Справа № 712/5895/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 11-кп/821/408/26 Справа № 712/5895/18 Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі: головуючого судді ОСОБА_2 суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 секретаря судового засідання ОСОБА_5 за участі: прокурора ОСОБА_6 обвинуваченого ОСОБА_7 захисника ОСОБА_8 представника потерпілої ОСОБА_9 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та представника ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» ОСОБА_10 на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 січня 2026 року, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, з середньою освітою, працюючого директором ТОВ «Тріаж-інвест груп», учасником бойових дій, депутатом, інвалідом не є, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн. (п`ятдесят одна тисяча) гривень. З позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік. Відповідно до положень ст. 49, 74 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди по кримінальному провадженню в порядку ст. 128 КПК України, судових витрат на правову допомогу та уточнені позовні вимоги ОСОБА_11 , до ОСОБА_7 , ТОВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення матеріальних збитків понесених у зв`язку з лікуванням, шкоди пов`язаної із стійкою втратою працездатності, моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, моральної шкоди завданої злочином та судових витрат за правову допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_11 матеріальні збитки понесені у зв`язку з лікуванням в сумі 10 058 грн.; шкоду пов`язану із стійкою втратою працездатності в сумі 57 600 грн. та моральну шкоду в сумі 502,90 грн., а всього стягнуто з ТОВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_11 68 160, 90 грн. (шістдесят вісім тисяч сто шістдесят гривень 90 копійок). Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 106 000,00 грн., а всього стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_11 136 000,00 грн. (сто тридцять шість тисяч гривень). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Цивільний позов прокурора Черкаської місцевої прокуратури (Черкаська окружна прокуратура) в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, зацікавлена особа: КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» ЧМР до ОСОБА_7 про стягнення витрат на лікування задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Черкаської міської ради в особі КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» в рахунок відшкодування витрат на лікування ОСОБА_11 8 923,20 грн. (вісім тисяч дев`ятсот двадцять три гривні двадцять копійок) та зарахувати їх на р/р31555301239960, код 05503705, банк ГУДКСУ в Черкаській області МФО 854018 (за надання медичної допомоги при травмуванні). Стягнуто з ОСОБА_7 витрати за проведення по справі автотехнічної експертизи в розмірі 1 144 грн. 00 коп. Кошти перерахувати на рахунок: UA198999980313060115000023759, отримувач платежу - ГУК у Черкаській обл. /тг м. Черкаси / 24060300, Код ЄДРПОУ отримувача 37930566, Код банку отримувача (МФО) 899998, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП). Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України, в с т а н о в и л а : Згідно вироку районного суду ОСОБА_7 , 21 липня 2017 року, близько 15 години 30 хвилин керуючи технічно справним автомобілем марки «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Хрещатик в напрямку від вулиці Святотроїцька до вулиці Байди Вишневецького в місті Черкаси, поблизу будинку № 186, що по вулиці Хрещатик, проявив неуважність та порушив вимоги: - п. 2.3.б) Правил дорожнього руху України, згідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; - п. 18.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Під час руху він, грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, будучи заздалегідь об`єктивно проінформованим про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований по вулиці Хрещатик, поблизу будинку № 186, що в місті Черкаси, позначений дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» та дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід» Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому в момент, коли перед вказаним пішохідним переходом зупинився автомобіль «Skoda Octavia», що рухався у попутному напрямку по вулиці Хрещатик, вчасно не застосував заходів для зменшення швидкості руху свого транспортного засобу та не зупинився, не переконавшись в тому, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух прямо та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 , 1990 року народження, яка перетинала проїзну частину вулиці Хрещатик по вказаному вище пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку його руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_11 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/1966 від 02.11.2017, отримала травму головного мозку із забоєм середнього ступеня важкості та субарахноїдальним крововиливом, травму лівого колінного суглобу з розривом внутрішньої коллатеральної зв`язки та внутрішнього меніску, що ускладнились запаленням внутрішніх оболонок, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; травму лівої нирки із забоєм та гематурією (свіжа кров в сечі), які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; садна м`яких тканин голови, колінних та ліктьових суглобів, забій з набряком лівої скроневої ділянки голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Спричинення потерпілій ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесних ушкоджень знаходиться в причинному зв`язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 4/349 від 12.04.2018, з порушенням водієм автомобіля «Seat Ibiza» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вимог п. 18.4. Правил дорожнього руху України. Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження. Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та представник ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" ОСОБА_10 оскаржили його в апеляційній інстанції. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 15.01.2026 щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України, а кримінальне провадження закрити, у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Також просить: відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди та стягнення з останнього витрат на правничу допомогу у сумі 106 000 грн. 00 коп. Відмовити у задоволенні цивільного позову прокурора Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР про відшкодування матеріальної шкоди. Просить повторно дослідити докази, перелік яких зазначила в апеляційній скарзі та визнати неналежним та недопустимим доказом висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_11 №02-01/1966 від 02.11.2017. Апеляційні вимоги обгрунтувала тим, що вирок суду є незаконним, оскільки винесений з порушенням норм процесуального права, а саме, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неповноти судового розгляду. Вважає, що інкриміновані порушення вимог п.18.4 ПДР України, не можуть бути порушені, оскільки дорожня обстановка яка виникла на час ДТП, не відповідає механізму її розвитку, а тим паче не можуть бути в причинно-наслідковому зв`язку з розвитком події. Відносно п.2.3 б) ПДР України, то даний пункт також не можливо порушити, оскільки п.2.3 б) ПДР України, сам по собі (по фактурі) несе роз`яснювальний характер, а не пряму заборону чи вимогу до водія. Зазначає, що при перевірці даних здобутих на місці події під час огляду місця події від 21.07.2017 та під час слідчого експерименту від 06.04.2017 за участі потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13 , здобуті дані, які підтверджують, що контактування автомобіля «Seat Ibiza» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 з потерпілою не було, а тому дана обставина виключає повністю склад вчинення ОСОБА_7 складу кримінальної відповідальності, за ч.1 ст.286 КК, оскільки відсутня сама подія, яка кваліфікується як дорожньо-транспортна пригода. Фактично аргументуючи свої апеляційні доводи апелянт вказує про сумнівність проведеного слідчого експерименту від 06.04.2017 за участю потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13 , його неналежність як доказу, оскільки в показах вказаних осіб є суперечності відносно механізму розвитку ДТП, а саме в частині вказаного ними місця «наїзду на пішохода» і розташування самого автомобіля «Seat Ibiza» р.н. НОМЕР_1 на місці огляду місця події. Вказує, що висновком експерта Черкаського відділення КНІСЕ №1484/18-23 від 27.12.2018, чітко доведено, що пішохід і автомобіль не контактували при механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи виявлені обставини під час огляду місця події від 21.07.2017 з обставинами встановленими під час слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13 , а тому при таких обставинах відсутня сама дорожньо-транспортна пригода, оскільки контактування між автомобілем і пішоходом відсутній, а також відсутня об`єктивна сторона складу злочину у водія ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України. Вважає, що суд першої інстанції з порушенням норм КПК прийшов до помилкового висновку що сторона захисту порушила вимоги ч.1 ст.334 КПК України, оскільки експертиза призначалася за самостійним зверненням сторони захисту, а не за ухвалою суду до експертної установи та проводилася вже під час розгляду кримінального провадження в суді, а отже є недоступною. На думку апелянта, суд першої інстанції не в повній мірі надав оцінку висновку експерта №02-1/864 від 25.07.2025, а саме судом вибірково було взято висновки експерта та проігноровано те, що експертом у висновку чітко зазначено, що на судово-медичну експертизу не надано даних про механізм та обставини отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , коли вона рухалася зліва на право по відношенню до автомобіля «Seat Ibiza» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 , під час руху в перед зупинилась, потім розвернулась на 180 градусів навколо своєї осі, зробила декілька кроків та впала на асфальтобетон, при цьому була взута у взутті з високою підошвою (танкетка), а саме якими частинами тіла та з якими поверхнями контактувала, і вказане не дає змоги дати відповідь про можливість виникнення всіх виявлених у ОСОБА_11 тілесних ушкоджень за обставин зазначених у другій половині питання ухвали. Вважає, що враховуючи характер та розташування травми голови, травми лівої нирки та саден ліктьового суглобів, такі тілесні ушкодження у ОСОБА_11 могли виникнути внаслідок падіння з висоти власного зросту. На думку апелянта, судом першої інстанції в порушення норм КПК України неправомірно було покладено в основу доведеності вини ОСОБА_7 недопустимий доказ висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_11 №02-01/1966 від 02.11.2017, виходячи з того, що в матеріалах кримінального провадження відсутня медична документація потерпілої ОСОБА_14 , а саме протокол МРТ лівого колінного суглобу від 02.09.2017 з рентген відділення КЗ «ЧОЛ ЧОР», протокол УЗД лівого колінного суглобу від 19.10.2017 та з медичного центру Святого Пантелеймона, медична карта амбулаторного хворого №1160 з поліклініки №2, медична карта стаціонарного хворого №12813 з нейрохірургії КЗ «Третьої Черкаської міської лікарні ШМД», натомість судовим експертом в судовому засіданні, вказано, що йому ОСОБА_11 особисто надала медичні документи: протокол МРТ, протокол УЗД та висновок медичного центру Святого Пантелеймона, а отже вбачається порушення ч.4 ст.69 КПК України, однак судом першої інстанції проігноровано даний факт. Апелянт вважає, що суд першої інстанції незаконно стягнув витрати на правничу допомогу в сумі 106 000 грн. Так, між потерпілою та адвокатом було укладено договір про надання останній правничої допомоги від 12.09.2017 №1/09, де передбачено, що оплата за виконання захисником доручення визначаються за домовленістю сторін додатковою угодою. Однак, позивачем не було надано додаткової угоди відповідачу, що становить під сумнів оплату позивачем гонорару адвокату, крім того не надано детального акту виконаних робіт адвоката із зазначенням часу та яку процесуальну дію виконаним останнім по справі, а натомість без будь-якого підтвердження виконаних адвокатом робіт. Позивачка, надає відповідачу лише квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 15.02.2022 на суму 50 000 грн., яка ж до того нічим не підтверджена і не є співмірною із складністю справи, хоча остання просила стягнути витрати за правничу допомогу на суму 76 000 грн. Зауважує, що перед судовими дебатами, представником позивачки адвокатом ОСОБА_9 було надано до суду ще один договір про надання правової допомоги від 05.11.2024, як доказ на суму 30 000 грн., який в порушення ч.8 ст.83 ЦПК України не був заздалегідь надісланий відповідачу ОСОБА_7 , а отже суд не повинен був брати до уваги, адже копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншими учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч.8 ст.83 ЦПК України). Саме в цивільному позові позивачка заявила про стягнення витрат за правничу допомогу, то в даному випадку суд повинен застосувати ст.133, 137, 141 ЦПК України. Апелянт наголошує на тому, що оскільки цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, тобто було задоволено судом лише 15% від заявлених позовних вимог, тому витрати на правничу допомогу повинні бути задоволені пропорційно позовним вимогам. Вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди потерпілій ОСОБА_11 у розмірі 30 000 грн, суд першої інстанції не дотримався принципу розумності та справедливості, а головне не врахував, що розмір морального відшкодування не повинен приводити до безпідставного збагачення потерпілої особи. Задовольняючи розмір моральної шкоди у повному обсязі потерпілій, судом у рішенні не наведено обгрунтованості саме даної суми. Що ж до задоволення судом першої інстанції цивільного позову прокурора в інтересах КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» про стягнення коштів за лікування ОСОБА_11 в розмірі 8 923,20 грн., то апелянт вважає, що прокурор не обгрунтував і не довів до суду факту бездіяльності компетентного органу, а саме невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку, після того як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, а також не вказав причини того, чому компетентний орган не звернувся самостійно до суду з позовом в інтересах держави чи не міг звернутися. Також зазначила, що задовольняючи цивільний позов прокурора, суд першої інстанції не взяв до уваги відсутності в позовній заяві належного обгрунтування передбачених законом підстав для захисту саме прокурором інтересів. Представник ПАТ «Страхова компанія «УСГ» ОСОБА_10 в апеляційній скарзі просить вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 15.01.2026 в частині цивільного позову про стягнення з ПАТ «СК «УСГ» на користь позивача витрат на лікування, моральної шкоди та витрат у зв`язку із стійкою втратою працездатності змінити та відповідно ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 відмовити. Просить дослідити докази, що знаходяться у матеріалах кримінального провадження. Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що вирок суду в частині цивільного позову до ПАТ «СК «УСГ» є незаконним, необгрунтованим і не вмотивованим, який було винесено за неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, а обставини, які суд вважає встановленими є неправильними. Суд неправильно дослідив та оцінив докази, а висновки, що викладені у вироку суду не відповідають дійсним обставинам справи. Апелянт зауважує, що у ПАТ «СК «УСГ» взагалі немає обов`язку перед позивачкою виплачувати страхове відшкодування, оскільки ДТП сталася 21.07.2017, а позивачка, як потерпіла особа, заяву про виплату страхового відшкодування до ПАТ «СК «УСГ» не надавала. Однак, відповідно до ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Згідно п.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентованої виплати) неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП. Таким чином позивачка пропустила строк для подачі заяви на виплату страхового відшкодування, що в свою чергу є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. При цьому, зазначений п.37.1.4 ст.37 Закону №1961-ІV строк є присічним і поновленню не підлягає. При цьому зауважує, що позивачка не надавала до ПАТ «СК «УСГ» документів на підтвердження того, що є інвалідом ІІ групи, а отже не підтвердила стійку втрату працездатності, так само як і не підтвердила причинно-наслідковий зв`язок (про що також не зазначено в довідці МСЕК). Апелянт звертає увагу суду, що відповідно до вимог Спеціального Закону №1961-ІV, необхідність здійснення витрат має підтверджуватись документально відповідним закладом охорони здоров`я. Тобто не досить показати фактичні витрати надавши акти виконаних робіт та чеки. Зазначає, що оскільки у ПАТ «СК «УСГ» відсутній обов`язок щодо виплати позивачці витрат на лікування в розмірі 10 058,00 грн. , то і обов`язку щодо виплати моральної шкоди в розмірі 502,90 грн. у ПАТ «СК «УСГ» немає. На апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та представника ПАТ «Страхова компанія «УСГ» ОСОБА_10 представник потерпілої ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_9 подав заперечення в яких просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 15.01.2026 в силі. Зазначивши, що доводи апеляційних скарг є безпідставними, а вирок винесений відповідно до вимог чинного законодавства та є обгрунтованим і справедливим. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, при цьому не заперечували проти вимог апеляційної скарги представника ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» ОСОБА_10 , думки прокурора, представника потерпілої, які заперечили проти вимог апеляційних скарг та просила залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та представника ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» ОСОБА_10 підлягають до часткового задоволення виходячи з наступних підстав. Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Ці вимоги закону судом не виконані в повному обсязі. Відповідно до норми ч.3 ст.404 КПК України, обов`язок апеляційної інстанції полягає в безпосередньому дослідженні доказів лише у перелічених в законі випадках, а саме: 1) при наявності клопотання учасників кримінального провадження про повторне дослідження обставин, 2) якщо ці обставини досліджені судом першої інстанції не повністю, або з порушенням. Враховуючи вищевикладене та встановивши, що докази, які покладені в основу обвинувачення ОСОБА_7 досліджені всебічно, повно, з дотриманням процедури КПК України, яким надана відповідна оцінка, а захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі не навела переконливих аргументів щодо необхідності повторного дослідження доказів, а її клопотання зводиться лише щодо незгоди з оцінкою досліджених доказів, то в такому разі суд апеляційної інстанції вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, про що винесена ухвала без видалення до нарадчої кімнати. При цьому колегія суддів враховує постанову ВС від 16 березня 2021 року провадження N 51-437 км 20 справа №154/2975/17 відповідно до якої сам по собі факт незгоди з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення, не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді. Повторне дослідження обставин є правом, а не обов`язком суду. Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність законних підстав та аргументованих доводів про таку необхідність. Дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані вірно за ч.1 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. Як свідчать матеріали кримінального провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування і місцевим судом досліджені всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення по справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисника про незаконність, необгрунтованість, та не вмотивованість вироку в розумінні ст.370 КПК України не грунтуються на матеріалах кримінального провадження та спростовуються доказами, які судом першої інстанції досліджені та їм надана належна оцінка. Викладені у вироку суду першої інстанції висновки про винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних у провадженні доказів, які у повному обсязі досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду провадження, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 оскаржує доведеність винуватості його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та вважає обвинуваченого ОСОБА_7 невинним. Незважаючи на повне невизнання винуватості обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і такої ж зайнятої позиції, викладеної в апеляційній скарзі, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується сукупністю наступних доказів, що їх належно досліджено та правильно оцінено судом першої інстанції. Так, в основу обвинувального вироку суд першої інстанції обґрунтовано поклав в тому числі послідовні покази потерпілої ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , медичного експерта ОСОБА_16 . Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції потерпіла ОСОБА_11 показала, що 21.07.2017, приблизно в проміжок часу з 15 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. вона вийшла з магазину «Україна» по вул. Хрещатик в м. Черкаси, підійшла до пішохідного переходу на вул. Хрещатик, подивилася з обох боків, побачила що дві машини зупинилися і вона почала рух по середині пішохідного переходу. Дійшовши майже до кінця пішохідного переходу побачила боковим зором, що с правої сторони їде машина, вона хотіла швидко розвернутися і піти, але не встигла, так як автомобіль їхав швидко, яка саме швидкість автомобіля була вона не знає. Вона відчула удар в ліву сторону, після чого викликали швидку допомогу. Зазначила, що вона пройшла більшу половину пішохідного переходу, а потім відчула удар від автомобіля. Рухалась вона по центру пішохідного переходу. З обох боків на проїзній частині дороги автомобілі зупинилися. Після пригоди вона отримала тілесні ушкодження: розрив меніску, травму голови та інші травми. Вона отримала другу групу інвалідності, лікувалася від зазначених травм близько року у різних лікарнях. Коли вона побачила автомобіль, то розвернулася приблизно на 180 градусів, щоб піти туди, звідки вона прийшла, тобто втекти від автомобіля, але зазначений автомобіль її ударив передньою частиною в її ліву ногу. На час пригоди вона була взута в босоніжки без підбор, може була підошва «танкетка», але не велика. Автомобілі стояли у двох смугах руху, а вона стояла по середині, з лівої сторони зупинився невеликий автомобіль «Бус». Автомобіль, який стояв не заважав проїхати жовтій машині, жовтий автомобіль від неї був праворуч і праворуч стояла ще машина. Вона впевнилася, що автомобілі стоять і вона почала перетинати пішохідній перехід. Після удару автомобілем вона втратила свідомість. Цивільний позов підтримала в повному обсязі, просила задовольнити. При повторному допиті в судовому засіданні суду першої інстанції потерпілої ОСОБА_11 , який був проведений за клопотанням судово-медичного експерта, остання показала, що вона перетинала дорогу по відношенню напрямку руху автомобіля обвинуваченого і даний автомобіль був з правої сторони. Локалізація тілесних ушкоджень у неї ліворуч, це тому що коли вона перетинала дорогу і побачила боковим зором, що швидко рухається автомобіль, вона розвернулась і мабуть хотіла йти назад, чому саме так вона поступила, вона не може пояснити, тому що була в стресовому стані. Вона втратила свідомість, тому момент контакту автомобіля вона не пам`ятає, вона відчула удар. Пошкодження у неї ліворуч саме із-за того, що вона розвернулася. Вона переходила дорогу по пішохідному переході, покриття дороги було асфальтне. В той день вона була взута у взуття з рівною танкеткою, висота приблизно 3 см. Підошва була суцільна, підборів на ній не було. Зазначене взуття вона взувала в той день не вперше, воно було комфортне. Раніше вона в цьому взутті не падала. До моменту ДТП у неї проблем зі здоров`ям не було. Якою частиною тіла вона контактувала з автомобілем вона не пам`ятає, пам`ятає лише, що відчула удар, але куди саме - не пам`ятає, проте стверджує, що удар був від автомобіля. Якою частиною вдарив автомобіль вона не пам`ятає; - свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що 21.07.2017, в м. Черкаси, біля будинку №205 та будинку № 180 рухався автомобіль «Seat» з вул. Кірова в сторону вул. Дашкевича. Він бачив лише результат дорожньої транспортної пригоди. Автомобіль «Seat» об`їжджав інший автомобіль, який стояв та скоїв наїзд на пішохода на пішохідному переході. Він побачив, що стоїть автомобіль «Seat» на пішохідному переході і лежить дівчина. Чи бачив він водія зазначеного автомобіля він не пам`ятає. На дорозі по вул. Хрещатик в м. Черкаси по одній смузі руху в кожну сторону. Автомобіль, який стояв, пропускав машини і хотів заїхати у двір. Автомобіль «Seat» їхав не швидко. Автомобіль виконує лівий поворот і з права його хотів об`їхати автомобіль «Seat». Передньою частиною автомобіля був контакт з пішоходом, але саме якою - він не бачив, чи є на автомобілі пошкодження, він не звернув уваги. Він побачив дівчину, яка лежала на проїзній частині, головою в напрямку вул. Б.Вишневецького; - свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що він був присутній в якості понятого при складанні схеми дорожньої транспортної пригоди по вул. Хрещатик в м. Черкаси, точної дати він не пам`ятає, було це влітку. Він бачив жовтий автомобіль «Seat», який стояв перед пішохідним переходом, на якому пошкоджень не було. Напрямків руху по вул. Хрещатик було по одній смузі руху. Йому працівники поліції повідомили, що був наїзд автомобілем на пішохода. Коли він прибув на місце пригоди потерплого не було. Слідів крові не було. Свідком самої дорожньої транспортної пригоди він не був. Було залучено двох понятих. Заміри проводив він та інспектор. Заміри вірні в схеми вказані. Він підписав документи, які йому давали. Відомості зазначені у схемі відповідають дійсності, зауважень до схеми у нього не було; - медичний експерт ОСОБА_16 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що він проводив судово-медичну експертизу (висновок експерта №02-01/1966 від 12.10.2017) у фабулі якого зазначено, що йому надані медичні документи, в тому числі з медичного центру Святого Пантелеймона. Для проведення експертизи йому слідчим була надана постанова про призначення експертизи, а також медична карта потерпілої. Крім того, на огляд з`явилася сама потерпіла ОСОБА_11 , яка пояснила обставини справи, а також особисто додала медичні документи: протокол МРТ, протокол УЗД та висновок медичного центру Святого Пантелеймона, до якого звертаються самостійно. Усі тілесні ушкодження, які були у ОСОБА_11 внаслідок самостійного падіння утворитися не могли. Щоб вияснити, чи епілепсія внаслідок ушкоджень при ДТП чи ні, треба проводити психологічну психіатричну експертизу, так як епілепсія це є захворювання, а судово-медична експертиза тільки встановлює ступінь тяжкості тілесних ушкоджень; Аналізуючи покази потерпілої, свідків, експертів, зокрема експерта ОСОБА_16 , наданих ними в судовому засіданні суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що їх покази були послідовними, логічними, дані добровільно без будь-якого тиску або примусу та узгоджуються з письмовими матеріалами кримінального провадження, а тому є належними доказами у даному кримінальному провадженні та підтверджують вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Колегія суддів зауважує, що покази потерпілої та свідків дані ними в судовому засіданні суду першої інстанції не викликають у колегії суддів сумнівів у їх правдивості та достовірності, та не містять ознаки оговорити обвинуваченого. Покази вказаних осіб отримані судом першої інстанції в порядку ст.ст.55, 56, 57, 65, 66, 95, 96, 352 КПК України тобто в установленому законом процесуальному порядку з дотриманням прав потерпілої та свідків. Перед дачею показів свідки були приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а тому на думку колегії суддів вони є належним та допустимим доказом, як і покази потерпілої. Що ж стосується допиту експерта ОСОБА_16 то він був проведений судом першої інстанції з дотриманням вимог ч.7 ст.101 та ст.356 КПК України. Крім наведених доказів, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджена й наступними письмовими доказами матеріалів кримінального провадження, дослідженими у сукупності судом першої інстанції: - даними довідки КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» ЧМР» від 21.07.2017 відповідно до якої до приймального відділення було доставлено ОСОБА_11 , діагноз: струс головного мозку, забої м`яких тканин потилочної ділянки, забої лівого колінного суглобу, забій грудної клітки (том 1 а.м.к.п.21); - даними протоколу огляду місця події від 21.07.2017, фототаблицею та схемою до протоколу огляду, відповідно до яких встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться у м. Черкаси по вул. Хрещатик біля буд. 186. Елементи вулиці, дороги нерегульований пішохідний перехід, горизонтальна ділянка. Вид покриття асфальтобетонна. Стан покриття сухе. Дорожнє покриття для ІІ напрямків шириною 9,0 м, число смуг для руху в напрямку огляду І, їх ширина 4,4 м, число смуг для руху на зустріч напрямку огляду І їх ширина 4,5 м, ширина узбіччя м, ширина розділяючої смуги 0,1 м. На проїжджій частині т. . Хрещатик нанесені лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 та 1.5 ПДР України, а також дорожня розмітка 1.14.1 ПДР. До проїжджої частини примикають: праворуч стоянка для автомобілів, бордюр; ліворуч бордюр, заїзд у двори прилеглих будинків. Далі за бордюром розміщені праворуч: тротуар, будинок №186, насадження дерев, будинок №130; ліворуч: тротуар, будинок №205. Спосіб регулювання руху на цій ділянці нерегульована ділянка. Місце пригоди знаходиться у зоні дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду: 5.35.1, 5.35.2 ПДР України, у зустрічному напрямку 5.35.1, 5.35.2 ПДР України. Ця ділянка дороги на момент огляду освітлена денне освітлення. Положення транспортних засобів на місці пригоди згідно плану схеми наступне: автомобіль «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходиться передньою частиною на пішохідному переході, а саме на дорожній розмітці 1.14.1 ПДР України; передня частина автомобіля розташована у напрямку до вулиці Байди Вишневецького. Відстань від осі правого заднього колеса до правого краю дороги становить 0,5 м; відстань від осі правого переднього колеса до правого краю дороги становить 0,6 м. Сліди шин та гальмування відсутні. Наявність відокремлених від транспортного засобу частин та інших об`єктів сліди відсутні. Наявність слідів зіткнення транспортного засобу з навколишніми предметами сліди відсутні. Пошкодження транспортного засобу видимі пошкодження на транспортному засобі відсутні, однак на відстані 40 см від переднього лівого краю бампера наявні протертості та відшарування пилу і бруду. Наявність слідів та інших речових доказів на транспортному засобі сліди відсутні. Відповідно до схеми місця ДТП від 21.07.2017, розташування транспортного засобу «Seat Ibiza», зафіксовано, що ширина проїзної частини по вулиці Хрещатик, біля будинку 186 в м. Черкаси (на місці пригоди) по напрямку руху автомобіля «Seat Ibiza» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7 складає 4.4 м., в зустрічному напрямку 4,5 м., по середині проїзної частини нанесена дорожня розмітка 1.1 та 1,5 ПДР України, які поділяють протилежні напрямки руху. Судом першої інстанції були досліджені фототаблиці, які додані до протоколу огляду місця події від 21.07.2017 року (Том 2 а.м.к.п.1-10); - даними висновку судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_11 № 02-01/1966 від 02.11.2017, відповідно до якої у ОСОБА_11 мали місце наступні тілесні ушкодження: травма головного мозку із забоєм середнього ступеня важкості та субарахноїдальним крововиливом; травма лівого колінного суглобу з розривом внутрішньої коллатеральної зв`язки та внутрішнього меніску, що ускладнилась запаленням внутрішніх оболонок; травма лівої нирки із забоєм та гематурією (свіжа кров в сечі), садна м`яких тканин голови, колінних та ліктьових суглобів, забій з набряком лівої скроневої ділянки голови. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, в час та при обставинах вказаних в фабулі постанови та призначення експертизи та медичній документації, тобто під час дорожньо-транспортної пригоди та відносяться: -травма головного мозку із забоєм середнього ступеня важкості та субарахноїдальним крововиливом; травма лівого колінного суглобу з розривом внутрішньої колатеральної зв`язки та внутрішнього меніску, що ускладнилась запаленням внутрішніх оболонок до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; -травма лівої нирки із забоєм та гематурією (свіжа кров в сечі) до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; -садна м`яких тканин голови, колінних та ліктьових суглобів, забій з набряком лівої скроневої ділянки голови до категорії легких тілесних ушкоджень (Том 2 а.м.к.п.12-13); - даними протоколу слідчого експерименту від 06.04.2018, фототаблицею та схемою до протоколу відповідно до якого 06.04.2018 проведено слідчий експеримент у м. Черкаси, по вулиці Хрещатик, поблизу будинку №186, за участю потерпілої: ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_17 , свідка ОСОБА_13 та у присутності понятих: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Місцем проведення слідчого експерименту є проїжджа частина вулиці Хрещатик поблизу будинку №186. Із показань свідка ОСОБА_13 та пішохода - потерпілої ОСОБА_11 було встановлено місце початку руху пішохода, яке розташоване на відстані 0,0 м до лівого краю дороги по вулиці Хрещатик та на відстані 2,5 м до знаку пішохідного переходу, який розташований за краєм дороги по правій стороні вулиці Хрещатик. З показань свідка ОСОБА_13 та пішохода потерпілої ОСОБА_11 також встановлено місце наїзду, яке розташоване на відстані 7,0 м до лівого краю проїжджої частини вулиці Хрещатик та на відстані 2,5 м. до знаку пішохідного переходу, який розташований за краєм дороги по правій стороні вулиці Хрещатик. Заміром встановлено, що пішохід ОСОБА_11 подолала відстань 7 м при цьому рухалася в середньому темпі руху пішохода, який дорівнює 6,3 с. З показань свідка ОСОБА_13 та пішохода ОСОБА_11 зафіксоване фактичне місце статичного автомобіля, яке розташоване на відстані 2,8 м від осі правого переднього колеса до правого краю дороги вул. Хрещатик та на відстані 2,7 м від правого заднього колеса до правої краю дороги вул. Хрещатик. Вищевказаний автомобіль стояв не менше 10 секунд в нерухомому стані. Судом першої інстанції було оглянуто план-схему та фототаблицю, додані до протоколу проведення слідчого експерименту від 06.04.2018 року (Том 2 а.м.к.п. 14-21); - даними висновку судової автотехнічної експертизи № 4/349 від 12.04.2018 відповідно до яких у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, та за обставин, зазначених у вихідних даних постанови слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля Seat Ibiza д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти у відповідності до вимог п.18.4 Правил дорожнього руху України. З моменту виникнення небезпеки для руху, який вказаний у вихідних даних постанови слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля Seat Ibiza д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом зменшення швидкості, а в разі потреби зупинки керованого ним транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу, який перетинав проїзну частину вул. Хрещатик в м. Черкаси по пішохідному переходу, і для якого могла бути створена перешкода чи небезпека. В діях водія автомобіля Seat Ibiza д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, і для виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих на дослідження матеріалів, не мав (Том 2 а.м.к.п.24-27); - даними висновку, проведеної на виконання ухвали суду, додаткової судово-медичної експертизи №02-01/864 від 25.07.2025 відповідно до якої встановлено, що у ОСОБА_11 мали місце наступні тілесні ушкодження: - травма голови із забоєм головного мозку середнього ступеня важкості та субарахноїдальним крововиливом; -травма лівого колінного суглобу з розривом внутрішньої колатеральної зв`язки та внутрішнього меніску, що ускладнилась запаленням внутрішніх оболонок; - травма лівої нирки із забоєм та гематурією (свіжа кров в сечі); - садна колінних та ліктьових суглобів. Виходячи із поставленого перед експертом питання судом першої інстанції, останній зауважив, що в судово-медичному розумінні падінням з висоти власного зросту є падіння з положення стоячи назад з послідуючим ударом об площину. Враховуючи характер та розташування травми голови, травми лівої нирки та саден ліктьових суглобів, вважає, що такі тілесні ушкодження у ОСОБА_11 могли виникнути внаслідок падіння з висоти власного зросту. Враховуючи характер та розташування саден колінних суглобів, вважає, що такі тілесні ушкодження у ОСОБА_11 не могли виникнути внаслідок падіння з висоти власного зросту. Враховуючи характер та локалізацію травми лівого колінного суглобу, вважає, що можливість виникнення такого тілесного ушкодження у ОСОБА_11 внаслідок падіння з висоти власного зросту, є малоймовірно. Дослідивши безпосередньо під час судового провадження вищенаведені письмові докази, показання потерпілої, свідків, письмові докази, суд першої інстанції визнав їх належними та допустимими, та оцінивши їх за своїми внутрішніми переконаннями дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а доводи апелянта захисника ОСОБА_8 щодо відсутності доказів доведення його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення безпідставними та такими, що спростовуються вищенаведеними доказами. Колегія суддів вважає, що показання обвинуваченого щодо заперечення своєї вини є нічим іншим, як способом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. Суд першої інстанції цілком правильно оцінив такі показання критично, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілої, свідків, іншими доказами сторони обвинувачення в їх сукупності та логічному зв`язку. Крім того, колегія суддів враховує, що раніше ОСОБА_7 визнавав свою вину у вчиненому та 07 серпня 2018 року заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу (том 1 а.