Справа № 910/21682/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected] УХВАЛА м. Київ 05.06.2023 Справа № 910/21682/15 За заявою Державного підприємства "Конярство України" про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 № 910/21682/15 за нововиявленими обставинами у межах справи № 910/21682/15 За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" до Державного підприємства "Конярство України" про банкрутство Суддя Яковенко А.В. Секретар судового засідання Колодяжний В.Є. Представники учасників: згідно з протоколом судового засідання від 05.06.2023 ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015. 24.03.2023 до суду від Державного підприємства "Конярство України" надійшла заява про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 № 910/21682/15 за нововиявленими обставинами. За результатами повторного автоматизованого розподілу заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по справі № 910/21682/15 передана на розгляд судді Яковенко А.В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 відкрито провадження за нововиявленими обставинами за заявою Державного підприємства "Конярство України" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі №910/21682/15, розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 05.06.2023. 29.05.2023 до суду від Фонду державного майна України надійшли пояснення. У судовому засіданні 05.06.2023 представник заявника просив подану заяву задовольнити. Представник Фонду державного майна України надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових поясненнях. Представник прокуратури також надав свої пояснення щодо поданої боржником заяви. Статтею 320 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності переглянути прийняті ними судові рішення, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили за нововиявленими обставинами. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 321 ГПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/21682/15, визнано кредиторські вимоги, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне" на суму 29 881 178,73 грн., що набуло право вимоги до боржника на підставі договорів відступлення права вимоги № 7 від 10.08.2015, № 4228 від 17.08.2015, № 9 від 18.08.2015, № 3148 від 14.08.2015, № 3133 від 12.08.2015, № 4323 від 29.09.2015 № 19 від 10.08.2015, № 3259 від 12.08.2015, № 3622 від 27.08.2015, № 45 від 06.07.2015, № 22 від 23.09.2015, № 4227 від 28.09.2015, № 4218 від 01.09.2015, № 05/08/12- Л від 27.08.2015, № 5 від 02.09.2015 № 20 від 10.08.2015, № 6 від 30.09.2015, № 4222 від 17.08.2015, № 7 від 23.07.2015, № 4228 від 24.07.2015, № 9 від 23.07.2015, № 3148 від 25.03.2014, № 3133 від 25.03.2014, № 4323 від 23.07.2015, № 19 від 23.07.2015, № 3259 від 25.03.2014, № 3622 від 25.03.2014, № 45 від 25.03.2014, № 22 від 23.07.2015, № 4227 від 24.07.2015, № 4218 від 24.07.2015, № 05/08/12-П від 25.03.2014, № 5 від 23.07.2015, № 20 від 23.07.2015, № 6 від 23.07.2015, № 4222 від 24.07.2015. За наведеними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю "Тепличне" передані права вимоги до боржника за договорами поставки № 3259 від 26.04.2012 року, № 3622 від 06.08.2012 року, № 05\08\12-П від 05.08.2012 року, № 3148 від 20.04.2012 року, № 3133 від 19.04.2012 року, договором про виконання сільськогосподарських робіт № 45 від 01.04.2012 року, договорами поставки насіння № 4227 від 12.04.2013 року, № 4323 від 30.04.2013 року, № 4228 від 12.04.2013 року, біржових договорів № 19 від 16.05.2012 року, № 22 від 16.05.2012 року, № 6 від 11.05.2012 року, № 5 від 11.05.2012 року, № 20 від 16.05.2012 року, № 7 від 11.05.2012 року, № 9 від 11.05.2012 року, договорами поставки засобів захисту рослин № 4218 від 11.04.2013 року, № 4222 від 12.04.2013. Разом із цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/21682/15 (910/4534/22) визнано недійсними, зокрема, договори відступлення права вимоги № 7 від 10.08.2015, № 4228 від 17.08.2015, № 9 від 18.08.2015, № 3148 від 14.08.2015, № 3133 від 12.08.2015, № 4323 від 29.09.2015 № 19 від 10.08.2015, № 3259 від 12.08.2015, № 3622 від 27.08.2015, № 45 від 06.07.2015, № 22 від 23.09.2015, № 4227 від 28.09.2015, № 4218 від 01.09.2015, № 05/08/12- Л від 27.08.2015, № 5 від 02.09.2015 № 20 від 10.08.2015, № 6 від 30.09.2015, № 4222 від 17.08.2015, № 7 від 23.07.2015, № 4228 від 24.07.2015, № 9 від 23.07.2015, № 3148 від 25.03.2014, № 3133 від 25.03.2014, № 4323 від 23.07.2015, № 19 від 23.07.2015, № 3259 від 25.03.2014, № 3622 від 25.03.2014, № 45 від 25.03.2014, № 22 від 23.07.2015, № 4227 від 24.07.2015, № 4218 від 24.07.2015, № 05/08/12-П від 25.03.2014, № 5 від 23.07.2015, № 20 від 23.07.2015, № 6 від 23.07.2015, № 4222 від 24.07.2015. Судом ураховано, що судовий спір про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, на підставі яких ТОВ "Тепличне" стало кредитором у справі № 910/21682/15, вирішений лише в січні 2023 року, що слугувало підставою для можливості подання заяви про перегляд ухвали від 24.04.2017 при визнання ТОВ "Тепличне" кредитором боржника. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права. У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» («Беллет проти Франції» (Bellet v. France), рішення від 4.12.1995 року, Серія A, № 333-Б, ст. 42, п. 36). Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції). Відтак, приймаючи до уваги основні принципи господарського судочинства та практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що строк на подання даної заяви пропущений з поважних підстав, та ухвала Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/21682/15 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх існування на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Відповідно до частини 3 статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. При цьому, згідно з частиною 4 статті 325 ГПК України в разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Лише за умови одночасного існування цих трьох нерозривно пов`язаних ознак, суд може визнати наведені заявником обставини нововиявленими. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Суди вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 908/1043/17, від 28.10.201 у справі № 910/1645/19. Звертаючись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ДП "Конярство України" послалося на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/21682/15 (910/4534/22) визнано недійсними, зокрема, договори відступлення права вимоги № 7 від 10.08.2015, № 4228 від 17.08.2015, № 9 від 18.08.2015, № 3148 від 14.08.2015, № 3133 від 12.08.2015, № 4323 від 29.09.2015 № 19 від 10.08.2015, № 3259 від 12.08.2015, № 3622 від 27.08.2015, № 45 від 06.07.2015, № 22 від 23.09.2015, № 4227 від 28.09.2015, № 4218 від 01.09.2015, № 05/08/12- Л від 27.08.2015, № 5 від 02.09.2015 № 20 від 10.08.2015, № 6 від 30.09.2015, № 4222 від 17.08.2015, № 7 від 23.07.2015, № 4228 від 24.07.2015, № 9 від 23.07.2015, № 3148 від 25.03.2014, № 3133 від 25.03.2014, № 4323 від 23.07.2015, № 19 від 23.07.2015, № 3259 від 25.03.2014, № 3622 від 25.03.2014, № 45 від 25.03.2014, № 22 від 23.07.2015, № 4227 від 24.07.2015, № 4218 від 24.07.2015, № 05/08/12-П від 25.03.2014, № 5 від 23.07.2015, № 20 від 23.07.2015, № 6 від 23.07.2015, № 4222 від 24.07.2015. Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У той же час, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/21682/15 на підставі вищезазначених договорів про відступлення права вимоги визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепличне" кредитором боржника на суму 29 881 178,73 грн. Отже, визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне" кредитором боржника в справі № 910/21682/15 проведена на підставі договорів про відступлення права вимоги, які в подальшому визнані в судовому порядку недійсними. Частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). За частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України). Отже, встановлений судом факт недійсності договорів, про що стало відомо після набрання законної сили в межах справи № 910/21682/15 (910/4534/22), є істотною для справи обставиною в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/13318/16. З огляду на наведене, оскільки грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне" до Державного підприємства "Конярство України" ґрунтувалися на договорах поставки № 3259 від 26.04.2012 року, № 3622 від 06.08.2012 року, № 05\08\12-П від 05.08.2012 року, № 3148 від 20.04.2012 року, № 3133 від 19.04.2012 року, договорі про виконання сільськогосподарських робіт № 45 від 01.04.2012 року, договорах поставки насіння № 4227 від 12.04.2013 року, № 4323 від 30.04.2013 року, № 4228 від 12.04.2013 року, біржових договорах № 19 від 16.05.2012 року, № 22 від 16.05.2012 року, № 6 від 11.05.2012 року, № 5 від 11.05.2012 року, № 20 від 16.05.2012 року, № 7 від 11.05.2012 року, № 9 від 11.05.2012 року, договорах поставки засобів захисту рослин № 4218 від 11.04.2013 року, № 4222 від 12.04.2013, права вимоги за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепличне" набуло на підставі договорах про відступлення права вимоги, які в судовому порядку визнані недійсними, суд дійшов висновку про необхідність виключення зі складу визнаних на підставі цих договорів грошових вимог на суму 29 881 178,73 грн. та 2436,00грн. витрат зі сплати судового збору. З огляду на встановлені обставини суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню заяву Державного підприємства "Конярство України" про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/21682/15 за нововиявленими обставинами, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне частково скасувати пункт 1 вказаної ухвали суду та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тепличне" у визнанні кредитором на суму 38 375 986,29 грн. Керуючись ст. ст. 233, 234, 320-323, 325 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - УХВАЛИВ: 1. Заяву Державного підприємства "Конярство України" про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 № 910/21682/15 за нововиявленими обставинами задовольнити. 2.Скасувати частково пункт 1 ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/21682/15 у частині визнання кредитором у справі по відношенню до боржника: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепличне" з грошовими вимогами у розмірі 29 883 614,73грн., з яких 2436,00грн.-вимоги першої черги, 29 881 178,73 грн. вимоги четвертої черги задоволення. 3. У скасованій частині ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/21682/15 прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тепличне" у визнанні кредитором на суму 38 375 986,29 грн. 4. Викласти пункт 4 ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/21682/15 у новій редакції: «Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тепличне" у визнанні кредитором на суму 38 375 986,29 грн.». 5. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/21682/15 залишити без змін. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до положень статей 254-257 протягом десяти днів з дня її підписання до суду апеляційної інстанції. Повний текст ухвали складено 19.06.2023 Суддя А.В. Яковенко