Текст рішення
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
27 серпня 2026 року м. Одеса Справа № 916/5177/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
розглянувши спільну заяву суддів Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран про самовідвід в межах розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «Ліра»
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 (суддя Ю.М. Щавинська, м.Одеса, повне рішення складено 04.09.2025)
у справі №916/5177/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Марченко Вікторії Вікторівни
до відповідача: Приватного підприємства «Ліра»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача:
1)Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;
2)Одеської міської ради,
про стягнення 1232662,32 грн, розірвання договору та виселення,
ВСТАНОВИВ:
Марченко Вікторія Вікторівна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Ліра», в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви та заяв про збільшення розміру позовних вимог, просила:
-стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1232662,32 грн, яка складається з суми заборгованості за оренду нежитлового приміщення у розмірі 1069445,13 грн, пені у розмірі 105855,20 грн, 3% річних у розмірі 12408,94 грн та інфляційних втрат у розмірі 44953,05 грн;
-розірвати договір оренди №7/004 нежилого приміщення (нова редакція) від 07.03.2019, викладений у новій редакції 26.01.2024, укладений між орендарем - Приватним підприємством «Ліра» та попереднім орендодавцем - Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, правонаступником якого є новий орендодавець - Фізична особа-підприємець Марченко Вікторія Вікторівна з 01.05.2024;
-виселити Приватне підприємство «Ліра» з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Палія Семена, будинок 70, приміщення 501а, на користь Фізичної особи-підприємця Марченко Вікторії Вікторівни.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка послалась на те, що з 01.05.2024, тобто з моменту укладення між нею і територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяв Департамент комунальної власності Одеської міської ради, договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Палія Семена, будинок 70, приміщення 501а, пунктом 12.1. якого передбачено, що договір оренди №7/004 нежилого приміщення (нова редакція) від 07.03.2019, викладений у новій редакції 26.01.2024, зберігає чинність для останньої, Фізична особа - підприємець Марченко Вікторія Вікторівна є правонаступником за означеним договором оренди.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної її оплати за вказаним договором оренди, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з орендної плати у спірній сумі, на яку позивачем нараховано на підставі пункту 3.9. договору оренди пеню за несвоєчасну сплату орендної плати, а також 3% річних та інфляційні втрати на суми заборгованості з орендної плати без індексації та ПДВ на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Обґрунтовуючи вимоги про розірвання договору оренди та виселення, позивачка зазначила, що систематичне істотне порушення умов договору, яке полягає у тому, що відповідач протягом шести місяців, а саме, з 01.05.2024 по 22.11.2024 частково сплачує оренду нежитлового приміщення, а за період з грудня 2024 року до березня 2025 року - взагалі не сплачує орендну плату, є підставою для розірвання договору на підставі підпункту 12.7.1. пункту 12.7. розділу 12 договору оренди, та, відповідно, виселення відповідача із займаних приміщень.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 позовну заяву Марченко Вікторії Вікторівни за вх.№5304/24 від 25.11.2024 залишено без руху та встановлено позивачці десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом вказівки на наявність у позивачки статусу фізичної особи-підприємця у вступній та прохальній частині позовної заяви або надання пояснень щодо підсудності даного спору.
09.12.2024 до суду від позивачки надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
16.12.2024 Господарським судом Одеської області відкрито провадження у справі №916/5177/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою суду до участі у справі залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Одеську міську раду в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства «Ліра» на користь Фізичної особи-підприємця Марченко Вікторії Вікторівни заборгованість у розмірі 1074709,27 грн, яка складається з суми заборгованості за оренду нежитлового приміщення за адресою: вул. Семена Палія, буд. 70, м.Одеса, у розмірі 956477,38 грн, пені у розмірі 79311,08 грн, 3% річних у розмірі 8661,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 30259,63 грн, судовий збір у сумі 23232,64 грн, витрати на правничу допомогу у сумі 35000,00 грн.
Розірвано договір оренди №7/004 нежилого приміщення (нова редакція) від 07.03.2019, викладений в новій редакції 26.01.2024, укладений між орендарем - Приватним підприємством «Ліра» та попереднім орендодавцем Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, правонаступником якого є новий орендодавець Фізична особа-підприємець Марченко Вікторія Вікторівна.
Виселено Приватне підприємство «Ліра» з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Фізичної особи-підприємця Марченко Вікторії Вікторівни. У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Приватне підприємство «Ліра» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/5177/24 в частині часткового задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Марченко Вікторії Вікторівни відмовити у повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Ліра» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/5177/24.
З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою апеляційного суду від 25.11.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ліра» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/5177/24 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.
У подальшому ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.06.2026 клопотання Приватного підприємства «Ліра» та клопотання Фізичної особи-підприємця Марченко Вікторії Вікторівни про зупинення провадження у справі №916/5177/24 задоволено. Зупинено провадження у справі №916/5177/24, відкрите за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Ліра» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2025, до набрання законної сили рішенням у справі №916/1969/24.
Апеляційне провадження було зупинено на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За обставинами цієї справи №916/5177/24, Фізична особа підприємець Марченко Вікторія Вікторівна, обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема зазначає, що з 01.05.2024, тобто, з моменту укладення між нею, як покупцем, та територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяв Департамент комунальної власності Одеської міської ради, як продавцем, договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Палія Семена, будинок 70, приміщення 501а (крім акцій, частки), для неї, в силу пункту 12.1. вказаного договору купівлі-продажу, договір оренди №7/004 нежилого приміщення (нова редакція) від 07.03.2019, викладений у новій редакції 26.01.2024, зберігає чинність, відповідно, Фізична особа - підприємець Марченко Вікторія Вікторівна є правонаступником за означеним договором оренди.
Заперечуючи проти позову, відповідач, серед іншого, посилається на те, що внаслідок протиправних дій Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Приватне підприємство «Ліра», яке за власний рахунок здійснило невід`ємні поліпшення орендованого майна, було незаконно позбавлено права на викуп орендованих приміщень.
Разом з тим, у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/1969/24 за позовом Приватного підприємства «Ліра» до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_1 , Одеської міської ради про:
1)визнання недійсним договору купівлі-продажу об?єкту малої приватизації - нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами електронного аукціону, укладеного 01.05.2024 між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та ОСОБА_1 , що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., реєстраційний номер 716;
2)визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 16.04.2025 №2992-VIII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 04.07.2007 №1404-V «Про перелік об?єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, які підлягають приватизації та відчуженню у 2007 році»;
3)визнання укладеним між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Приватним підприємством «Ліра» договору купівлі-продажу нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Палія Семена, 79, приміщення № 501а, на викладених у вказаній заяві умовах;
4)зобов`язання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Одеську міську раду завершити підготовку об?єкта - нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Палія Семена, будинок 70, приміщення №501а, до приватизації шляхом викупу із боку Приватного підприємства «Ліра».
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1969/24 у задоволенні позову відмовлено, однак постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 у складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів ОСОБА_2 , С.В. Таран рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1969/24 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору, визнання протиправним та скасування рішення міської ради, визнання договору укладеним; ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов Приватного підприємства «Ліра» в цій частині задоволено, в частині розподілу судових витрат рішення змінено, в решті рішення залишено без змін, резолютивну частину рішення викладено у редакції, відповідно до якої: позов задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу об`єкту малої приватизації нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами електронного аукціону, укладеного 01.05.2024 між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та ОСОБА_1 , що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстровано в реєстрі за №716; визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради від 16.04.2025 №2992-VIII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 04.07.2007 №1404-V «Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, які підлягають приватизації та відчуженню у 2007 році»; визнано укладеним між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Приватним підприємством «Ліра» договору купівлі-продажу нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення №501а, на викладених позивачем умовах; в іншій частині позову відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.
Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2026 відкрито касаційні провадження у справі №916/1969/24 за касаційними скаргами Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та ОСОБА_1 , зупинено дію і виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 у справі №916/1969/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Предметом спору у справі №916/5177/24 є вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та виселення Приватного підприємства «Ліра» з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які (вимоги) заявлені Фізичною особою підприємцем Марченко Вікторією Вікторівною, як власником та новим орендодавцем вказаних приміщень, з огляду на укладення договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації.
Натомість у справі №916/1969/24 предметом судового розгляду, зокрема, є правомірність набуття ОСОБА_1 за результатами аукціону права власності на об`єкт малої приватизації нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та наявність підстав для визнання у судовому порядку укладеним приватизаційного договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради і Приватним підприємством «Ліра».
Враховуючи зазначене, колегія суддів у складі головуючого судді ОСОБА_3 , суддів ОСОБА_2 , С.В. Таран в ухвалі від 02.06.2026 у справі №916/5177/24 дійшла висновку, що об`єктивна неможливість розгляду справи №916/5177/24 полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі №916/1969/24. Наведене об`єктивно унеможливлює розгляд цієї справи №916/5177/24 до вирішення справи №916/1969/24.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.08.2026 у справі №916/1969/24 касаційні скарги Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_1 задоволено. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 у справі №916/1969/24 скасовано. Рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1969/24 залишено в силі.
26.08.2026 судді ОСОБА_3 , К.В. Богатир, С.В. Таран заявили самовідвід від участі у розгляді апеляційної скарги апеляційної скарги Приватного підприємства «Ліра» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/5177/24, який мотивували тим, що брали участь у розгляді справи №916/1969/24, за результатами розгляду якої ними було висловлено позицію у вказаній справі і прийнято постанову від 20.04.2026, відтак, у справі №916/5177/24 судді ОСОБА_3 , К.В. Богатир та С.В. Таран прийматимуть судове рішення всупереч власній правовій позиції, висловленій у справі №916/1969/24, про порушення права Приватного підприємства «Ліра» на приватизацію майна шляхом викупу і наявності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкту малої приватизації нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 01.05.2024 між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та ОСОБА_1 , на підставі якого остання набула право власності і, відповідно, стала новим орендодавцем приміщень, стосовно яких заявлено нею позовні вимоги у даній справі №916/5177/24. Ця обставина може викликати сумнів у сторін та стороннього спостерігача у неупередженості або об`єктивності розгляду даним складом суду апеляційної скарги Приватного підприємства «Ліра» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/5177/24.
Розглянувши спільну заяву про самовідвід суддів Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення, з огляду на наступне.
Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У своєму рішенні у справі «Фельдман проти України» Європейський суд з прав людини порушенням статті 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі «Фельдман проти України», заяви № 76556/01 та № 38779/04, рішення від 08 квітня 2010 року, п.97).
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1)він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2)він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3)він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4)було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5)є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 38 Господарського процесуального кодексу з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
Відповідно до частини першої статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України відвід (самовідвід) судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
Слід зазначити, що приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
У цьому контексті Південно-західний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
-«об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою, вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду;
-«суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
У рішенні у справі «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Таким чином, враховуючи викладені вище джерела права та наведені суддями обставини, з метою забезпечення довіри до судової влади в Україні, належного здійснення правосуддя та створення найбільш сприятливих умов для здійснення апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/5177/24, які виключатимуть у всіх учасників справи будь-які, навіть найменші, сумніви щодо неупередженості або об`єктивності суддів Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявленого самовідводу.
Враховуючи викладене вище, матеріали справи №916/5177/24 підлягають передачі для повторного автоматизованого розподілу для визначення складу суду відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 35, 38, 39, 234, 235, 281 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1.Спільну заяву про самовідвід суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран у справі №916/5177/24 задовольнити.
2.Справу №916/5177/24 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран