Справа № 308/4845/25

Справа № 308/4845/25 Закарпатський апеляційний суд У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08.05.2025 ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/195/25, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.04.2025. Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора й продовжено строк тримання під вартою із раніше визначеним розміром застави на строк до 09.06.2025 включно, щодо: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , неодруженого, з середньою освітою, судимого вироком Маневицького районного суду Волинської області від 26.04.2023 до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п`ять) років 01 (один) місяць, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , неодруженого, непрацюючого, із середньою освітою, відповідно до ст. 89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12025071030000006, внесеному 02.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань. З ухвали суду вбачається, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні~№ 12025071030000006 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2025 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України. У вказаному кримінальному провадженні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яке мотивовано тим, що вказані особи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, і в разі доведення їх вини, обвинуваченим загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років. Необхідність продовження строку тримання під вартою прокурор обґрунтовує тим, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих й свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. -2- Ухвала мотивована тим, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, а ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на потерпілого й свідків, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинені ними діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останнім вини у вчинені кримінальних правопорушень, можуть в подальшому продовжити злочинну діяльність, перешкоджати повному та всебічному судовому розгляду даного кримінального провадження іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б давали підстави для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено. Також судом враховано, що обвинуваченим інкримінується вчинення тяжких злочинів, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з якими відносно обвинувачених обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали і не зменшились, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання ними покладених на них процесуальних обов`язків, тому суд дійшов висновку, що відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 09.06.2025 включно. В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 просить ухвалу суду від 11.04.2025 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати обвинуваченому запобіжний захід у виді особистого зобов`язання або домашнього арешту. В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що наведені прокурором у клопотанні ризики не доведені, оскільки не підтверджені жодними доказами. ОСОБА_9 не має намірів ухилятися від суду, незаконно впливати на потерпілого чи свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи порушувати свої обов`язки як підозрюваного будь-яким іншим чином. Звертає увагу на те, що ОСОБА_9 раніше відповідно до ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце проживання, сім`ю, дитину, тобто соціальні зв`язки. Висновок суду з приводу наявності підстав для задоволення клопотання прокурора в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 ніким з учасників судового провадження не оскаржується, а тому законність ухвали в цій частині, в силу положень ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється. Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора, обвинуваченого, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги і те, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, будь-яких заяв про відкладення судового засідання не подавали. Разом з тим, від сторони захисту не надходило клопотань про бажання обвинуваченого брати участь у розгляді апеляційної скарги, а захисник-адвокат ОСОБА_5 подав заяву, у якій указує на можливість розгляду апеляційної скарги без його участі. -3- Перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягає з таких підстав. При оцінці доводів апеляційної скарги, яку подав захисник-адвокат ОСОБА_5 та прийнятті судового рішення, апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів. Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав. Згідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу. За приписами до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. ~ ~ ~ ~Згідно ст.~331~КПК України~під час~судового розгляду~суд за~клопотанням сторони~обвинувачення або~захисту,~має право~своєю ухвалою~змінити,~скасувати,~продовжити або~обрати запобіжний~захід щодо~обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану, продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в -4- апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції. Висновок суду першої інстанції про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні висновки такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження. Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що органом досудового розслідування ОСОБА_9 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином і йому у разі доведеності його вини, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обставини вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_9 , його тяжкість, а також те, що судове провадження не закінчено, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих чи свідків з метою зміни ними показань на його користь, у тому числі і шляхом умовляння, погроз або іншим способом, вчиняти інші кримінальні правопорушення. При цьому, колегія суддів бере до уваги такі факти та обставини: обвинувачений ОСОБА_9 раніше відповідно до ст. 89 КК України не судимий, непрацюючий. Вищенаведене, на думку колегії суддів, свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що ризики, які слугували підставою для обрання щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний момент не відпали та не зменшилися, і продовжують існувати, а більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, можуть бути недостатніми для запобігання цих ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового провадження. З матеріалів контрольного провадження також вбачається, що сторона захисту під час розгляду клопотання не посилалась на наявність даних, які б підтверджували, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, встановлені при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зменшилися або відпали. На наявність таких даних відсутні посилання і в апеляційній скарзі. У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги про те, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, на які посилається у клопотанні прокурор, відсутні, стороною обвинувачення існування таких не підтверджено належними та допустимими доказами, апеляційний суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані. Колегія суддів уважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що застосований щодо ОСОБА_9 запобіжний захід із урахуванням його тривалості та в співвідношенні із тяжкістю обвинувачення кореспондується з характером суспільного інтересу, у зв`язку з чим, з огляду на сукупність викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , у силу характеру -5- інкримінованого йому діяння та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, з чим погоджується й колегія суддів уважаючи, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієвості кримінального провадження. Разом з тим, колегія суддів уважає, що дійшовши висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку тримання під вартою, суд першої інстанції належним чином врахував мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для потерпілих осіб, а також взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи будь-яким іншим чином порушувати покладені на нього обов`язки, однак, обставини, за яких мало місце кримінальну правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави уважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою. Наведені стороною захисту в апеляційній скарзі доводи, в тому числі про особу обвинуваченого (відповідно до ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце проживання, сім`ю, дитину), були предметом перевірки та розгляду судом першої інстанції і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені доводи не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду й застосування щодо ОСОБА_9 більш м`яких запобіжних заходів. При цьому, відповідних доказів, які б підтверджували факт наявності у обвинуваченого ОСОБА_9 таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, матеріалами контрольного провадження не встановлено. Стороною захисту не надано жодних відомостей про неможливість перебування за станом здоров`я ОСОБА_9 під вартою, а будь-яких інших доказів, у яких би достовірно вказувалось на те, що обвинувачений з огляду на захворювання не може триматися під вартою, матеріали контрольного провадження не містять. Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 та дані про його особу, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що визначена обвинуваченому ОСОБА_9 застава у розмірі саме 20~ прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернативи застосованому йому запобіжному заходу у виді тримання під вартою є такою, що зможе у разі її внесення, забезпечити виконання обвинуваченим визначених процесуальних обов`язків. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_9 , колегія суддів не вбачає. При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати -6- застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційній скарзі не наведено і апеляційним судом не встановлено таких обставин під час апеляційного розгляду. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183 КПК України, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною захисту не наведено таких обставин та не надано таких доказів, які б спростовували чи впливали на висновки суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку тримання під вартою, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено. Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.04.2025, щодо ОСОБА_7 - без змін. Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді