Текст рішення
УХВАЛА
07 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/361/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Почаївської духовної семінарії Тернопільської єпархії Української православної церкви
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026
у справі за первісним позовом керівника Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі:
1) Міністерства культури та стратегічних комунікацій України,
2) Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації,
до 1) Почаївської міської ради,
2) Почаївської Свято-Успенської лаври,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: 1) Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник,
2) Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області,
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним державного акта, скасування державної реєстрації на земельні ділянки, повернення на користь держави земельної ділянки
та за зустрічним позовом Почаївської Свято-Успенської лаври
до 1) Міністерства культури та стратегічних комунікацій України,
2) Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації
про усунення порушення прав шляхом визнання права постійного користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом керівника Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України і Тернопільської обласної (державної) військової адміністрації до Почаївської міської ради та Релігійної організації "Почаївська Свято-Успенська лавра" про усунення перешкод у користуванні й розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним державного акта, скасування державної реєстрації на земельні ділянки, повернення на користь держави земельної ділянки, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, а також за зустрічним позовом Почаївської Свято-Успенської лаври до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України і Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації про усунення порушення прав шляхом визнання за нею існуючого права постійного користування земельною ділянкою площею 12,3912 га з кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 378258361234).
Почаївська духовна семінарія Тернопільської єпархії Української православної церкви (далі - Почаївська духовна семінарія, позивач, третя особа, скаржник) 18.05.2026 звернулася до Господарського суду міста Києва як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з позовом до Почаївської Свято-Успенської лаври, у якому просила суд визнати за нею право постійного користування на земельну ділянку площею 12,3912 га, кадастровий номер 6123410500:02:001:1252.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.05.2026 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив Почаївській духовній семінарії строк на усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. Для усунення недоліків третій особі потрібно було надати суду докази сплати судового збору в розмірі 2662,40 ?грн, подати заяву, в якій вказати фактичні обставини та правові підстави позову, а також зазначити, які саме її права та інтереси порушено відповідачем, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції ухвалою від 08.06.2026 повернув позовну заяву з доданими до неї документами Почаївській духовній семінарії з огляду на те, що скаржник не виконав вимог ухвали суду від 26.05.2026 та не усунув недоліків поданої до суду позовної заяви в повному обсязі та належним чином.
Господарський суд міста Києва вказав, що до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої Почаївська духовна семінарія додала докази сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн, а також зауважила, що позовна заява містить фактичні обставини і правові підстави позову.
Як зазначив суд першої інстанції, у заяві про усунення недоліків позовної заяви не вказано фактичних обставин та правових підстав позову, а також не наведено, які саме права та інтереси Почаївської духовної семінарії порушено Почаївською Свято-Успенською лаврою, за захистом яких вона звернулася до суду. Так, скаржником не зазначено, на якій правовій підставі він користується земельною ділянкою, ким порушується його право та якими діями, а також якою правовою нормою обґрунтовується його порушене право користування земельною ділянкою.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.08.2026 апеляційну скаргу Почаївської духовної семінарії залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції та дійшов висновку, що третя особа не виконала вимог ухвали суду першої інстанції від 26.05.2026, не усунула виявлених судом недоліків позовної заяви в повному обсязі та належним чином.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції також вказала, що зі змісту заяви про усунення недоліків чітко вбачається, що Почаївська духовна семінарія не вказала у належній та достатній формі фактичні, правові обставини та підстави позову.
Почаївська духовна семінарія через підсистему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема статтю 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Почаївська духовна семінарія також зауважує, що у позові чітко виклала фактичні обставини і зазначила правові підстави позову та вказала, що активно користується земельною ділянкою площею 12,3912 га з кадастровим номером 6123410500:02:001:1252 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 378258361234). Вказані обставини, за словами скаржника, наразі не заперечуються відповідачем, а тому не підлягають окремому доказуванню. Поряд із цим за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право постійного користування на спірну земельну ділянку зареєстровано за Почаївською Свято-Успенською лаврою. В якості правової підстави позову було зазначено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статтю 92 Земельного кодексу України.
Поряд із цим, як вказує Почаївська духовна семінарія, стаття 162 ГПК України не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення у позові про те, які саме права та інтереси позивача порушені відповідачем.
Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Беручи до уваги обґрунтування скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
З огляду на зміст частини тринадцятої статті 8 та частини п`ятої статті 301 ГПК України перегляд оскаржуваної постанови за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції здійснюватиметься без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
За змістом статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Оскільки подання відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі є правом учасників справи, то у разі реалізації такого права суд касаційної інстанції встановлює відповідний строк для подання зазначеного відзиву.
Керуючись статтями 8, 234, 235 287- 290, 294, 295, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відкрити касаційне провадження у справі № 921/361/25 за касаційною скаргою Почаївської духовної семінарії Тернопільської єпархії Української православної церкви на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 та здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
2. Учасники справи мають право подати до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу до 23 вересня 2026 року, відсутність яких не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду.
3. Інформацію щодо розгляду справи можна отримати на сторінці Суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет" за вебадресою: http://supreme.court.gov.ua.
4. Витребувати з Господарського суду міста Києва/Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 921/361/25.
5. Надіслати копію цієї ухвали до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський