Справа № 537/2615/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/2615/25 Номер провадження 11-кп/814/797/26 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , із секретарем судового засідання ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , представника потерпілих ОСОБА_11 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024170500001025, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука від 01 липня 2025 року, ВСТАНОВИЛА: Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Вироком суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, викладача Дитячої музичної школи №3 ім. М.М. Колачевського, на утриманні маючого малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено: - за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на один рік з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного судом основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Задоволено цивільний позов прокурора та стягнуто зі ОСОБА_7 на користь держави: в особі фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_9 на суму 5 591 грн. 45 коп.; в особі Національної служби здоров`я України витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_9 на суму 11 344 грн. 14 коп. Скасовано накладений арешт на майно, вирішено порядок стягнення судових витрат та долю речових доказів. Згідно з вироком суду, 05 травня 2024 року приблизно о 07 год 50 хв, у світлий час доби, в ясну погоду без опадів, при сухому асфальтобетонному покритті вул. Олександрійська, що в Крюківському районі міста Кременчука Полтавської області, зі сторони вул. Кавалерійська, керуючи транспортним засобом, автомобілем марки «ВАЗ» модель «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався водій ОСОБА_7 . В цей саме час, по вул. Василя Стуса зі сторони вул. Івана Приходька до вул. Академіка Герасимовича, керуючи транспортним засобом, мотоциклом марки «Shineray», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_10 , який перевозив в якості пасажира ОСОБА_9 . Рухаючись у вказаному напрямку, в заданій дорожній обстановці, рухаючись по проїзній частині другорядної дороги, та під`їжджаючи до перехрестя вул. Василя Стуса вул. Гайдацької та вул. Олександрійської з головною дорогою, водій ОСОБА_7 , не переконався в безпеці своїх дій та в тому, що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на головну дорогу, не надавши при цьому превагу у русі водію мотоцикла марки «Shineray», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_10 , який рухався по головній дорозі, тим самим порушив вимоги п.п. 16.11. та 2.1. розділу 33 Правил дорожнього руху України, де відповідно вказано: - п. 16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху; - п. 2.1. розділу 33 «Дати дорогу» - Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі та в подальшому допустив зіткнення передньою лівою частиною автомобіля марки «ВАЗ» модель «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у бокову праву частину мотоцикла марки «Shineray», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 . В результаті зіткнення водій мотоцикла марки «Shineray», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_10 та пасажир ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 767 від 31.07.2024 у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закрита тупа травма правої гомілки у вигляді: синця та саден в верхній та середній третинах гомілки; уламково-фрагментарного перелому великогомілкової кістки в верхній та середній третинах, і за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1492 від 28.11.2024 у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закрита тупа травма правої гомілки у вигляді: синця в ділянці правого гомілково-ступневого суглобу, перелому латеральної кісточки правої малогомілкової кістки, і за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що викликали довготривалий розлад здоров`я. Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-25/113-ІТ від 20.03.2025, у цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки «ВАЗ» модель «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти зіткненню з мотоциклом марки «Shineray», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконавши вимоги п.п. 16.11. та 2.1. розділу 33 Правил дорожнього руху. У цій дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля марки «ВАЗ» модель «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 16.11. та 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що місцевим судом допущено ряд порушень, які стали перешкодою для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи та призвели до порушення права на захист. Вказує, що місцевий суд без винесення передбаченої законом ухвали, безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про проведення додаткового огляду місця події та призначення у справі судової автотехнічної експертизи. Звертає увагу, що прокурор під час судового розгляду справи намагався приховати документи, які захист вважав необхідними для дослідження судом, для обґрунтування своєї захисної позиції. Зазначає про неповноту та однобічність збирання доказів, оскільки при огляді місця події водії вказали два місця зіткнення транспортних засобів, при цьому слідчим не було проведено вимірювання розмірів елементів дороги з метою встановлення дійсного місця ДТП, що потягло безпідставне визначення вихідних даних для проведення експертизи. Також вказує, що при проведенні слідчих експериментів з водієм ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_9 не було встановлено відстані і часу від місця розташування мотоциклу при виїзді автомобіля на головну дорогу та місцем зіткнення, внаслідок цього не встановлено темп руху мотоцикла та слідчі експерименти з водієм ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_9 