Справа № 906/1547/25

УХВАЛА 17 серпня 2026 року м. Київ Справа № 906/1547/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Власова Ю.Л., розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Гладько Тетяни Анатоліївни на рішення Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2026 року, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 26 травня 2026 року (суддя Тимошенко О.М.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 липня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Поліщук П.Я., судді: Розізнана І.В., Павлюк І.Ю.) у справі №906/1547/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Гладько Тетяни Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універмаг «Ювілейний» про визнання укладеним договору оренди, ВСТАНОВИВ: 28 липня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Фізичної особи - підприємця Гладько Тетяни Анатоліївни (далі - ФОП Гладько Т.А., скаржник), в якій скаржник просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 липня 2026 року у справі №906/1547/25 скасувати повністю; рішення Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2026 року та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 26 травня 2026 року у справі №906/1547/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позову та направити на новий розгляд до суду першої інстанції; додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 26 травня 2026 року у справі №906/1547/25 скасувати повністю. У системі «Електронний суд» документ сформований 28 липня 2026 року. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю.Л. - головуючий, Булгакова І.В., Малашенкова Т.М. Перевіривши матеріали касаційної скарги, а також заперечення проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Відповідно до абзацу 1 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. З огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити: пункт 1 - посилання на норму права, яка, на думку скаржника, була неправильно застосована/порушена судом, та обґрунтування, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права, з обґрунтуванням подібності правовідносин, в яких Верховний Суд сформував такий висновок, з правовідносинами у конкретній справі; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник має чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій порушили/застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або що обставини встановлені на підставі недопустимих доказів, і зазначає, чому, на його думку, останні є недопустимими, або вказує на зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, чи на встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або на інші порушення норм процесуального права, передбачені частинами першою, третьою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має бути зазначено пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на відповідну частину статті 310 ГПК України. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі, яких саме конкретних норм матеріального права та/або норм процесуального права, на його думку, неправильно застосували чи порушили суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з посиланням на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. У касаційній скарзі ФОП Гладько Т.А. посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій у рішенні та постанові, ухвалених по суті справи, неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 319, 777 Цивільного кодексу України, тоді як відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах; що не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права при вирішенні правового питання у подібних правовідносинах; суди неналежним чином дослідили докази у справі. Тобто фактично при касаційному оскарженні рішення Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2026 року та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 липня 2026 року скаржник посилається на пункти 1, 3, 4 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України. Зміст наведених норм права свідчить про те, що зазначена в пункті 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Подана касаційна скарга хоч і містить посилання на положення пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України щодо підстави касаційного оскарження, однак не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з огляду на таке. При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі №918/707/22, від 23 травня 2023 року у справі №910/10442/21, від 12 листопада 2020 року у справі №904/3807/19. Крім цього, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі №918/707/22, від 18 травня 2023 року у справі №927/1177/21, від 04 квітня 2023 року у справі №902/311/22. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність. Скаржник у касаційній скарзі зазначив норму права, яку, на його думку, суди попередніх інстанцій застосували неправильно, навів кінцевий висновок, на підставі якого було вирішено спір, а також окреслив правовідносини, до яких має бути застосована ця норма права. Водночас скаржник не зазначив, які саме висновки щодо застосування цієї норми права з питань, поставлених ним перед Верховним Судом, зробили суди першої та апеляційної інстанцій і чому він вважає такі висновки помилковими. Отже, в частині обґрунтування пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду, закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті. Частиною другою статті 292 ГПК України передбачено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та надати суду уточнення касаційної скарги, де належно обґрунтувати необхідність відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України. При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що частиною першою статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Разом з тим за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами частини другої статті 287 ГПК України. Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд УХВАЛИВ: 1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гладько Тетяни Анатоліївни на рішення Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2026 року, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 26 травня 2026 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 липня 2026 року у справі №906/1547/25 залишити без руху. 2. Надати Фізичній особі - підприємцю Гладько Тетяні Анатоліївні строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6. 3. Роз`яснити Фізичній особі - підприємцю Гладько Тетяні Анатоліївні, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: Ю. Л. Власов