Текст рішення
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/2265/25 Номер провадження 22-з/814/230/25 Суддя апел. інстанції Пікуль В. П.
У Х В А Л А
26 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Пікуля В.П., вирішуючи питання про відвід судді Полтавського апеляційного суду Лобова Олександра Анатолійовича за заявою ОСОБА_1 під час розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Поліс» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Поліс», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міленіна Катерина Олегівна, про витребування майна із чужого незаконного володіння -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 травня 2025 року залишено без змін.
04 серпня 2025 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про ухвалення у справі додаткового рішення, у якій заявник прохав суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про ухвалення додаткового рішення призначено до судового розгляду на 01 жовтня 2025 року без повідомлення учасників справи.
25 вересня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» направив до Полтавського апеляційного суду заяву про відвід судді Лобова О.А., в якій прохав суд відвести суддю Лобова О.А. від розгляду заяви ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко І.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міленіна К.О., про витребування майна із чужого незаконного володіння.
В обґрунтування заяви вказує, що Полтавський апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяв про забезпечення позову (як поданої позивачем, так і поданої третьою особою), вийшов за межі своїх повноважень, встановлених статтями 150-151 ЦПК України, оскільки у мотивувальній частині ухвали суд фактично здійснив оцінку спірних правовідносин та зробив висновок: «Судовими рішеннями у справі № 554/9012/16-ц встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» у встановленому законом порядку набуло право власності на спірний об`єкт нерухомого майна».
Заявник вважає, що такі висновки є неприпустимими на стадії вирішення питання про забезпечення позову оскільки: питання правомірності чи неправомірності набуття права власності може бути вирішене виключно під час розгляду справи по суті. Суд не мав права оцінювати правомірність набуття права власності відповідачем у інших справах. Посилання на «визнання правомірності» в інших провадженнях є передчасним вирішенням спору по суті; суд, вирішуючи питання забезпечення позову, не має повноважень наперед оцінювати докази чи визначати правову природу спірних правовідносин. Передчасне з`ясування суті спору унеможливлює належний та справедливий розгляд справи в подальшому. Подібні висновки створюють враження упередженості суду та порушують принципи змагальності та рівності сторін (статті 12, 13 ЦПК України). Завдання суду при розгляді заяви про забезпечення позову - перевірити наявність ризиків та співмірність заходів (статті 150-153 ЦПК України).
Також повідомляє, що за наявною у нього інформацією, суддя Лобов О.А. має дружні стосунки з головою Полтавського апеляційного суду Гальонкіним С.А., який в свою чергу може впливати на суддів Полтавського апеляційного суду для позитивного вирішення питань для ТОВ «Фінансова компанія «Поліс».
Зазначає, що неодноразово заявляв відводи судді Лобову О.А. у зв`язку з недовірою до нього.
На думку заявника, суддя Лобов О.А., як головуючий суддя, міг впливати на суддів колегії при винесенні постанови про відмову у забезпеченні позову та в описовій частині постанови навмисне дав оцінку правомірності набуття права власності відповідачем на будівлю за адресою: АДРЕСА_1, чим фактично вирішив справу по суті.
Розглянувши заяву ОСОБА_1. про відвід судді Полтавського апеляційного суду Лобова О.А. та перевіривши матеріали справи, суд не вбачає обставин, які б викликали сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до частин другої, третьої статті 39 ЦПК України підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Належних та допустимих доказів, які б вказували на існування вищевказаних обставин заявником не надано.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Крім того, слід зауважити, що ОСОБА_1. заяву про відвід судді Лобова О.А. подано на етапі розгляду заяви ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про ухвалення додаткового рішення, тобто після ухвалення постанови Полтавським апеляційним судом від 30 липня 2025 року, з мотивувальною частиною якої заявник висловив свою незгоду.
Щодо доводів заявника про вплив судді Лобова О.А., як головуючого судді, на колегію суддів під час ухвалення постанови Полтавським апеляційним судом від 30 липня 2025 року, то слід відзначити, що даний довід ґрунтується виключно на припущеннях заявника, які не підтверджуються будь-якими доказами або матеріалами даної справи.
Отже, враховуючи доводи особи, яка подала заяву про відвід судді, проаналізувавши матеріали справи, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження викладених доводів, суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Полтавського апеляційного суду Лобова О.А. слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Полтавського апеляційного суду Лобова Олександра Анатолійовича - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.П. Пікуль