проведені не в повному обсязі, однобічно, явно з обвинувальним для ОСОБА_7 нахилом. Враховуючи надані учасниками ДТП даними щодо швидкості руху транспортних засобів, то або водій ОСОБА_10 надав слідству і суду завідомо неправдиві показання щодо темпу руху мотоцикла і автомобіля, або в момент виїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_7 на головну дорогу мотоцикл перебував в іншому місці (поза межами видимості для водія ОСОБА_7 ), що повинно бути предметом дослідження нової експертизи. Крім того зазначає, що при призначенні експертизи слідчим не було задано альтернативного (вказаного підозрюваним ОСОБА_7 ) місця зіткнення, і «додаткові» + 6,6 м для руху мотоцикла до місця зіткнення не були предметом дослідження експерта, у зв`язку з чим вважає неповним експертний висновок №СЕ-19/117-25/113-ІТ від 20.03.2025, який став підставою для винесення вироку. Також вказує, що ані під час огляду місця події, ані при проведенні слідчих експериментів, не було зафіксовано місце розташування ями, яку об`їжджав мотоцикл зі зміщенням на смугу зустрічного руху та не з`ясовано видимість елементів дороги та транспортних засобів (мотоцикла) з місця водія автомобіля, що могло бути причиною, що водій ОСОБА_7 не бачив мотоцикла, який на момент виїзду автомобіля на головну дорогу перебував на зустрічній для мотоцикла смузі руху. Крім того зазначає, що при проведенні експертизи не досліджувалось питання щодо можливого недотримання водієм ОСОБА_10 вимог п.п. 10.1, 10.11, 14,2, 14.6 Правил дорожнього руху України та жодним чином не враховано факт зміни напрямку руху зі смуги зустрічного руху на «свою» смугу руху, в той час як на цій смузі вже перебуває інший транспортний засіб, який наближається до смуги розподілу зустрічних потоків транспортних засобів для здійснення повороту ліворуч. Також вказує, що місцевим судом достатньо повно враховано особу засудженого ОСОБА_7 та визначено можливість його виправлення без відбування покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України. Проте, вказані судом обставини можуть бути застосовані і до додаткового покарання у вигляді позбавлення особи права керування транспортними засобами із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України. Позиції учасників судового провадження. В суді апеляційної інстанції захисник та обвинувачений підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити. Прокурор, потерпілі та представник потерпілих заперечили проти доводів апеляційної скарги захисника, просили відмовити в її задоволенні, а вирок суду залишити без змін. Мотиви суду. Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства. Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження - є правильним, оскільки ґрунтується на зібраних у кримінальному провадженні і перевірених у суді належних і допустимих доказах та детально наведених у вироку, як того вимагає ст. 374 КПК України. В ході апеляційного перегляду вироку суду не знайшли свого підтвердження факти та обставини, викладені в апеляційній скарзі захисника. Так, доводи скарги захисника зводяться до необхідності повторно провести огляд місця події та за результатами якого призначити судову автотехнічну експертизу. З таким клопотанням захисник звертався до суду першої інстанції, мотивувавши тим, що він не згоден із розрахунками, які наведені у висновку експерта. Суд першої інстанції без виходу до нарадчої кімнати ухвалив рішення про відмову у задоволенні цього клопотання, що сторона захисту також вважала істотним порушенням. Слід зазначити, що доводи захисника про порушення процедури розгляду клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи є безпідставними з огляду на таке. Положеннями ст. 371 КПК України врегульовано порядок ухвалення судових рішень та їх форма. У частинах 3 та 4 цієї статті зазначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 332 КПК України суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи з підстав, передбачених цією нормою. Із журналу судового засідання та технічного запису вбачається, що суд розглянув клопотання та ухвалив рішення про відмову в його задоволенні. З урахуванням зазначених положень, постановлення судом ухвали про відмову у задоволенні клопотання про проведення експертизи у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 350 та ч. 4 ст. 371 цього Кодексу, на думку колегії суддів, не свідчить про наявність порушення вимог кримінального процесуального закону. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду (постанова від 26.11.2025, справа №726/321/24). В суді апеляційної інстанції захисник та обвинувачений просили задовольнити клопотання про проведення повторного огляду місця події та за його результатами призначити судову автотехнічну експертизу. Мотивами для проведення цих слідчих дій захисник вказав невідповідність протоколу огляду і схеми до нього через не відображення ями, яку об`їжджав потерпілий та неправильність розрахунків. Колегія суддів не вбачає підстав для проведення повторних слідчих дій на підставі наступного: Протокол огляду місця події від 05.05.2024 складений уповноваженою особою за участі двох понятих та обох водіїв. Сам протокол та схема до нього були підписані всіма учасниками кримінального провадження без будь-яких застережень та зауважень. При цьому на схемі слідчий відобразив інформацію, яку повідомляли обидва водії. Відповідно до висновків експертів обидва транспортні засоби перебували у справному стані на момент ДТП. Під час слідчих експериментів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 добровільно розповідали про обставини ДТП, посвідчували заміри часу та відстані. З їхніх слів слідчий складав протоколи та схеми до цих протоколів. При цьому ОСОБА_7 підписав протокол та схему до нього та власноручно зазначив, що з протоколом слідчого експерименту ознайомлений, з вихідними даними, отриманими в ході проведення слідчого експерименту згодний, заяв та клопотань не мав. Саме ці показання були надані експерту для проведення експертизи, за результатами висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-25/113-ІТ від 20.03.2025, у цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки «ВАЗ» модель «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти зіткненню з мотоциклом марки «Shineray», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконавши вимоги п.п. 16.11. та 2.1. розділу 33 Правил дорожнього руху. У цій дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля марки «ВАЗ» модель «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 16.11. та 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Експерт провів дослідження та навів розрахунки. Захисник не посилається на інший альтернативний висновок експерта, а лише наводить власні розрахунки та міркування. Оскільки Захисник ОСОБА_8 не має спеціальних знань та не є експертом автотехніком, такі доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає неспроможними та не бере їх до уваги. Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 05 травня 2024 року керував мотоциклом по вул. Приходька у місті Кременчук. На пасажирському сидінні позаду перебував ОСОБА_14 . Рухаючись по вул. Василя Стуса зі швидкістю приблизно 2535 км/год, побачив автомобіль марки ВАЗ червоного кольору. Коли він, перебуваючи на головній дорозі, почав об`їжджати перешкоду, водій автомобіля ВАЗ, не надавши перевагу в русі, почав рух, порушив правила дорожнього руху, не пропустив його як водія, що рухається по головній дорозі, та вчинив зіткнення з його мотоциклом. Внаслідок зіткнення пасажир мотоцикла отримав тілесні ушкодження зокрема, перелом ноги. Після зіткнення він проїхав уперед та зупинився. Водій автомобіля ВАЗ підійшов до них, вибачався та сказав, що не побачив мотоцикл. Однак жодної допомоги їх не надав. На момент ДТП на смузі його руху іншого транспорту не було. Вважає, що водій ВАЗ проігнорував дорожній знак «Дати дорогу» та виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого й сталося зіткнення. Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він 05.05.2025 року в якості пасажира рухався на мотоциклі. В цей день була ясна погода. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 рухалися по головній дорозі, коли в них в`їхав автомобіль ВАЗ червоного кольору, який не уступив їм дорогу. В результаті ДТП він отримав травму ноги. Водій ВАЗ ОСОБА_7 підійшов до них та побачив, що у нього травма, вибачився. Ніякої допомоги не надав. Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона разом з чоловіком ОСОБА_7 їхали на автомобілі ВАЗ. Коли повертали на головну дорогу, то ніякого транспорту не було. Вони під`їхали до знаку «Дати дорогу», зупинилися і в цей час в них в`їхав мотоцикл, пошкодив крило. На момент зіткнення машина не рухалась. За кермом автомобіля був її чоловік. Показання ОСОБА_10 є стабільними протягом досудового та судового слідства, що підтверджено протоколом слідчого експерименту. Зокрема потерпілий повідомляв, що об`їхав перешкоду та вже повернувся у свою смугу руху і в цей час водій ВАЗ ОСОБА_7 почав виїжджати із другорядної дороги на головну та спричинив ДТП. Ці показання підтверджуються в показаннями ОСОБА_7 про те, що він не бачив мотоцикліста. Визначальним у даному випадку є те, що потерпілий ОСОБА_10 рухався по головній дорозі і у ОСОБА_7 був обов`язок його пропустити. Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 не побачив мотоцикл, не переконався у безпечності маневру, порушив ПДР, які знаходяться у причинному зв`язку із пригодою. Достовірність та спроможність показань ОСОБА_10 була перевірена експертом автотехніком, який не знайшов їх абсурдними, надуманими та не встановив в діях потерпілого невідповідності вимогам ПДР, які б знаходилися у причинному зв`язку з пригодою. Також експерт перевірив показання ОСОБА_7 щодо альтернативного місця зіткнення та знайшов їх неспроможними. За таких обставин, твердження захисника про неповноту досудового та судового слідства не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду оскаржуваного вироку. Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами. У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо (далі Постанова Пленуму №7). Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз`яснення зазначені у Постанові Пленуму №7, врахував обставини вчиненого та особу обвинуваченого, а саме: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який вину не визнав, раніше не судимий, працює, одружений, на обліках в Кременчуцькому наркологічному диспансері та Кременчуцькому психоневрологічному диспансері не перебуває. Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено. Враховуючи особу обвинуваченого та тяжкість кримінального правопорушення, суд правильно звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання, а враховуючи невизнання вини обвинуваченим, відсутність щирого каяття та невідшкодування шкоди потерпілим, суд першої інстанції правильно застосував додаткове покарання. Нових обставин, які б переконали колегію суддів у протилежному висновку ніж той, до якого дійшов суд першої інстанції, в ході апеляційного розгляду колегії суддів наведено не було. З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_7 , як про це ставиться питання в скарзі захисника, колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,- УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Крюківського районного суду м. Кременчука від 01 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення. СУДДІ: ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3