Справа № 918/822/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 УХВАЛА про відвід "22" серпня 2024 р. Справа № 918/822/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі судді: Миханюк М.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Коломис В.В., судді Крейбух О.Г., судді Саврія В.А. від розгляду справи №918/822/23 за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16 липня 2024 року (повний текст складено 22.07.2024) у справі № 918/822/23 (суддя Марач В.В.) за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 липня 2024 року у справі №918/822/23 в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відсторонення арбітражного керуючого Козирицького А.С. від виконання повноважень розпорядника майна відмовлено. Відсторонено за ініціативою суду арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича від виконання обов`язків розпорядника майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", припинено його повноваження розпорядника майна боржника у справі №918/822/23. Подано запит до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, щодо автоматизованого визначення кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна у межах справи №918/822/23. Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, арбітражний керуючий Козирицький А.С. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду в частині відсторонення арбітражного керуючого Козирицького А.С. від виконання обов`язків розпорядника майна боржника за ініціативою суду першої інстанції скасувати, а в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі - залишити без змін. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16 липня 2024 року у справі №918/822/23. Призначено справу №918/822/23 до розгляду на 26 серпня 2024 рок об 11:00 год. 21 серпня 2024 року від ОСОБА_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Коломис В.В., судді Крейбух О.Г., судді Саврія В.А. від розгляду справи №918/822/23. Вказана заява обгрунтована тим, що у заявника є обґрунтовані сумніви у тому, що дана колегія суду намагатиметься встановити істину у справі, дослідити дійсні обставини справи шляхом перевірки їх доказами, а не формально проведе судове засідання. Такі сумніви у заявника виникли зважаючи на наступне. У вересні 2023 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. було відхилено апеляційну скаргу ТОВ "Традєкс" на ухвалу Господарського суду Рівненської області про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс" від 05 вересня 2024 року. На думку заявника, судді Коломис В.В. та Саврій В.А. при розгляді вказаної апеляційної скарги навіть не намагались переконатись та з`ясувати обставини наявності спору про право між ТОВ "Традєкс" та ініціюючим кредитором СТОВ "Дубенська аграрна компанія". Заявник вказує, що ці всі неправомірні дії суду та ухилення суду (у складі в т.ч. Коломис В.В. та Саврія В.А. ) від здійснення правосуддя призвели до того, що вже рік часу СТОВ "Дубенська аграрна компанія" за допомогою ОСОБА_5 чинить дії у перешкоджанні господарській діяльності ТОВ "Традєкс". Також звертає увагу, що вже всі справи в межах справи №918/822/23 розглядаються колегією суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г., якою на переконання заявника, було протиправно порушено його право на відмову від позову у справі №918/822/23(559/2823/23). Також зазначає, що 19.08.2024 ця ж сама колегія фактично поновила права ОСОБА_5 шляхом покладення на нього обов`язків керівника ТОВ "Традєкс", не зважаючи на той факт, що він є відстороненим і ухвала суду про його відсторонення станом на 19.08.2024 є законною та не скасованою судом. Такі дії цієї колегії суддів очевидно свідчать про її упередженість та існування інших обставин для відводу цієї колегії суддів від розгляду справи №918/822/23, в тому числі від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу про його відсторонення. Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Коломис В.В., судді Крейбух О.Г., судді Саврія В.А. колегія суддів визнала її необґрунтованою, у звязку із чим ухвалою суду від 22.08.2024 передано справу для проведення автоматизованого розподілу та визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, для розгляду заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Коломис В.В., судді Крейбух О.Г., судді Саврія В.А. від розгляду справи №918/822/23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024 для розгляду заявленого відводу колегії суддів у складі: головуючої судді Коломис В.В., судді Крейбух О.Г., судді Саврія В.А. у справі №918/822/23 призначено суддю Миханюк М.В. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Розглянувши доводи викладені в заяві Віктора Лисака про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Коломис В.В., судді Крейбух О.Г., судді Саврія В.А. від розгляду справи №918/822/23, слід зазначити наступне. Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 визначено: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/ 02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п.1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно установлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24.02.1993, Series A N255, пп.28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява №33958/96, п.42, ECHR 2000-XII). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява №73797/01, п.119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996р. у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п.32, Reports 1996-III). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26.10.1984р. у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, №86). Насамкінець, концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/ 01, п.62, ECHR 2006-XIII). У рішенні 15 жовтня 2009 року у справі "Мікаллеф проти Мальти" ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі "Межнаріч проти Хорватії" ЄСПЛ звернув увагу на те, що слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31). Так, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 у "Справі Гаусшильдта", найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Отже, відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду чи судді-члену колегії на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи. Так, стаття 35 Господарського процесуального кодексу України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: - суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; - суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу; - до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя; - незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Крім того, статтею 36 ГПК України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі. Таким чином, інститут відводу у господарському судочинстві направлений на забезпечення однієї з гарантій, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Разом з тим, як вказано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення. Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу. Одночасно слід зазначити, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Як на підставу для відводу від розгляду справи, заявник фактично посилається на незгоду з процесуальними рішеннями колегії суддів, які прийняті нею за результатами розгляду апеляційних скарг у справах, які розглядаються в межах справи про банкрутство ТОВ "Традєкс", що не свідчить про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості або об`єктивності суддів, оскільки кожна справа вирішується судом виключно на підставі наявних у матеріалах справи доказів, які не мають для суду заздалегідь встановленої сили. При цьому, слід звернути увагу, що висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому. Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких у даному випадку адвоката сторони не влаштовує. Згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями суддів не може бути підставою для відводу. Відповідно до Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати касаційну скаргу, обґрунтувавши у скарзі в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (ст. 287, п. 5 ч. 1 ст. 290 ГПК України). Відтак, наведені заявником доводи в обґрунтування заяви про відвід колегії суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. фактично свідчать про незгоду заявника із процесуальним рішенням суддів, тоді як доводи заявника щодо упередженості та необ`єктивності суддів є необґрунтованими, оскільки не наведено фактів вчинення дій, які б свідчили про упередженість суддів чи ставили б під сумнів їх об`єктивність. Враховуючи викладені вище обставини та проаналізувавши приписи чинного законодавства, якими унормовані підстави для відводу суддів, необхідно зазначити, що наведені у заяві ОСОБА_2 , про відвід колегії суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. від розгляду справи №918/822/23, не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ`єктивність суддів під час розгляду даної справи, безпосередньо та однозначно не вказують на їх особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявника або особисту прихильність до інших учасників справи, обставини та доводи є власними міркуваннями заявника, базуються на його припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами, відповідно, не свідчать про упередженість або необ`єктивність колегії суддів, оскільки зводяться лише до оцінки процесуальних дій суду (незгода з результатом розгляду апеляційних скарг) та не є підставою для відводу в розумінні ст.ст.35, 36 ГПК України, а тому така заява не підлягає задоволенню. Керуючись ст.35, п.3 ст.38, п.п. 8,11 ст.39, ст.ст.234, 235, 281 ГПК України, суддя УХВАЛИВ: У задоволенні заяви Віктора Лисака про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Коломис В.В., судді Крейбух О.Г., судді Саврія В.А. від розгляду справи №918/822/23 - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий суддя Миханюк М.В.