Справа № 521/5755/21

УХВАЛА 10 березня 2025 року м. Київ справа № 521/5755/21 провадження № 61-2636ск25 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційне Підприємство «Елемент», про поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: Рішенням Малиновського районного суду Одеської області від 15 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Розділено житловий будинок АДРЕСА_1 , що був набутий та реконструйований за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя. Виділено у власність ОСОБА_1 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 156,1 кв. м (в тому числі житловою - 35,9 кв. м) у складі наступних приміщень: санвузол площею 2,8 кв. м; топочна площею 14,0 кв. м; пральна площею 10,8 кв. м; кухня площею 11,5 кв. м; вітальня площею 72,9 кв. м; житлова 18,3 кв. м; коридор 3,3 кв. м; санвузол 4,9 кв. м; житлова 17,6 кв. м; Загальною площею - 156,1 кв. м. Реальна частка становить - 48/100, що на 2/100 менше ідеально належної частки. Виділено у власність ОСОБА_2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 167,6 кв. м (в тому числі житловою - 36,0 кв. м) у складі наступних приміщень: коридор площею 10,6 кв. м; коридор площею 12,5 кв. м; санвузол площею 3,1 кв. м; гардеробна площею 7,4 кв. м; душова площею 5,1 кв. м; сауна площею 4,4 кв. м; кабінет площею 15,9 кв. м; гардеробна площею 13,9 кв. м; житлова площею 20,1 кв. м; санвузол площею 2,8 кв. м; ванна кімната площею 10,2 кв. м; гараж площею 61,6 кв. м; Загальною площею 167,6 кв. м. Реальна частка становить - 52/100, що на 2/100 більше ідеально належної частки. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв. м. Виділено ОСОБА_1 у користування 1/2 частину присадибної земельної ділянки, площею - 0,0940 га, кадастровий номер 5110137300:47:011:0028, за адресою: АДРЕСА_1 , з боку АДРЕСА_2 . Виділено ОСОБА_2 у користування 1/2 частину присадибної земельної ділянки, площею - 0,0940 га, кадастровий номер 5110137300:47:011:0028, за адресою: АДРЕСА_1 , з боку АДРЕСА_1 . Встановлено межі, що відокремлюють земельні ділянки, а саме ділянка ОСОБА_1 площею 563 кв. м; - від правої бокової межі на відстані 16,32 м від розподільного паркану із суміжним землекористувачем на АДРЕСА_2 до зовнішньої стіни житлового будинку довжиною 1,5 м; - по лінії продовження по внутрішніх перегородках житлового будинку та розділової стіни з навісом; - поворот праворуч довжиною 2,0 м; - поворот ліворуч довжиною 18,44 м; - поворот праворуч довжиною 13,53 м до перетину із задньою межею з ділянкою суміжного землекористувача на АДРЕСА_2 ; - поворот праворуч довжиною 37,46 м уздовж межею з ділянкою суміжного землекористувача на АДРЕСА_2 до перетину з вуличним роздільним парканом; - поворот праворуч довжиною 16,32 м до вихідної точки. Ділянка ОСОБА_2 площею 563 кв. м: - від правої бокової межі на відстані 16,32 м від розподільного паркану із суміжним землекористувачем на АДРЕСА_2 до зовнішньої стіни житлового будинку довжиною 1,5 м; по лінії продовження по внутрішніх перегородках житлового будинку та розділової стіни з навісом; - поворот праворуч довжиною 2,0 м; - поворот ліворуч довжиною 18,44 м; - поворот праворуч довжиною 13,53 м до перетину з задньою межею з ділянкою суміжного землекористувача на АДРЕСА_2 ; - поворот ліворуч довжиною 7,34 м до перетину з лівої межею з ділянкою суміжного землекористувача на АДРЕСА_1 ; - поворот ліворуч довжиною 25,71 м з вуличним роздільним парканом; - поворот ліворуч уздовж вуличного розподільного паркану та зовнішньої стіни житлового будинку з довжинами відрізків 32,56 + 2,53 + 9,55 + 5,76 + 2,42 + 1,98 (м) до вихідної точки. Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Subaru Outback», 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частки автомобіля марки «Subaru Outback», 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 360 000,00 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Виробничо-Комерційне Підприємство «Елемент» у розмірі 150 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Встановити порядок виконання рішення суду. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. ОСОБА_1 не погоджуючись із судовим рішенням звернулася з апеляційного скаргою на рішення Малиновського районного суду від 15 травня 2024 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, сплати судового збору. Разом з тим, апеляційний суд вказав на необхідність надання розрахункового документа (касовий чек, рахункову квитанцію тощо), в якому зазначається дата здійснення оплати за пересилання поштового відправлення (апеляційної скарги). На виконання зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та додала накладну від 01 липня.2024 року R1121645. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків апеляційної скарги. У своїй ухвалі апеляційний суд вказував на відсутність на накладній кур`єрської служби доставки, поштового штампу та наявністю незаповнених полів. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2024 року витребувано у ТОВ «Експрес-Доставка Меркурій» інформацію про те, чи здійснювалось товариством прийняття та доставка кореспонденції адресату Малиновський районний суд міста Одеси, згідно накладної від 01 липня 2024 року R1121645? Чи здійснювалась відправником оплата за вказаним відправленням? На виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2024 року надійшла відповідь ТОВ «Експрес-Доставка Меркурій», відповідно до якої відправлення під номером накладної R1121645 не приймалось до перевезення, не транспортувалось і не доставлялось кур`єрською службою. Цей номер накладної відсутній у їх базі даних, трекінг на сайті відсутній. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року визнано причини пропуску ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 15 травня 2024 року, зазначені в клопотанні, неповажними. Продовжено строк на усунення недоліків із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на звернення до суду. Апеляційний суд зазначив, що Оборській Г. Г. достовірно відомо про розгляд вказаної справи, проте апеляційна скарга не містить відомостей про поважні причини неможливості нею ознайомитись з матеріалами справи та отримати копію оскаржуваного рішення за умови обізнаності про його ухвалення. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 січня 2025 року визнано причини пропуску ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 15 травня 2024 року, зазначені в клопотанні, неповажними. Продовжено строк на усунення недоліків із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на звернення до суду. Апеляційний суд звернув увагу, що як в апеляційній скарзі, так і в клопотанні, наданим на виконання ухвали суду від 05 серпня 2024 року ОСОБА_1 зазначалося, що копію оскаржуваного рішення надіслано адвокату Сухецькій С. М. до її електронного кабінету 31 травня 2024 року о 21.08 год. При цьому, вказані документи не містили будь-якої інформації щодо припинення між ОСОБА_1 та адвокатом Сухецькою С. М. договору про надання професійної правової (правничої) допомоги, який укладений ОСОБА_1 та адвокатом Сухецькою С. М. Крім того, після подання апеляційної скарги безпосередньо адвокат Сухецька С. М. зверталася до Одеського апеляційного суду з заявами, а саме 12 серпня 2024 року із заявою про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та 30 вересня 2024 року із заявою про видачу копії ухвали суду. До вищезазначених заяв, на підтвердження своїх повноважень адвокатом Сухецькою С. М. надано ордер, в якому зазначається, що вона діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 23 січня 2023 року № 230123. Отже, враховуючи вищезазначене, обставини, зазначені в клопотанні на виконання ухвали від 06 грудня 2024 року, стосовно припинення строку дії договору про надання професійної правової (правничої) допомоги, який укладений між ОСОБА_1 з адвокатом Сухецькою С .М. апеляційним судом не прийнялися. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 15 травня 2024 року. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відсутні поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 15 травня 2024 року. 26 лютого 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у вказаній справі. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій. До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов`язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур. При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб`єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18). Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву (про поновлення строку) не буде подано особою в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Суд встановив, що рішення Малиновського районного суду міста Одеси прийнято 15 травня 2024 року, повний текст якого складено 27 травня 2024 року та забезпечено надання загального доступу 03 червня 2024 року. Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 15 травня 2024 року надіслано представнику позивача - адвокату Сухецькій С. М. до її електронного кабінету 31 травня 2024 року о 21.08 год. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Згідно із частиною шостою статті 272 ЦПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України). Звертаючись із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, заявник не навів причин, які від нього не залежали й не могли бути усунені, та були обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції упродовж 30 днів із дня отримання судового рішення, тобто у строк до 03 липня 2024 року. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга надійшла до суду 11 липня 2024 року. При цьому, ТОВ «Експрес-Доставка Меркурій» не підтвердило, що апеляційна скарга була прийнята до відправлення 01 липня 2024 року. Отже, доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційне Підприємство «Елемент», про поділ майна подружжя - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров