Справа № 537/2615/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2026 року м. Київ справа № 537/2615/25 провадження № 51-3624 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 липня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2026 року, Короткий зміст оскаржуваних судових рішень та встановлені обставини За вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 липня 2025 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2026 року, ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі строком на один рік,з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного судом основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком на один рік, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Вирішено питання щодо арешту майна, витрат на стаціонарне лікування потерпілих, судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні. Суд визнав ОСОБА_4 винуватим в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження. Згідно з вироком суду, 05 травня 2024 року приблизно о 07 год 50 хв., у світлий час доби, в ясну погоду без опадів, при сухому асфальтобетонному покритті по вул. Олександрійська, що в Крюківському районі міста Кременчука Полтавської області, зі сторони вул. Кавалерійська, керуючи транспортним засобом, автомобілем марки «ВАЗ» модель «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався водій ОСОБА_4 . В цей саме час, по вул. Василя Стуса зі сторони вул. Івана Приходька до вул. Академіка Герасимовича, керуючи транспортним засобом, мотоциклом марки «Shineray», реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався водій ОСОБА_5 який перевозив в якості пасажира ОСОБА_6 . Рухаючись у вказаному напрямку, в заданій дорожній обстановці, рухаючись по проїзній частині другорядної дороги, та під`їжджаючи до перехрестя вул. Василя Стуса вул. Гайдацької та вул. Олександрійської з головною дорогою, водій ОСОБА_4 , не переконався в безпеці своїх дій та в тому, що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на головну дорогу, не надавши при цьому превагу у русі водію мотоцикла марки «Shineray», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , який рухався по головній дорозі, тим самим порушив вимоги п.п. 16.11. та 2.1. розділу 33 Правил дорожнього руху України, де відповідно вказано: - п. 16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху; - п. 2.1. розділу 33 «Дати дорогу» - Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі та в подальшому допустив зіткнення передньою лівою частиною автомобіля марки «ВАЗ» модель «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у бокову праву частину мотоцикла марки «Shineray», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 . В результаті зіткнення водій мотоцикла марки «Shineray», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 та пасажир ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 767 від 31 липня 2024 року у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закрита тупа травма правої гомілки у вигляді: синця та саден в верхній та середній третинах гомілки; уламково-фрагментарного перелому великогомілкової кістки в верхній та середній третинах, і за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1492 від 28 листопада 2024 року у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закрита тупа травма правої гомілки у вигляді: синця в ділянці правого гомілково-ступневого суглобу, перелому латеральної кісточки правої малогомілкової кістки, і за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що викликали довготривалий розлад здоров`я. Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-25/113-ІТ від 20.03.2025, у цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки «ВАЗ» модель «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти зіткненню з мотоциклом марки «Shineray», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконавши вимоги п.п. 16.11. та 2.1. розділу 33 Правил дорожнього руху. У цій дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля марки «ВАЗ» модель «2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 16.11. та 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою неповноту судового розгляду, допущену судом першої інстанції, формально розглянув подану на вирок апеляційну скаргу захисника, належним чином не перевірив її доводи щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Зазначає, що на стадії судового розгляду захисником заявлялось клопотання про проведення додаткового огляду та додаткової автотехнічної експертизи, щоб належним чином дослідити обставини дорожньо-транспортноїї пригоди та встановити точне місце перебування мотоцикла в момент зіткнення, однак місцевий суд без винесення передбаченої законом ухвали, безпідставно відмовив у його задоволенні. Засуджений вважає, що відмова суду у задоволенні клопотання про призначення експертизи є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки це порушує право засудженого в частині змагальності, диспозитивності та захисту. Вважає аргументацію наведену у судових рішеннях щодо оформлення процесуальних документів учасників події безпідставною, оскільки він не приймав безпосередньої участі при проведенні слідчих експериментів з водієм ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_7 , а тому не міг ставити питання щодо повноти їх проведення. Мотиви Суду Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Згідно з положеннями ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій. Завданням суду першої інстанції є оцінка доказів, на підставі яких він вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1 - 3 ч. 1 ст. 368 КПК). Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. За вимогами ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, було зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу. Згідно з вироком, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження на підставі показань потерпілих, протоколу огляду місця ДТП, протоколів проведення слідчих експериментів, висновків експертів та висновків судово-медичних експертиз, інших письмових доказів, зміст яких детально відображено у вироку. Апеляційний суд, переглядаючи вказаний вирок за апеляційною скаргою сторони захисту, перевірив доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, та обґрунтовано спростував їх, виклавши в ухвалі мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції. Апеляційний суд перевірив процедуру розгляду місцевим судом заявленого стороною захисту клопотання, та зазначив, що із журналу судового засідання та технічного запису вбачається, що суд без виходу до нарадчої кімнати розглянув клопотання та ухвалив рішення про відмову в його задоволенні, що узгоджується із положеннями ч. 1 ст. 350 та ч. 4 ст. 371 КПК. У суді апеляційної інстанції захисник та обвинувачений просили задовольнити клопотання про проведення повторного огляду місця події та за його результатами призначити судову автотехнічну експертизу, однак цей суд також відмовив у його задоволенні належним чином умотивувавши своє рішення. Зокрема суд зазначив, що протокол огляду місця події від 05 травня 2024 року складений уповноваженою особою за участі двох понятих та обох водіїв. Сам протокол та схема до нього були підписані всіма учасниками кримінального провадження без будь-яких застережень та зауважень. При цьому на схемі слідчий відобразив інформацію, яку повідомляли обидва водії. Під час слідчих експериментів ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 добровільно розповідали про обставини ДТП, посвідчували заміри часу та відстані. Із їхніх слів слідчий складав протоколи та схеми до цих протоколів. При цьому ОСОБА_4 підписав протокол та схему до нього та власноручно зазначив, що з протоколом слідчого експерименту ознайомлений, з вихідними даними, отриманими в ході проведення слідчого експерименту згодний, заяв та клопотань не мав. Саме ці документи були надані експерту для проведення експертизи, за результатами висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-25/113-ІТ від 20 березня 2025 року. Оскільки захисник не посилався на інший альтернативний висновок експерта, а лише наводив власні розрахунки та міркування, не має спеціальних знань та не є експертом автотехніком, такі доводи апеляційної скарги колегія суддів не взяла до уваги. Суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи сторони захисту у частині місця зіткнення, також проаналізував показання потерпілих і свідка, та обґрунтовано зазначив, що показання ОСОБА_5 є стабільними протягом досудового та судового слідства, що підтверджено протоколом слідчого експерименту. Зокрема потерпілий повідомляв, що об`їхав перешкоду та вже повернувся у свою смугу руху і в цей час водій ВАЗ ОСОБА_4 почав виїжджати із другорядної дороги на головну та спричинив ДТП. Ці показання підтверджуються в показаннями ОСОБА_4 про те, що він не бачив мотоцикліста. Визначальним у даному випадку є те, що потерпілий ОСОБА_5 рухався по головній дорозі і у ОСОБА_4 був обов`язок його пропустити. Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 не побачив мотоцикл, не переконався у безпечності маневру, порушив ПДР, які знаходяться у причинному зв`язку із пригодою. Достовірність та спроможність показань ОСОБА_5 була перевірена експертом автотехніком, який не знайшов їх абсурдними, надуманими та не встановив в діях потерпілого невідповідності вимогам ПДР, які б знаходилися у причинному зв`язку з пригодою. Також експерт перевірив показання ОСОБА_4 щодо альтернативного місця зіткнення та знайшов їх неспроможними. З огляду на викладене, твердження захисника про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою неповноту судового розгляду, допущену судом першої інстанції, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є неприйнятними. У касаційній скарзі не міститься переконливих і достатніх аргументів щодо істотного порушення норм процесуального та матеріального права при здійсненні судового й апеляційного провадження, а тому немає необхідності в перевірці матеріалів справи. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими, відповідають вимогам статей 370, 419 КПК та не викликають сумнівів у їх правильності. Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 липня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2026 року. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9