Справа № 914/823/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2026 року м. Львів Справа № 914/823/24 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя Желік М.Б. судді Галушко Н.А. Орищин Г.В. за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 03.04.2026 (вх. № 01-05/1001/26 від 03.04.2026) та заяви ОСОБА_2 (вх. № 01-04/4207/26 від 20.05.2026) і ОСОБА_3 (вх. №01-04/4208/26 від 20.05.2026) про приєднання до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 (суддя Цікало А.І., повне рішення складено 12.01.2026) у справі: №914/823/24 за заявою: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV» арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича до відповідача-1: ОСОБА_3 до відповідача-2: ОСОБА_2 до відповідача-3: ОСОБА_1 про: покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівника в межах справи: № 914/823/24 про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV» (ідентифікаційний код 32751017) за участю представників: від відповідачів: адвокат Дегтяренко О.О., ліквідатор: арбітражний керуючий Побережний В.Т. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних пристроїв); від кредитора (COMBINATUL DE VINURI «CRICOVA» S.A.): адвокат Розенбойм Ю.О. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних пристроїв); від інших учасників: не з`явились; Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/823/24 заяву ліквідатора ТзОВ «Укрімпорт KV» арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТзОВ «Укрімпорт KV» на його засновників та керівників ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - задоволено; покладено на ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТзОВ «Укрімпорт KV»; стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Укрімпорт KV» 19641906,58 грн в якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТзОВ «Укрімпорт KV»; стягнуто з ОСОБА_3 на користь арбітражного керуючого Побережного В.Т. 2021,66 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з ОСОБА_2 на користь арбітражного керуючого Побережного В.Т. 2021,66 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь арбітражного керуючого Побережного В.Т. 2021,66 грн. витрат по сплаті судового збору. 03.04.2026 до Західного апеляційного господарського суду звернулася ОСОБА_1 (через свого представника) із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/823/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені заяви ліквідатора ТзОВ «Укрімпорт KV» арбітражного керуючого Побережного В.Т. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТзОВ «Укрімпорт KV» на його засновників та керівників. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 розгляд справи №914/823/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Орищин Г.В., Галушко Н.А. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 відкладено розгляд питання про поновлення строку, відкриття чи залишення без руху апеляційної скарги до надходження до суду апеляційної інстанції матеріалів справи №914/823/25, витребувано матеріали справи в Господарського суду Львівської області. 16.04.2026 на адресу апеляційного суду надійшли матеріали справи №914/823/24. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги; зупинено дію оскаржуваного рішення; відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи на 20.05.2026. 15.05.2026 арбітражний керуючий Побережний В.Т. подав відзив (вх. №01-04/4074/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 - залишити без змін. 20.05.2026 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через свого представника - адвоката Дегтяренка О.О., подали заяви (вх. № 01-04/4207/26 та вх. №01-04/4208/26 відповідно) про приєднання до апеляційної скарги. Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 вказані заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без руху. 20.05.2026 адвокат ОСОБА_1 подав ряд клопотань, а саме: заяву (вх. № 01-04/4206/26) про застосування до заяви ліквідатора наслідків спливу строку позовної давності; клопотання (вх.вх. № 01-04/4211/26, № 01-04/4213/26) про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи письмових доказів; клопотання (вх. № 01-04/4215/26) про долучення доказів. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 відкладено розгляд справи на 03.06.2026. 27.05.2026 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано заяви про усунення недоліків. Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги задоволено та приєднано такі до спільного розгляду з апеляційною скаргою. 29.05.2026 ліквідатор подав суду заяву (вх. № 01-04/4573/26), в якій просить відмовити в задоволенні заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності. 29.05.2026 ліквідатор подав суду пояснення (вх.№01-04/4571/26) щодо поданих апелянтом клопотань про долучення доказів, а також щодо заяв відповідачів про приєднання до апеляційної скарги. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 розгляд справи відкладено на 05.08.2026; зобов`язано Господарський суд Львівської області надати докази надсилання поштової кореспонденції (ухвал від 05.09.2025, від 18.09.2025 та від 30.10.2025) на адресу ОСОБА_1 (зокрема, копії поштових реєстрів). 11.06.2026 Господарський суд Львівської області листом № 914/823/24/5/26 повідомив про те, що у списках згрупованих поштових відправлень, які складались за період з 01.09.2025 до 01.12.2025 відсутні записи про відправку поштової кореспонденції на адресу ОСОБА_1 . 31.07.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Дегтяренко О.О., подав суду клопотання (вх. № 01-04-6409/26 та вх. № 01-04-6406/26) про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи письмових доказів. 04.08.2026 ліквідатор подав пояснення (№ 01-04/6498/26), у яких заперечував проти долучення нових доказів до матеріалів справи. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Дегтяренка О.О. (вх.вх. № 01-04/4211/26, № 01-04/4213/26 від 20.05.2026 та вх. Вх. № 01-04/6406/26 та №01-04/6409/26 від 31.07.2026) про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи письмових доказів; поновлено відповідачу-3 строк на подання доказів, а саме: акту Головного управління ДФС в Одеській області «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УКРІМПОРТ КV» (код ЄДРПОУ 32751017) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017», довідки про загальну інформацію щодо платника податків ТзОВ «УКРІМПОРТ КV» та його діяльність за період з 01.01.2015 до 31.12.2017, звіту за результатами дослідження ознак приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства в рамках матеріалів справи № 914/823/24 про банкрутство ТзОВ «Укрімпорт КV», додаткового договору № ДД 01-ГД 48/19 до генерального договору про надання документарних зобов`язань №48/19 від 19.11.2019, додаткового договору № ДД 02-ГД 48/19 до генерального договору про надання документарних зобов`язань № 48/19 від 28.11.2019; відкладено розгляд справи на 26.08.2026. В судовому засіданні 26.08.2026 представник відповідачів вимоги апеляційної скарги та заяв про приєднання до неї підтримав, просив оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора про покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відмовити. Ліквідатор та представник кредитора проти задоволення вимог апеляційної скарги та заяв про приєднання до неї заперечили, просили залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати з ухваленням нового рішення, з огляду на таке. Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/823/24 про банкрутство ТзОВ «Укрімпорт KV», у справі триває процедура ліквідації банкрута, введена постановою від 03.10.2024. 14.08.2025 ліквідатор ТзОВ «Укрімпорт KV» арбітражний керуючий Побережний В.Т. звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про покладення на засновника та керівника боржника - ОСОБА_3 , субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТзОВ «Укрімпорт KV» та про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Укрімпорт KV» коштів в сумі 19 641 906 грн. 58 коп. (в тому числі кредиторські вимоги 19 353 906,58 грн, а також витрати по банкрутству 288 000,00 грн.) Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.08.2025 заяву ліквідатора залишено без руху та встановлено ліквідатору строк для усунення недоліків заяви про покладення субсидіарної відповідальності. 27.08.2025 ліквідатор подав заяву про усунення недоліків. 03.09.2025 ліквідатор подав до Господарського суду Львівської області уточнену заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на осіб, які відповідно до законодавства несуть таку відповідальність у зв`язку з доведенням його до банкрутства. У цій заяві ліквідатор просив покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника на відповідача-1: ОСОБА_3 , відповідача-2: ОСОБА_2 , на відповідача-3: ОСОБА_1 , та стягнути з них на користь ТзОВ «Укрімпорт KV» кошти в сумі 19 641 906 грн. 58 коп., в тому числі кредиторські вимоги 19 353 906,58 грн, а також витрати по банкрутству 288 000,00 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.09.2025 заяву ліквідатора прийнято до розгляду; залучено до участі у справі № 914/823/24 ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як відповідачів в частині розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівників; розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 18.09.2025. Ухвалюючи оскаржене рішення про задоволення заяви ліквідатора в повному обсязі, місцевий господарський суд керувався такими висновками: - за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану ТзОВ Укрімпорт KV за 2018-2020 роки виявлено ознаки доведення до фіктивного банкрутства та його приховування та умисні дій з доведення до банкрутства; - одним із факторів доведення товариства до банкрутства є те, що за період з 01.01.2007 до 01.01.2016 засновниками та керівництвом ТзОВ Укрімпорт KV своїми діями було завдано значні фінансові збитки підприємству; - станом на 01.01.2007 та станом на 01.01.2016 засновниками ТзОВ Укрімпорт KV були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , керівником - ОСОБА_3 ; - стан банкрутства ТзОВ Укрімпорт KV знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з поведінкою засновників та керівника, оскільки останніми не вживалося будь-яких своєчасних, необхідних, розумних дій щодо запобігання банкрутству ТзОВ Укрімпорт KV, зокрема, не приймалося будь-яких рішень, необхідних для запобігання банкрутству та недопущення збитків кредиторам; не розглянуто результати діяльності підприємства; не проведено інвентаризації активів та зобов`язань; не ініційовано проведення жодної аудиторської перевірки звітності товариства; не вчинялося будь-яких дій з недопущення втрати активів товариства; - банкрутство ТзОВ Укрімпорт KV є наслідком протиправної поведінки його засновників та керівника, яка є свідомою, оскільки не викликана будь-якими об`єктивними та невідворотними чинниками зовнішнього характеру (зокрема форс-мажорними обставинами, або несприятливою ринковою кон`юнктурою), не відповідає звичайним умовам господарського обороту, не відповідає критеріям розумності та добросовісності, не відповідає інтересам боржника, свідчить про узгодженість дій, наявність спільного інтересу та мети - ухилення від розрахунків з кредиторами; - засновники підприємства не визначали планів діяльності товариства, допустили збиткову діяльність товариства та накопичення кредиторської заборгованості, не збільшували статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів; не здійснювали належним чином контроль за діяльністю виконавчого органу управління - директора, не приймали рішень щодо порядку покриття збитків від діяльності товариства, не звернулись своєчасно до господарського суду із заявою про банкрутство товариства у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань перед кредиторами, натомість, будь-яких заходів щодо недопущення банкрутства не здійснювали, фактично відмовившись від подальшого здійснення від імені юридичної особи - банкрута господарської діяльності, припинили подавати фінансову та статистичну звітність до органів статистики та Державної податкової служби України, що є порушенням положень статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні; - відповідачі не надали доказів, які б свідчили про будь-які непереборні обставини, в результаті яких підприємство набуло стану неплатоспроможності, або інші обставини, які б свідчили про те, що банкрутство настало в межах звичайного комерційного ризику за умови добросовісних дій по його управлінню з боку засновника та керівника; - можна виділити наступний склад правопорушення для покладення субсидіарної відповідальності: об`єктом правопорушення є права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; суб`єктами правопорушення є відповідачі (засновники та керівник боржника); суб`єктивну сторону правопорушення складають протиправні дії/бездіяльність засновників та керівника боржника, які проводили діяльність з метою ухилення від розрахунків з кредитором, що призвело до стійкої неплатоспроможності та неможливості здійснювати подальшу господарську діяльність; об`єктивну сторону правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки; - особа, яка притягається до субсидіарної відповідальності, повинна довести відсутність своєї вини, здійснення господарської діяльності ТзОВ Укрімпорт KV знаходилось в прямій залежності та перебувало під впливом волі засновників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та керівника - ОСОБА_3 ; - у ході ліквідаційної процедури виявлено відсутність грошових коштів на рахунках боржника та відсутність активів банкрута. Узагальнені доводи апелянта Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи та його висновки не відповідають встановленим обставинам справи. Апелянт покликається на такі доводи: - господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу) ані арбітражним судом, ані господарським судом не було ініційовано проведення аудиту, із залученням відповідних фахівців, а було долучено звіт сумнівної компанії з статутним капіталом станом на 2025 рік 150 грн. (у 2026 році збільшено до 300 грн.); - керівниця і єдина працівниця ТзОВ «Проф Ін Сервіс» (код ЄДРПОУ 43747013) ОСОБА_5 була притягнута 25.05.2015 Шумським районним судом Тернопільської області по справі № 609/367/15-п за заявою Шумського відділення Кременецької МДПІ у Тернопільській області до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КпАП