Справа № 920/10/21

УХВАЛА 16 липня 2026 року м. Київ cправа № 920/10/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Картере В.І., Погребняк В.Я. розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/10/21 за заявою Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська стоматологічна поліклініка» про визнання банкрутом? ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/10/21, зокрема, у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» з грошовими вимогами до боржника від 19.11.2025 (вх. № 6091 від 24.11.2025) у справі № 920/10/21 - відмовлено; вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» до ТОВ «Міська стоматологічна поліклініка» у розмірі 3 779 631,96 грн відхилено. Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати повністю ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/10/21 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» з грошовими вимогами до боржника у повному обсязі.. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/10/21 залишено без змін. 16.04.2026 Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» поштовою кореспонденцією звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/10/21 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2026 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/10/21 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали шляхом надання документа на підтвердження сплати судового збору за касаційну скаргу у розмірі 8784,00 грн; надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №920/10/21 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити підстави підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали. Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2026 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/10/21 повернуто скаржнику, у зв`язку з неусуненням недоліків касаційної скарги у строк вказаних в ухвалі від 05.05.2026. 18.06.2026 Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» повторно подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/10/21 в порядку статей 286-288 ГПК України з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Крім того, частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до частин 2, 3 ст. 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 4 статті 293 цього Кодексу. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 11.03.2025, повний текст постанови складено 26.03.2026, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 15.04.2025. Проте, повторна касаційна скарга подана скаржником 18.06.2026, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/10/21 посилаючись на те, що скаржником вже подавалась касаційна скарга на зазначене судове рішення до Верховного Суду 16.04.2026, враховуючи, що повний текст постанови отримано 26.03.2026 о 19:30 (підтверджується карткою реєстрації вхідного документа в СЕД «АСКОД»), тобто в межах встановленого строку. Проте, ухвалою Верховного Суду від 05.05.2026 у справі №920/10/21 касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/10/21 залишено без руху та надано Банку строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали. 09 червня 2026 року на адресу АТ «Ощадбанк» надійшла ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2026 у справі №920/10/21, згідно з якою касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі №920/10/21 повернуто скаржнику. Причиною повернення касаційної скарги Банку без розгляду стало невиконання Банком вимог ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.05.2026 у справі №920/10/21 про залишення касаційної скарги без руху. Проте, представник АТ «Ощадбанк» у справі не мав можливості своєчасно в межах встановленого судом строку виконати ухвалу Верховного Суду від 05.05.2026 у справі №920/10/21, оскільки дана ухвала не була 06.05.2026 зареєстрована та передана в роботу відповідному структурному підрозділу АТ «Ощадбанк», з незалежних від Банку технічних причин, оскільки 06.05.2026 стався технічний збій з документом за вх. № 83007/2026 з причини збою обміну документообігом між СЕД АСКОД та системою «Електронний суд». На підтвердження факту вказаної події (технічного збою в системі «Електронний суд»), АТ «Ощадбанк» підтверджує наступним: 1) скріншот реєстраційно-моніторингової картки (РМК) СЕД АСКОД, з якого вбачається, документ зареєстрований в Банку 08.06.2026 та містить файл «Ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.05.2026 у справі №920/10/21 про залишення касаційної скарги без руху» було завантажено вручну з підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за зверненням SC-14555567 від 08.06.2026. З даного скріншоту вбачається, що документ має параметр objectId: « 019dfe9e943b79bfb24b246e71ee446e» (зазначено в окремому полі РМК); 2) логування автоматичного інтеграційного процесу між підсистемою ЄСІТС «Електронний суд» та СЕД АСКОД за період з 01.05.2026 по 08.06.2026, з якого вбачається, що при здійсненні пошуку в колонці Е «NAME_REQUEST» значення ідентифікатору документу « 019dfe9e943b79bfb24b246e71ee446e», документ до Банку не надходив; 3) скріншот з екрану робочих чатів між спеціалістом Банку та підтримкою ЄСІТС «Електронний суд», де спеціаліст підтримки підтверджує, що ними був змінений параметр отримання даних з черги повідомлень з « 1000» на « 100»; 4) скріншоти з екранів робочих чатів між спеціалістом Банку та розробником ПрАТ «ІнфоПлюс»; 5) «Технічний опис програмного інтерфейсу (API) електронного суду для корпоративних користувачів»; 6) скріншот з екрану робочого чату між спеціалістом Банку та підтримкою ЄСІКС «Електронний суд», що відображає публікацію «Технічний опис програмного інтерфейсу (API) електронного суду для корпоративних користувачів» в чаті. Через дані обставини представник Банку дізнався про ухвалу Верховного Суду від 05.05.2026 лише 08.06.2026. Оскільки остання не була своєчасно зареєстрована та передана в роботу, представник Банку не мав можливості усунути недоліки касаційної скарги у встановлений судом строк. Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, не залежали від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Оцінюючи поважність наведених скаржником причин пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Залишаючи без руху вперше подану касаційну скаргу, Суд зазначив, що звернення із касаційною скаргою 16.04.2026, відбулось з пропуском двадцятиденного строку протягом якого мав право на його поновлення за частиною другою статті 288 ГПК України, який обраховується від 26.03.2026 - дати одержання скаржником повного тексту постанови у його Електронний кабінет з урахуванням приписів статті 242 ГПК України, а не від 27.03.2026 - дати одержання банком з реєстрацією вхідного документа, оскільки є внутрішним документом скаржника. Представником скаржника здійснюючи відлік строку на подання касаційної скарги, було здійснено помилку, в якій останній почав відлік строку не з дати надходження постанови до Електронного кабінету, а з дати надходження постанови в систему "АСКОД", наслідком чого стало пропущення процесуального строку. Доводи скаржника про те, що строк на касаційне оскарження підлягає обчисленню з дня отримання ним повного тексту постанови апеляційного суду, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм статті 288 ГПК України. Так, частина перша статті 288 ГПК України чітко визначає, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Наведена норма не пов`язує початок перебігу цього строку з датою фактичного отримання учасником справи судового рішення. Ухвала Верховного Суду від 03.06.2026 про повернення касаційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» була доставлена до електронного кабінету Електронного Суду скаржника та його представника 04.06.2026 о 13:36. Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення. У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі "Кузнецов та інші проти Росії" Суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 ГПК України). Сам факт повернення первісно поданої касаційної скарги не є тією обставиною, яка свідчить про поважність пропуску строку на касаційне оскарження. Отже, оскільки скаржник вже звертався з касаційною скаргою на вказане судове рішення, проте касаційна скарга була подана з порушенням вимог на її подання, встановлених процесуальним законодавством, то вказані обставини свідчать про невжиття скаржником всіх необхідних заходів для дотримання вимог процесуального законодавства, встановлених для звернення з касаційною скаргою в межах передбаченого законом строку. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Обставини, про які зазначає скаржник, а саме - наявність технічної помилки ЄСІТС, або помилки при інтеграції між системою «Електронний суд» та внутрішньою системою електронного документообігу (СЕД) АСКОД позивача, що призвела до несвоєчасного отримання копії рішення суду, а отже неотримання копії судового рішення в електронному кабінеті колегія суддів відхиляє як безпідставні. Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом. Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Поновлення процесуального строку за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Посилання Банку на технічний збій електронного документообігу (СЕД) АСКОД саме цього документу не підтверджують існування об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали подання касаційної скарги протягом усього встановленого ГПК України строку на касаційне оскарження. До того ж, на підтвердження технічного збою, скаржник надав лише скріншоти реєстраційно-моніторингової картки (РМК) СЕД АСКОД, скріншоти з екрану робочих чатів між спеціалістом Банку та підтримкою ЄСІТС «Електронний суд», скріншоти з екранів робочих чатів між спеціалістом Банку та розробником ПрАТ «ІнфоПлюс», тобто внутрішні документи, який не є належними та достатніми доказами наявності технічної несправності, її тривалості. З викладеного вбачається, що можливість подання касаційної скарги у строк, зважаючи на вручення оскарженого судового рішення 26.03.2026, залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника, а пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що подала касаційну скаргу, могла і повинна уникнути. З огляду на наведене Верховний Суд акцентує, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у підприємства для своєчасного подання скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Учасник справи не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання скарги на судове рішення (аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.03.2024 у справі № 914/1355/23, від 22.12.2023 у справі №910/9219/22, від 28.11.2022 у справі № 560/10645/21, від 03.11.2022 у справі № 560/15534/21). Що стосується доводів скаржника про недопустимість надмірного формалізму, то колегія суддів зазначає, що вимога дотримуватися приписів процесуального закону щодо строків на подання касаційної скарги не може розцінюватися як прояв надмірного формалізму чи обмеженням доступу до правосуддя. Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, а також не зазначено об`єктивних та непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними. Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Відповідно до приписів ч. 3 ст. 292 ГПК України: - Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. - Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. - Розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/10/21 підлягає залишенню без руху також на підставі частини 3 статті 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та подання суду належних доказів поважності причини пропуску строку на касаційне оскарження. Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: -- обґрунтувати належним чином визначену підставу касаційного оскарження (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), на якій подається касаційна скарга; - надати суду клопотання/заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з підстав, які відмінні від тих що зазначені у раніше поданому клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290 ГПК України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: 1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2025 у справі № 920/10/21 залишити без руху. 2. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали. 3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали визначені статтею 292 ГПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий О.В. Васьковський Судді В.І. Картере В.Я. Погребняк