Справа № 466/4344/25

Справа № 466/4344/25 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У. І. Провадження № 22-ц/811/1040/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Провадження №22-ц/811/1041/26 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С. М., суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., секретар судового засідання - Федчун Н. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка підписана представником Гіщинським Ігорем Юрійовичем , на рішення Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року та додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 березня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Лебідь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, ВСТАНОВИВ: у травні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись в суд з позовом до Фермерського господарства «Лебідь», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. Позов мотивований тим, що 18.12.2024 близько 19:10 год. на автодорозі Н-17 «Львів-Луцьк» поблизу с. Прибужани Львівського району Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автобуса «Temsa Prestige» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 та пішохода ОСОБА_6 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди. Станом на день ДТП ОСОБА_5 працював у Фермерському господарстві «Лебідь» на посаді водія та перебував з ним у трудових відносинах. Постановою слідчого від 28.02.2025 закрито кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.Оскільки моральна шкода була завдана водієм ФГ «Лебідь» під час виконання ним трудових обов`язків, то така шкода відшкодовується ФГ «Лебідь» як володільцем джерела підвищеної небезпеки. Загиблий проживав разом із своєю сім`єю, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та його смерть вплинула на життя всіх членів сім`ї. Зокрема, внаслідок трагічної загибелі батька ОСОБА_1 зазнав глибоких моральних страждань, які змінили його життя та продовжують впливати на його емоційний та фізичний стан. Смерть батька стала для позивача трагічною подією, яка зруйнувала його звичний життєвий устрій. Враховуючи те, що син позбавлений батьківської підтримки та допомоги, а також те, що смерть батька змінила його життя та зруйнувала життєві зв`язки ОСОБА_1 оцінює розмір моральної шкоди у 1 000 000, 00 грн. Окрім цього, втрата чоловіка спричинила моральні страждання дружині ОСОБА_3 , оскільки вона залишилась вдовою із хворим сином, який потребує постійного догляду та допомоги. Чоловік був єдиним годувальником сім`ї та після його трагічної загибелі сім`я опинилась у скрутному матеріальному становищі. Її син ОСОБА_2 має першу групу інвалідності та потребує постійного догляду, який вона здійснювала разом з чоловіком. Вважає, що має право на відшкодування шкоди, завданої смертю чоловіка, у розмірі в 1 000 000, 00 грн. Трагічний випадок викликав й великі зміни в житті ОСОБА_2 , який є інвалідом першої групи, потребує постійного догляду. Втрата батька створює додатковий психологічний тиск та почуття провини за перевантаження матері, що поглиблює його моральні страждання. Вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька у розмірі 1 000 000, 00 грн. Рішенням Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Лебідь», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства «Лебідь» на користь ОСОБА_1 50 000, 00 гривень моральної шкоди. Стягнуто з Фермерського господарства «Лебідь» на користь ОСОБА_2 50 000, 00 гривень моральної шкоди. Стягнуто з Фермерського господарства «Лебідь» на користь ОСОБА_3 50 000, 00 гривень моральної шкоди. Стягнуто з Фермерського господарства «Лебідь» на дохід держави судовий збір у розмірі 2 250, 00 гривень. Додатковим рішенням Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 02 березня 2026 року ухвалено стягнути з Фермерського господарства «Лебідь» на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у сумі по 1 500, 00 гривень кожному. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Рішення та додаткове рішення суду оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подавши апеляційну скаргу, яка підписана представником Гіщинським Ігорем Юрійовичем . В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказують, що розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є занадто малим щоб повністю компенсувати позивачам спричинені їм моральні та фізичні страждання. Зазначають, що внаслідок трагічної загибелі ОСОБА_6 позивачі зазнали глибоких моральних страждань, які змінили їхнє життя. Завдану їм шкоду важко переоцінити, оскільки батька та чоловіка повернути неможливо. Вказують, що незважаючи на те, що після смерті ОСОБА_6 пройшло вже більше року, вони так і не змогли змиритись з його смертю і досі відчувають непоправний біль. Стверджують, що відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом, однак відповідачем не надано належних доказів вищенаведеного. Додають, що додаткове рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає обсягу наданої правничої допомоги. Зазначають, що ними надано докази понесених судових витрат саме в заявленому розмірі, а тому суд безпідставно зменшив їх розмір. Просять рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також задовольнити в повному обсязі вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнути судові витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи. Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19. Враховуючи, що представники сторін та третя особа надали суду пояснення в судовому засіданні 28 травня 2026 року, а в наступні судові засідання не з`явились та подали клопотання про розгляд справи без їх участі, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе завершити розгляд справи по суті без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивачів та відповідача, а також третьої особи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахував те, що позивачі зазнали втратити найближчої людини - батька та чоловіка, така втрата є непоправимою та не може бути достатньо виражена та відшкодована в грошовому еквіваленті. Разом із тим, суд урахував те, що смерть ОСОБА_6 сталась внаслідок його необережних дій, тобто з його вини, оскільки він перебував в стані алкогольного сп`яніння, що тягне за собою зменшення розміру морального відшкодування. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, однак не може погодитися із визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди з огляду на таке. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частинами першою, другою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК України, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення. Таким чином, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Близькі за змістом викладеним судом вище правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 727/8980/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 461/8496/15-ц, у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 148/2109/17, від 04 березня 2020 року у справі № 641/3547/17, від 22 липня 2020 року № 520/11029/14-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 285/4223/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 569/10236/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 199/6848/16-ц. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_6 , а ОСОБА_3 - його дружиною. Згідно довідки № 276 від 23 грудня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається із довідки № 708690 ОСОБА_2 є інвалідом першої групи з дитинства та потребує постійного стороннього догляду, який за ним здійснює мати, ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 20 грудня 2024 року ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З висновку судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізму ДТП № СЕ-19/114-25/2980-ІТ від 21.02.2025 вбачається, що в даній дорожній ситуації при наданих на дослідження вихідних даних, водій ОСОБА_5 керуючи автобусом «Temsa Prestige» д.н.з. НОМЕР_1 повинен був керуватись вимогами п. 12.2. та 12.3 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору при наданих на дослідження вихідних даних, в обстановці місця дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_5 керуючи автобусом «Temsa Prestige» д.н.з. НОМЕР_1 був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 , шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу із заданого моменту виникнення небезпеки для руху. В даній дорожній ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед ДТП при наданих на дослідження вихідних даних, порівнюючи фактичні дії водія ОСОБА_5 керуючого автобусом «Temsa Prestige» д.н.з. НОМЕР_1 з необхідними його діями у відповідності до вимог ПДР в умовах коли обрана вказаним водієм швидкість руху керованого ним автобуса відповідала допустимій швидкості руху по видимості елементів проїзної частини дороги з робочого місця водія та вказаний водій був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстренного гальмування керованого ним транспортного засобу з моменту виникнення небезпеки для руху, з технічної точки зору немає підстав стверджувати, що його дії суперечили вимогам п. 12.2. та 12.3 Правил дорожнього руху. З матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за частиною другою статті 286 КК України, внесеногодо ЄРДР за №12024140000001226 від 18 грудня 2024 року вбачається, що причиною настання смерті ОСОБА_6 є тупа поєднана травма голови та грудної клітки у вигляді множинних переломів склепіння та основи черепа з крововиливами у головний мозок, множинних переломів ребер, що підтверджується об`єктивними судово-медичними даними експертизи його трупа. Постановою старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУНП у Львівській області Жмінки Р. М. від 28 лютого 2025 року вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частино другою статті 286 КК України. З вказаної постанови слідчого ВРЗСТ СУ ГУНП у Львівській області Жмінки Р. М. слідує, що висновком судової медико-криміналістичної експертизи № 53/2024 від 13 січня 2025 року встановлено, що враховуючи локалізацію та характер тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_6 можна припустити, що в момент первинного контакту з транспортним засобом він знаходився в вертикальному стані, або близькому до такого положенні та був обернений до нього задньою стороною тіла більше зліва. Відтак, постановою про закриття кримінального провадження підтверджено, що травмування пішохода ОСОБА_6 , наслідком якого була його смерть, відбулось з його власної вини, постанова не містить інформації про те, що причиною смертельного травмування є умисел потерпілого. Матеріалами справи також встановлено, що дорожньо - транспортна пригода, в результаті якої загинув ОСОБА_6 , сталася за участю автобуса марки «Temsa Prestige» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , який виконував свої трудові обов`язки водія у ФГ «Лебідь». ОСОБА_5 висловив співчуття сім`ї загиблого та допоміг матеріально у похованні останнього. Власником транспортного засобу «Temsa Prestige» д.н.з. НОМЕР_1 є Фермерське господарство «Лебідь». Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Temsa Prestige» д.н.з. НОМЕР_1 на день дорожньо-транспорної пригоди була застрахована у ТзДВ «Страхова компанія «Градіана». З матеріалів справи також вбачається, що ТзДВ «Страхова компанія «Градіана» здійснило виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності згідно страхового акту №G-42393-1, в тому числі кожному з позивачів відшкодовано моральну шкоду в розмірі по 32 000, 00 грн, а позивачу ОСОБА_2 окрім того і страхове відшкодування по втраті годувальника в розмірі 192 000, 00 грн Встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_6 стали травми, завдані внаслідок зіткнення з автобусом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням його експлуатації (за недоведеності умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили), за відсутності вини водія, який таким керував, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої сім`ї загиблого, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Однак, колегія суддів не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню, виходячи з наступного. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК Українки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). За загальним правилом відшкодування моральної шкоди, яке міститься у статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються тяжкість та тривалість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, можливість їх відновлення, тощо. При цьому, суд має виходити із засад розумності та справедливості. Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до роз`яснень, наведених у п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на доводи апеляційної скарги щодо необґрунтовано заниженого розміру компенсації моральної шкоди, яку суд стягнув, колегія суддів враховує те, що розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19). Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі №686/13188/21 від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. Колегія суддів погоджується з доводами позивачів, що сам факт трагічної загибелі ОСОБА_6 спричинив моральні страждання та переживання його дітям та дружині, які, усвідомлюючи втрату батька та чоловіка, близької та дорогої їм людини, розуміючи, що ця втрата для них є непоправною, те, що, втративши його назавжди, вони позбавлені можливості жити з усвідомленням того, що їх батько живий, позбавлені можливості отримувати його підтримку та допомогу, як матеріальну, так і моральну, зазнали та продовжують зазнавати моральних переживань та душевних страждань. Враховуючи глибину моральних переживань та душевних страждань, яких зазнали діти та дружина загиблого у зв`язку зі смертю батька та чоловіка, зважаючи на обставини загибелі ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, ступінь вини загиблого, колегія суддів вважає, що присудження позивачам по 80 000, 00 гривень на відшкодування моральної шкоди на кожного буде відповідати вимогам розумності та справедливості. Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди лише частково відповідають обставинам справи, таке слід змінити. Встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, колегія суддів виходить з наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька та чоловіка внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з Фермерського господарства «Лебідь» на користь позивачів слід визначити в сумі по 80 000,00 грн на кожного позивача, що узгоджується із висновками Верховного Суду у справах з аналогічними правовідносинами. Що стосується доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу). Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). При цьому, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. […] Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. […] ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. […] саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності». Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2025 між адвокатом Гіщинським І. Ю. та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено три окремі договори про надання правової допомоги. Згідно додатків № 7 до договорів про надання правничої допомоги №6/ЦП/2025, № 7/ЦП/2025 та № 8/ЦП/2025 від 09.04.2025, Гіщинський І.Ю. надав послуги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , вартість яких складає 3 000, 00 грн за годину роботи адвоката, що пов`язана з наданням правничої допомоги клієнту. Згідно детальних описів робіт (наданих послуг), виконаних для надання професійної правничої допомоги від 26.02.2026, адвокатом кожному з позивачів було надано наступні послуги: проведення консультації з клієнтом, з`ясування фактичних обставин справи, визначення предмета спору та правової позиції. Аналіз законодавства та судової практики, що регулює спірні правовідносини, визначення правових підстав позову - тривалістю 1 година вартістю - 3 000,00 грн; Збір та оцінка доказів, направлення адвокатських запитів, формування доказової бази. Розроблення правової позиції та стратегії ведення справи в суді - тривалістю 2 години вартістю - 6 000, 00 грн; Підготовка, оформлення та подання позовної заяви з додатками відповідно до вимог процесуального законодавства. - тривалістю 4 години вартістю - 12 000, 00 грн; Представництво інтересів клієнта у суді, участь у судових засіданнях, подання процесуальних документів і надання усних пояснень - тривалістю 3 годин вартістю - 9 000, 00 грн. Таким чином, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь кожного з позивачів, становить 30 000, 00 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , послуг адвоката та понесення ними витрат на правничу допомогу. Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 по справі в суді першої інстанції в сумі 30000, 00 грн кожним, підтверджений належними та допустимими доказами. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Дослідивши матеріали справи, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, враховуючи, що правова позиція у даній справі щодо кожного з позивачів однакова і протягом всього розгляду справи була незмінна, інтереси позивачів представляє один і той самий адвокат, зважаючи на критерії розумності розміру заявлених представником позивачів до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих послуг, враховуючи характер спірних правовідносин у справі та виходячи з загальних засад цивільного судочинства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності всіх учасників, колегія суддів доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів слід змінити, збільшивши їх розмір до 5 000, 00 гривень на кожного з позивачів. Окрім цього, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка підписана представником Гіщинським І. Ю. , міститься клопотання про стягнення з відповідача на користь кожного позивача по 30 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, конкретних обставин даної справи колегія суддів вважає, що з Фермерського господарства «Лебідь» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі по 2 000, 00 грн на кожного. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка підписана представником Гіщинським Ігорем Юрійовичем , задовольнити частково. Рішення Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року в частині визначення розміру моральної шкоди змінити. Стягнути з Фермерського господарства «Лебідь» на користь ОСОБА_1 80 000 гривень моральної шкоди. Стягнути з Фермерського господарства «Лебідь» на користь ОСОБА_2 80 000 гривень моральної шкоди. Стягнути з Фермерського господарства «Лебідь» на користь ОСОБА_3 80 000 гривень моральної шкоди. Додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 березня 2026 року змінити. Стягнути з Фермерського господарства «Лебідь» на користь ОСОБА_1 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з Фермерського господарства «Лебідь» на користь ОСОБА_2 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з Фермерського господарства «Лебідь» на користь ОСОБА_3 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з Фермерського господарства «Лебідь» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 2 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу на кожного в суді апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повний текст постанови складено 13 серпня 2026 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич