Справа № 916/177/17

~~~~~~~~~~~ ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ ~УКРАЇНИ 01 червня 2023 року ~~м. Одеса Справа № 916/177/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богатиря К.В. суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В. секретар судового засідання Арустамян К.А. за участю представників учасників провадження у справі про банкрутство: Від ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс» - адвокат Носенко І.П., Від ТОВ «Гармонія фінанс» - адвокат Юрескул Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія фінанс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2023, суддя суду першої інстанції Найфлейш В.Д., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 22.02.2023. по справі № 916/177/17за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» про банкрутство ВСТАНОВИВ: Описова частина. 07.02.2017 ухвалою Господарського суду Одеської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс", введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс", розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" призначено арбітражного керуючого Ковальчука Миколу Миколайовича (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Старо-Яблуневська, 16. Свідоцтво № 62 від 01.02.2013р.). 04.11.2022 ТОВ «Гармонія Фінанс» звернулось до суду із заявою про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно (вх.№3-437/22). Короткий зміст оскаржуваної ухвали. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2023, окрім іншого, в задоволенні заяви ТОВ «Гармонія Фінанс» (вх.№3-437/22 від 04.11.2022) про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно відмовлено. Оскаржувана ухвала в цій частині була обґрунтована тим, що відносно заявлених вимог про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно поширюється дія мораторію, у зв`язку з чим заборонено звернення стягнення на заставне майно в судовому та позасудовому порядку. Аргументи учасників справи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія фінанс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 по справі №916/177/17. На думку апелянта суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про продовження строку дії мораторію ухвалою від 26.12.2022, оскільки щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном в силу приписів частини 8 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства. Апелянт зазначив, що оскільки у даній справі строк дії мораторію сплив та вимога ТОВ «Гармонія Фінанс» була залишена без задоволення, то заставодержатель - ТОВ «Гармонія Фінанс» набув право звернення стягнення на заставне майно, тому апелянт звернувся до суду з заявою про надання дозволу на звернення стягнення на заставне майно. Керуючись викладеним вище, апелянт просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 скасувати, задовольнити заяву ТОВ «Гармонія Фінанс» про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно та надати дозвіл забезпеченому кредитору Товариству з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 196 від 31.01.2010 звернути стягнення на предмет іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс», а саме цілісний майновий комплекс загальною площею 10706,7 кв.м. шляхом передачі предмету іпотеки іпотекодержателю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» у власність. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/177/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023. На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 916/177/17 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023, окрім іншого, відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія фінанс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 по справі №916/177/17 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи № 916/177/17 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 по справі №916/177/17. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія фінанс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 по справі №916/177/17; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 10.05.2023; призначено справу № 916/177/17 до розгляду на 01 червня 2023 року о 10:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів. 01.06.2023 у судовому засіданні прийняли участь представник ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс» - адвокат Носенко І.П. та представник ТОВ «Гармонія фінанс» - адвокат Юрескул Н.С. Представники інших сторін у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином. Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023, якою призначено справу № 916/177/17 до розгляду на 01 червня 2023 року о 10:00, була отримана ПП "Юридична фірма Р.О.В." 13.04.2023, ГУ ДПС в Одеській області 14.04.2023, АТ~ ~~"Romanesti" 14.04.2023, арбітражним керуючим Юрченко В.Я. 18.04.2023. Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023, якою призначено справу № 916/177/17 до розгляду на 01 червня 2023 року о 10:00, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 07.04.2023. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України.) Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 01.06.2023, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія фінанс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 по справі №916/177/17, до суду не повідомлялося. Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія фінанс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 по справі №916/177/17, не дивлячись на відсутність окремих представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя. Фактичні обставини, встановлені судом. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2017, крім іншого, порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ковальчука Миколу Миколайовича, здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника з метою виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів. Ухвалою попереднього засідання суду від 25.05.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" з включенням грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до боржника, а саме на суму 5~ ~~136~ ~~142,43 грн. до шостої черги, на суму 3~ ~~200,00 грн. до першої черги, 29~ ~~782~ ~~557,00 грн. позачергово. Колегією суддів встановлено, що кредиторські вимоги ~~~~Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» ґрунтувалися, зокрема на Кредитному Договорі №196 від 31.03.2010 та Іпотечному договорі від 01.04.2010, зареєстрованому у реєстрі за №152. 25.03.2020 між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Ассісто» укладено договір № 616802.272 про відступлення прав вимоги (т.14 а.с. 164-168), відповідно до умов якого Банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1, 2 до цього Договору. Як вбачається з додатків до Договору № 616802.272 про відступлення прав вимоги за даним Договором було, зокрема, передано права вимоги до ТОВ «СП «Аквавінтекс» за кредитним договором №196 від 31.03.2010 та права за Іпотечним договором від 01.04.2010, зареєстрованим у реєстрі за №152. 30.06.2020 від ТОВ «ФК «Ассісто» до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання (вх.№3-467/20) про заміну кредитора правонаступником. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2020 заяву ТОВ «Фінансова компанія «Ассісто» (вх. №3-467/20 від 30.06.2020) про заміну кредитора правонаступником задоволено, замінено ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Ассісто» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, корп. 8-Б, код ЄДРПОУ 43426003). 12.04.2021 до Господарського суду Одеської області надійшла заява від ТОВ «Гармонія Фінанс» (вх.№3-189/21) про заміну сторони, в якій просило суд замінити кредитора по справі ТОВ «Фінансова компанія «Ассісто» на правонаступника ТОВ «Гармонія Фінанс» (03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, офіс 24). 11.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Ассісто» та ТОВ «Гармонія Фінанс» укладено договір № 11/08-20 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у порядку та строки, встановлені договором. Як вбачається з додатків до Договору № 11/08-20 про відступлення прав вимоги за даним Договором було, зокрема, передано права вимоги до ТОВ «СП «Аквавінтекс» за кредитним договором №196 від 31.03.2010 та права за Іпотечним договором від 01.04.2010, зареєстрованим у реєстрі за №152. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2021 заяву ТОВ «Гармонія Фінанс» (вх.№3-189/21) про заміну сторони правонаступником задоволено; замінено кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Ассісто» на правонаступника ТОВ «Гармонія Фінанс» (03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40 , офіс 24). 04.11.2022 ТОВ «Гармонія Фінанс» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно, а саме надати дозвіл забезпеченому кредитору ТОВ «Гармонія Фінанс» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №196 від 31.01.2010 звернути стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс», а саме цілісний майновий комплекс загальною площею 10706,7 кв.м., що знаходиться за адресою Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Великодолинське, вулиця Центральна, будинок 126, що є предметом іпотеки на підставі Іпотечного договору від 01.04.2010 укладеного між ВАТ «Всеукраїнський Акціонений Банк» та ТОВ «СП «Аквавінтекс», шляхом передачі предмету ~іпотеки іпотекодержателю ТОВ «Гармонія Фінанс» у власність. Мотивувальна частина. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У даному випадку, апелянт оскаржує ухвалу лише в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ «Гармонія Фінанс» (вх.№3-437/22 від 04.11.2022) про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно, тому оскаржувана ухвала підлягає перегляду саме в частині розгляду заяви ТОВ «Гармонія Фінанс» (вх.№3-437/22 від 04.11.2022) про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, резолютивна частина ухвали підлягає залишенню без змін, мотивувальна частина ухвали підлягає зміні з врахуванням мотивів, викладених у даній постанові, виходячи з таких підстав. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до частини 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі, пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі. Згідно із частиною 1 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Згідно із частиною 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Дія мораторію не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо об`єкта довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник. Дія мораторію не поширюється на процедуру обов`язкового звернення стягнення на об`єкт довірчої власності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника. Відповідно до частини 6 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство. В силу приписів частини 8 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації. Винятків вказана норма не містить. Тому мораторій після 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів буде припинений автоматично. Законом України "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19" №728-ІХ від 18.06.2020 внесено зміни до Кодексу України з процедур банкрутства, які стосуються запровадження тимчасових механізмів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029). Пунктом 1.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства в редакції Закону України від 18.06.2020 №728-IX установлено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 суд за клопотанням комітету кредиторів, кредитора, арбітражного керуючого чи з власної ініціативи може продовжити строки проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність), звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та/або другого повторного аукціону, виконання плану санації чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2022, серед іншого, продовжено строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" до закінчення воєнного стану в Україні. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2023, окрім іншого, виправлено описку в ухвалі Господарського суду Одеської області від 26.12.2022; викладено п. 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 26.12.2022 в такій редакції: « 1. Продовжити строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" до закінчення дії карантину в Україні.» Разом з тим, як уже зазначалось вище, провадження у даній справі порушено (відкрито) ухвалою суду від 07.02.2017 відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а з 21.10.2019 розгляд справи здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, разом з тим, карантинні заходи, на які посилаються кредитори, були введені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (зі змінами) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020, а пункт 1-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства набув чинності 17.10.2020. Тобто станом на 17.10.2020 та тим більше на 26.12.2022 встановлений 170 денний строк дії мораторію для задоволення вимог забезпечених кредиторів, який відраховується від дати введення процедури розпорядження майном (а в даному конкретному випадку від дати набуття чинності Кодексом України з процедур банкрутства), у даній конкретній справі про банкрутство закінчився, а дія мораторію автоматично припинилась в силу приписів частини 8 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства. З огляду на викладене вище, не можна вважати продовженою дію мораторію у період після 17.10.2020 на час дії карантину, оскільки мораторій на задоволення вимог забезпечених кредиторів ~вже припинив свою дію 08.04.2020, коли пункт 1-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства ще не набув чинності. Тобто не можна вважати продовженим те, що вже фактично припинилося. Отже висновки суду першої інстанції про те, що відносно заявлених вимог про надання дозволу звернення стягнення на предмет іпотеки поширюється дія мораторію, є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства. Аналогічні правові висновки у даній справі вже були викладені у постанові Південно-західного апеляційного господарського від 14.12.2021, яка набрала законної сили. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від раніше викладеної позиції з вказаних питань щодо дії або припинення дії мораторію, що стосується задоволення вимог забезпечених кредиторів за рахунок предмету забезпечення у даній справі про банкрутство. Таким чином, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном боржника процедура задоволення вимог забезпечених кредиторів щодо звернення стягнення на заставне майно відбувається виключно в межах справи про банкрутство за ухвалою господарського суду після встановлення факту спливу передбаченого частиною 8 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства строку, або при переході до іншої судової процедури (санація, ліквідація). Пунктом 1.1. Іпотечного договору від 01.04.2010, зареєстрованого у реєстрі за №152 встановлено, що предметом іпотеки є цілісний майновий комплекс загальною площею 10706,7 кв.м., що знаходиться за адресою Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Великодолинське, вулиця Центральна, будинок 126. Відповідно до п. 7.2 Іпотечного договору, у випадку припинення діяльності юридичної особи Іпотекодавця (реорганізації або ліквідації), а також у випадку порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання його банкрутом, Іпотекодержатель має право на звернення стягнення на Предмет іпотеки незалежно від того настав строк виконання зобов`язання чи ні. Відповідно до п. 7.4 Іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: - рішення суду; - виконавчого напису нотаріуса; - переходу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору. Пунктом 7.5 Іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки в межах передбачених пунктом 7.4. цього Договору. Пунктом 7.6. Іпотечного договору передбачено, що за рішенням Іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку. Пунктом 7.6.4 Іпотечного договору встановлено, після завершення процедури позасудового врегулювання шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором є недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. 20.11.2020 ТОВ «Гармонія Фінанс» звернулось до ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс» з Вимогою вих.№20/11 про усунення порушення умов Кредитного договору №196 від 31.03.2010, проте дану вимогу було залишено без виконання. Вищезазначену вимогу було отримано Боржником 24.11.2020, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113333285001. Окрім того, щодо боржника ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс» відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, тому у ТОВ «Гармонія Фінанс» з`явилися підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч. 1-3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» - реалізація предмета іпотеки за рішенням суду, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. З огляду на викладені вище норми, законодавець розмежовує судові та позасудові способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Аналіз норм Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про ~те, що після відкриття провадження у справі про банкрутство всі питання, пов`язані із задоволенням вимог забезпечених кредиторів вирішуються виключно господарським судом в межах справи про банкрутство. При цьому, сплив строку дії мораторію щодо задоволення вимог забезпечених кредиторів не змінює порядку звернення стягнення на таке майно, що прямо випливає зі змісту ч. 3 абз. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника та ч.6 цієї статті, за якою задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом задоволення, здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство. Враховуючи вищезазначені положення законодавства про банкрутство, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство. Тобто, реалізація майнових активів боржника, які є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, та виключає можливість реалізації поза цим провадженням, як і виконання (погашення) забезпечених вимог. Вказаний висновок повністю заснований на частині 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі: пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі. Спираючись на викладене вище, колегія суддів ~доходить до висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки можливо виключно у судовому порядку, тобто за рішенням суду. В свою чергу, Закон України «Про іпотеку» передбачає, обов`язкову реалізації предмета іпотеки за рішенням суду. Кодекс України з процедур банкрутства також визначає спосіб задоволення вимог кредиторів, в тому числі забезпечених, шляхом реалізації майна боржника, в тому числі предмета забезпечення, на відкритих торгах (проведення аукціону), або шляхом продажу предмета забезпечення забезпеченому кредитору у певному порядку. В той же час, обраний Товариством з обмеженою відповідальністю «Гармонія фінанс» спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме шляхом передачі предмету іпотеки іпотекодержателю у власність є позасудовим та дане питання мало б вирішуватися шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Тому такий спосіб звернення стягнення у даному випадку не може бути застосований. Відповідно до ч. 1, 6 ст. КУзПБ, продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі. Порядок функціонування електронної торгової системи, організації та проведення електронних аукціонів, визначення розміру, сплати, повернення гарантійних внесків та сплати винагороди операторів електронних майданчиків затверджується Кабінетом Міністрів України. На аукціоні не може бути застосовано переважне право купівлі майна. Відповідно до ст. 75 КУзПБ, арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення). До обов`язкових умов продажу належать: склад майна (лот); початкова ціна; крок аукціону. Арбітражний керуючий зобов`язаний направити умови продажу членам комітету кредиторів та протягом 20 днів з дня, коли вони одержали чи мали одержати умови продажу, скликати комітет кредиторів. Якщо майно є предметом забезпечення, арбітражний керуючий зобов`язаний направити умови продажу забезпеченому кредитору. Якщо до складу майна може входити майно, яке не є предметом забезпечення, і майно, яке є предметом забезпечення, умови продажу розглядаються і комітетом кредиторів, і забезпеченими кредиторами. При цьому в початковій ціні окремо виділяється початкова ціна обох зазначених видів майна. Кошти, отримані від продажу такого лота, розподіляються між забезпеченими кредиторами та іншими кредиторами пропорційно до початкової ціни майна, що є предметом забезпечення, та іншого майна. Комітет кредиторів, забезпечений кредитор можуть прийняти рішення про: надання згоди на продаж майна на запропонованих умовах; надання згоди на продаж майна, змінивши умови продажу; відмову в наданні згоди на продаж майна з обґрунтуванням причин. У разі якщо комітет кредиторів або забезпечений кредитор прийняв рішення про відмову в наданні згоди на продаж майна або не прийняв жодного рішення на засіданні комітету кредиторів чи протягом 20 днів з дня, коли забезпечений кредитор одержав чи мав одержати умови продажу, або якщо арбітражний керуючий не згоден з прийнятим комітетом кредиторів або забезпеченим кредитором рішенням, арбітражний керуючий зобов`язаний звернутися до суду. У такому разі умови аукціону визначаються судом. Відповідно до ч. 5 ст. 79 КУзПБ, комітет кредиторів, а щодо заставленого майна - забезпечений кредитор може своїм рішенням встановити початкову ціну повторного аукціону, другого повторного аукціону меншу, ніж визначено частинами другою і четвертою цієї статті. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 КУзПБ, перший аукціон проводиться без можливості зниження початкової ціни. Повторний аукціон може проводитися з можливістю зниження початкової вартості лише за згодою забезпеченого кредитора щодо майна, яке є предметом забезпечення, або за згодою комітету кредиторів щодо іншого майна, яке підлягає продажу. Комітет кредиторів або забезпечений кредитор, надаючи згоду на проведення першого повторного аукціону з можливістю зниження початкової вартості, має право визначити граничну ціну, до якої може бути знижено початкову вартість під час проведення аукціону. Відповідно до положень частини першої статті 81 Кодексу України з процедур банкрутства - якщо майно боржника, що є предметом забезпечення, не продано на повторному аукціоні, кредитор, вимоги якого воно забезпечує, має право протягом 20 днів з дня закінчення цього аукціону звернутися до арбітражного керуючого із заявою про продаж йому непроданого майна. З даних норм вбачається, що Кодекс України з процедур банкрутства також передбачає звернення стягнення на предмет іпотеки забезпеченим кредитором саме шляхом продажу таких активів. Окрім того, звернення стягнення на предмет шляхом передачі предмету іпотеки іпотекодержателю (забезпеченому кредитору) у власність може негативно вплинути на права інших кредиторів у справі №916/177/17 про банкрутство ТОВ «СП «Аквавінтекс», адже існує можливість того, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки (цілісний майновий комплекс) шляхом продажу на аукціоні, ціна такого продажу може перевищити кредиторські вимоги забезпеченого кредитора, тоді решта коштів будуть повернуті до іпотекодавця та відповідно включені до ліквідаційної маси та за їх рахунок будуть задоволенні вимоги не забезпечених кредиторів у справі №916/177/17. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Гармонія Фінанс» (вх.№3-437/22 від 04.11.2022) про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно. Адже не зважаючи на наявність права у апелянта на таке звернення, ТОВ «Гармонія Фінанс» обрало хибний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки та такий спосіб, а саме шляхом передачі предмету іпотеки іпотекодержателю у власність, є позасудовим та відповідно не може бути застосованим судом у спірних правовідносинах. Висновки суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У даному випадку судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, при викладені мотивів прийнятого судового рішення, але це не призвело до прийняття хибного рішення по суті, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, резолютивна частина ухвали Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 по справі №916/177/17 в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ «Гармонія Фінанс» (вх.№3-437/22 від 04.11.2022) про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно підлягає залишенню без змін, в той же час підлягає зміні мотивувальна частина даної ухвали з врахуванням мотивів, викладених у даній постанові. Керуючись статтями ~269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія фінанс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 по справі №916/177/17 залишити без задоволення. Резолютивну частину ухвали Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 по справі №916/177/17 в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ «Гармонія Фінанс» (вх.№3-437/22 від 04.11.2022) про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно - залишити без змін. Змінити мотивувальну частину ухвали Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 по справі №916/177/17 щодо відмови в задоволенні заяви ТОВ «Гармонія Фінанс» (вх.№3-437/22 від 04.11.2022) про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно з врахуванням мотивів викладених у даній постанові. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Згідно ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства ~у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Повний текст постанови складено та підписано 07.06.2023. Головуючий ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~К.В. Богатир Судді:~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Л.В. Поліщук ~~С.В. Таран~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~