Справа № 183/4717/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 11-кп/803/932/25 Справа № 183/4717/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2025 року ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: Головуючого судді ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_2 суддів ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за участю: секретаря судового засідання ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_5 прокурора ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_6 обвинуваченого ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_7 захисника ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_8 потерпілого ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_9 представника потерпілого ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_10 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження № 12021041440000408 від 01.10.2021 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року, яким: ~ ~ ~ ~ ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у селищі Ювілейне Дніпровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, працюючого в ТОВ «ТЛД+» на посаді водія автотранспортних засобів, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,- визнано винним та засуджено за ч.1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на один рік. На підставі ст. 76 КК на ОСОБА_7 покладено обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок скоєння кримінального правопорушення задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 майнову шкоду у розмірі - 31 216,50 грн., моральну шкоду у розмірі - 100 000,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 15 000,00 грн., а всього 146 216 гривень 50 копійок. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Долю речових доказів вирішено відповідно до положень ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК),- В С Т А Н О В И Л А : Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин. 26 серпня 2021 року приблизно о 21:30 22:00 годині, більш точний час під час судового розгляду невстановлений, ОСОБА_9 під`їхав на своєму автомобілі «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, до магазину «Спаський», який розташований по вул. Козинця, 47/3 у с. Спаське Дніпровського району Дніпропетровської області, де вийшов з транспортного засобу та побачив свого знайомого ОСОБА_7 , який під`їхав на автомобілі «Лада Пріора», реєстраційний номер НОМЕР_2 , сірого кольору. ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_9 і привітався, після чого на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин у них відбувся конфлікт, під час якого у ОСОБА_7 раптово виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . З цією метою ОСОБА_7 умисно наніс лівою рукою стиснутою в кулак один удар в область правої вилиці ОСОБА_9 , від чого останній розвернувся до нього спиною, згуртувався та прикрив своє обличчя руками. Не зупиняючись на цьому, ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_9 не менше двох ударів правою рукою стиснутою в кулак в область скроні та виличної кістки справа. Після цього ОСОБА_9 нахилився і ОСОБА_7 умисно наніс йому три удари правою ногою в область скроні, виличної кістки та щелепи справа. У результаті умисних злочинних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому нижньоорбітальноґо краю верхньої щелепи (нижня стінка правої орбіти) праворуч зі зміщенням уламків, набряку та гематоми в області верхньої щелепи праворуч, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день). Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст. 122 КК, як умисне середньої тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбаченій у статті 121 КК, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я. В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 не погоджується з ухваленим щодо нього вироком в частині стягнення на корить потерпілого ОСОБА_9 моральної шкоди у сумі 100 000 грн та в обґрунтування зазначає, що надаючи оцінку доводам цивільного позову та вказавши у значенні заподіяної моральної шкоди про відвідування потерпілим правоохоронних і судових органів, суд мав виходити із того, що відповідно до вимог ст.ст.137,141 ЦПК України, судові (процесуальні) витрати відшкодовуються окремо, тож це не може бути віднесено до складу завданої моральної шкоди за цивільним позовом. На переконання обвинуваченого суд не взяв до уваги, що він хоч і винен у заподіянні потерпілому ОСОБА_9 фізичного болю та шкоди здоров`ю, що вимагало лікування, але завдані наслідки не були небезпечними для життя та здоров`я потерпілого, не потягли суттєвої або стійкої втрати працездатності й не спричинили втрати нормальних життєвих зв`язків потерпілого, погіршення його виробничих і ділових відносин, а також інших непоправних і тяжких наслідків та пов`язаних з цим немайнових втрат. Факт відсутності з боку обвинуваченого дій, спрямованих на відшкодування спричиненої потерпілому майнової шкоди апелянт пояснює відсутністю порозуміння з потерпілим, незважаючи на попереднє примирення з ним. Вказує, що сума моральної шкоди, яку було заявлено потерпілим, є завищеною, оскільки ним не було доведено дійсності втрати нормальних життєвих зв`язків, погіршення його виробничих і ділових відносин, а також інших непоправних і тяжких для нього наслідків кримінального правопорушення. На підставі наведеного обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 щодо нього змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 та розмір присудженої судом до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_11 на корить потерпілого ОСОБА_9 моральної шкоди на суму 100 000 грн зменшити до суми 10 000 грн. На вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 прокурор Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, однак до початку апеляційного розгляду в порядку ст.403 КПК, прокурор відмовився від поданої ним апеляційної скарги і ця відмова прийнята апеляційним судом. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши: - пояснення обвинуваченого та~його захисника на підтримку доводів поданої ОСОБА_7 апеляційної скарги, які просили вирок суду змінити в частині вирішення питання про стягнення на корить потерпілого суми моральної шкоди та зменшити її розмір до 10 000 грн; - думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого, вважала вирок суду, зокрема щодо рішення про стягнення з обвинуваченого на корить потерпілого суми моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, законним та обґрунтованим; - думку потерпілого та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_13 , вважали вирок суду першої інстанції законним та обтрушуваним, просили залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.122 КК, вид та міра призначеного покарання, апеляційним судом не перевіряються, оскільки не були оскаржені учасниками судового розгляду. Аналізуючи апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_7 щодо правильності висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_9 та стягнення на користь останнього суми моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, при цьому враховує наступне: - рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» зазначено, що страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення (заява №60750/00, ECHR, 2004, п.62); - частиною першою ст. 1167 ЦК передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У п. 9, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків, ч.2 п.1 вказаної статті відносить витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. При визначенні розміру моральної шкоди, необхідно враховувати велику кількість різноманітних факторів. Частина з них передбачена в ст. 23 ЦК, а саме: характер правопорушення; глибина фізичних та душевних страждань; погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інших обставин, які мають істотне значення. Обов`язковими вимогами при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Суд першої інстанції, врахувавши обставини, зазначені у вказаних нормах та виходячи з принципу розумності та справедливості частково задовольнив вимоги про відшкодування моральної шкоди, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн., що на переконання апеляційного суду, є цілком обґрунтованим. Апеляційні доводи сторони захисту про те, що потерпілим не було надано суду доказів та міркувань щодо суми зазначеної моральної шкоди, не заслуговують на увагу. Аналізуючи наведені вище норми процесуального та матеріального права, застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постанови Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду, з`ясовуючи наведені обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів враховує обґрунтованість доводів потерпілого ОСОБА_9 про фізичний біль та страждання, які він зазнав у зв`язку із ушкодженням його здоров`я, моральних переживаннях за своє здоров`я та життя під час вчинення кримінального правопорушення щодо нього, душевних стражданнях у зв`язку зі спричиненими тілесними ушкодженнями, які потребували тривалого лікування, порушенням нормальних життєвих зв`язків і необхідності відшукувати додаткові зусилля у зв`язку з лікуванням та необхідністю відвідувати правоохоронні та судові органи, які є безумовним свідченням та тривалості моральних страждань. Враховуючи характер та обсяг страждань потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, які є беззаперечним, і вказані обставини дійсно призвели до погіршення емоціонального стану та морального здоров`я потерпілого, виходячи із принципів розумності, співрозмірності та справедливості, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 моральної шкоди на корить потерпілого ОСОБА_9 в розмірі - 100 000 гривень. Одночасно колегія суддів також приймає до уваги те, що обвинуваченим на протязі майже чотирьох років не відшкодовано завдану матеріальну шкоду та моральну шкоду. Апеляційні доводи обвинуваченого про те, що відвідування потерпілим правоохоронних і судових органів не може бути додатково віднесено до складу завданої моральної шкоди, а відшкодовується як судові (процесуальні) витрати, є неспроможними, оскільки судом у даному випадку взято до уваги не фінансові витрати потерпілого ОСОБА_9 , пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, що є саме судовими витратами, а душевні і психічні страждання потерпілого, пов`язані з необхідністю відвідування ним зазначених установ. Отже, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 . Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено. Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК, підстави для його зміни чи скасування відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів,- У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 , за ч.1 ст. 122 КК - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення, але на неї учасниками кримінального провадження може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. СУДДІ : ОСОБА_2 ~ ~ ~ ~ ОСОБА_3 ОСОБА_4