с.40-42), яке було задоволено судом (том 1 а.с.135-139), а після того як дане судове рішення було скасовано апеляційним судом (том 1 а.с.185-192) ОСОБА_7 змінив свою позицію в частині визнання вини, що свідчить про його нещирість та намагання надати необ`єктивні покази щодо обставин ДТП, а такі, що будуть виправдовувати його. Також критично колегія суддів відноситься до показів обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що на його автомобілі відсутні механічні пошкодження, а відтак контакту між потерпілою та автомобілем не було. Так з протоколу огляду місця події від 21.07.2017 вбачається, що на відстані 40 см. від переднього лівого краю бампера автомобіля ОСОБА_7 наявні потертості та відшарування пилу і бруду. Колегія суддів вважає, що дана обставина підтверджує контакт автомобіля з ногою потерпілої і в подальшому було підтверджено висновками судово-медичної експертизи в частині отримання потерпілою травми колінного суглобу. На думку колегії суддів, з досліджених матеріалів справи вбачається, що місцевий суд дослідив всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, та надав їм належну оцінку, а тому наведені захисником у апеляційній скарзі доводи про незаконність вироку, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду є необґрунтованими. Суд відповідно до ст. 94 КПК України, оцінив докази не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості та взаємозв`язку, які в своїй сукупності є достатніми, щоб дійти обґрунтованого висновку, що у діях ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Зазначені докази у своїй сукупності спростовують доводи захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про необхідність скасування вироку та закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. У відповідності до п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України до загальних засад кримінального провадження відноситься в тому числі здійснення провадження із дотриманням принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, який полягає, зокрема, в самостійному обстоюванні як стороною обвинувачення, так і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд дійшов висновку, з яким погодилась колегія суддів апеляційного суду, що цей принцип у повній мірі був реалізованим при розгляді даної справи. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції, в тому числі за клопотанням захисника ОСОБА_8 , була призначена додаткова судово-медична експертиза щодо отримання потерпілою ОСОБА_11 тілесних ушкоджень внаслідок падіння при ДТП, були досліджені всі наявні докази у кримінальному провадженні, заслухані безпосередньо покази обвинуваченого, потерплої, свідків, експертів, досліджені письмові докази, яким у сукупності суд першої інстанції надав належну оцінку, а тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції в повній мірі дотримані вимоги ст.22 КПК України і їх порушення, як на те посилається апелянт ОСОБА_8 в апеляційній скарзі судом першої інстанції допущено не було. Доводи захисника про недопустимість окремих доказів, про які вона вказує в апеляційній скарзі, а саме протоколу слідчого експерименту від 06.04.2018 з фото таблицею та схемами до нього, висновку судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_11 №2-01/1966 від 02.11.2017, якими суд першої інстанції обгрунтував вину обвинуваченого, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного. Згідно положень ч.1 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Згідно ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. В свою чергу, зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що суд вказаних вимог закону дотримався, в тому числі і щодо його оцінки на предмет законності та допустимості доказів. Вказані докази було досліджено судом першої інстанції під час судового розгляду з дотриманням вимог ст.23 КПК України в повному обсязі за участю сторін кримінального провадження. Так, щодо проведеного слідчого експерименту від 06.04.2018 у даному кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновку, викладеного у Постанові ОП ККС ВС від 14.09. 2020 у справі № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19) метою слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. З практики ЄСПЛ щодо використання як доказу в кримінальному провадженні результатів слідчого експерименту вбачається, що ЄСПЛ підкреслює необхідність застосування процесуальних гарантій забезпечення справедливості процедури отримання доказів, у тому числі й гарантій дотримання прав особи, яка під час такої слідчої дії дає показання (в широкому змісті цього поняття). Широкій підхід щодо розуміння поняття «показання» покладений у підґрунтя правових позицій ЄСПЛ, який розглядає це поняття як будь-які відомості, що були надані особою та на які повинні поширюватися гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 06.04.2018 було проведено слідчий експеримент у м. Черкаси, по вулиці Хрещатик, поблизу будинку №186, за участю потерпілої: ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_17 , свідка ОСОБА_13 та у присутності понятих: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Місцем проведення слідчого експерименту є проїжджа частина вулиці Хрещатик поблизу будинку №186. Із показань свідка ОСОБА_13 та пішохода потерпілої ОСОБА_11 було встановлено місце початку руху пішохода, яке розташоване на відстані 0,0 м до лівого краю дороги по вулиці Хрещатик та на відстані 2,5 м до знаку пішохідного переходу, який розташований за краєм дороги по правій стороні вулиці Хрещатик. З показань свідка ОСОБА_13 та пішохода потерпілої ОСОБА_20 також встановлено місце наїзду, яке розташоване на відстані 7,0 м до лівого краю проїжджої частини вулиці Хрещатик та на відстані 2,5 м. до знаку пішохідного переходу, який розташований за краєм дороги по правій стороні вулиці Хрещатик. Заміром встановлено, що пішохід ОСОБА_11 подолала відстань 7 м при цьому рухалася в середньому темпі руху пішохода, який дорівнює 6,3 с. З показань свідка ОСОБА_13 та пішохода ОСОБА_20 зафіксоване фактичне місце статичного автомобіля, яке розташоване на відстані 2,8 м від осі правого переднього колеса до правого краю дороги т. . Хрещатик та на відстані 2,7 м від правого заднього колеса до правої краю дороги т. . Хрещатик. Вищевказаний автомобіль стояв не менше 10 секунд в нерухомому стані. Судом першої інстанції було досліджено вказаний протокол та оглянуто план-схему та фототаблицю, що додані до протоколу проведення слідчого експерименту від 06.04.2018. Вказані обставини потерпіла ОСОБА_11 та свідок ОСОБА_13 підтвердили під час розгляду справи судом першої інстанції надавши покази безпоередьо в судовому засіданні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що вказаний слідчий експеримент було проведено з дотримання вимог ст.240 КПК України, а тому зазначений доказ є допустимим. Щодо тверджень захисника про неналежність як доказу висновку судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_11 №02-01/1966 від 02.11.2017, то на думку колегії суддів, вони є неспроможними з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Згідно з ч.1 ст.101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Так, при виконанні судово-медичної експертизи №02-01/1966 від 02.11.2017 експерт ОСОБА_16 , який проводив судово-медичну експертизу щодо тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_11 , керувався постановою слідчого про призначення експертизи, у якій міститься відповідні питання та роз`яснено йому права і обов`язки експерта, визначених у ст.ст.69,70 КПК України і попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385,387 КК України. Експертизу він проводив на підставі наданих йому медичних документів, в тому числі з медичного центру Святого Пантелеймона. Також на огляд з`явилася потерпіла ОСОБА_11 , яка пояснила обставини справи та надала медичні документи. Крім того, експерт ОСОБА_16 в судовому засіданні суду першої інстанції підтримав висновок №02-01/1966 від 02.11.2017 та показав, що для проведення експертизи йому слідчим була надана постанова про призначення експертизи, а також медична карта потерпілої. Крім того, на огляд з`явилася сама потерпіла ОСОБА_11 , яка пояснила обставини справи, а також особисто додала медичні документи: протокол МРТ, протокол УЗД та висновок медичного центру Святого Пантелеймона, до якого звертаються самостійно. Усі тілесні ушкодження, які були у ОСОБА_11 внаслідок самостійного падіння утворитися не могли. Щоб вияснити, чи епілепсія внаслідок ушкоджень при ДТП чи ні, треба проводити психологічну психіатричну експертизу, так як епілепсія це є захворювання, а судово-медична експертиза тільки встановлює ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. На думку колегії суддів, експерт ОСОБА_16 провів експертизу з дотриманням Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про проведення судово-медичної експертизи №6 від 17.01.1995, а тому підстав для визнання її недопустимим доказом, немає. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не повній мірі надав оцінку висновку експерта №02-1/864 від 25.07.2025, є неспроможними, та спростовуються, як матеріалами кримінального провадження так і змістом вироку суду. Так, на виконання ухвали суду була проведена додаткова судово-медична експертиза №02-1/864 від 25.07.2025 відповідно до якої встановлено наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 . Проаналізувавши судово-медичну експертизу №02-1/864 від 25.07.2025, суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновком експерта було доведено, що спочатку відбулося контактування автомобіля з лівою ногою потерпілої, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження нижньої кінцівки, а вже потім від удару впала та отримала інші тілесні ушкодження, включаючи травму голови, травму лівої нирки та садна ліктьових суглобів, які дійсно могли утворитися в результаті падіння з положення стоячи назад з послідуючим ударом об площину, в даному випадку асфальтне покриття. З цим висновком погоджується і колегія суддів. Що стосується доводів захисника ОСОБА_8 про безпідставність визнання судом першої інстанції недопустимим доказом висновку експерта від 27.12.2018 №1484/1-23 за результатами проведеної автотехнічної експертизи наданою стороною захисту, то вони є неспроможними. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції проаналізував даний висновок експерта зазначивши, що відповідно до нього розташування місця наїзду, яке було встановлене на слідчому експерименті за участю потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13 , по довжині проїзної частини вулиці Хрещатик знаходиться далі на 0,21 м від кінцевого розташування передньої частини автомобіля «Seat Ibiza» р.н. НОМЕР_2 на місці події від 21.07.2017, що виключало б можливість контактування даного автомобіля з потерпілою ОСОБА_11 . Суд першої інстанції вказав, що дана експертиза призначалася за самостійним зверненням сторони захисту, а не за ухвалою суду до експертної установи та проводилась вже під час розгляду кримінального провадження в суді в порушення вимог ч. 1 ст. 332 КПК України. Відповідно до вимог ч.1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Зі змісту зазначеної експертизи вбачається, що вихідні дані, на підставі яких виконувалась експертиза (швидкість руху автомобіля «Seat Ibiza» р.н. НОМЕР_2 ) є варіативними та надавались в тому числі зі слів обвинуваченого ОСОБА_7 , а місце зіткнення з пішоходом є приблизним та може коригуватись. У судовому засіданні суду першої інстанції допитаний експерт ОСОБА_21 , зазначив, що висновок він складав не маючи повних вихідних даних, а використовував лише копію схеми до протоколу огляду місця події та копію схеми до протоколу слідчого експерименту за участі потерпілої та свідка ОСОБА_22 . Такий порядок проведення автотехнічної експертизи суперечить вимогам до їх проведення, передбаченими п. 1.3 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 №1950/5), чинних станом на момент проведення дослідження. Зокрема, при призначенні експертизи обставин ДТП необхідно, вказувати: тип покриття дороги (асфальт, ґрунтова тощо), його стан (сухе, мокре, ожеледиця тощо), ширину проїзної частини, наявність і величину ухилів, наявність дорожніх знаків і розміток у районі ДТП, технічний стан ТЗ та його завантаженість; видимість і оглядовість дороги з місця водія, а в умовах обмеженої видимості - ще й видимість перешкоди; розташування ТЗ по ширині дороги, швидкість його руху (швидкість руху вказується, якщо немає сліду гальмування); момент виникнення небезпеки для руху; відстань, яку подолав пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду, швидкість руху пішохода або час його руху з моменту виникнення небезпеки до моменту наїзду; чи застосовував водій термінове гальмування і якщо застосовував, то яка довжина сліду гальмування до задніх коліс автомобіля (якщо сліди розташовані на ділянках дороги з різним покриттям, наприклад на проїзній частині й узбіччі, потрібно зазначити довжину сліду окремо на кожній з ділянок); місце наїзду відносно слідів гальмування (яку відстань пройшов ТЗ у стані гальмування до наїзду чи після наїзду на пішохода; якою частиною ТЗ контактував з пішоходом або якими частинами зіткнулись транспортні засоби; якщо ТЗ після залишення сліду гальмування до його остаточної зупинки рухався накатом, то яку відстань він пройшов у цьому стані). Суд першої інстанції в судовому засіданні, шляхом допиту експерта ОСОБА_21 , з`ясував, що останній вказаних правил не дотримався, про надання йому додаткових вихідних даних клопотання не заявляв, а тому прийшов до висновку, що висновок експерта від 27.12.2018 №1484/18-23 є недопустимими доказом та не може бути основою для встановлення чи спростування вини особи. З цим висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів та вважає його правильним. Щодо посилань апелянта ОСОБА_8 на істотні порушення норм процесуального права судом при постановленні вироку, так як на її думку, в основу вироку покладені окремі недопустимі докази, то колегія суддів вважає, що вони є надуманими з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 204/6541/16-к. У даному випадку, стверджуючи про недопустимість окремих доказів, апелянт ОСОБА_8 не зазначає, яким чином вказані порушення, навіть у разі підтвердження їх існування, позначились на результат судового розгляду або вплинули на його фундаментальні права та свободи, з огляду також й на ту обставину, що зазначені докази були безпосередньо досліджені судом першої інстанції в судовому засіданні, що у своїй сукупності вказує про безпідставність та неприйнятність зазначених доводів захисника та, як наслідок, про відсутність істотних порушень норм КПК України, які могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Апеляційні доводи захисника ОСОБА_8 про відсутність в діянні обвинуваченого ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 ПК України, на думку колегії суддів є неспроможними з огляду на наступне. Так, зі свого боку колегія суддів акцентує, що для з`ясування наявності об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, повинні бути встановленими три обов`язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення смерті потерпілому або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) та причинний зв`язок між діянням і наслідками. Диспозиція зазначеної норми є бланкетною і для визначення того, чи було порушено правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил дорожнього руху) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст.286 КК України; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим є головною, вирішальною умовою, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце. Водночас обов`язковою ознакою об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого наведеною нормою закону, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 цієї статті, тобто тільки такі порушення, які є безпосередньою причиною настання цих наслідків у кожному конкретному випадку ДТП, і перебувають із ними у причинному зв`язку. У цьому кримінальному провадженні місцевий суд провів розгляд з урахуванням положень ст.337 КПК України в межах висунутого ОСОБА_7 обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дослідив і оцінив усі докази в сукупності та чітко встановив у вироку, що порушення ним правил безпеки дорожнього руху стали причиною настання наслідків, передбачених ч.1 ст.286 КК України, тобто перебували у прямому причинному зв`язку з ними. Усупереч доводам сторони захисту, наведеним у апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 , суд першої інстанції у сформульованому обвинуваченні, яке визнане доведеним, зазначив, що причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків є порушення вимог пункту 18.4 ПДР, допущені водієм ОСОБА_7 , відповідно до якого якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Установлюючи механізм й обставини ДТП, суд першої інстанції дослідив всі висновки експертиз, які були призначені та проведені у даному кримінальному провадженні, та надав оцінку кожній окремо і у сукупності з іншими доказами. Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Згідно з вимогами ст. 50 КК України покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень. Виходячи з положень ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 65, 66, 67 КК України обґрунтовано врахував суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ст.286 ч.1 КК України, а саме в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 51 000,00 грн. (п`ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік. Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що кримінальне правопорушення ОСОБА_7 вчинене 21 липня 2017 року, тобто на день постановлення вироку згідно ст.49 КК України минули строки притягнення особи до кримінальної відповідальності. В зв`язку з наведеним, на підставі ч.5 ст.74 КК України суд першої інстанції вважав за необхідне прийняти рішення про звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання. Відповідно до положень ст.ст. 49, 74 КК України суд першої інстанцїї звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Колегією суддів порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 в цій частині задоволенню не підлягає. Щодо цивільного позову, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування. Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. При цьому, як видно з вироку суду, визначаючи розмір моральної шкоди, яку просила стягнути потерпіла ОСОБА_11 з обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції послався на те, що ця шкода полягає у душевних стражданнях потерпілої, погіршення її фізичних здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, а саме те, що вона перенесла сильні душевні хвилювання у зв`язку з травмуванням, страждання та психоемоційний стрес, втратила звичайний спосіб життя, зазнала погіршення працездатності, зневірі у власному фізичному, психічному та фінансовому благополуччі. Враховуючи наведене, керуючись засадами виваженості та розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та справедливого висновку про часткове задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 до обвинуваченого ОСОБА_7 в частині моральної шкоди на користь потерпілої в сумі 30 000 грн., з чим погоджується і апеляційний суд. Таким чином, суд першої інстанції належним чином врахував характер і обсяг страждань потерпілої, їх тривалість і, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд з дотриманням вище зазначених вимог закону прийняв обґрунтоване рішення щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 до ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди в тому числі щодо розміру її стягнення. Що стосується доводів апеляційних скарг ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та представника ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» ОСОБА_10 в частині розв`язання цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на правову допомогу та цивільного позову ОСОБА_11 до ТОВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення матеріальних збитків понесених у зв`язку з лікуванням, шкоди пов`язаної із стійкою втратою працездатності, моральної шкоди, прокурора Черкаської місцевої прокуратури (Черкаська окружна прокуратура) в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, зацікавлена особа: КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» ЧМР до ОСОБА_7 про стягнення витрат на лікування то на думку колегії вони є слушними за наступних підстав. Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів. Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. При цьому, відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники наземних транспортних засобів зобов`язані застрахувати цивільно-правову відповідальність з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Потерпілим за цим Законом (п.1.3 ст.1) є юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Відповідно до ст.6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону). Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (п.23.1. ст.23 Закону). Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Відповідно постанови від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано ст. 26-1 Закону України №1961-IV, згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та змісту оскаржуваного вироку, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , 21 липня 2017 року, близько 15 години 30 хвилин керуючи технічно справним автомобілем марки «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Хрещатик в напрямку від вулиці Святотроїцька до вулиці Байди Вишневецького в місті Черкаси, поблизу будинку № 186, що по вулиці Хрещатик, проявив неуважність та грубо порушивши вимоги:- п. 2.3.б) Правил дорожнього руху України, п. 18.4 Правил дорожнього руху України., та на нерегульованому пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка перетинала проїзну частину вулиці Хрещатик по пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку його руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_11 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/1966 від 02.11.2017, отримала травму головного мозку із забоєм середнього ступеня важкості та субарахноїдальним крововиливом, травму лівого колінного суглобу з розривом внутрішньої коллатеральної зв`язки та внутрішнього меніску, що ускладнились запаленням внутрішніх оболонок, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; травму лівої нирки із забоєм та гематурією (свіжа кров в сечі), які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; садна м`яких тканин голови, колінних та ліктьових суглобів, забій з набряком лівої скроневої ділянки голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Спричинення потерпілій ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесних ушкоджень знаходиться в причинному зв`язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 4/349 від 12.04.2018, з порушенням водієм автомобіля «Seat Ibiza» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вимог п. 18.4. Правил дорожнього руху України. Винуватим у даній ДТП визнано водія автомобіля «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 . Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6616287 від 11.05.2017, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_7 , ОСОБА_7 застрахував у ТДВ «страхове товариство з додатковою відповідальністю «глобус» цивільну відповідальність на строк з 13.05.2017 року по 12.05.2018 року, автомобіль «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності становить 100 00 гривень за шкоду заподіяну майну та 200 00 гривень за шкоду заподіяну життю і здоров`ю. Відповідно до наданих до суду медичних та розрахункових документів (квитанцій, фіскальних чеків) за період лікування ОСОБА_11 були придбані медичні препарати, оплачені консультативні послуги лікаря, діагностики на загальну суму 10 058 грн. грн. Враховуючи, що відповідальність ОСОБА_7 , як водія забезпеченого транспортного засобу, на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідальність за цю шкоду слід покласти на страховика, оскільки в силу вимог ст.1, 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює таку виплату потерпілій в ДТП особі, однак з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, з огляду на ступне. Колегією суддів встановлено, що відповідно до Протоколу №16 від 19.12.2019, а саме Договору про приєднання Приватне акціонерне товариство «Срахова компанія «Українська страхова група», юридична особа, о належним чином створена та існує за законодавство України, з міцезнаходженням за адресою: Україна, 03038, м.Київ, вул.Івана Федорова, буд.32-А, ідентифікаційний код 30859524 (далі УСГ), в особі ОСОБА_23 , який діє на підставі Статуту, та Товариство з додатково відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», юридична особа, що належним чином створена та існує за законодавством України, з місцезнаходженням за адресою: Україна, 03038, м.Київ, вул.Івана Федорова, буд.32-А, ідентифікаційний код 20448234 (далі Глобус), в особі ОСОБА_24 , яка діє на підстав Статуту, …Сторони уклали цей Договір про приєднання Глобус до УСГ (далі Договір про таке… 2.1 Глобус припиняється внаслідок передання усього свого майна, всіх прав та обов`язків до УСГ шляхом приєднання. 2.2. Передання всього майна, всіх прав та обов`язків Глобус до УСГ відбувається згідно з передавальним актом, який підлягає обов`язковому завантаженню Загальними Зборами Учасників Глобус та Загальними Зборами Акціонерів УСГ. Відповідно до Передавального акту майна, всіх прав та обов`язків Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатково відповідальністю «Глобус» (код ЄДРПОУ 2448234 до правонаступника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (код ЄДРПОУ 30859524) від 19 грудня 2019 року до передавального акту додаються:…вхідні судові справи ТД СТДВ «Глобус» станом на 19 грудня 2019 року та документи до них. Отже, станом на момент ухвалення вироку судом першої інстанції 15.01.226 ТОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» було ліквідовано, це сталося ще 19.12.2019 шляхом об`єднання з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», що підтверджується документами наданими суду апеляційної інстанції представником ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» ОСОБА_10 , на виконання ухвали апеляційного суду про залишення без руху апеляційної скарги останнього. Крім того, розглядаючи тривалий час дане кримінальне провадження, суд першої інстанції не повідомляв, а ні цивільного відповідача ТОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», а ні ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», яке утворилося після об`єднання з останнім. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що суд зобов`язаний належно повідомляти всіх учасників справи про дату, час і місце засідання. Неналежне повідомлення (або його відсутність) є порушенням, що унеможливлює законний розгляд справи за відсутності особи. Належне повідомлення цивільного відповідача є важливим для дотримання принципу змагальності сторін та забезпечення справедливого судового розгляду, а його відсутність є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відшкодування матеріальних збитків понесених в наслідок ДТП потерпілою ОСОБА_11 у зв`язку з лікуванням, шкоди пов`язаної із стійкою втратою працездатності, моральної шкоди суд першої інстанції поклав на неналежного цивільного відповідача - ТОВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», та неналежно повідомляв представника цивільного відповідача про судові засідання під час розгляду справи, допустивши цим істотне порушення норм КПК України, то колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» ОСОБА_10 підлягає до часткового задоволення, а вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 15.01.2026 в цій частині скасуванню. Що стосується вирішення цивільного позову в частині стягнення витрат на правову допомогу, то на думку колегії суддів слушними є доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про неправильне розв`язання судом першої інстанції цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на правову допомогу, з огляду на наступне. Положеннями ч.1 ст.124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. До таких витрат відповідно до п.1 ч.1 ст.118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу. Разом з цим, положень ч.1 ст.120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, що регулює надання безоплатної правової допомоги. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати (ч.1 ст.124КПК України), в тому числі й витрати на правову допомогу (п.1 ч.1 ст.118 КПК України). Отже, на підозрюваного, обвинуваченого покладається обов`язок відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат, зокрема, і виплати, пов`язані з правовою допомогою представника потерпілого. Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК України розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. У випадку вирішення питання щодо процесуальних витрат суд має чітко дотримуватися вимог гл.8 КПК України, яка регламентує поняття процесуальних витрат у кримінальному процесі, їх види та порядок відшкодування, а також зважати на те, що відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)). Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного вище Закону). Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався в повній мірі. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що першочергово потерпіла ОСОБА_11 звернулася з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_7 в тому числі про стягнення на її користь 26 000 грн. судових витрат на правову допомогу. Під час розгляду цивільного позову потерпілої в цій частині суд першої інстанції врахував, що потерпілою по справі ОСОБА_11 , на виконання взятих на себе обов`язків по угоді №1/09 від 12.09.2017 року, було сплачено 15.02.2022 року адвокату ОСОБА_17 50 000,00 грн. за представництво її інтересів, як потерпілої та цивільного позивача в суді (квитанція до прибуткового касового ордера №б/н від 15.02.2022) та попередньо нею було сплачено за представництво її інтересів 26 000,00 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера № 24 від 13.06.2018 та квитанція до прибуткового касового ордера та №11 від 12.09.2017 (том 1 а.с.54). Суд взяв до ваги акти виконаних робіт від 06.08.2018 року та від 13.02.2023 року. Зазначив, що адвокатом ОСОБА_9 надав суду договір про надання правової допомоги від 05.11.2024 року, прибутковий касовий ордер від 05.11.2024 року про сплату ОСОБА_11 грошових коштів в сумі 30 000,00 грн. за надання правової допомоги та акт виконаних робіт від 12.01.2026 року. Дослідивши письмові докази, надані в обґрунтування понесених витрат, суд першої інстанції прийшов до висновку, що понесені потерпілою ОСОБА_11 процесуальні витрати у кримінальному провадженні у вигляді витрат на професійну правову допомогу, документально підтверджені на суму 106 000,00 грн., з цим висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне. Так, колегією суддів встановлено, що між потерпілою та адвокатом було укладено договір про надання останній правничої допомоги від 12.09.2017 №1/09, де передбачено, що оплата за виконання захисником доручення визначаються за домовленістю сторін додатковою угодою. Однак, позивачем не було надано даної додаткової угоди відповідачу, що ставить під сумнів оплату позивачем гонорару адвокату, крім того не надано детального акту виконаних робіт адвоката із зазначенням часу та яку процесуальну дію виконано останнім у справі, а натомість без будь-якого підтвердження виконаних адвокатом робіт, остання надає відповідачу лише квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 15.02.2022 на суму 50000 грн. Перед судовими дебатами, представником потерпілої - цивільного позивача, адвокатом ОСОБА_9 було надано до суду ще один договір про надання правової допомоги від 05.11.2024, як доказ на суму 30000 грн., який в порушення ч.8 ст.93 ЦПК України не був заздалегідь надісланий обвинуваченому цивільному відповідачу ОСОБА_7 . Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадків, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно допустимими (ч.8 ст.83 ЦПК України). На думку колегії суддів, суд першої інстанції не дотримався вищезазначених норм КПК України при вирішенні цивільного позову в частині стягнення витрат на правову допомогу, а також в порушення вимог ст.94, ст.370 КПК України належним чином не дав оцінки доводам захисника ОСОБА_8 про завищення стягнутих із обвинуваченого процесуальних витрат, про які вона заявляла під час розгляду справи. На думку колегії суддів, встановлені обставини є підставою для скасування вироку в цій частині. Також колегія суддів вважає слушними доводи захисника ОСОБА_8 про неправильне вирішення судом першої інстанції цивільного позову прокурора про стягнення з ОСОБА_7 на користь КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» Черкаської міської ради 8 923,20 грн. у відшкодування витрат на лікуванням потерпілого ОСОБА_11 з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом. Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених Законом України «Про прокуратуру». Згідно з приписами ч.3 ст.23 згаданого Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Оскільки «інтереси держави» є поняттям оціночним, прокурор у кожному окремому випадку визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту. Зазначених положень прокурор не дотримався, а суд ці обставини залишив без належної уваги. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_11 проходила стаціонарне лікування в КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» ЧМР. Прокурор звернувся з цивільним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_7 витрати на лікування потерпілої ОСОБА_11 в сумі 8 923,20 грн. Поданий позов прокурор мотивував тим, що КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» належить до закладу, який перебуває у власності громади Черкаської міської ради, а тому кошти, затрачені на лікування потерпілого підлягають до зарахування на відповідний рахунок бюджету Черкаської міської ради. Однак, звертаючись до суду з позовом, прокурор не обґрунтував і не довів суду факту бездіяльності компетентного органу, а саме невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку, після того як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, а також не вказав причини того, чому компетентний орган не звернувся самостійно до суду з позовом в інтересах держави чи не міг звернутися. Наведене вище узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду, викладеною у постановах від 22 грудня 2021 року (справа № 458/1036/16-к, провадження № 51-4008км21); від 11 вересня 2019 року (справа № 397/533/18, провадження № 51-2700км19). Задовольняючи поданий прокурором цивільний позов, суд першої інстанції не взяв до уваги відсутності в позовній заяві належного обґрунтування передбачених законом підстав для захисту саме прокурором інтересів держави в суді. Таким чином, колегія суддів вважає наведене прокурором обґрунтування права на подання цивільного позову недостатнім, а висновок суду першої інстанції щодо задоволення поданого прокурором цивільного позову передчасним, а тому вирок в цій частині підлягає скасуванню. Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині розв`язання цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на правову допомогу та цивільного позову ОСОБА_11 до ТОВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення матеріальних збитків понесених у зв`язку з лікуванням, шкоди пов`язаної із стійкою втратою працездатності, моральної шкоди, прокурора Черкаської місцевої прокуратури (Черкаська окружна прокуратура) в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, зацікавлена особа: КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» ЧМР до ОСОБА_7 про стягнення витрат на лікування підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з допущенням судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, підлягає скасуванню з призначенням в цій частині нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства в іншому складі суду. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, - у х в а л и л а : Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та представника ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» ОСОБА_10 задовольнити частково. Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 січня 2026 року, щодо ОСОБА_7 скасувати в частині розв`язання цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на правову допомогу та цивільного позову ОСОБА_11 до ТОВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення матеріальних збитків понесених у зв`язку з лікуванням, шкоди пов`язаної із стійкою втратою працездатності, моральної шкоди, прокурора Черкаської місцевої прокуратури (Черкаська окружна прокуратура) в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, зацікавлена особа: КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» ЧМР до ОСОБА_7 про стягнення витрат на лікування та призначити в цій частині новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства в іншому складі суду. Урешті вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 15 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін. Ухвала в частині призначення нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства у касаційному порядку оскарженню не підлягає, у решті ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення. Головуючий Судді