Справа № 127/2-272/2010

Справа № 127/2-272/2010 Провадження № 4-с/127/38/26 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Вінниця Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Федчишена С.А., при секретарі Підвисоцькій О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 02.06.2026 ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Шмирова Є.І., звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії. Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що в провадженні Центрального ВДВС Вінницького міського управління юстиції перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі №127/2-272/2010, виданого 16.09.2010 Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , як поручителя. В межах вказаного провадження 06.06.2014 на все майно ОСОБА_1 накладено арешт. Відповідно до постанови головного державного виконавця Центрального ВДВС міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 30.10.2014 №43583313, виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». При поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні, державний виконавець мав зняти арешт, накладений при відкритті виконавчого провадження, однак арешт знято не було, що являється протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби. Виконавчі дії за вказаним листом не здійснюються, провадження фактично завершене поверненням листа стягувачу. ОСОБА_1 звернулась з заявою про зняття арешту, однак листом від 22.04.2026 №57237 в.о. начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) у знятті арешту відмовлено. Враховуючи викладене, просила суд зобов`язати начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) зняти арешт з усього майна (рухомого та нерухомого) та виключити відомості про арешт майна з усіх державних реєстрів обтяжень, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.06.2026 прийнято до провадження скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невинесення постанови про зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні №43583313, зобов`язання вчинити дії. В судове засідання скаржник та її представник не з`явилися, звернулись до суду з заявою, в якій просили розгляд скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця розглядати у їх відсутність, скаргу підтримали, просили її задовольнити. Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про місце, дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослідивши матеріали скарги та наявні в ній письмові докази, суд дійшов наступних висновків. Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.05.2010 у справі № 2/272/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 346/МК/2007/ЦВ-978 від 16.08.2007 в сумі 45 032,79 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.12.2009 р. становить 531 137,59 грн., з них: 1587,03 євро - проценти за користування кредитом, 1012,16 євро пеня за порушення умов договору, 121,47 євро - штраф, а також збір- 1700,00 грн. та збір - 120,00 грн. Відповідно до Постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2016, державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Слободяником Богданом Віталійовичем відносно ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 50678017 з примусового виконання виконавчого листа № 2-272-2010, виданого 16.09.2010 Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» заборгованості за кредитним договором у розмірі 532 957,59 грн. Відповідно до Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.02.2019, вищевказаний виконавчий документ повернуто державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Кулявцем Олександром Сергійовичем стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). Згідно з листом Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 22.04.2026 повідомлено, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №43583313 з виконання виконавчого листа від 16.09.2010 №2-272-2010 виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ КБ «Надра» у сумі 532 957,59 грн. Виконавче провадження №43583313 повернене стягувачу 30.10.2014 згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». В межах виконавчого провадження 43583313 державним виконавцем 06.06.2014 винесено постанову про арешт майна боржника та 07.06.2014 накладено обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та наведено вичерпний перелік підстав зняття арешту з майна боржника. Зазначено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон № 606-ХIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-ХIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатним. Частиною 1 ст. 30 Закону № 606-ХIV передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону. На момент розгляду скарги діє Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, який набрав чинності 05.10.2016 (далі Закон № 1404-VІІІ). У Законі № 1404-VIII (чинний на момент розгляду справи) відсутня норма, аналогічна нормі ч. 1 ст. 30 Закону № 606-ХIV. Закон № 1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону № 606-ХIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред`явив виконавчий документ до виконання. У Законі № 1404-VIII на відміну від Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ). Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи у судах визначені у ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ. Велика Палата Верховного Суду у висновках, викладених у постанові від 14.05.2025 cправа № 2/1522/11652/11, провадження № 14-137цс24 вказала на те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки. Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому. З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII). Водночас ч. 5 ст. 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII). Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Схожі за змістом норми містяться у ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону № 1404-VIII. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: -у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій); -у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків. Велика Палата Верховного Суду у висновках, викладених у постанові від 14.05.2025 cправа № 2/1522/11652/11, провадження № 14-137цс24 дійшла висновку про те, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII). Частиною 3 ст. 450 ЦПК України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Виходячи з вищевикладеного, правових підстав для зобов`язання посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна ОСОБА_1 немає. Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії. Керуючись положеннями ст. ст. 1, 3, 4, 10-13, 19, 43, 49, 89, 247 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії відмовити. Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. СУДДЯ: