Перейти до вмісту
Кишеняперевірка бізнесу
ПостановаГосподарське судочинство

Справа № 924/106/24

Суд
Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата
10.08.2026
Суддя
Коломис В.В.
Категорія
банкрутство юридичної особи

Текст рішення

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2026 року Справа № 924/106/24 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А. секретар судового засідання Політуча В.В. за участю представників сторін: скаржника - не з`явився; ліквідатора - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року у справі № 924/106/24 (суддя Танасюк О.Є.) за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Приватного підприємства "Асгард-ТК" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2026 клопотання арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (від 04.05.2026 вих. №02-45/401) про затвердження звітів про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі №924/106/24, задоволено. Затверджено звіти арбітражного керуючого Козирицького А.С. про нарахування та виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі №924/106/24 про банкрутство ПП "Асгард-ТК" за період з 01.10.2025 по 31.03.2026 в сумі 149 823,00 грн. Затверджено звіти арбітражного керуючого Козирицького А.С. про здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора у справі №924/106/24 про банкрутство ПП "Асгард-ТК" з 01.10.2025 по 31.03.2026 у сумі 865,97 грн. Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Козирицького А.С. про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора за період з 01.12.2025 по 31.01.2026 у розмірі 49 941,00 грн та за період з 01.03.2026 ро 31.03.2026 у розмірі 25 941,00 грн та прийняти нове судове рішення, яким у затвердженні звітів у цій частині відмовити. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2026 у справі №924/106/24. Призначено справу № 924/106/24 до розгляду на 10.08.2026 об 11:30 год. Ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 справу №924/106/24 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. 10.08.2026 через систему "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника скаржника та ліквідатора надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності. В судове засідання представники скаржника, Головного управління ДПС у Хмельницькій області та ліквідатор не з`явилися. Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, з огляду на клопотання представника скаржника та ліквідатора про розгляд справи за їх відсутності, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст. 269 ГПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що ухвала Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2026 у справі №924/106/24 оскаржується АТ КБ "ПриватБанк" лише в частині затвердження звітів арбітражного керуючого Козирицького А.С. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за періоди з 01.12.2025 по 31.01.2026 у сумі 49 941,00 грн та з 01.03.2026 по 31.03.2026 у сумі 25 941,00 грн, суд апеляційної інстанції відповідно до статті 269 ГПК України здійснює перегляд ухвали лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Асгард-ТК", введено процедуру розпорядження майном строком на 170 календарних днів, розпорядником майна Приватного підприємства "Асгард-ТК" призначено арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича, призначено попереднє засідання суду. Даною ухвалою визнано грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Асгард-ТК" в сумі 30 920 124,11 грн, з яких: 30 247 774,11 - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном та 672 350,00 грн - витрати по оплаті судового збору у справі № 924/1122/18 (четверта черга), а також 30 280,00 грн - судовий збір сплачений за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та 63 900,00 грн - авансування винагороди арбітражному керуючому (перша черга). Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Асгард-ТК" здійснено 20.02.2024 за номером публікації 7250. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.03.2024 залучено адвоката Цапіва Ігоря Миколайовича до участі у справі № 924/106/24 про банкрутство ПП "Асгард-ТК" в якості уповноваженої особи власника Приватного підприємства "Асгард-ТК". Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.05.2024 задоволено частково заяву Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" від 04.03.2024 про визнання додаткових грошових вимог до боржника в розмірі 407 959 833,54 грн. Визнано додаткові грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до боржника на суму 387 507 799,23 грн, з яких: 6056,00 грн судовий збір - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 289 221 923,97 грн (168 255 460,75 грн - заборгованість по сплаті лізингових платежів та 120 966 463,22 грн заборгованість з відсоткової винагороди) - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 98 279 819,26 грн (пеня) - 6 черга задоволення вимог кредиторів. Додаткові грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до боржника в сумі 20 452 034,31 грн (18 403 545,83 грн - заборгованість по лізингових платежах та 2 048 488,48 грн - пеня) відхилено. Також даною ухвалою визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів до боржника на загальну суму 418 522 103,34 грн, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів Приватного підприємства "Асгард-ТК", а саме: грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" у сумах: 36 336,00 грн - судовий збір та 63 900,00 грн - авансування винагороди арбітражному керуючому - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 320 142 048,08 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 98 279 819,26 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів. Зазначено, що розмір не визнаних судом грошових вимог Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" становить 20 452 034,31 грн. Постановою Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2024 Приватне підприємство "Асгард-ТК" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру на строк, що не може перевищувати 12 місяців та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича, якого зобов`язано не менш як один раз на місяць надавати суду відомості щодо проведення ліквідаційної процедури. Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури здійснено 06.06.2024 за номером публікації 73374. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25.07.2024 визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області до боржника - Приватного підприємства "Асгард-ТК" у сумах: 235 886,48 грн - податковий борг - 3 черга задоволення вимог кредиторів; 6056,00 грн судовий збір - 1 черга задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.06.2025 продовжено строк ліквідаційної процедури ПП "Асгард-ТК" та повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича на 6 місяців до 06.12.2025. 10.12.2025 судом постановлено ухвалу, якою продовжено строк ліквідаційної процедури ПП "Асгард-ТК" та повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича на 6 місяців до 06.06.2026. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.11.2025 затверджено звіти арбітражного керуючого Козирицького А.С. про нарахування та виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі № 924/106/24 про банкрутство ПП "Асгард-ТК" за період з 01.10.2024 по 30.11.2024 в сумі 48 000,00 грн; за період з 01.10.2024 по 30.11.2024 у сумі 600,00 грн; за період з 01.12.2024 по 31.01.2025 в сумі 48 000,00 грн; за період з 01.12.2024 по 31.01.2025 у сумі 230,00 грн; за період з 01.02.2025 по 31.03.2025 в сумі 48 000,00 грн. Також затверджено звіти арбітражного керуючого Козирицького А.С. про здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора у справі №924/106/24 про банкрутство ПП "Асгард-ТК" з 01.02.2025 по 31.03.2025 у сумі 628,00 грн; за період з 01.04.2025 по 30.09.2025 в сумі 14 4000,00 грн; за період з 01.04.2025 по 30.09.2025 у сумі 928,01 грн. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 26.11.2025 у справі №924/106/24 залишено без змін. Арбітражним керуючим Козирицьким А.С. щомісячно подавалися звіти про виконання повноважень ліквідатора, зокрема, за березень та квітень 2026 року. 05.05.2026 до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява арбітражного керуючого Козирицького А.С. від 04.05.2026 № 02-45/401 про затвердження звітів про нарахування та виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі № 924/106/24 з 01.10.2025 по 31.03.2026 у сумі 149 823,00 грн та про здійснення і відшкодування витрат за період з 01.10.2025 по 31.01.2026 у сумі 865,97 грн. В обґрунтування заяви арбітражний керуючий зазначив, що рішенням комітету кредиторів, оформленим протоколом № 03/12/25 від 03.12.2025, схвалено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 01.10.2025 по 30.11.2025 у сумі 48 000,00 грн та звіт про здійснення і відшкодування витрат за цей же період у сумі 505,00 грн. Також заявник вказав, що 03.02.2026 ним направлено кредитору на електронну адресу звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат разом із підтвердними документами за період з 01.12.2025 по 31.01.2026, однак представник АТ КБ "ПриватБанк" та уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника адвокат Цапів І.М. не приєдналися до засідання комітету кредиторів, призначеного в режимі відеоконференції із використанням програмного забезпечення "ZOOM", що, на думку арбітражного керуючого, свідчить про відсутність їх волевиявлення на участь у засіданні. Крім того, арбітражний керуючий зазначив, що рішенням комітету кредиторів, оформленим протоколом № 24/24/26 від 24.04.2026, відмовлено у схваленні звіту про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 01.02.2026 по 31.03.2026 у сумі 51 882,00 грн, при цьому неприйняття комітетом кредиторів рішення про схвалення чи погодження відповідних звітів не позбавляє господарський суд права самостійно вирішити питання щодо їх затвердження. До заяви арбітражним керуючим додано розрахунки грошової винагороди та понесених витрат, а також документи на підтвердження їх здійснення, зокрема, копії фіскальних чеків, описів вкладення у цінні листи та списків поштових відправлень. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2026 зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.05.2026. Кредитор - АТ КБ "ПриватБанк" у поясненнях від 27.05.2026 заперечив проти затвердження звітів арбітражного керуючого Козирицького А.С. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за періоди з 01.12.2025 по 31.01.2026 у сумі 49 941,00 грн та з 01.03.2026 по 31.03.2026 у сумі 25 941,00 грн, посилаючись на невідповідність заявленої до затвердження винагороди обсягу фактично виконаних ліквідатором повноважень. Обґрунтовуючи свої заперечення банк зазначив, що відповідно до поточних звітів ліквідатора у грудні 2025 року та січні 2026 року останнім не здійснювалися активні заходи щодо розшуку та витребування активів боржника, стягнення дебіторської заборгованості чи поповнення ліквідаційної маси, а виконувались переважно дії, пов`язані з веденням поточного документообігу, зокрема, направленням звітів кредиторам, повідомлень про скликання засідань комітету кредиторів, поданням відзиву до суду та сплатою судового збору за видачу документів. При цьому кредитор зазначив, що не заперечує проти затвердження основної грошової винагороди за лютий 2026 року у сумі 25 941,00 грн, однак вважає безпідставним її нарахування за березень 2026 року, оскільки, на його думку, у зазначений період ліквідатором не вчинялося реальних дій, спрямованих на поповнення ліквідаційної маси боржника, а здійснювалися лише поточне листування та складання звітності, що не відповідає принципу співмірності та безпідставно збільшує витрати кредиторів. З огляду на викладене АТ КБ "ПриватБанк" просило відмовити у затвердженні звітів арбітражного керуючого Козирицького А.С. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за періоди з 01.12.2025 по 31.01.2026 у сумі 49 941,00 грн та з 01.03.2026 по 31.03.2026 у сумі 25 941,00 грн. Місцевий господарський суд, розглянувши заяву арбітражного керуючого про затвердження звітів про нарахування та виплату грошової винагороди та витрат за період виконання повноважень ліквідатора у справі № 924/106/24, дослідивши матеріали справи, хід та строки процедур банкрутства ПП "Асгард-ТК", дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури. Відповідно до ст. 10 КУзПБ, арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом. Частинами 1, 2 ст. 30 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення). Відповідно до ч. 4 ст. 30 КУзПБ, витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг. Згідно із ч. 6 ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку. Статтею 48 КУзПБ визначено, що під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором ПП "Асгард-ТК" на розгляд комітету кредиторів подавалися звіти арбітражного керуючого Козирицького А.С. про нарахування та виплату грошової винагороди, а також звіти про здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора у справі №924/106/24 про банкрутство ПП "Асгард-ТК" з 01.10.2025 по 31.03.2026. Так, відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів №03/12/2025 від 03.12.2025 комітетом кредиторів прийнято рішення про схвалення звіту арбітражного керуючого Козирицького А.С. про нарахування та виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі №924/106/24 про банкрутство ПП "Асгард-ТК" з 01.10.2025 по 30.11.2025 у сумі 48 000,00 грн, а також про схвалення звіту арбітражного керуючого Козирицького А.С. про здійснення та відшкодування витрат за цей же період у сумі 505,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, засідання комітету кредиторів ПП "Асгард-ТК", скликане для розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 01.12.2025 по 31.01.2026 у сумі 49 941,00 грн та звіту про здійснення і відшкодування витрат за цей же період у сумі 360,97 грн, не відбулося у зв`язку з неявкою представника кредитора АТ КБ "ПриватБанк" та уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, про що арбітражним керуючим складено акт від 03.02.2026. Крім того, відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів №24/04/26 від 24.04.2026 комітетом кредиторів прийнято рішення про відмову у схваленні звіту арбітражного керуючого Козирицького А.С. про нарахування та виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі №924/106/24 про банкрутство ПП "Асгард-ТК" з 01.02.2026 по 31.03.2026 у сумі 51 882,00 грн. Оцінюючи наведені обставини, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про неможливість затвердження судом звітів арбітражного керуючого за відсутності їх схвалення комітетом кредиторів або у разі прийняття комітетом кредиторів рішення про відмову в їх схваленні є помилковими та не ґрунтуються на положеннях КУзПБ. Так, відповідно до ст.30 КУзПБ, арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування своїх витрат перед зборами кредиторів чи комітетом кредиторів, а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Разом із тим наведеною нормою КУзПБ не встановлено правового наслідку у вигляді неможливості затвердження судом відповідних звітів у разі їх несхвалення комітетом кредиторів, неприйняття комітетом кредиторів рішення щодо їх погодження чи взагалі непроведення відповідного засідання. Кодекс України з процедур банкрутства також не містить положень, які б пов`язували реалізацію господарським судом своїх повноважень щодо затвердження звітів арбітражного керуючого виключно із наявністю позитивного рішення комітету кредиторів, позаяк законодавець розмежував повноваження комітету кредиторів та господарського суду у цьому питанні. Комітет кредиторів, здійснюючи представництво інтересів конкурсних кредиторів, висловлює свою позицію щодо діяльності арбітражного керуючого, у тому числі шляхом схвалення або відмови у схваленні поданих ним звітів, що є однією із гарантій забезпечення прав кредиторів у процедурі банкрутства. Водночас остаточне вирішення питання про затвердження звіту арбітражного керуючого законодавцем віднесено саме до компетенції господарського суду, який здійснює судовий контроль за перебігом процедур банкрутства та зобов`язаний перевірити відповідність заявленої до затвердження винагороди вимогам закону, оцінити наведені арбітражним керуючим відомості, заперечення кредиторів та всі наявні у справі докази. Таким чином, рішення комітету кредиторів щодо схвалення або відмови у схваленні звіту арбітражного керуючого саме по собі не має для господарського суду преюдиційного чи обов`язкового характеру та не звільняє суд від виконання покладеного на нього законом обов`язку самостійно перевірити обґрунтованість нарахованої арбітражним керуючим грошової винагороди та заявлених до відшкодування витрат. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.01.2020 у справі №5020-961/2012, у якій зазначено, що відсутність доказів схвалення комітетом кредиторів звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди не позбавляє господарський суд права розглянути відповідний звіт та вирішити питання щодо його затвердження. Подібну правову позицію викладено також у постановах Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №5019/2862/11 та від 04.06.2019 у справі №Б-24/172-09, у яких зроблено висновок про те, що неприйняття зборами кредиторів (комітетом кредиторів) рішення щодо схвалення або погодження звітів арбітражного керуючого не позбавляє господарський суд права самостійно розглянути такі звіти та прийняти відповідне судове рішення за результатами оцінки всіх наявних у справі доказів. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів не є нормативно-правовими або індивідуальними актами, обов`язковими для суду, а являють собою доказ волевиявлення кредиторів щодо відповідного питання процедури банкрутства, відповідно, такі рішення підлягають оцінці судом поряд з іншими доказами у справі відповідно до вимог статті 86 ГПК України та не мають наперед встановленої доказової сили. Відповідні схвалення чи погодження комітетом кредиторів звітів про нарахування грошової винагороди та здійснення і відшкодування витрат, так само як і відмова у їх схваленні, за своїм змістом є додатковими гарантіями дотримання прав та законних інтересів учасників провадження у справі про банкрутство, однак не підміняють судового контролю за діяльністю арбітражного керуючого. Саме тому наявність або відсутність відповідного рішення комітету кредиторів не звільняє господарський суд від необхідності дослідити обставини справи, перевірити правильність розрахунку заявленої до затвердження винагороди, оцінити обсяг фактично виконаних арбітражним керуючим повноважень, надані ним докази, а також заперечення кредиторів і лише після цього вирішити питання про затвердження чи відмову у затвердженні відповідного звіту повністю або в певній частині. Отже, сама лише відсутність схвалення комітетом кредиторів звіту арбітражного керуючого або прийняття комітетом кредиторів рішення про відмову у його схваленні не є самостійною та достатньою підставою для відмови у затвердженні такого звіту господарським судом, оскільки відповідне питання вирішується судом на підставі всебічної, повної та об`єктивної оцінки всіх доказів у їх сукупності та з урахуванням вимог КУзПБ. Колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.02.2022 у справі №5/31-Б-08, відповідно до яких під час вирішення питання про затвердження звіту арбітражного керуючого господарський суд повинен надати оцінку обґрунтованості нарахованої грошової винагороди та дослідити обсяг фактично виконаної ним роботи. При цьому Верховний Суд визнав правомірними висновки судів попередніх інстанцій щодо затвердження звіту арбітражного керуючого, відхиливши доводи скаржника про передчасність такого затвердження та неналежне дослідження фактично виконаної роботи. При цьому постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 у цій же справі, яка набрала законної сили, вже надавалася оцінка аналогічним доводам Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" щодо порядку затвердження звітів арбітражного керуючого про нарахування основної грошової винагороди, а наведений у цій постанові правовий підхід є послідовним та застосовується колегією суддів і під час вирішення даного спору. Водночас саме по собі посилання апелянта на необхідність оцінки фактично виконаної арбітражним керуючим роботи не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали, оскільки місцевий господарський суд, вирішуючи питання про затвердження спірних звітів, дослідив характер, зміст та обсяг здійснених ліквідатором заходів у кожному зі спірних періодів, а відтак перевірив відповідність заявленої до затвердження основної грошової винагороди фактично виконаним повноваженням. У даній справі колегією суддів також перевірено доводи апелянта щодо невідповідності заявленої до затвердження основної грошової винагороди обсягу фактично виконаних ліквідатором повноважень, досліджено подані арбітражним керуючим звіти, матеріали справи та наявні у ній докази, за результатами чого не встановлено обставин, які б свідчили про неналежне виконання ліквідатором покладених на нього КУзПБ обов`язків або про нарахування винагороди за відсутності фактичного здійснення ним повноважень. Крім того, колегія суддів враховує, що кредитори, у разі незгоди з діями чи бездіяльністю арбітражного керуючого, неналежним виконанням ним своїх повноважень або порушенням вимог законодавства під час здійснення процедури банкрутства, не позбавлені права звернутися до господарського суду зі скаргою на його дії (бездіяльність) або порушити питання про його відсторонення від виконання повноважень. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2023 у справі № 903/160/22. Водночас матеріали справи не містять доказів звернення кредиторів зі скаргами на дії чи бездіяльність арбітражного керуючого Козирицького А.С., а також доказів встановлення судом фактів неналежного виконання ним повноважень ліквідатора або порушення вимог КУзПБ під час здійснення ліквідаційної процедури. З огляду на викладене, самі лише доводи апелянта про недостатній, на його думку, обсяг виконаної ліквідатором роботи за окремі календарні місяці, за відсутності належних доказів неналежного виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків, не можуть бути достатньою підставою для відмови у затвердженні звітів про нарахування та виплату основної грошової винагороди. Натомість матеріали справи, подані ліквідатором щомісячні звіти та інші докази свідчать про систематичне здійснення арбітражним керуючим повноважень ліквідатора протягом усього спірного періоду, що виключає висновок про нарахування основної грошової винагороди за відсутності фактичного виконання ним покладених КУзПБ обов`язків. Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 61 КУзПБ, ліквідатор наділений широким колом повноважень, які не обмежуються виключно реалізацією майна боржника чи вчиненням дій щодо поповнення ліквідаційної маси. До таких повноважень належать, зокрема, забезпечення збереження майна банкрута, здійснення управління та розпорядження його майном, аналіз фінансового стану боржника, виконання повноважень керівника банкрута, формування ліквідаційної маси, а також вчинення інших дій, необхідних для здійснення ліквідаційної процедури. Ототожнення апелянтом діяльності ліквідатора виключно із вчиненням дій щодо пошуку майна боржника, поповнення ліквідаційної маси чи стягнення дебіторської заборгованості не відповідає змісту статті 61 КУзПБ, якою визначено значно ширший обсяг повноважень ліквідатора, належне виконання яких також є виконанням покладених на нього законом обов`язків та підлягає оцінці судом під час вирішення питання про затвердження звіту про нарахування основної грошової винагороди. Наведений підхід фактично зводить оцінку діяльності ліквідатора виключно до досягнення окремого результату, тоді як КУзПБ пов`язує здійснення повноважень ліквідатора з виконанням визначеного законом комплексу обов`язків, незалежно від того, чи завершилося виконання кожного з них отриманням відповідного економічного результату у межах окремого звітного періоду. Отже, сама по собі відсутність у певному календарному місяці активних заходів щодо реалізації майна чи стягнення дебіторської заборгованості не свідчить про невиконання ліквідатором покладених на нього законом обов`язків, оскільки здійснення ліквідаційної процедури є безперервним процесом, який включає комплекс організаційних, процесуальних та управлінських дій. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.30 КУзПБ, право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним відповідних повноважень, а її розмір визначається законом. При цьому положення зазначеної статті пов`язують виникнення права на основну грошову винагороду саме з фактом виконання повноважень арбітражного керуючого протягом відповідного місяця, а не з досягненням певного економічного результату чи кількістю окремих процесуальних дій. Такий підхід кореспондується з положеннями статті 43 Конституції України, якою гарантовано право кожного на своєчасне одержання винагороди за працю, а також із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.12.2021 у справі №902/626/20, відповідно до якої кредитори, беручи участь у процедурі банкрутства та користуючись результатами діяльності арбітражного керуючого, повинні усвідомлювати його правомірні очікування на отримання передбаченої законом грошової винагороди за належне виконання покладених на нього повноважень. Оцінивши у сукупності подані ліквідатором звіти, матеріали справи, колегія суддів не встановила жодних обставин, які б свідчили про нарахування арбітражним керуючим основної грошової винагороди без фактичного виконання покладених на нього повноважень або про невідповідність заявленої до затвердження винагороди вимогам статті 30 КУзПБ. Додатково колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у даній справі є питання затвердження звітів арбітражного керуючого про нарахування та виплату основної грошової винагороди, а також здійснення та відшкодування витрат, а не затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу за результатами завершення ліквідаційної процедури. Отже, під час вирішення цього спору суд перевіряє дотримання арбітражним керуючим вимог статті 30 КУзПБ, правильність визначення розміру заявленої до затвердження винагороди, наявність правових підстав для її нарахування, а також оцінює доводи кредиторів щодо належності виконання ліквідатором своїх повноважень у спірний період, тоді як остаточна оцінка повноти здійснення ліквідаційної процедури, виконання ліквідатором усіх передбачених Кодексом заходів та досягнення мети ліквідаційної процедури надається судом під час розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу після її завершення. Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд у своїй практиці сформулював принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора, відповідно до якого ліквідатор зобов`язаний вжити всіх передбачених законом заходів щодо виявлення, збереження та реалізації активів боржника, а також формування ліквідаційної маси. Разом із тим, особа, яка стверджує про порушення зазначеного принципу, повинна навести конкретні обставини, які свідчать про невчинення ліквідатором певних обов`язкових дій та обґрунтувати, яким чином це вплинуло або могло вплинути на результати ліквідаційної процедури. У даній справі апелянт, заперечуючи проти затвердження звітів про нарахування основної грошової винагороди, фактично посилається на недостатній, на його думку, обсяг виконаної ліквідатором роботи у грудні 2025 року, січні 2026 року та березні 2026 року, проте такі доводи самі по собі не свідчать про невиконання ліквідатором передбачених КУзПБ повноважень, оскільки не підтверджені належними доказами того, які саме обов`язкові дії ліквідатор не виконав, які активи залишилися невиявленими чи нереалізованими саме внаслідок його бездіяльності та як це вплинуло на формування ліквідаційної маси боржника. Саме лише суб`єктивне бачення апелянтом достатності виконаної ліквідатором роботи без наведення конкретних доказів невиконання визначених законом повноважень не може бути підставою для висновку про необґрунтованість нарахованої основної грошової винагороди. З урахуванням встановлених обставин, досліджених доказів та наведених норм права колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано затвердив звіти арбітражного керуючого Козирицького А.С. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі № 924/106/24, а також звіти про здійснення та відшкодування витрат, оскільки підстав для відмови у їх затвердженні матеріали справи не містять. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що основна грошова винагорода арбітражного керуючого підлягає нарахуванню виключно за фактично виконану роботу, а не за сам факт перебування у процедурі банкрутства, оскільки наведене саме по собі не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали, адже місцевий господарський суд, вирішуючи питання про затвердження спірних звітів, дослідив характер, зміст та обсяг виконаних ліквідатором повноважень у відповідні періоди, а не обмежився лише встановленням факту перебування арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі. Безпідставними є твердження апелянта про те, що у грудні 2025 року, січні 2026 року та березні 2026 року ліквідатором здійснювалися виключно формальні організаційні заходи, які не були спрямовані на пошук активів боржника, поповнення ліквідаційної маси чи стягнення дебіторської заборгованості, оскільки вони ґрунтуються на вибірковій оцінці окремих дій арбітражного керуючого без урахування всього комплексу його повноважень, передбачених ст.61 КУзПБ та не враховують змісту поданих ліквідатором звітів і встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи. Помилковими є доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для затвердження спірних звітів з огляду на незначний, на думку апелянта, обсяг виконаної ліквідатором роботи, оскільки діяльність арбітражного керуючого не може оцінюватися за окремими її елементами чи досягненням конкретного результату в межах окремого календарного місяця, а підлягає оцінці з урахуванням сукупності здійснених ним заходів, їх спрямованості на досягнення мети ліквідаційної процедури та належного виконання покладених законом повноважень. Не впливають на правильність висновків місцевого господарського суду доводи апеляційної скарги про те, що відсутність скарг кредиторів на дії чи бездіяльність ліквідатора не є критерієм для затвердження його звітів про нарахування основної грошової винагороди, оскільки зазначена обставина не була самостійною чи визначальною підставою для постановлення оскаржуваної ухвали, а оцінювалася судом лише у взаємозв`язку з іншими доказами, які підтверджують належне виконання ліквідатором покладених на нього КУзПБ обов`язків. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення Згідно приписів ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування. Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року у справі №924/106/24 залишити без змін. 3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст постанови складений "11" серпня 2026 р. Головуюча суддя Коломис В.В. Суддя Крейбух О.Г. Суддя Саврій В.А.

Інші документи цієї справи43

Справа № 924/106/24 проходила кілька етапів. Нижче — усі документи за нею, від найновішого.

Текст наведено в тому вигляді, в якому його оприлюднено. Персональні дані учасників у судових рішеннях знеособлені самим судом — саме тому в тексті трапляються позначки на кшталт «ОСОБА_1».

Справа № 924/106/24 — Постанова — Кишеня