Справа № 908/1893/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.08.2026 м. Дніпро Справа № 908/1893/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В., за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д. та представників: від скаржника (кредитора АТ "Укртрансгаз"): Решитова Е.В. (в режимі відеоконференції); від скаржника (кредитора ГУ ДПС у Запорізькій області): не з`явився; арбітражний керуючий: Усачов О.М. (в режимі відеоконференції); інші учасники справи: не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 (постановлену суддею Юлдашевим О.О. у м. Запоріжжі, повна ухвала складена 08.07.2026) у справі № 908/1893/21 про банкрутство Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради (м. Токмак, Запорізька область) кредитори: 1) Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області (м. Запоріжжя); 2) Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ); 3) Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ); 4) Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (м. Київ); арбітражний керуючий: Усачов Олег Миколайович (м. Кам`янське, Дніпропетровська область), ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа №908/1893/21 про банкрутство Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 було відкрито провадження у справі № 908/1893/21 про банкрутство Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Усачова О.М. Постановою Господарського суду Запорізької області від 28.10.2021 Комунальне підприємство "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 провадження у справі № 908/1893/21 про банкрутство Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради закрито на підставі пункту 14 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства у зв`язку з неможливістю досягнення цілей процедури банкрутства через перебування боржника, його майна та документації на тимчасово окупованій території України. До Господарського суду Запорізької області надійшла заява арбітражного керуючого Усачова О.М. (вх. № суду 13144/08-08/26 від 16.06.2026) про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 у розмірі 564 000 грн 00 коп. та про стягнення зазначеної суми з кредиторів пропорційно до розміру їх визнаних судом кредиторських вимог. Заява обґрунтована наступними обставинами: - ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.12.2023 вже було затверджено Звіт про нарахування основної грошової винагороди за попередній період з 01.11.2021 по 30.11.2023 у розмірі 494 400 грн 00 коп., яка фактично сплачена; - за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 арбітражним керуючим нараховано основну грошову винагороду у загальному розмірі 564 000 грн 00 коп., а саме: - за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 - 20 100 грн 00 коп.; - за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 - 63 900 грн 00 коп.; - за період з 01.04.2024 по 31.12.2024 - 216 000 грн 00 коп.; - за період з 01.01.2025 по 30.11.2025 - 264 000 грн 00 коп. Загальна сума нарахованої, але не виплаченої основної грошової винагороди становить 564 000 грн 00 коп.; - у боржника відсутні активи, за рахунок яких можливо здійснити оплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому, ліквідаційна маса фактично не сформована, а тому оплата грошової винагороди має бути покладена на кредиторів пропорційно до розміру їх визнаних судом вимог. Як убачається з матеріалів справи, місцезнаходження боржника - м.Токмак Запорізької області, яке з 02.03.2022 перебуває на тимчасово окупованій території України. Майно, документація, керівник та органи управління боржника фактично недоступні арбітражному керуючому; - ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 провадження у справі № 908/1893/21 закрито на підставі пункту 14 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства у зв`язку з неможливістю досягнення цілей процедури банкрутства через перебування боржника, його майна та документації на тимчасово окупованій території України. Разом із тим закриття провадження у справі про банкрутство з підстав, не пов`язаних із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, не може мати наслідком позбавлення арбітражного керуючого права на отримання основної грошової винагороди за фактично виконану роботу. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 908/1893/21: - заяву арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича про затвердження звіту про нарахування основної грошової винагороди арбітражному керуючому під час процедури ліквідації Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради та виплату (стягнення) основної грошової винагороди за рахунок кредиторів задоволено; - затверджено Звіт арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 у розмірі 564 000 грн 00 коп.; - стягнуто з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича основну грошову винагороду, нараховану у справі № 908/1893/21, у сумі 429 373 грн 20 коп.; - стягнуто з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича основну грошову винагороду, нараховану у справі № 908/1893/21, у сумі 4 963 грн 20 коп.; - стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича, основну грошову винагороду, нараховану у справі № 908/1893/21, у сумі 9 870 грн 00 коп. - стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича основну грошову винагороду, нараховану у справі №908/1893/21, у сумі 119 793 грн 60 коп. Ухвала обґрунтована наступним: - матеріали справи не містять доказів того, що арбітражний керуючий Усачов О.М. у період з 01.12.2023 по 30.11.2025 був відсторонений від виконання повноважень ліквідатора, не виконував покладені на нього обов`язки або виконував їх неналежним чином. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатор здійснював заходи, спрямовані на виявлення майна боржника, аналіз його майнового стану, роботу з кредиторами, подання звітів, направлення запитів до державних органів та установ, а також інші дії, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства; - згідно з Протоколом № 3 зборів кредиторів від 31.12.2025, складеним за результатами опитування, Звіт ліквідатора про виконану роботу за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 прийнято до відома, роботу арбітражного керуючого визнано задовільною. Водночас Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 564 000 грн 00 коп. не схвалено кредитором - ГУ ДПС у Запорізькій області, без наведення обґрунтованих підстав. Суд зазначає, що несхвалення кредиторами звіту арбітражного керуючого саме по собі не є безумовною підставою для відмови у його затвердженні судом, оскільки остаточна оцінка правомірності нарахування винагороди, її розміру та джерел сплати належить до компетенції господарського суду; - суд перевірив поданий арбітражним керуючим розрахунок основної грошової винагороди та встановив його відповідність положенням статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства. Так, розрахунок здійснено виходячи з трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання повноважень ліквідатора, а саме: 1) у 2023 році - з урахуванням мінімальної заробітної плати 6 700 грн 00 коп.; 2) у період з 01.01.2024 по 31.03.2024 - з урахуванням мінімальної заробітної плати 7 100 грн 00 коп.; 3) у період з 01.04.2024 по 31.12.2024 - з урахуванням мінімальної заробітної плати 8 000 грн 00 коп.; 4) у 2025 році - з урахуванням мінімальної заробітної плати 8 000 грн 00 коп. Отже, загальний розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 становить 564 000 грн 00 коп.; - судом також встановлено, що виплата зазначеної суми арбітражному керуючому не здійснювалася; - у цій справі судом встановлено, що у боржника відсутні активи, за рахунок яких можливо здійснити оплату грошової винагороди ліквідатора. Майно боржника, документація та його органи управління перебувають на тимчасово окупованій території України, що унеможливило формування ліквідаційної маси та реалізацію майна; - фонд для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого кредиторами не створювався. Докази наявності інших джерел для оплати винагороди ліквідатора у матеріалах справи відсутні; - у разі відсутності майна боржника, відсутності коштів від господарської діяльності, відсутності коштів від реалізації майна та відсутності створеного кредиторами фонду, витрати на оплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого можуть бути покладені на кредиторів пропорційно до розміру їх визнаних судом вимог; - судом встановлено, що відповідно до реєстру вимог кредиторів у справі № 908/1893/21 станом на 15.04.2024 загальний розмір визнаних кредиторських вимог становить 74 871 398 грн 54 коп. Визнані судом вимоги кредиторів складають: 1) ГУ ДПС у Запорізькій області - 56 998 233 грн 57 коп., що становить 76,13 % від загального розміру вимог; 2) АТ "НАК "Нафтогаз України" - 659 719 грн 71 коп., що становить 0,88 % від загального розміру вимог; 3) ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - 1 311 685 грн 25 коп., що становить 1,75 % від загального розміру вимог; 4) АТ "Укртрансгаз" - 15 901 760 грн 01 коп., що становить 21,24 % від загального розміру вимог. Відповідно розмір основної грошової винагороди, що підлягає стягненню з кожного кредитора пропорційно до розміру його вимог, становить: 1) з ГУ ДПС у Запорізькій області - 429 373 грн 20 коп.; 2) з АТ "НАК "Нафтогаз України" - 4 963 грн 20 коп.; 3) з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - 9 870 грн 00 коп.; 4) з АТ "Укртрансгаз" - 119 793 грн 60 коп. Загальна сума до стягнення становить 564 000 грн 00 коп.; - перевіривши подані матеріали, суд дійшов висновку, що заява арбітражного керуючого Усачова О.М. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи, відповідає положенням статей 12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства та підлягає задоволенню. Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 51497 від 14.07.2026), в якій просить: - скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі №908/1893/21; - ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича про затвердження Звіту про нарахування основної грошової винагороди арбітражному керуючому під час процедури ліквідації Комунального підприємства "Токмак Теплоенергія" Токмацької міської ради та виплату (стягнення) основної грошової винагороди за рахунок кредиторів; - заборонити приймати до виконання виконавчий документ, виданий на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 908/1893/21 про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича основної грошової винагороди, нарахованої у справі № 908/1893/21, у сумі 119 793 грн 60 коп., до розгляду цієї апеляційної скарги. Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами: - суд першої інстанції не повідомив кредиторів про дату та час судового засідання, у якому розглядалось клопотання арбітражного керуючого про затвердження Звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, а судове засідання 08.07.2026 було проведено без виклику сторін. Надання такої переваги одній стороні та позбавлення другої сторони навіть можливості викласти свої заперечення та доводи є порушенням гарантованих статтями 7, 42 Господарського процесуального кодексу України прав учасників справи бути почутими, брати участь у судових засіданнях, подавати заперечення та досліджувати докази; - в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ліквідатор здійснював заходи, спрямовані на виявлення майна боржника, аналіз його майнового стану, роботу з кредиторами, подання звітів, направлення запитів до держаних органів та установ, а також інші дії, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства. Проте ані оскаржувана ухвала суду першої інстанції, ані звіти арбітражного керуючого не містять детальної інформації, які саме дієві заходи з розшуку та виявлення майна боржника здійснював арбітражний керуючий. Суд першої інстанції в ухвалі від 11.06.2026 про закриття провадження у справі констатував факт невиконання арбітражним керуючим своїх обов`язків, зокрема, з пошуку майна боржника та наповнення ліквідаційної маси, через те, що боржник та його майно знаходиться на тимчасово окупованій територій України. Проте, задовольняючи клопотання про затвердження Звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, суд першої інстанції змінив свою позицію, жодним чином не аргументувавши причини такої зміни. Враховуючи фактичне невиконання арбітражним керуючим своїх обов`язків ліквідатора, задоволення судом першої інстанції клопотання арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 є необґрунтованим, оскільки не відповідає принципам розумності, сумлінності та фактично виконаним діям у цій справі; - дослідивши дії, вчинені арбітражним керуючим Усачовим О.М. під час виконання повноважень у справі про банкрутство КП "Токмак теплоенергія" за період з 01.12.2023 по 30.11.2025, АТ "Укртрансгаз" зазначає, що більшість дій, які вчинені арбітражним керуючим для пошуку майна боржника, були вчинені або у процедурі розпорядження майном, або до 01.12.2023 (початку періоду, за який нараховується винагорода). З 01.12.2023 (початок періоду, за який нараховується винагорода) арбітражним керуючим вчинено: 1) розгляд грошових вимог АТ "Укртрансгаз"; 2) надання суду та кредиторам звітів, які дублюють один одного, звітів про нарахування та виплату основної грошової винагороди, доказів понесених витрат; 3) прийняття участі в судових засіданнях, звернення до суду з клопотаннями про розгляд справи без участі арбітражного керуючого, звернення до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи; 4) складення та направлення повідомлень кредиторам про проведення зборів комітету кредиторів - такі дії за своїм змістом є організаційними, а не дієвими заходами в процедурі ліквідації КП "Токмак теплоенергія". Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на підтвердження здійснення заходів зі збереження майна, оскільки відсутні будь-які договори про зберігання майна третіми особами. Арбітражний керуючий Усачов О.