Справа № 914/2197/18

УХВАЛА 23 листопада 2022 року м. Київ Справа № 914/2197/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г. розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 та на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 у складі колегії суддів: Матущака О. І. (головуючого), Бойко С. М., Бонк Т. Б. на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у складі судді Цікало А. І. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма АПК-Хмільно" в особі ліквідатора Новика Євгенія Миколайовича до ОСОБА_2 про стягнення 4 223 098,00 грн зворотної фінансової допомоги за договором від 20.03.2017 № 20/3/2 до ОСОБА_3 про стягнення 150 000,00 грн зворотної фінансової допомоги за договором від 05.04.2017 № 5/4/3 до ОСОБА_4 про стягнення 1 172 500,00 грн зворотної фінансової допомоги за договорами від 23.03.2017 № 23/3/1 та від 08.04.2017 № 8/4 до ОСОБА_1 про стягнення 1 069 000,00 грн зворотної фінансової допомоги за договорами від 10.01.2017 № 10/01, від 30.01.2017 № 30/1 та від 23.03.2017 № 23/3 ВСТАНОВИВ: 14.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 та на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18. Одночасно, до касаційної скарги скаржником додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та заяву про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/2197/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.11.2022. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір". Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Як встановлено з матеріалів касаційної скарги, об`єктом оскарження є рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022, яким задоволено частково заяву ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно" в особі ліквідатора Новика Є. М. про стягнення зворотної фінансової допомоги ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно" 4 223 098,00 грн зворотної фінансової допомоги; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно" 1 069 000,00 грн зворотної фінансової допомоги; відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно" в особі ліквідатора Новика Є. М. про стягнення з ОСОБА_3 150 000,00 грн зворотної фінансової допомоги; відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно" в особі ліквідатора Новика Є. М. про стягнення з ОСОБА_4 1 172 500,00 грн зворотної фінансової допомоги; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Агролайт Груп" 63 346,47 грн судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агролайт Груп" 16 035,00 грн. судового збору. Відповідно до прохальної частини касаційної скарги, скаржник не погоджується із зазначеними судовими рішеннями і просить їх скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агрофірма "АПК-Хмільно" 1 069 000,00 грн зворотної фінансової допомоги. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду належить сплатити 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 та на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18 скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 32 070,00 грн (1 069 000,00 грн * 1,5% * 200%). Натомість, скаржником доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі до касаційної скарги не надано. Разом з тим, скаржником порушено питання щодо звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру, яке обґрунтоване тим, що скаржник не отримує доходів за період з 2020 по 2022 роки та є членом багатодітної сім`ї. Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним. Разом з тим, наведеними правовими нормами Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору. Зазначеною нормою прямо передбачено право суду, зокрема, враховуючи майновий стан сторони, звільнити від сплати судового збору саме позивача - члена малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї, однак скаржник не є позивачем у справі (близькі за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 909/8/18, від 03.11.2022 у справі № 910/2147/22 та в ухвалах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/4064/20, від 30.08.2021 у справі № 918/1131/20, від 05.09.2022 у справі № 905/1630/15). Оцінивши доводи, наведені скаржником на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд касаційної інстанції не вбачає, у цьому випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії. Крім того, відповідно до статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку. Оскаржена постанова Західного апеляційного господарського суду прийнята 28.04.2022 (повний текст складено 11.05.2022) отже останній день строку, встановленого для оскарження судового рішення в касаційному порядку припадав на 31.05.2022. Однак, касаційну скаргу подано 14.11.2022, тобто за спливом більш ніж 5 місяців після останнього дня строку на касаційне оскарження. У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що повний текст оскарженої постанови був надісланий засобами електронного зв`язку на електронну пошту його представника 20.05.2022. Водночас, у жовтні 2022 року скаржник дізналась, що її представник з 10.06.2022 перебуває на військовій службі в Збройних силах України. З огляду на зазначене, 12.10.2022 іншим представником скаржника подано до суду апеляційної інстанції заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Одночасно, скаржник повідомляє, що можливість ознайомитись із матеріалами справи та отримати копію повного тексту оскарженої постанови у її представника виникла лише 25.10.2022. Зазначені обставини, на думку скаржника підтверджують наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. На підтвердження викладених у заяві обставин, скаржником додано копію витягу з наказу Міністерства оборони України від 10.06.2022 № 166, фотокопію з матеріалів справи щодо списку розсилки поштової кореспонденції та копії заяви про ознайомлення з матеріалами справи від 12.10.2022. Проте, з наданих документів не вбачається, що лише 25.10.2022 скаржник та/або її представник мали змогу ознайомитись з повним текстом оскарженої постанови. Відтак Касаційний господарський суд позбавлений можливості перевірити чи встановити дійсну дату отримання або встановити факт неотримання скаржником постанови суду апеляційної інстанції, що є предметом касаційного оскарження та встановити дату початку обчислення строку. Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке. На підтвердження істинності твердження скаржника щодо наявності підстав для поновлення строку не надано жодних належних і допустимих доказів, що свідчили б про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону. Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. Верховний Суд відзначає, що матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні. За положеннями частини першої статті 294 ГПК України матеріали витребовуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження. Таким чином, суд самостійно не може перевірити факт направлення сторонам судового рішення. Вказана обставина не звільняє скаржника від доведення тих обставин, на які він посилається у своїх доводах, та не перекладає на суд обов`язку встановлювати певні обставини. Отже, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави покладатися на істинність твердження про те, що з повним текстом оскарженої постанови скаржник та/або його представник мали змогу ознайомитись лише 25.10.2022. Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.89 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява N 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. В контексті викладеного суд зазначає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення, як за допомогою контакт-центру суду, так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності / неповажності причин пропуску строку. Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. У даному випадку доказами, що підтверджують дату отримання скаржником копії оскаржуваної постанови, є, зокрема, копія конверта з трек-кодом та роздруківка з сайту Укрпошта щодо відстеження поштових пересилань, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про дату її отримання, розписка про отримання копії судового рішення тощо. Саме по собі твердження скаржника про ознайомлення з повним текстом оскарженої постанови 25.10.2022 не розцінюється судом як належний доказ наявності підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. Тому істинність твердження має бути підтверджена належними і допустимими доказами, а в даному випадку відсутні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на підставі частини першої статті 288 ГПК України. При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 № 3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Будь-яких інших належних та допустимих доказів отримання/неотримання повного тексту оскаржуваної постанови суду скаржник не надав, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України, у зв`язку з чим відповідне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження може бути розглянуте після надання належного обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів. У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції. Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022, додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення. Можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника. З огляду на викладене колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022, додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18. Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Крім того, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо обов`язкового та конкретного зазначення скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 287 ГПК України. Так, частиною другою статті 287 ГПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується касатор, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 ГПК України та їх змістовне обґрунтування. Так, у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому слід враховувати, що за приписами частини другої статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. До того ж, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що в якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України. При цьому, вказуючи на зміст пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, ним не доводиться обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 (за сукупністю) частини другої статті 287 ГПК України. Окрім того, стверджуючи про недослідження судами зібраних у справі доказів, результатом чого стало унеможливлення встановлення фактичних обставин у справі, скаржник має усвідомлювати, що наслідком обґрунтованої підставності такого звернення є скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд. Отже, вказана підстава для звернення із касаційною скаргою є необґрунтованою та взаємонеузгодженою стосовно вимог про скасування судових актів з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. До того ж ненадання судами попередніх інстанцій оцінки усім обставинам справи та невірне застосування норми права, не є очевидним та явним виконанням приписів пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення стороною обставин справи та до переоцінки доказів, що вже здійснено судом апеляційної інстанції та з огляду на статус Верховного Суду й повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частиною другою статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відтак, суд зазначає, що касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 та на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме надання: - доказів сплати судового збору у розмірі 32 070,00 грн; - заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів на підтвердження наявності підстав поновлення строку, зокрема доказів на підтвердження отримання/неотримання оскарженої постанови суд апеляційної інстанції (копія поштового конверту суду в якому надійшла саме оскаржувана постанова, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, довідка органу зв`язку, довідка суду апеляційної інстанції про надсилання та вручення/невручення оскарженої постанови тощо); - письмових пояснень в яких чітко зазначити підстави касаційного оскарження, а саме чітко вказати (1) пункт частини другої статті 287 ГПК України, (2) формулювання застосованого судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується касатор, (3) норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній або вичерпне обґрунтування іншої, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292, 304, 326, Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду УХВАЛИВ: 1. Визнати неповажними підстави, наведені ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022, додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 та на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18. 2. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру. 3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 та на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2021 у справі № 914/2197/18 залишити без руху. 4. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. 5. Попередити скаржника про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України, а саме у разі невиконання вимог ухвали, у строк встановлений судом, касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. О. Банасько Судді В. І. Картере В. Г. Пєсков