Справа № 922/2154/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УХВАЛА 01 травня 2024 року ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~м. Харків ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Справа № 922/2154/22 ~~~~~~~~~~Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (вх. №901) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 у справі №922/2154/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", код ЄДРПОУ 37574805 ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 у справі №922/2154/22 (суддя Усатий В.О.) відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"; визнано вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Суффле Агро Україна" до ТОВ "Агрофірма Престиж" у розмірі 38521227,00 грн - основного боргу, а також 24810,00 грн - витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, 60300,00 грн - витрат зі сплати винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Агрофірма Престиж"; призначено розпорядником майна ТОВ "Агрофірма Престиж" арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича. ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій у зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 у справі №922/2154/22 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма Престиж", прийняти нову ухвалу, якою відмовити у відкритті провадження у справі №922/2154/22 про банкрутство ТОВ "Агрофірма Престиж". 08.04.2024 від ТОВ "Суффле Агро Україна" надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги без руху у зв`язку з недотриманням заявником норм процесуального права. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом приведення її у відповідність до вимог пункту 3 частини другої статті 258 Господарського процесуального кодексу України, надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (29772,00 грн), надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів всім учасникам справи з урахуванням положень статті 42, 258, 259 ГПК України, а також надання йому можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження. Копія ухвали суду від 10.04.2024 про залишення апеляційної скарги без руху доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" 10.04.2024 об 11:37. У встановлений судом строк заявник апеляційної скарги звернувся з заявою про усунення недоліків, до якої додані докази сплати судового збору та надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи. Також, ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" звернулося з клопотанням про визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області у справі №922/2154/22 від 18.07.2023 та поновлення пропущеного процесуального строку, в обґрунтування якого посилається на те, що заявник не є ініціюючим кредитором по справі №922/2154/22, тому не мав змоги до визнання його кредиторських вимог ознайомитись з матеріалами справи. Лише на початку квітня 2024 року, ознайомившись з матеріалами справи про банкрутство, ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" отримало інформацію про те, що боржник здійснював господарську діяльність на території Харківської області, яка була тимчасово окупована, та на якій здійснювалися бойові дії. Вказані обставини також підтверджуються тим, що боржник в межах справи про банкрутство №922/2154/22 подавав позов до російської федерації про стягнення збитків. Дізнавшись на початку квітня 2024 року про обставини безпосереднього впливу військової агресії російської федерації на діяльність боржника, які не дослідив суд першої інстанції, заявник у десятиденний строк подав апеляційну скаргу Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, суд зазначає, що лише сам факт його подання не передбачає обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої причини такий строк було пропущено заявником, та чи підлягає він відновленню; у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин справи оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України основними засадами судочинства визначено, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи. При цьому, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм. Нормами глави 1 розділу ІV ГПК України врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві. Так, згідно з положеннями ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України). Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Приписами статті 42 ГПК України встановлено обов`язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини другої цієї статті). Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили звернення до суду у визначений законом строк. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому, такі доводи та докази мають підтверджувати об`єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж коли пропуск такого процесуального строку настав у зв`язку із суб`єктивними чинниками, які залежали лише від самого заявника, а не через об`єктивно непереборні причини, або коли такі об`єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними. Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Суд у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №1227/8971/2012 зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania). У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі~ ~Пономарьов проти України, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Колегія суддів зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). У справі "Устименко проти України" (рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції. Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 ГПК України). Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений ГПК України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. Про відповідне зазначено у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.04.2021 у справі № 902/560/20, від 25.01.2021 у справі № 911/224/20. Як звернув увагу Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №7/74, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06). Аналогічні висновки щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від ід 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867, від 05.07.2023 у справі №910/186/21. Надаючи правову оцінку доводам ТОВ "Торговий будинок "Новаагро", покладеним в обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут). Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Порядок набуття конкурсним кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ, за змістом якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Тобто, лише за сукупністю, передбачених КУзПБ дій: пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду конкурсний кредитор набуває правового статусу учасника у справі про банкрутство, отже наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку. Право учасника справи на апеляційне оскарження - це диспозитивне право, яке реалізується таким суб`єктом на власний розсуд у встановлених процесуальним законом межах, які є процесуальними фільтрами і визначають, зокрема, ухвали, що підлягають апеляційному оскарженню, та строки подання апеляційних скарг. Отже особа, після її вступу у справу, як конкурсного кредитора згідно зі статтею 45 КУзПБ набуває процесуальних прав і обов`язків учасника справи, передбачених у статті 42 ГПК України, тому, серед іншого, не позбавлена права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство. Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство постановляється за результатами підготовчого засідання, повідомлення про що оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України. Лише із вчиненням господарським судом цих процесуальних дій у конкурсного кредитора виникають можливість і обов`язок протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення заявити свої грошові вимоги до боржника (частина перша статті 45 КУзПБ), а у господарського суду - розглянути всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом зазначеного строку, та не пізніше 70 календарних днів (трьох місяців за великої кількості кредиторів) з дня проведення підготовчого засідання та постановити ухвалу про їх визнання чи відхилення (стаття 47 КУзПБ). Тож, очевидно, що за такого правового механізму строк на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство спливає ще до розгляду судом заявлених кредиторами вимог, проте зазначене не може бути перешкодою для реалізації права на оскарження цієї ухвали кредитором. Поряд із процесуальним фільтром у формі строків на апеляційне оскарження закон передбачає можливість поновлення процесуального строку через поважність причин його пропуску. Оскільки статтею 119 ГПК України не визначено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо поновлення кредитору строку на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство слід виходити з презумпції поважності причин пропуску цього строку, якщо кредитор у визначені статтею 45 КУзПБ строк і спосіб заявив грошові вимоги до боржника та після визнання його вимог реалізував своє право на апеляційне оскарження зазначеної ухвали протягом розумного строку, що не перевищує визначений у частині першій статті 256 ГПК України строк. Колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", визнано вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Суффле Агро Україна" до ТОВ "Агрофірма Престиж" у розмірі 38521227,00 грн - основного боргу, а також 24810,00 грн - витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, 60300,00 грн - витрат зі сплати винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Агрофірма Престиж"; призначено розпорядником майна ТОВ "Агрофірма Престиж" арбітражного керуючого Сиволобова М.М.; ухвалено оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма Престиж". 19.07.2023 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма Престиж" № 71036. 21.08.2023 ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" звернулося до Господарського суду Харківської області з заявою про грошові вимоги кредитора до боржника. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.12.2023 задоволено заяву ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" з грошовими вимогами до боржника (вх. № 22178 від 21.08.2023); визнано грошові вимоги ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" до боржника в розмірі 5311325,10 грн основного боргу та 5368,00 грн витрат зі сплати судового збору. Копія ухвали від 12.12.2023 була доставлена до електронного кабінету ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" 21.12.2023, про що свідчить довідка Господарського суду Харківської області про доставку електронного листа. Отже, з 12.12.2023 ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" набуло статусу кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма Престиж", про що йому мало бути відомо, зокрема, з 21.12.2023. Проте, апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" подано лише 05.04.2024, тобто з істотним пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження. Основний довід, покладений в обґрунтування клопотання ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" про поновлення строку на апеляційне оскарження, полягає в тому, що до визнання його кредиторських вимог, він не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи. А тому ознайомився з ними лише на початку квітня 2024 року та отримав інформацію, що боржник здійснював господарську діяльність на території Харківської області, яка була тимчасово окупована та на якій здійснювалися бойові дії. Колегія суддів зазначає, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами. Проте, ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" не довело, що в цій справі неможливість ознайомлення з матеріалами справи та вчасного подання ним апеляційної скарги, зокрема, у розумний строк, що не перевищує визначений у частині першій статті 256 ГПК України, після отримання 21.12.2023 судового рішення про визнання його грошових вимог, не мало суб`єктивного характеру. Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією заявника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення. Проте, заявник не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих заходів, які б об`єктивно вказували на наявність непереборних обставин, що заважали йому вчасно підготувати та подати апеляційну скаргу. Необхідно звернути увагу, що заявником апеляційної скарги не надано доказів і на підтвердження обставин ознайомлення з матеріалами справи навіть (як він стверджує) у квітні 2024 року. Такі пояснення кредитора також мають суперечливий характер, враховуючи, що всі матеріали справи в електронній формі доступні в Електронному суді всім учасникам справи, зокрема, і ТОВ "Торговий будинок "Новаагро", який має електронний кабінет. Відповідні судові рішення у даній справі №922/2154/22 (зокрема, і у справі №922/2154/22 (922/3100/23), на яку посилається заявник в апеляційній скарзі) також оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, викладені у заяві кредитора причини пропуску строку на апеляційне оскарження судова колегія не розцінює як непереборні та такі, що об`єктивно перешкоджали ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку заявника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку. Враховуючи викладене, колегія суддів не вважає наведені заявником причини поважними та не знаходить підстав для поновлення пропущеного ним строку на апеляційне оскарження. За положеннями ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу. Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Враховуючи, що апеляційна скарга була подана в електронному вигляді через систему "Електронний суд", її матеріали, які були роздруковані судом, заявнику не надсилаються. На підставі викладеного, керуючись ст. 119, 234, 242, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (вх. №901) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 у справі №922/2154/22. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~О.О. Крестьянінов ~ Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~О.А. Пуль ~ Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~В.О. Фоміна ~~~ ~