М. був призначеним ліквідатором боржника ще 28.10.2021, коли місцезнаходженням основного майна божника була територія, підконтрольна українській владі. Але ані тоді, ані після початку активних бойових дій арбітражним керуючим не були вжиті заходи зі збереження майна боржника. Поряд з цим арбітражним керуючим Усачовим О.М. також не були вжиті заходи щодо продажу майна боржника. Сам по собі факт перебування майна боржника на тимчасово окупованій території не позбавляє можливості ліквідатора організувати торги з продажу такого майна, але такою можливістю арбітражний керуючий Усачов О.М. не скористався та навіть не спробував реалізувати майно боржника. Таким чином суд першої інстанції, задовольняючи клопотання арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди, не дослідив якість виконаних робіт, їх повноту, час, за який вони були виконані, а також які фактичні дії вчинялись ліквідатором за період з 01.12.2023 по 30.11.2025; - з урахуванням вищевикладеного, АТ "Укртрансгаз" констатує, що судом першої інстанції не було у повній мірі досліджено та надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, не досліджено той факт, що арбітражним керуючим Усачовим О.М. не доведено вжиття ним дієвих заходів з виконання повноважень ліквідатора КП "Токмак теплоенергія" за період з 01.12.2023 по 30.11.2025, за який нараховується грошова винагорода; Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 05.08.2026. Також не погодившись з вказаним вище судовим рішенням за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області (вх. № суду 51636 від 21.07.2026), в якій управління просить: - скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 по справі №908/1893/21 у частині задоволення заяви арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича про затвердження Звіту про нарахування основної грошової винагороди арбітражному керуючому під час процедури ліквідації Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради та виплату (стягнення) основної грошової винагороди за рахунок кредиторів, затвердження Звіту арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 у розмірі 564 000 грн 00 коп. та стягнення з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича основну грошову винагороду, нараховану у справі № 908/1893/21, у сумі 429 373 грн 20 коп. - скасувати накази, видані на підставі оскаржуваної ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 по справі № 908/1893/21. Апеляційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області обґрунтована наступним: - оскаржувана ухвала постановлена без повідомлення кредиторів про дату та час судового засідання, в якому розглядалось клопотання арбітражного керуючого про затвердження Звіту про нарахування та виплату грошової винагороди. Тобто, судове засідання 08.07.2026 було проведено без виклику сторін; - Головне управління ДПС у Запорізькій області не приймало рішень щодо створення фондів для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражних керуючих - ліквідаторів; - ліквідатором за період дії ліквідаційної процедури фактично не вживались дії щодо реалізації своїх повноважень відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства. Додаткові заходи в інтересах кредитора тривалий час не вчинялись. За результатами обговорення вчинених ліквідатором заходів та дослідження наданих ним документів, ГУ ДПС у Запорізькій області прийшло до висновку про не схвалення звіту ліквідатора; - арбітражний керуючий у своїх звітах зазначив про відсутність фактичного доступу до майнових активів боржника, неможливість проведення повної інвентаризації майна, перевірки його фактичної наявності, встановлення технічного стану активів, отримання первинної бухгалтерської документації та здійснення інших заходів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Таким чином суд першої інстанції в ухвалі від 11.06.2026 про закриття провадження у справі констатував факт невиконання арбітражним керуючим своїх обов`язків, зокрема, з пошуку майна боржника та наповнення ліквідаційної маси, через те, що боржник та його майно знаходиться на тимчасово окупованій територій України. Проте, задовольняючи клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, суд першої інстанції змінив свою позицію, жодним чином не аргументувавши причини такої зміни. Враховуючи фактичне невиконання арбітражним керуючим своїх обов`язків ліквідатора, задоволення судом першої інстанції клопотання арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 є необґрунтованим, оскільки не відповідає принципам розумності, сумлінності та фактично виконаним діям у цій справі; - арбітражний керуючий Усачов О.М. був призначеним ліквідатором боржника ще 28.10.2021, коли місцезнаходженням основного майна божника була територія, підконтрольна українській владі. Але ані тоді, ані після початку активних бойових дій арбітражним керуючим не були вжиті заходи зі збереження майна боржника. Поряд з цим арбітражним керуючим Усачовим О.М. також не були вжиті заходи щодо продажу майна боржника. Сам по собі факт перебування майна боржника на тимчасово окупованій території не позбавляє можливості ліквідатора організувати торги з продажу такого майна. Але такою можливістю арбітражний керуючий Усачов О.М. не скористався та навіть не спробував реалізувати майно боржника. Таким чином суд першої інстанції, задовольняючи клопотання арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди, не дослідив якість виконаних робіт, їх повноту, час, за який вони були виконані, а також які фактичні дії вчинялись ліквідатором за період з 01.12.2023 по 30.11.2025; - з урахуванням вищевикладеного, судом першої інстанції не було у повній мірі досліджено та надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, не досліджено той факт, що арбітражним керуючим Усачовим О.М. не доведено вжиття ним дієвих заходів з виконання повноважень ліквідатора КП "Токмак теплоенергія" за період з 01.12.2023 по 30.11.2025, за який нараховується грошова винагорода. Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В. Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 05.08.2026; об`єднано до спільного розгляду апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" з апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області в одне провадження. Від арбітражного керуючого Усачова О.М. до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" (вх. № суду 10219/26 від 27.07.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги АТ "Укртрансгаз", а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі №908/1893/21 - залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" обґрунтований арбітражним керуючим наступними обставинами: - обґрунтовуючи порушення норм процесуального права, скаржник посилається на те, що кредитори не були повідомлені про дату та час судового засідання, а питання вирішено без виклику сторін, і вважає це безумовною підставою для скасування ухвали. Такі доводи не відповідають ані обставинам справи, ані змісту процесуального закону. Скаржник є учасником справи та зареєстрованим користувачем Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, заява арбітражного керуючого разом зі Звітом і доказами, що його підтверджують, надсилалася всім учасникам справи, а постановлені судом ухвали надходили до їх Електронних кабінетів, однак жодних заперечень, відзиву чи контррозрахунку до суду першої інстанції скаржник не подав, вирішивши висловити свою позицію лише на стадії апеляційного перегляду. Окрім того, пункт 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України пов`язує обов`язкове скасування судового рішення з розглядом справи (питання) за відсутності учасника, не повідомленого належним чином, лише у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим, тоді як ані Кодекс України з процедур банкрутства, ані Господарський процесуальний кодекс України не відносять розгляд Звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди до питань, що підлягають розгляду виключно у судовому засіданні з обов`язковим викликом учасників справи. Водночас за частиною 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права взагалі може бути підставою для скасування рішення лише за умови, що воно призвело до ухвалення незаконного рішення, проте скаржник не навів жодного доказу в підтримку того, що саме його відсутність у судовому засіданні вплинула на прийняття судового рішення, і не пояснив, яким чином його участь у засіданні могла вплинути на результат розгляду за умови, що розмір основної грошової винагороди визначається законом; - розмір винагороди ліквідатора визначений судом ще під час відкриття ліквідаційної процедури - постановою від 28.10.2021, яка є чинною та в апеляційному порядку не оскаржувалася, у тому числі й скаржником після набуття ним статусу кредитора, а тому заперечення проти розміру винагороди на стадії затвердження Звіту є спробою переглянути судове рішення, що набрало законної сили, поза встановленою процесуальною процедурою; - скаржник залишив поза увагою пізніші висновки Верховного Суду, зокрема, викладені у постанові від 21.01.2026 у справі № 927/149/22, які підлягають врахуванню відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України; - скаржник помилково ототожнює встановлену судом неможливість досягнення цілей процедури банкрутства з бездіяльністю ліквідатора. Ухвала від 11.06.2026 не містить жодного висновку про неналежне виконання ліквідатором своїх повноважень і не є актом, яким його дії визнано неправомірними, адже підставою закриття провадження став пункт 14 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, тобто об`єктивна неможливість досягнення цілей процедури. Більше того, висновок про таку неможливість суд першої інстанції зміг зробити саме на підставі звітів ліквідатора та за результатами вжитих ним заходів, що полягали у направленні запитів до державних органів, установ, реєстрів і банківських установ та здійснених спроб отримати доступ до майна й документації боржника, а отже, ця ухвала підтверджує виконання ліквідатором повноважень, а не свідчить про протилежне; - протягом усього періоду з 01.12.2023 по 30.11.2025 ліквідатор безперервно виконував покладені на нього Кодексом України з процедур банкрутства повноваження, зокрема виконував функції керівника (органів управління) банкрута, вживав заходів щодо виявлення майна та стягнення дебіторської заборгованості шляхом направлення запитів до державних органів, установ і реєстрів, розглядав заяви кредиторів з грошовими вимогами (у тому числі заяву самого скаржника, вимоги за якою визнані ухвалою від 04.04.2024), формував та уточнював реєстр вимог кредиторів, скликав і проводив збори (комітет) кредиторів і повідомляв про це кредиторів, складав та подавав суду і кредиторам звіти про свою діяльність, брав участь у судових засіданнях у справі тощо. Твердження скаржника про те, що складення та направлення кредиторам повідомлень про проведення зборів комітету кредиторів є "організаційними, а не дієвими заходами", не ґрунтується на законі, оскільки Кодекс України з процедур банкрутства не поділяє повноваження ліквідатора на "дієві" та "організаційні" і не ставить право на винагороду в залежність від такої суто оціночної класифікації, запропонованої заінтересованим кредитором, тоді як обов`язок скликати збори (комітет) кредиторів і звітувати перед судом та кредиторами встановлений статтями 12, 48, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а його невиконання, навпаки, було б порушенням з боку ліквідатора. Так само не може бути підставою для відмови у затвердженні звіту твердження про невжиття заходів зі збереження та продажу майна у 2021 - 2022 роках, оскільки воно виходить за межі періоду, за який нарахована винагорода (з 01.12.2023 по 30.11.2025); - скаржник, будучи кредитором у справі з 04.04.2024, жодної скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора не подавав, із клопотанням про його відсторонення не звертався, звітів ліквідатора не оскаржував і заперечень проти них не заявляв, а дії арбітражного керуючого Усачова О.М. у встановленому законом порядку неправомірними не визнавалися. Від арбітражного керуючого Усачова О.М. до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області (вх. № суду 10663/26 від 04.08.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 908/1893/21 - залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області обґрунтований арбітражним керуючим наступними обставинами: - ані Кодекс України з процедур банкрутства, ані Господарський процесуальний кодекс України не відносять розгляд звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди до питань, що підлягають розгляду виключно у судовому засіданні з обов`язковим викликом учасників справи; - Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає ані погодинної, ані оплати за певні дії як основної грошової винагороди арбітражного керуючого, а тому будь-який розрахунок, побудований на підрахунку витраченого на окремі дії часу, не має правового значення для вирішення питання про затвердження звіту; - крім того, розмір винагороди ліквідатора визначений судом ще під час відкриття ліквідаційної процедури, а саме постановою від 28.10.2021, яка є чинною та в апеляційному порядку не оскаржувалася, у тому числі й скаржником, а тому заперечення проти розміру винагороди на стадії затвердження Звіту є спробою переглянути судове рішення, що набрало законної сили, поза встановленою процесуальною процедурою; - скаржник помилково ототожнює встановлену судом неможливість досягнення цілей процедури банкрутства з бездіяльністю ліквідатора. Ухвала від 11.06.2026 не містить жодного висновку про неналежне виконання ліквідатором своїх повноважень і не є актом, яким його дії визнано неправомірними, адже підставою закриття провадження став пункт 14 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, тобто об`єктивна неможливість досягнення цілей процедури. Більше того, висновок про таку неможливість суд першої інстанції зміг зробити саме на підставі Звітів ліквідатора та за результатами вжитих ним заходів, що полягали у направленні запитів до державних органів, установ, реєстрів і банківських установ та у здійснених спробах отримати доступ до майна й документації боржника, а отже, ця ухвала підтверджує виконання ліквідатором повноважень, а не свідчить про протилежне; - протягом усього періоду з 01.12.2023 по 30.11.2025 ліквідатор безперервно виконував покладені на нього Кодексом України з процедур банкрутства повноваження, зокрема виконував функції керівника (органів управління) банкрута, вживав заходів щодо виявлення майна та стягнення дебіторської заборгованості шляхом направлення запитів до державних органів, установ і реєстрів, розглядав заяви кредиторів з грошовими вимогами, формував та уточнював реєстр вимог кредиторів, скликав і проводив збори (комітет) кредиторів і повідомляв про це кредиторів, складав та подавав суду і кредиторам звіти про свою діяльність, брав участь у судових засіданнях у справі тощо. Твердження скаржника про те, що складення та направлення кредиторам повідомлень про проведення зборів комітету кредиторів є "організаційними, а не дієвими заходами", не ґрунтується на законодавчих положеннях, оскільки Кодекс України з процедур банкрутства не поділяє повноваження ліквідатора на "дієві" та "організаційні" і не ставить право на винагороду в залежність від такої суто оціночної класифікації, запропонованої заінтересованим кредитором, тоді як обов`язок скликати збори (комітет) кредиторів і звітувати перед судом та кредиторами прямо встановлений статтями 12, 48, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а його невиконання, навпаки, було б порушенням з боку ліквідатора; - поряд з цим Кодекс України з процедур банкрутства визначає спеціальний процесуальний механізм оцінки правомірності дій арбітражного керуючого, а саме: розгляд господарським судом скарги на його дії (бездіяльність) та вирішення питання про відсторонення від виконання повноважень (стаття 28 Кодексу України з процедур банкрутства). Скаржник, будучи кредитором у справі, жодної скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора не подавав, із клопотанням про його відсторонення не звертався, Звітів ліквідатора не оскаржував і заперечень проти них до суду не заявляв, а дії арбітражного керуючого Усачова О.М. у встановленому законом порядку неправомірними не визнавалися. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, проте викладені в апеляційній скарзі твердження про неналежне виконання ліквідатором повноважень не підтверджені жодним доказом і є суб`єктивною оцінкою заінтересованої особи, яка не може бути покладена в основу судового рішення. У судове засідання 05.08.2026 з`явилися представники скаржника (кредитора АТ "Укртрансгаз") та арбітражний керуючий; інші учасники справи у судове засідання явку своїх представників не забезпечили, причин нез`явлення суду не повідомили; клопотань від зазначених учасників справи до апеляційного господарського суду не надходило. Також апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме: - арбітражний керуючий, скаржник (кредитор АТ "Укртрансгаз"), скаржник (кредитор ГУ ДПС у Запорізькій області), кредитор Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", кредитор Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - шляхом направлення ухвал Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2026 та від 28.07.2026 до Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвали суду від 16.07.2026 та від 28.07.2026 доставлені до Електронних кабінетів зазначених учасників - 16.07.2026 після 17:00 годин та 28.07.2026 після 17:00 годин (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвали вважаються врученими 17.07.2026 та 29.07.2026, відповідно); - боржник - шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Центрального апеляційного господарського суду змісту ухвал від 16.07.2026 та від 28.07.2026. Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвали суду від 16.07.2026 та від 28.07.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 05.08.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні. Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні. Суддею-доповідачем у судовому засіданні 05.08.2026 було оголошено зміст апеляційної скарги кредитора ГУ ДПС у Запорізькій області та її вимоги. У судовому засіданні 05.08.2026 представники скаржника (кредитора АТ "Укртрансгаз") та арбітражний керуючий висловили свої позиції з приводу поданої апеляційної скарги. Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження. У судовому засіданні 05.08.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 було відкрито провадження у справі № 908/1893/21 про банкрутство Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Усачова О.М. Постановою Господарського суду Запорізької області від 28.10.2021 Комунальне підприємство "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 провадження у справі № 908/1893/21 про банкрутство Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради закрито на підставі пункту 14 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства у зв`язку з неможливістю досягнення цілей процедури банкрутства через перебування боржника, його майна та документації на тимчасово окупованій території України. До Господарського суду Запорізької області надійшла заява арбітражного керуючого Усачова О.М. (вх. № суду 13144/08-08/26 від 16.06.2026) про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 у розмірі 564 000 грн 00 коп. та про стягнення зазначеної суми з кредиторів пропорційно до розміру їх визнаних судом кредиторських вимог. Заява обґрунтована, зокрема, тим що за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 арбітражним керуючим нараховано основну грошову винагороду у загальному розмірі 564 000 грн 00 коп., а саме: - за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 - 20 100 грн 00 коп.; - за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 - 63 900 грн 00 коп.; - за період з 01.04.2024 по 31.12.2024 - 216 000 грн 00 коп.; - за період з 01.01.2025 по 30.11.2025 - 264 000 грн 00 коп. Загальна сума нарахованої, але не виплаченої основної грошової винагороди становить 564 000 грн 00 коп. У боржника відсутні активи, за рахунок яких можливо здійснити оплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому, ліквідаційна маса фактично не сформована, а тому оплата грошової винагороди має бути покладена на кредиторів пропорційно до розміру їх визнаних судом вимог. Закриття провадження у справі про банкрутство з підстав, не пов`язаних із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, не може мати наслідком позбавлення арбітражного керуючого права на отримання основної грошової винагороди за фактично виконану роботу. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 908/1893/21: - заяву арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича про затвердження звіту про нарахування основної грошової винагороди арбітражному керуючому під час процедури ліквідації Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради та виплату (стягнення) основної грошової винагороди за рахунок кредиторів задоволено; - затверджено Звіт арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 у розмірі 564 000 грн 00 коп.; - стягнуто з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича основну грошову винагороду, нараховану у справі № 908/1893/21, у сумі 429 373 грн 20 коп.; - стягнуто з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича основну грошову винагороду, нараховану у справі № 908/1893/21, у сумі 4 963 грн 20 коп.; - стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича, основну грошову винагороду, нараховану у справі № 908/1893/21, у сумі 9 870 грн 00 коп. - стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича основну грошову винагороду, нараховану у справі №908/1893/21, у сумі 119 793 грн 60 коп. Ухвала обґрунтована тим, що матеріали справи не містять доказів того, що арбітражний керуючий Усачов О.М. у період з 01.12.2023 по 30.11.2025 був відсторонений від виконання повноважень ліквідатора, не виконував покладені на нього обов`язки або виконував їх неналежним чином. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатор здійснював заходи, спрямовані на виявлення майна боржника, аналіз його майнового стану, роботу з кредиторами, подання звітів, направлення запитів до державних органів та установ, а також інші дії, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства. Згідно з Протоколом № 3 зборів кредиторів від 31.12.2025, складеним за результатами опитування, Звіт ліквідатора про виконану роботу за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 прийнято до відома, роботу арбітражного керуючого визнано задовільною. Водночас Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 564 000 грн 00 коп. не схвалено кредитором - ГУ ДПС у Запорізькій області, без наведення обґрунтованих підстав. Суд першої інстанції зазначив, що несхвалення кредиторами звіту арбітражного керуючого саме по собі не є безумовною підставою для відмови у його затвердженні судом, оскільки остаточна оцінка правомірності нарахування винагороди, її розміру та джерел сплати належить до компетенції господарського суду. Суд перевірив поданий арбітражним керуючим розрахунок основної грошової винагороди та встановив його відповідність положенням статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства. Також суд першої інстанції зазначив, що у разі відсутності майна боржника, відсутності коштів від господарської діяльності, відсутності коштів від реалізації майна та відсутності створеного кредиторами фонду, витрати на оплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого можуть бути покладені на кредиторів пропорційно до розміру їх визнаних судом вимог. Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України унормовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом. Порядок сплати винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) визначено статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства. Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення). Отже, наведеними приписами статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок вперше викладено в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 918/454/18 та підтримано згодом Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011). Фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у дані справі не створювався. З матеріалів справи також убачається, що кредиторами банкрута не прийнято рішення про створення фонду виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а у банкрута відсутнє майно, за рахунок реалізації якого можливо здійснити виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражної керуючої. Як убачається з Протоколу № 3 зборів кредиторів від 31.12.2025, складеного за результатами опитування, Звіт ліквідатора про виконану роботу за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 прийнято до відома, роботу арбітражного керуючого визнано задовільною. Водночас Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 564 000 грн 00 коп. не схвалено кредитором - ГУ ДПС у Запорізькій області, без наведення обґрунтованих підстав. Суд першої інстанції вірно зазначив, що несхвалення кредиторами звіту арбітражного керуючого саме по собі не є безумовною підставою для відмови у його затвердженні судом, оскільки остаточна оцінка правомірності нарахування винагороди, її розміру та джерел сплати належить до компетенції господарського суду. Отже, обов`язковою процесуальною дією, що забезпечує реалізацію права арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди та відшкодування витрат є затвердження господарським судом відповідного звіту за підсумками кожної із процедур банкрутства (неплатоспроможності). Порядок та передумови затвердження згаданого звіту визначені частиною 6 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, якою встановлено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку. За результатом розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат господарський суд постановляє ухвалу, якою затверджує такий звіт (повністю або частково) чи відмовляє у його затвердженні. Загалом же, на підставі системного аналізу наведених вище приписів статті 43 Конституції України та статей 30, 90 Кодексу України з процедур банкрутства суд висновує, що здійснення арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відбувається виключно на платній основі (адже протилежного законодавством не передбачено), а своєчасне одержання грошової винагороди за працю є його конституційною гарантією. При цьому розгляд господарським судом звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками відповідної процедури банкрутства (неплатоспроможності), за загальним правилом, є обов`язковою передумовою закриття провадження у справі про банкрутство незалежно від підстав такого закриття. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 21.01.2026 у справі №927/149/22. Необхідним при цьому є вирішення господарським судом джерел оплати основної винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат. Вагомість попереднього вирішення цього питання до постановлення господарським судом ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) пов`язана з метою досягнення дійсного захисту прав та інтересів арбітражного керуючого без необхідності повторного його звернення до суду (принцип процесуальної економії). Повертаючись до визначених статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства джерел оплати основної винагороди арбітражного керуючого, апеляційний господарський суд зазначає, що ними є: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) кошти, одержані боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) кошти, одержані від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) кошти створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Враховуючи викладене, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо Кодексом встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого - ліквідатора на рівні трьох мінімальних заробітних плат, а також встановлені спеціальні джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а саме: за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі. Відповідно до частини 5 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду. При цьому господарським судам слід враховувати, що, визначаючи розмір оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й те, які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури та чи дійсно такі дії потребують для їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає лише фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2025 у справі № 11/Б-664, від 26.10.2021 у справі № 4/42-Б(906/1210/20), а також у постанові від 15.05.2018 у справі № 29/5005/486/2012, яка стосується застосування норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однак не втратила актуальності після набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства. Так, розрахунок здійснено виходячи з трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання повноважень ліквідатора, а саме: 1) у 2023 році - з урахуванням мінімальної заробітної плати 6 700 грн 00 коп.; 2) у період з 01.01.2024 по 31.03.2024 - з урахуванням мінімальної заробітної плати 7 100 грн 00 коп.; 3) у період з 01.04.2024 по 31.12.2024 - з урахуванням мінімальної заробітної плати 8 000 грн 00 коп.; 4) у 2025 році - з урахуванням мінімальної заробітної плати 8 000 грн 00 коп. Отже, загальний розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період з 01.12.2023 по 30.11.2025 становить 564 000 грн 00 коп. Колегія суддів звертає увагу, що кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди, чого у цій справі судами не встановлено. З матеріалів справи вбачається, що скарги на дії / бездіяльність арбітражного керуючого Усачова О.М. при виконанні ним повноважень ліквідатора у справі № 908/1893/21 про банкрутство Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради до господарського суду не надходили. Крім того, скаржники (кредитори) при зазначені підстав подання апеляційної скарги не вказує про конкретну неналежність / неповноту дій арбітражного керуючого при здійсненні ним повноважень ліквідатора та не зазначають про його бездіяльність, доводи скаржників носять абстрактний характер. Апеляційний господарський суд враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що арбітражний керуючий Усачов О.М. у період з 01.12.2023 по 30.11.2025 був відсторонений від виконання повноважень ліквідатора, не виконував покладені на нього обов`язки або виконував їх неналежним чином; скарг щодо діяльності арбітражного керуючого або виконання його обов`язків ліквідатора Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради у справі № 908/1893/21 про банкрутство Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради не надходило. Враховуючи викладене, колегією суддів відхиляються доводи обох скаржників щодо неналежності та неповноти дій арбітражного керуючого при здійсненні ним повноважень ліквідатора Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради у справі № 908/1893/21. З матеріалів справи вбачається, що ліквідатор здійснював заходи, спрямовані на виявлення майна боржника, аналіз його майнового стану, роботу з кредиторами, подання звітів, направлення запитів до державних органів та установ, а також інші дії, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства. Судом також встановлено, що виплата зазначеної суми арбітражному керуючому не здійснювалася. Відповідно до частини 3 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. Оплата витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, здійснюється у такому порядку: - у першу чергу оплачуються витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора; - у другу чергу виконуються зобов`язання перед особами, які після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника надавали кредитування, поставляли сировину, комплектуючі з відстроченням платежу. Суд зауважує, що у питанні особливостей порядку оплати послуг ліквідатора та витрат за підсумками ліквідаційної процедури за одночасної відсутності джерел фінансування таких витрат Верховним Судом сформовано сталу та послідовну практику. Так, згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (частина 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника. Водночас, беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) має обов`язки, пов`язані із здійсненням провадження у справі. Ухвалою суду на такого кредитора можуть покладатися відповідні судові витрати щодо оплати послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого тощо. Згідно з частиною 4 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду та кратну одній тисячі гривень. За приписами частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді задовольняються в першу чергу. Відповідно до частини 3 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги. Таким чином, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, щодо можливості застосувати такий принцип пропорційності і до розподілу між кредиторами витрат по оплаті основної грошової винагороди ліквідаторів. Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 з посиланням на численну практику Верховного Суду (у тому числі постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № Б14/040-07/15-08, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.02.2020 у справі № 11/Б-921/1448/2013, від 14.08.2019 у справі № 5/80-10, від 09.07.2019 у справі № 15/55/2011/5003, від 18.04.2019 у справі № 5010/1864/2011-Б-13/56, від 16.04.2019 у справі № 914/2458/16, від 13.02.2019 у справі № 910/22696/15 та ін.). Така практика покладення судом на кредиторів витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним. Такий підхід в цілому також узгоджується з принципами верховенства права та процесуальної економії. Як було зазначено вище, кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди, чого у цій справі судами не встановлено. З матеріалів справи вбачається, що скарги на дії / бездіяльність арбітражного керуючого Усачова О.М. при виконанні ним повноважень ліквідатора у справі № 908/1893/21 про банкрутство Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради до господарського суду не надходили. Крім того, скаржники (кредитори) при зазначені підстав подання апеляційної скарги не вказують про конкретну неналежність / неповноту дій арбітражного керуючого при здійсненні ним повноважень ліквідатора та не зазначають про його бездіяльність, доводи скаржників носять абстрактний характер. Апеляційний господарський суд враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що арбітражний керуючий Усачов О.