Справа № 921/361/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" серпня 2026 р. Справа№ 921/361/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Колесника Р.М. суддів: Горбасенка П.В. Сковородіної О.М. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Почаївської духовної семінарії Тернопільської єпархії Української Православної Церкви на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 (повний текст ухвали складено 08.06.2026) у справі № 921/361/25 (суддя - Маринченко Я.В.) за первісним позовом Керівника Кремецької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі: 1) Міністерства культури та стратегічних комунікацій України 2) Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації до: 1) Почаївської міської ради 2) Почаївська Свято-Успенська лавра за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: 1) Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника 2) Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про усунення перешкоди державі у користуванні та розпорядженні землями історику - культурного призначення та за зустрічним позовом Почаївської Свято-Успенської Лаври до: 1) Міністерства культури та стратегічних комунікацій України; 2) Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації про усунення порушення прав, шляхом визнання права постійного користування земельною ділянкою 19.06.2025 Керівник Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Тернопільської обласної (державної) військової адміністрації із позовом до Почаївської міської ради, Релігійної організації «Почаївська Свято-Успенська лавра» про усунення перешкоди державі у користуванні та розпорядженні землями історику - культурного призначення. Ухвалою від 24.06.2025 Господарським судом Тернопільської області відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. 24.06.2025 Господарським судом Тернопільської області залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Кременецько - Почаївський державний історико - архітектурний заповідник та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області. 14.07.2025 Почаївська Свято-Успенська Лавра звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації про усунення порушення прав шляхом визнання за нею існуючого права постійного користування земельною ділянкою площею 12,3912 га за кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 378258361234). Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2025 прийнято зустрічний позов Почаївської Свято-Успенської Лаври про усунення порушення прав до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.02.2026 постановлено передати справу за підсудністю до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 року прийнято справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. 18.05.2026 Почаївська духовна семінарія Тернопільської єпархії Української Православної Церкви звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Почаївської Свято-Успенської Лаври у якій просить суд визнати за Почаївською духовною семінарією Тернопільської єпархії Української Православної Церкви право постійного користування на земельну ділянку площею 12,3912 га, кадастровий номер 6123410500:02:001:1252. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 залишено позовну заяву Почаївської духовної семінарії Тернопільської єпархії Української Православної Церкви без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. У вказаній ухвалі суду позивачеві було роз`яснено які саме дії останньому необхідно вчинити для усунення недоліків позовної заяви. Так, місцевим господарським судом було зазначено про необхідність надання доказів сплати судового збору, подання до суду заяви в якій позивачу необхідно було вказати фактичні обставин та правові підстави позову, а також зазначити яке саме його право та інтерес порушено відповідачем та за захистом яких він звернувся до суду із даним позовом. 01.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва від Почаївської духовної семінарії Тернопільської єпархії Української Православної Церкви надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній на виконання ухвали суду від 26.05.2026 року надав докази по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень, а також вказав, що первинна редакція позовної заяви містить фактичні обставини і правові підстави позову. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 позовну заяву Почаївської духовної семінарії Тернопільської єпархії Української Православної Церкви з доданими до неї документами повернуто позивачеві. Оскаржувана ухвала мотивована судом першої інстанції наступним: - як вбачається зі змісту заяви про усунення недоліків, позивачем в ній не вказано фактичних обставин та правових підстав позову, а також не зазначено які саме його права та інтереси порушено відповідачем, за захистом яких позивач звернувся до суду; - заявником у поданій заяві не зазначено на якій правовій підставі він користується земельною ділянкою, ким саме порушується його право та якими діями, а також, якою правовою нормою обґрунтовується його порушене право користування земельною ділянкою; - позивачем не виконано вимог ухвали суду від 26.05.2026 року та не усунуто недоліки поданої до суду позовної заяви в повному обсязі та належним чином. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Почаївська духовна семінарія Тернопільської єпархії Української Православної Церкви звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити позовну заяву до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання прийняття його до розгляду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає наступне: - позивач у позові чітко виклав фактичні обставини і зазначив правові підстави позову. Так, позивач зазначив, що він активно користується земельною ділянкою площею 12,3912 га, кадастровий номер 6123410500:02:001:1252 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 378258361234). Вказані обставини наразі не заперечуються відповідачем, а тому не підлягають окремому доказуванню. Поряд з цим, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право постійного користування на спірну земельну ділянку зареєстровано за Почаївською Свято-Успенською Лаврою; - в якості правової підстави позову було зазначено Статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 92 Земельного кодексу України; - стаття 162 ГПК України не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення у позові про те, які саме права та інтереси позивача порушені відповідачем. Відтак, господарський суд абсолютно безпідставно вимагав від позивача зазначити у позові цю інформацію. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. Сутність апеляційного перегляду у даній справі полягає у наданні судом апеляційної інстанції оцінки правильності застосування місцевим господарським судом норм процесуального права в частині повернення позовної заяви Почаївської духовної семінарії Тернопільської єпархії Української Православної Церкви у зв`язку із неусуненням останнім зазначених судом в своїй ухвалі від 26.05.2026 недоліків. Відповідно до частини першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (1). Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (2). Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частин 1, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (1). Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (4). Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 49 цього ж кодексу треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін (1). Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача (3). До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу (5). Згідно з ч. 4 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. Положеннями ст. 162 цього ж кодексу передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. У свою чергу підставу позову становлять фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, а також правові підстави позову що за своєю суттю є зазначеною у позовній заяві нормативно-правовою кваліфікацією обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Беручи до уваги вищезазначене, проаналізувавши зміст позовної заяви, апеляційний суд вважає, що позивачем у тексті заяви не було в належній та чіткій формі викладено свої вимоги щодо предмета спору, а також у повній та достатній мірі їх обґрунтовано відповідними фактичними та правовими обставинами/підставами спору. Колегія суддів звертає увагу на те, що позовна заява не містить достатнього, належного та повного викладу фактичних обставин спору, якими позивач в силу вимог господарського процесуального кодексу України повинен обґрунтувати свої матеріально-правові вимоги до відповідача. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві не зазначено у жодній формі щодо доказів, що підтверджують фактичні обставини справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів цілком та беззаперечно погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що для приведення поданої скаржником позовної заяви у відповідність до положень ст. 162 ГПК України, позивачу було необхідно подати до суду заяву в якій у повній мірі та в належний спосіб вказати всі фактичні обставин та правові підстави позову. Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, зі змісту заяви про усунення недоліків чітко вбачається, що Почаївська духовна семінарія Тернопільської єпархії Української Православної Церкви не вказала у належній та достатній формі фактичні, правові обставини та підстави позову. Зокрема позивачем у своїй заяві про усунення недоліків не було зазначено на якій правовій підставі він користується земельною ділянкою та не було надано жодних доказів що підтверджують цю обставину, не було вказано ким саме порушується його право та якими конкретними діями, а також, якою правовою нормою обґрунтовується захист його порушеного права користування земельною ділянкою. Отже, апеляційний суд також дійшов висновку, що позивачем не було виконано вимоги ухвали суду від 26.05.2026 та не усунуто виявлені судом недоліки позовної заяви в повному обсязі та належним чином. Таким чином, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд у оскаржуваній ухвалі дійшов обґрунтованих та правомірних висновків щодо наявності правових підстав для повернення позовної заяви Почаївської духовної семінарії Тернопільської єпархії Української Православної Церкви та доданих до неї документів заявнику без розгляду. Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення у справі прийнято із додержанням норм процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачає. Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Почаївської духовної семінарії Тернопільської єпархії Української Православної Церкви залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі № 921/361/25 залишити без змін. 3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. 4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено і підписано 18.08.2026 Головуючий суддя Р.М. Колесник Судді П.В. Горбасенко О.М. Сковородіна