Справа № 495/3906/25

Справа № 495/3906/25 № провадження 2/495/2441/2025 Ухвала Про визнання заяви про відвід судді необгрунтованою 05 червня 2026 року м. Білгород-Дністровський Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючої одноособово - судді Прийомової О.Ю., за участю секретаря Чибукової О.В. справа № 495/3906/25 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області заяву представника відповідача за позовною заявою ОСОБА_1 до СК «Батьківщина» про стягнення боргу за договором позики,- В С Т А Н О В И В: У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до СК «Батьківщина» про стягнення боргу за договором позики. 04 червня 2026 року представник відповідача, через систему «Електронний Суд», надав до суду заяву про відвід судді. Вищеописана заява обгрунтована тим, що 01 червня 2026 року суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомовою О.Ю. було винесено ухвалу про залишення заяви про збільшення позовних вимог без руху. Суддя Прийомова О.Ю. вказаною ухвалою фактично звільнила Позивача від сплати судового збору за 519 позовних вимог немайнового характеру щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу та 519 позовних вимог про скасування права оренди та повернення її до попереднього орендаря. Вказані порушення суддею Прийомовою О.Ю. були допущені свідомо з метою надання переваг стороні Позивача перед Відповідачем, оскільки стороною Відповідача в заяві було наведено актуальну судову практику Верховного Суду, де детально було розписано механізм розрахунку позовних вимог в аналогічних правовідносинах. Відтак, вважає, що можна дійти однозначного висновку, що суддя Прийомова О.Ю. допустила наступні порушення: - порушення принципу рівності учасників процесу надання стороні Позивача пільг зі сплати судового збору в розмірі меншому, ніж це передбачено законодавством та фактичне надання привілеїв при сплаті судового збору; - безпідставне звільнення Позивача від передбаченого законом майнового обов`язку, що прямо суперечить статті 4 Закону України "Про судовий збір"; - порушення інтересів держави у частині надходжень до спеціального фонду Державного бюджету України, що свідчить про істотні негативні наслідки. Вказане є свідченням неоднакового ставлення судді до сторін по справі, що викликає сумніви в її об`єктивності та безсторонності. Вказані порушення були допущені суддею Прийомовою О.Ю. можуть кваліфікуватись виключно, як свідоме, вольове відхилення від вимог закону вчинене умисно. З наведеного вбачається, що суддею Прийомовою О.Ю. було вчинено дії, які не можна інтерпретувати інакше, ніж порушення принципу рівності шляхом надання переваг та привілеїв стороні Позивача в порушення норм ЗУ «Про судовий збір» (в частині розмірів сплати судового збору), Цивільного-процесуального кодексу України (в частині одночасної зміни підстав та предмету позову), актуальній практиці Верховного Суду. При цьому, представник відповідача зазначає, що особливо показовим індикатором упередженого та прихильного ставлення судді Прийомової О.Ю. до сторони Позивача є разюча непослідовність у застосуванні нею правових позицій Верховного Суду щодо одночасної зміни предмету та підстав позову. За два тижні до цього, вона виносила ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви за умов одночасної зміни підстав та предмету позову. Однак, в цій же справі, всупереч власній усталеній практиці, суддя надаючи привілеї стороні Позивача, дивним чином не застосовує вказані висновки, роблячи вигляд ніби такої практики не існує та повністю ігноруючи її. Вказані обставини викликають у сторони Відповідача обґрунтовані та серйозні сумніви в неупередженості, об`єктивності й безсторонності судді Прийомової О.Ю. при здійсненні правосуддя у цій справі. Формується цілісна та несуперечлива картина упередженого ставлення судді до сторони Позивача. Ці обставини не можуть бути пояснені випадковістю, технічною помилкою чи добросовісним розходженням у правозастосуванні. Відтак, сторона Відповідача втратила довіру до вказаного складу суду, вбачає упередженість, відсутність об`єктивності та безсторонності, що є підставою для відводу. 03 червня 2026 року у зв`язку із зазначеними порушеннями стороною Відповідача було подано скаргу до Вищої Ради Правосуддя щодо дисциплінарного проступку судді (копія скарги додається). Відповідно до ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Таким чином, суд розглядає заяву про відвід судді у справі № 495/3906/25 у порядку письмового провадження. Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) У п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) Суд зазначив, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення ЄСПЛ у справі «Kyprianou v. Cyprus», заява № 73797/01, п. 119). У пунктах 66, 67 рішення ЄСПЛ «Мироненко та Мартиненко проти України» вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді. Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. У рішенні «Газета-Центр проти України» від 15 липня 2010 року ЄСПЛ, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповіднодо усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають відносини, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться». Як на підставу для відводу представник відповідача посилається на ухвалу суду про залишення заяви про збільшення позовних вимог без руху від 01 червня 2026 року у справі № 495/3906/25, якою на думку останнього порушено вимоги щодо рівності сторін та безпідставне звільнення Позивача від передбаченого законом майнового обов`язку, що прямо суперечить статті 4 Закону України "Про судовий збір". Водночас, цивільним процесуальним законодавством передбачено можливість апеляційного оскарження рішення та/або ухвали суду. Незгода певної сторони судового провадження з процесуальними діями чи процесуальними рішеннями судді чи інших учасників в рамках відповідного провадження, не може слугувати підставою для висновку про наявність підстав для відводу цього судді від розгляду справи. Представником відповідача не надано доказів про упереджену, заінтересовану поза процесуальну поведінку головуючого. Більше того, доводи представника відповідача щодо свідомого відхилення судом у справі № 495/3906/25, під час постановлення ухвали від 01.06.2026 про залишення заяви без руху, від практики Верховного Суду щодо недопустимості одначасної зміни предмету і підстав позову, є помилковими, з огляду на те, що питання про наявність підстав для прийняття або відмови у прийнятті заяви судом не вирішувалось. У судовому засіданні, з урахуванням думки сторін, досліджувалось питання про обгрунтованість заявленого представником відповідача клопотання про залишення уточненої позовної заяви без руху. Крім того, представник відповідача зазначає, що після звернення представника відповідача до ВРП зі скаргою на дії судді, суддя не зможе залишатися повністю нейтральною стосовно сторони відповідача. Разом з тим, як зазначено у пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року, професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд. У своїх останніх рішеннях ВРП систематично наголошує на тому, що будь-яка скарга на дії суддів не може розцінюватися як втручання або тиск на суддю, оскільки таке звернення є невід`ємним конституційним правом. Чинним законодавством не передбачено жодних обмежень права будь-якої особи на звернення до ВРП зі скаргою стосовно судді, в тому числі, і обмежень щодо звернення учасника судового провадження з дисциплінарною скаргою. Таким чином, ознайомившись із заявою про відвід, проаналізувавши її доводи з урахуванням матеріалів справи, суд приходить до висновку, що доводи представника відповідача, викладені в заяві про відвід судді, не відповідають дійсним обставинам справи та є необґрунтованими, а отже послідовно приходить переконання про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки не вбачає достатніх підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України для задоволення заяви представника відповідача про відвід судді Прийомової О.Ю. від розгляду даної справи. Відповідно до ч.3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. З огляду на те, що відповідно до ст. 36 ЦПК України заявлений відвід є необґрунтованим, суд вважає за необхідне передати заяву позивача про відвід судді Прийомової О.Ю. до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для визначення в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Прийомової О.Ю. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36-37, 39-40 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Заяву представника відповідача про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю. по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до СК «Батьківщина» про стягнення боргу за договором позики - визнати необґрунтованою. Заяву представника відповідача про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю. по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до СК «Батьківщина» про стягнення боргу за договором позики передати до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Прийомової О.Ю. Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання Повний текст ухвали складений 05 червня 2026 року. Суддя: