Справа № 922/1903/18

УХВАЛА 07 вересня 2026 року м. Київ cправа № 922/1903/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 (в частині відмови Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у визнанні кредитором боржника на суму 622 203,35 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 у справі №922/1903/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індевер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/1903/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекуперація свинцю». Господарський суд Харківської області постановою від 10.04.2025 припинив процедуру санації ТОВ "Рекуперація свинцю" та повноваження керуючого санацією ТОВ "Рекуперація свинцю" Майорського О.С.; визнав ТОВ "Рекуперація свинцю" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру; поклав виконання обов`язків ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" на арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича, що виконує з дня свого призначення функції з управління та розпорядження майном банкрута та виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. Східний апеляційний господарський суд постановою від 04.06.2025 постанову Господарського суду Харківської області від 10.04.2025 по справі 922/1903/18 залишив без змін, а скаргу без задоволення. 09.12.2025 від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява з грошовими вимогами до банкрута, в якій податковий орган просить суд визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 10 471 550, 13 грн та судовий збір 4 844, 80 грн. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника частково в розмірі 9 848 048,60 грн (третя черга), з яких 329 466, 94 грн є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, 9 518 581,66 грн є поточними вимогами, а також 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору (перша черга); в решті вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області у загальному розмірі 623 501,53 грн (з яких 1298,18 грн основний борг та 622 203,35 грн пені) відмовлено. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погоджуючись зі вказаною ухвалою, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/1903/18 в частині відмови у визнанні грошових вимог у сумі 623 501,23 грн (з яких 1298,18 грн основний борг та 622 203,25 грн пеня) та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги до боржника в повному обсязі. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/1903/18 - залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/1903/18 - залишено без змін. До Верховного Суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшла касаційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 (в частині відмови Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у визнанні кредитором боржника на суму 622 203,35 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 у справі №922/1903/18, у якій заявлено вимогу скасувати вказані судові рішення, а справу №922/1903/18 в частині розгляду грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області в сумі 622 203,35 грн пені передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/1903/18 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.07.2026. Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2026 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 (в частині відмови Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у визнанні кредитором боржника на суму 622 203,35 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 у справі №922/1903/18 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України; надано скаржнику строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: - надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 9 689,60 грн; - надати суду докази надсилання копії касаційної скарги кредиторам у цій справі. 17.08.2026 ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до закінчення розгляду справи. Скаржник зазначає, що з картки руху документа вбачається, що ухвалу Касаційного господарського суду від 04.08.2026 доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 06.08.2026 о 14:40, а повідомлення про доставку відповідного документа учаснику надійшло до суду 06.08.2026 о 14:48. Отже, днем вручення ухвали у розумінні п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України є 06.08.2026. Таким чином, перебіг установленого судом десятиденного строку розпочався 07.08.2026, а десятий день такого строку припадає на 17.08.2026, оскільки 16.08.2026 було вихідним днем. Крім того, 18.08.2026 ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з заявою про усунення недоліків разом із клопотанням про поновлення строку на подання вказаної заяви, до якої були додані докази направлення копії касаційної скарги учасникам цієї справи. Клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтовано тим, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не є розпорядником коштів і для сплати судового збору за подання касаційних скарг зобов`язане звернутись до Управлінь Державної казначейської служби України за місцем знаходження. Зважаючи на майновий стан Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з початку бюджетного року та суттєву обмеженість у фінансуванні, внаслідок впровадження воєнного стану, контролюючий орган наразі об`єктивно позбавлений можливості щодо сплати судового збору. Розглянувши подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, Верховний Суд зазначає таке. Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20). У постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право на доступ до суду не є абсолютним, однак його обмеження не можуть бути такими, щоб була порушена сама суть цього права; фінансові обмеження доступу до суду, зокрема у вигляді значного судового збору, підлягають особливо ретельному контролю з точки зору пропорційності; суд не може обмежитися формальним тлумаченням положень Закону "Про судовий збір", а повинен індивідуально оцінити майновий стан заявника, реальну можливість сплатити збір та наслідки відмови у доступі до суду; підхід, за яким юридична особа фактично виключається з можливості отримати процесуальне полегшення лише з огляду на свій статус, не відповідає стандартам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; суд зобов`язаний оцінити, чи є конкретний розмір судового збору непропорційним і непосильним тягарем для заявника з урахуванням його фактичного майнового стану. Тобто, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення/звільнення сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку. Верховний Суд зауважує, що при зверненні з вимогою про відстрочення сплати судового збору необхідним є надання актуальної інформації про фактичний майновий стан заявника. Однак, саме лише посилання скаржника, зокрема, на обмежене фінансування, відсутність кошторисних призначень для сплати судового збору, без надання належних та допустимих доказів, не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Суд, надавши оцінку наведеним доводам, дійшов висновку, що вони не підтверджують об`єктивної неспроможності скаржника сплатити судовий збір на момент подання цієї касаційної скарги. За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Надання стороні будь-яких переваг, зокрема, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом. З огляду на викладене та, ураховуючи відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", Суд не вбачає правових підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, а тому у задоволенні заявленого клопотання необхідно відмовити. Крім цього, звертаючись до Верховного Суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не надано доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуального строку розгляду касаційної скарги до ухвалення відповідного судового рішення. Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"). Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.10.2023 у справі №910/10939/22, вирішуючи питання щодо наслідків відмови суду в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, висловленого в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, дійшла висновку, що прийнявши рішення про відмову у звільненні від сплати судового збору, суд має постановити ухвалу про залишення скарги без руху, направити її заявнику та переконатись, що він отримав цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. З огляду на викладене, враховуючи, що скаржник скористався правом на усунення недоліків касаційної скарги, однак документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі не надав, натомість заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору, у задоволенні якого відмовлено, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області залишається без руху для надання скаржнику строку для усунення недоліків. Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, - УХВАЛИВ: 1. Відмовити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 (в частині відмови Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у визнанні кредитором боржника на суму 622 203,35 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 у справі №922/1903/18. 2. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 (в частині відмови Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у визнанні кредитором боржника на суму 622 203,35 грн) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 у справі №922/1903/18 залишити без руху. 3. Надати Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. 4. Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб: - надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 9 689,60 грн. 5. Роз`яснити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положеннями ч. 2 ст. 292 ГПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий С.В. Жуков Судді В.І. Картере К.М. Огороднік