Справа № 127/30336/25

Справа № 127/30336/25 Провадження №11-кп/801/228/2026 Категорія: крим. Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2 ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2026 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого судді ОСОБА_2 суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із секретарем ОСОБА_5 за участю: прокурора ОСОБА_6 обвинуваченої ОСОБА_7 представника потерпілого ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2026, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020010001570 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, повернуто прокурору, - встановив: 25.09.2025 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2026 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, відомості про яке внесено 04 квітня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020010001570, повернуто прокурору Вінницької окружної прокуратури Вінницької області. В обгрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що зі змісту обвинувального акту, складеного у кримінальному провадженні за ознаками вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, вбачається порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КК України, а саме: обвинувальний акт не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Суд вказав, що у зв`язку з невідповідністю обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт та додані до нього матеріли підлягають поверненню прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України для усунення допущених недоліків. Не погоджуючись з прийнятим рішення, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2026, якою прийнято рішення про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12017020010001570 від 04.04.2017 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, скасувати, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що підстави для повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12017020010001570 від 04.04.2017 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, зазначені судом в ухвалі від 12.01.2026 є формальними та малозначними, жодним чином не перешкоджають призначенню обвинувального акту до судового розгляду. Висновки суду, викладені в ухвалі від 12.01.2026 не в повній мірі відповідають дійсності, фактичним обставинам провадження, оскільки формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладаються в обвинувальному акті в такому виді, як це вважає за правильне прокурор. Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації правопорушення, не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин. Отже, судом першої інстанції допущено недотримання вимог ст. 314 КПК України та без належних правових підстав повернуто обвинувальний акт прокурору, чим істотно порушено вимоги кримінально процесуального закону. В судове засідання не з`явився захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 , належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до канцелярії Вінницького апеляційного суду додаткових заяв не надсилав. Обвинувачена ОСОБА_7 зазначила, що в телефонній розмові адвокат ОСОБА_10 повідомив їй, що він не буде присутнім в судовому засіданні та висловив думку про можливість розгляду апеляційної скарги за своєї відсутності. Обвинувачена Свята зазначила, що вважає за можливим проводити розгляд за відсутності свого захисника - адвоката ОСОБА_10 , її права порушені не будуть. Представник потерпілого ОСОБА_8 висловила сумнів в розгляді справи за відсутності захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_10 , однак не заперечила щодо розгляду апеляційної скарги прокурора. Прокурор не заперечував проти розгляду справи у відсутність ОСОБА_10 за вказаних обставин. Зважаючи на зазначене вище, а також на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції стосується повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні прокурору, а не розгляду справи по суті, тому колегія суддів апеляційного суду вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_10 . Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора ОСОБА_9 , просив задовольнити її в повному обсязі, думку обвинуваченої ОСОБА_7 , яка зазначила, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а тому просила залишити її без змін, думку представника потерпілого ОСОБА_8 , яка погодилась з позицією прокурора, просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_9 - підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього закону. Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Перелік відомостей, які обов`язково має містити обвинувальний акт, зазначено в ч. 2 ст. 291 КПК України. Нормами ст.ст. 291, 109 КПК України закріплені вимоги до форми та змісту обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, недотримання яких та інших норм закону відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України дає суду підстави для прийняття рішення у підготовчому судовому засіданні про повернення прокурору обвинувального акту, який не відповідає вимогам КПК України. Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України суд має встановити невідповідність форми чи змісту такого обвинувального акту положенням ст. 291 КПК України. При цьому, суд не повинен вдаватися в оцінку доказів (їх належності і допустимості), зібраних у кримінальному провадженні у ході досудового розслідування, зокрема, їх достатності для встановлення тих чи інших обставин кримінального правопорушення, а також оцінку кваліфікації дій обвинуваченого. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, крім іншого, має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, це подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, вид і розмір шкоди, завданої злочином, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, так як правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого злочину в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. З аналізу вказаних вище норм вбачається, що в обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, проте, відносно формулювання обвинувачення та інших складових обвинувального акта немає в законі будь-яких застережень чи вимог, тобто зазначається у такому виді, як це вважає необхідним прокурор. Спосіб же викладення формулювання обвинувачення та правильність зазначення інших відомостей може бути предметом оцінки суду лише під час судового розгляду кримінального провадження, який відповідно, до вимог ст. 337 КПК України проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Суд може повернути обвинувальний акт прокурору лише за наявності суттєвих недоліків у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, які можуть потягти за собою порушення права на захист з огляду на суперечливість або незрозумілість суті обвинувачення, від якого має захищатися особа. Також, законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Підставою для повернення обвинувального акту не може слугувати будь-яка невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України. Така правова позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 520/8135/15-к. провадження № 51-203км 17). Перевіривши матеріали справи та обвинувальний акт, колегія суддів не вбачає невідповідностей обвинувального акта вказаним вище вимогам закону, оскільки він містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Те, що зі змісту обвинувального акту, за обвинуваченням вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, на думку суду першої інстанції вбачається порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КК України, а саме: обвинувальний акт не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, не змінює, не спотворює та не перешкоджає правильному розумінню фактичних обставин кримінального провадження, встановлених органом досудового розслідування, та не впливає на правову кваліфікацію кримінального правопорушення. Вказані недоліки не є суттєвими та не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору. Крім того, як зазначає прокурор в апеляційній скарзі, що підтвердилось із матеріалів даного кримінального провадження, щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення на аркуші номер 6 обвинувального акту зазначено « ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 -2 КК України» та розписано диспозицію на аркуші обвинувального акту номер 8 наступним чином: «зловживання повноваженнями державним реєстратором з метою отримання неправомірної вигоди» і додатково розписано кваліфікуючу ознаку спричинення тяжких наслідків на аркуші обвинувального акту номер 9. Вказане не спростовано в судовому провадженні. Окрім того, апеляційним судом враховується і ті обставини, що обвинувачена та адвокат не заперечували проти призначення справи до розгляду, повідомлення про підозру в даному провадженні не оскаржувалось. Відповідно до ч. 1 ст. 338 КПК України прокурор може змінити обвинувачення, а в даному випадку надати обвинувальний акт без технічних недоліків, під час судового розгляду. Крім того, положення ч. 2 ст. 337 КПК України надають можливість прокурору під час судового розгляду змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про неналежно сформульоване обвинувачення, є передчасними. Повернення обвинувального акту прокурору з формальних підстав призводить до порушення судом першої інстанції вимог ст. 28 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків кримінального провадження, згідно якої остання гарантує винесення судового рішення протягом розумного терміну, встановивши тим самим межу стану невизначеності, в якому знаходиться та чи інша особа через пред`явлення їй кримінального обвинувачування. Кінцевим моментом стану невизначеності є момент вступу вироку чи рішення у законну силу чи зняття обвинувачення (закриття кримінальної справи). Так, у деякий справах проти України ЄСПЛ визнав порушення "розумного терміну" саме у зв`язку з направленням справи на додаткове розслідування, такими справами є "Айбабін проти України", "Лопатін та Медведський проти України", "Білий проти України" та інші. З огляду на вказане, колегія суддів не вбачає перешкод для призначення кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020010001570 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України до судового розгляду. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення. За таких підстав апеляційна скарга прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_9 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_9 , - задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2026, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020010001570 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, повернуто прокурору,- скасувати. Призначити новий судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12025020010000735 у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4