М. у період з 01.12.2023 по 30.11.2025 був відсторонений від виконання повноважень ліквідатора, не виконував покладені на нього обов`язки або виконував їх неналежним чином; скарг щодо діяльності арбітражного керуючого або виконання його обов`язків ліквідатора Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради у справі № 908/1893/21 про банкрутство Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради не надходило. Таким чином, з урахуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий (ліквідатор) безумовно має право на оплату послуг, наданих в межах даної справи, та фактично понесених витрат. Пункт 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України визначає, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб; Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа". Статтею 178 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи. Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі. Як було зазначено вище, згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою № 31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Кодексом України з процедур банкрутства передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора, разом з тим Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів. При цьому відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року, ратифіковану Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 року, ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України. Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 по справі № 918/454/18). Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15). Також суд зазначає, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Кодексу України з процедур банкрутства), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг. Отже доводи скаржників в цій частині також відхиляються колегією суддів. Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу. Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі № 916/1503/17. Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника (постанова Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 902/626/20). У цій справі судом встановлено, що у боржника відсутні активи, за рахунок яких можливо здійснити оплату грошової винагороди ліквідатора. Майно боржника, документація та його органи управління перебувають на тимчасово окупованій території України, що унеможливило формування ліквідаційної маси та реалізацію майна. Фонд для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого кредиторами не створювався. Докази наявності інших джерел для оплати винагороди ліквідатора у матеріалах справи відсутні. Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до реєстру вимог кредиторів у справі № 908/1893/21 станом на 15.04.2024 загальний розмір визнаних кредиторських вимог становить 74 871 398 грн 54 коп. Визнані судом вимоги кредиторів складають: 1) ГУ ДПС у Запорізькій області - 56 998 233 грн 57 коп., що становить 76,13 % від загального розміру вимог; 2) АТ "НАК "Нафтогаз України" - 659 719 грн 71 коп., що становить 0,88 % від загального розміру вимог; 3) ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - 1 311 685 грн 25 коп., що становить 1,75 % від загального розміру вимог; 4) АТ "Укртрансгаз" - 15 901 760 грн 01 коп., що становить 21,24 % від загального розміру вимог. Відповідно, розмір основної грошової винагороди, що підлягає стягненню з кожного кредитора пропорційно до розміру його вимог, становить: 1) з ГУ ДПС у Запорізькій області - 429 373 грн 20 коп.; 2) з АТ "НАК "Нафтогаз України" - 4 963 грн 20 коп.; 3) з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - 9 870 грн 00 коп.; 4) з АТ "Укртрансгаз" - 119 793 грн 60 коп. Загальна сума до стягнення становить 564 000 грн 00 коп. Перевіривши подані матеріали, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява арбітражного керуючого Усачова О.М. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи, відповідає положенням статей 12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства та підлягає задоволенню. Доводи скаржників щодо того, що суд першої інстанції не повідомив кредиторів про дату та час судового засідання, у якому розглядалось клопотання арбітражного керуючого про затвердження Звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, що призвело до надання такої переваги одній стороні та позбавлення другої сторони можливості викласти свої заперечення та доводи, що є порушенням гарантованих статтями 7, 42 Господарського процесуального кодексу України прав учасників справи бути почутими, брати участь у судових засіданнях, подавати заперечення та досліджувати докази, апеляційним господарським судом розцінюються критично, з огляду на те, що вимоги про обов`язковий розгляд зазначеної заяви у судовому засіданні Кодекс України з процедур банкрутства, а також Господарський процесуальний кодекс України не містять. Крім того, доводи щодо надання переваги заявнику також відхиляються колегією суддів, оскільки в момент подачі вказаної заяви до суду (15.06.2026) заявником було надіслано такі заяви в Електронні кабінети обох скаржників (арк.с. 50, 52) та отримані ними 15.06.2026 о 17:26 год; розгляд заяви відбувся 08.07.2026, що свідчить про те, що скаржники (кредитори) протягом більше ніж три тижні мали можливість викласти свою правову позицію з приводу заяви арбітражного керуючого про затвердження Звіту про нарахування та виплату грошової винагороди у письмовому вигляді, але таким правом не скористались. Вимоги скаржників в частині: 1) заборони приймати до виконання виконавчий документ, виданий на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 908/1893/21 про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича основної грошової винагороди, нарахованої у справі № 908/1893/21, у сумі 119 793 грн 60 коп., до розгляду цієї апеляційної скарги; а також 2) скасування наказів, виданих на підставі оскаржуваної ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 по справі № 908/1893/21, задоволенню не піддягають, оскільки відповідно до положень статті 275 Господарського процесуального кодексу України такі повноваження у апеляційного господарського суду відсутні. З огляду на викладене, доводи скаржників, наведені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним. За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 908/1893/21 - відсутні. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 908/1893/21 такою, що підлягає залишенню без змін. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на кожного із скаржників, відповідно. З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 74 - 80, 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі № 908/1893/21 - залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у справі №908/1893/21 - залишити без змін. 3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на Акціонерне товариство "Укртрансгаз" та Головне управління ДПС у Запорізькій області, відповідно. 4. Матеріали справи № 908/1893/21 повернути до Господарського суду Запорізької області. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повна постанова складена та підписана 11.08.2026. Головуючий суддя Ю.В. Фещенко Суддя Я.С. Золотарьова Суддя С.В. Мартинюк