через неврахування судами висновків щодо застосування норм права (зокрема статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства), викладених у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №910/9177/20, від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 23.07.2021 і від 11.08.2021 у справі №520/8982/18, від 14.12.2021 у справі №902/1023/19(902/508/20). 13. Банк зазначає, що положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) підлягають застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, та не підлягають розширеному тлумаченню, тоді як Іпотечний договір укладений 12.01.2018, а провадження у справі про банкрутство відкрито 20.09.2021. 14. Водночас Банк наголошує, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі строку в 1 рік, що передував порушенню справи про банкрутство та який передбачався статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). 15. Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, Банк звертає увагу на те, що наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи 16. Боржник надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення скаргу та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції (в частині визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності) і постанови суду апеляційної інстанції. 17. Боржник вважає, що суд апеляційної інстанції надав належну юридичну оцінку встановленим обставинам справи щодо наявності критеріїв фраудаторності в Іпотечному договорі. При цьому Боржник зазначає, що усталена практика Верховного Суду щодо визнання недійсними фраудаторних правочинів виходить з того, що головним критерієм фраудаторності того чи іншого правочину є не строк його вчинення, а оцінка дій боржника з точку зору добросовісності та наміру завдати шкоди кредиторам. 18. Також Боржник заперечує проти твердження Банку про відсутність порушення порядку державної реєстрації права власності на предмет іпотеки при прийнятті спірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.03.2018 та посилання на постанову Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №520/8982/18. 19. Кредитор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційне провадження закрити відповідно до статті 296 Господарського процесуального кодексу України. 20. Кредитор вважає, що висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, не можуть бути застосовані до справи, що розглядається, а отже касаційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України та касаційне провадження підлягає закриттю. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 21. 04.09.2007 Банк та Боржник уклали договір про надання кредиту на умовах кредитної лінії №23/11, а також договір іпотеки №23/Ю-З-1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кудрявцевою Т.М. за реєстровим №2514. 22. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №247492981 від 10.03.2021 іпотеку за договором іпотеки №23/Ю-З-1 від 04.09.2007 внесено до реєстру за №5596225 від 04.09.2007. 23. Банк (кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагросервіс" (позичальник) 01.02.2008 уклали договір №01022008 про надання кредиту на умовах кредитної лінії, за умовами пункту 2.1 якого (в редакції додаткової угоди №18 від 08.06.2015) Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 3251261,91 доларів США строком до 16.01.2018. 24. 12.01.2018 Банк (іпотекодержатель) та Боржник (іпотекодавець) уклали Іпотечний договір, за умовами якого Боржник з метою забезпечення належного виконання зобов`язань ТОВ "Хімагросервіс" як позичальника за кредитним договором №01022008 від 01.02.2008 передає, а іпотекодержатель приймає в наступну іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно: склад світлих нафтопродуктів, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1459371712214), що знаходиться по вул. Заводській (вул. Леніна), 25-В, у селі Партизанське, Дніпровського району, Дніпропетровської область. 25. Предмет іпотеки складається з наступних будівель та споруд: літ. А адміністративно-побутовий корпус площею 152,1 м2, літ. Б операторська площею 29,5 м2, літ. В насосна станція пожежогасіння площею 59,6 м2, літ. Г насосна станція площею 12,5 м2, літ. Д навіс (літ. Г1 навіс площею 54,7 м2, бас2 басейн для обладнання площею 30 м2), бас протипожежне водоймище 1060 м3, бас1 колодязь управління зрошування резервуарів 1 шт., ТП, ТП1, КТП 2 шт., Зя, Зя1 очисні спорудження побутових стоків 2 шт., Зя2 очисні спорудження ливневих стоків - 1 шт., Зя3 ємність брудо-утримувач 1 шт., ОК, ОК1 оглядові колодязі 2 шт., ОК2 колодязь управління обладнанням 1 шт., ОК3 дренажний колодязь 1 шт., ОК4 роз`єднувальний колодязь 1 шт., К колонка 1 шт., І замощення площею 6730 м2, II резервуарний парк площею 3150 м2, III газозбірник площею 220 м2; № 1-4 огорожа (№1 ворота площею 16 м2, №2 огорожа площею 347,3 п/м, №3 ворота площею 16 м2, №4 підпірні стіни площею 230 п/м), № 5-12 автоналивні колонки 8 шт., №13 зливна естакада 90 м2, №№14, 15 наливні колонки 2 шт., №№16-19 ливні колонки 4 шт., №№20-24 резервуари для пального 1000 м2 5 шт., №№25, 26 резервуари для пального 700 м2 2 шт., №№27, 28 водоприймачі 2 шт., №№29, 30 ємності для сховища концентрованого піноутворювача 2 шт., №№31-34 пожежні гідранти 4 шт., №№35, 36 маслоутримувач 2 шт., №№37-39 блискавко захисні вежі 3 шт., №№40, 41 брандмауери 137 п/м, №42 залізнична колія 140 п/м. (за даними технічного паспорту, виготовленого ТОВ "Перша Дніпропетровська будівельна компанія", загальна довжина залізничних колій становить від стрілочного переводу примикання до упору 208 м). 26. Зазначене нерухоме майно, належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №390378, виданого 17.08.2007 Виконавчим комітетом Партизанської селищної ради, та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Дніпропетровській області від 17.11.2011 №ДП143110803Р, право власності на яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.01.2018, номер запису про право власності: 24347514, реєстраційний номер об`єкта, нерухомого майна 459371712214. 27. Заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін складає 111563392,00 грн. 28. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотекодержателем будь-яким способом, який визначається самостійно іпотекодержателем, та який передбачений та/або не заборонений цим договором або законодавством України (пункт 6.4 Іпотечного договору). 29. У разі звернення стягнення на предмета іпотеки, реалізація предмета іпотеки може проводитися за вибором іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про виконання вимог іпотекодержателя, в тому числі шляхом прийняття предмета іпотеки у власність іпотекодержателем, або будь-яким іншим способом, щодо якого сторони досягли згоди, тощо (пункт 6.5 Іпотечного договору). 30. Іпотечний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами за умови його нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов`язань, забезпечених іпотекою за Іпотечним договором, належним чином і в повному обсязі. У разі продовження строку дії кредитного договору, строк дії Іпотечного договору автоматично продовжується на той же строк (пункт 7.1 Іпотечного договору). 31. Внаслідок невиконання ТОВ "Хімагросервіс" кредитних зобов`язань за договором №01022008 від 01.02.2008, Банк 19.01.2018 звернувся до позичальника та майнового поручителя з претензією про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій зазначив про необхідність виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку її невиконання. 32. Нотаріально посвідченою заявою від 12.01.2018 Боржник надав згоду на задоволення Банком забезпечених іпотекою вимог за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом набуття у власність. 33. Кредитний комітет Банку 12.03.2018 ухвалив рішення №34, погоджене правлінням Банку згідно з протоколом №08 від 12.03.2018, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність Банку. 34. Банк 12.03.2018 звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Ю.О. із заявою щодо проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки. 35. За результатом розгляду поданої заяви нотаріус Ричка Ю.О. як реєстратор 12.03.2018 прийняв рішення (індексний номер 40072517 від 12.03.2018) та провів державну реєстрацію права власності Банку на предмет іпотеки. 36. Відповідно до інформаційної довідки №261711894 від 15.09.2021 щодо нерухомого майна Боржника - складу світлих нафтопродуктів, що розташований по вул. Заводській, 25-в, у с. Партизанське, Дніпровського району, Дніпропетровської області, яким забезпечено виконання кредитних зобов`язань ТОВ "Хімагросервіс" перед Банком, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься така інформація: номер запису про право власності/довірчої власності: 25202706; тип права власності - право власності; дата, час державної реєстрації - 12.03.2018 17:20:10; державний реєстратор - приватний нотаріус Ричка Юлія Олександрівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.; підстава для державної реєстрації - іпотечний договір, серія та номер: 27, виданий 12.01.2018, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна О.В.; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40072517 від 12.03.2018 17:35:02, приватний нотаріус Ричка Юлія Олександрівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.; форма власності - приватна; розмір частки - 1/1; власники - Банк. Позиція Верховного Суду 37. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги. 38. При цьому Верховний Суд не приймає до уваги аргументи скаржника, які зводяться виключно до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема пунктом 1 наведеної норми, на який посилається відповідач при зверненні з касаційною скаргою. 39. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 40. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. 41. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. 42. Проаналізувавши зміст судових рішень, на які посилається Банк у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає безпідставними його доводи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права (зокрема статтю 42 КУзПБ) без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №910/9177/20, від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 23.07.2021 і від 11.08.2021 у справі №520/8982/18, від 14.12.2021 у справі №902/1023/19(902/508/20) з огляду на таке. 43. Так, постановою від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 Верховний Суд змінив постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишивши без змін. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, а до правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство. 44. Однак наведена правова позиція, на яку посилається Банк у своїй касаційній скарзі та заяві про усунення недоліків, є неактуальною у зв`язку з її уточненням Верховним Судом у постанові від 28.10.2021 у справі №911/1012/13, відповідно до якої критерієм для застосування норм статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону про банкрутство, у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію КУзПБ, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. 45. Водночас, на відміну від справи №904/7905/16, провадження в якій відкрито у квітні 2018 року, тобто під час дії Закону про банкрутство, у цій справі про банкрутство Боржника провадження відкрито 12.05.2021, тобто після введення в дію КУзПБ. 46. Постановою від 14.12.2021 у справі №902/1023/19(902/508/20) Верховний Суд скасував рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу і скасування записів про право власності та постанову суду апеляційної інстанції щодо задоволення зазначеного позову, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій не встановили із достовірністю всіх обставин щодо можливого укладення оспорюваного правочину боржником із заінтересованою особою, а також щодо здійснення продажу гідротехнічних споруд за оспорюваним правочином за цінами, відповідно, нижчими або вищими від ринкових з урахуванням рівня ринкових цін на аналогічні об`єкти нерухомого майна, які існували на дату укладення договору, не здійснили аналіз правової природи інвентаризаційної вартості майна та її відмінності від ринкової ціни. 47. Постановою від 27.07.2021 у справі №910/9177/20 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено позов про визнання недійсним договору з відступлення права вимоги та зобов`язання повернути все отримане за спірним договором і документи, що підтверджують відповідне право вимоги. Верховний Суд погодився з висновком про наявність підстав для застосування статті 42 КУзПБ у зв`язку з тим, що спірний договір укладений за три місяці до відкриття провадження про банкрутство первісного кредитора між заінтересованими особами, керівником та засновником (учасником) яких виступає одна й та сама особа, а відчуження права вимоги здійснено боржником безоплатно. 48. На відміну від зазначених справ №902/1023/19(902/508/20) і №910/9177/20, у справі про банкрутство Боржника, що розглядається, Іпотечний договір визнаний недійсним з тієї підстави, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим. 49. Постановою від 11.08.2021 у справі №520/8982/18-ц Верховний Суд змінив постанову суду апеляційної інстанції, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Верховний Суд погодився з висновком про задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки воно не відповідало положенням частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" через відсутність відомостей про вартість предмета іпотеки на момент набуття іпотекодержателем права, що є підставою для скасування такої реєстрації. Водночас Верховний Суд визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов`язання у позасудовому порядку була можливою лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а також, що державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційні дії щодо майна, яке перебувало під арештом. 50. На відміну від зазначеної справи, у справі про банкрутство Боржника, яка розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо задоволення вимоги про скасування реєстраційних записів про право власності за Банком на предмет Іпотечного договору саме як похідної від основної вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору. При цьому в оскаржуваній постанові (на відміну від рішення суду першої інстанції) відсутні жодні висновки про скасування зазначених записів з тих підстав, що на все майно Боржника було накладено арешт органом державної виконавчої служби, про які зазначає Банк у касаційній сказі та заяві про усунення недоліків касаційної скарги. 51. З викладеного вбачається, що викладені в зазначених постановах Верховного Суду висновки щодо застосування норм права, зокрема положень статті 42 КУзПБ, стосуються питань, які не є подібними до питань правозастосування у справі, що розглядається. Відповідно, наведені в касаційній скарзі цитати із вказаних постанов по суті є викладенням висновків судів, які стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки в межах дискреційних повноважень судів. 52. Водночас перелічені постанови Верховного Суду не містять жодних висновків щодо застосування положень статті 42 КУзПБ у випадку звернення до суду із заявою про визнання недійсним фраудаторного правочину (про взяття боржником зобов`язань, що призвели до неплатоспроможності або унеможливили виконання його грошових зобов`язань перед кредиторами) в межах справи, в якій відбулося неправомірне повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ухвалою господарського суду, що в подальшому скасована судом вищої інстанції. 53. Крім того, підлягають відхиленню посилання Банку на постанову Верховного Суду від 23.07.2021 у справі №520/8982/18, оскільки за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень відсутні підстави вважати, що Верховний Суд у зазначену дату ухвалив постанову у вказаній справі. Натомість Єдиний державний реєстр судових рішень містить ухвалу Верховного Суду від 23.07.2021 у справі №520/8982/18 про призначення справи до судового розгляду на 04.08.2021 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зазначена ухвала не є судовим рішенням, на яке може бути здійснено посилання відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 54. Отже, доводи Банку про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у зазначених в касаційній скарзі та заяві про усунення недоліків постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження, адже вони стосуються правовідносин, які не є подібними, що є підставою для закриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України. 55. У зв`язку з наведеним клопотання Кредитора про закриття касаційного провадження підлягає задоволенню. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд УХВАЛИВ: 1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Місто Банк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2021 у справі №904/156/21. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Картере Судді В. Білоус В. Пєсков