Справа № 337/1373/26

Ухвала 20 серпня 2026 року м. Київ справа № 337/1373/26 провадження № 61-10963ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Партнер Хаус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Партнер Хаус» (далі - ТОВ «КК «Партнер Хаус») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з оплати отриманої послуги з управління будинком за період 01 жовтня 2019 року до 28 лютого 2026 року в розмірі 5 646,39 грн. Хортицький районний суд м. Запоріжжя рішенням від 06 травня 2026 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КК «Партнер Хаус» заборгованість з оплати отриманої послуги з управління будинком за період з 01 грудня 2020 року до 28 лютого 2026 року в розмірі 3 978,15 грн. У решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Запорізький апеляційний суд постановою від 11 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2026 року - без змін. 17 серпня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2026 року у цій справі. Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), зокрема визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн. Ціна позову в цій справі становить 5 646,39 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328, 00 грн х 250 = 832 000, 00 грн). Заявник у касаційній скарзі посилається на підпункти «а», «б» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки йдеться про межі доказування у спорах між управителем багатоквартирного будинку та співвласником. Необхідно визначити, чи можуть внутрішній розрахунок, односторонній акт звіряння та внутрішній наказ управителя вважатися достатніми доказами конкретного боргу, якщо управитель не надав первинних документів, що підтверджують його повноваження, походження особового рахунку, платежі та правову основу зміни тарифу. Це питання не обмежується його спором. Подібна модель доказування може застосовуватися у великій кількості типових справ, у яких управитель володіє всією обліковою інформацією, а співвласнику пропонується спростовувати записи, створені самим управителем. За такого підходу внутрішній облік однієї сторони фактично набуває наперед установленої сили, що суперечить статтям 12, 76-81 та 89 ЦПК України. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Проте заявником не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Також, заявник вказує, що справа має для нього виняткове значення, оскільки він не визнає заборгованості перед позивачем та не визнаю, що здійснював платежі саме позивачу. Наслідком оскаржуваних рішень є не лише стягнення коштів, а й судове закріплення неперевіреної облікової історії за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Спірні правовідносини мають періодичний характер, тому встановлені судами обставини можуть бути використані у наступних спорах між тими самими сторонами. Це створює ризик, що він буде позбавлений можливості ефективно спростувати походження рахунку, тарифу та нібито здійснених платежів у майбутньому. Оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останнього внаслідок прийняття такого судового рішення. Крім того, саме по собі посилання в касаційній скарзі на підпункт «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не дає підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, оскільки ним не зазначено, у якій саме конкретній справі (номер справи) він позбавлений можливості спростувати такі обставини. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги та про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Партнер Хаус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев І. А. Воробйова Є. В. Коротенко