України (Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків - відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України); - протягом 2021, 2022, 2023 років ТОВ «Проф Ін Сервіс» та ОСОБА_5 не здійснювали жодної діяльності, а 2025 рік завершила з погіршенням показників фінансової діяльності 11,69 %згідно даних реєстру «Опендатабот»; - звіт ТзОВ «Проф Ін Сервіс» є загальним документом, та не може бути належним доказом вини конкретної особи; - розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ) в матеріалах справи відсутні відомості про проведення аналізу всіх вищевказаних факторів фінансово-господарського стану ТОВ; - ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення), проте жодних з цих дій арбітражним керуючим не було здійснено; - аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14; - звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16); - неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновників, керівників боржника; - ліквідатор у своїй заяві про субсидіарну відповідальність не зазначив, які конкретно дії/бездіяльність відповідачів стали наслідком доведення товариства до банкрутства, тобто, ліквідатор не вжив всіх дій і заходів, які б могли мати наслідком та бути підставою для звернення із заявою про покладення додаткової відповідальності на осіб, які винні у доведенні боржника до банкрутства; - здійснений ліквідатором аналіз фінансово-господарської діяльності боржника є неповним, проведений з недотриманням вимог діючого законодавства, тому не може бути покладений в основу визначення наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівників боржника; - засновники чи керівник можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності лише в тих випадках, коли банкрутство стало наслідком їх дій, та це підтверджено відповідними доказами, тобто заявником має бути доведено, що особа (засновник або керівник) своїми діями довела підприємство до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів; - покладені в основу заяви ліквідатора обставини не доводять наявність умислу у діях відповідачів в доведенні товариства до банкрутства, причинно-наслідкового зв`язку між їхніми діями та/або бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута, а також їх вини, що виключає можливість задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства; - у цій справі відсутні достатні підстави для відмежування винних дій керівників та учасників банкрута від звичайних дій суб`єкта господарювання, які належать до ризиків підприємницької діяльності (стаття 42 ГК України), що можуть створювати настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів; - податкова звітність підприємства, яка подавалась відповідно до вимог чинного законодавства, достовірно відображає всі фінансові показники, господарські операції та рух коштів; до 2013 року підприємство здійснювало діяльність із прибутком; основні збитки виникли в 2014 році та суттєво зросли у 2015 році, що було зумовлено різкою девальвацією національної валюти, початком вторгнення рф в Україну, внаслідок чого виникла економічна криза, підтверджена висновками ТППУ; - підприємство було змушене здійснювати оплату імпортованого товару за значно підвищеним валютним курсом, тоді як реалізація цього товару на території України відбувалася за цінами, сформованими за попереднім (нижчим) курсом, у зв`язку з цим грошові надходження від реалізації продукції не покривали витрат на придбання іноземної валюти для розрахунків із постачальником; - у 2014 році курс євро зріс майже вдвічі з 10,9 11,0 грн/ євро до 19,2 19,6 грн/євро наприкінці року; враховуючи наявність товарних залишків у роздрібній мережі на рівні 5 6 місяців, а також умови оплати виключно за реалізований товар, підприємство фактично отримувало грошові кошти, які покривали лише близько 50 % вартості закупівлі продукції у виробника, попри це підприємство продовжувало виконувати свої зобов`язання та здійснювати платежі; - податкова звітність містить повну інформацію щодо руху грошових коштів підприємства, яка підтверджує відсутність будь-яких операцій, спрямованих на виведення активів або фінансових ресурсів; - з метою забезпечення стабільного функціонування підприємства його засновник надавав поворотну фінансову допомогу, яка спрямовувалася, зокрема, на виплату заробітної плати працівникам та фінансування імпортних операцій у періоди дефіциту обігових коштів, що свідчить про те, що власник підприємства був зацікавлений у збереженні його діяльності та забезпеченні погашення наявної заборгованості; - підприємство продовжувало здійснювати імпорт продукції, оплачувати поставки та поступово погашати свої зобов`язання перед контрагентами, що підтверджується даними митних органів, податкової звітності та банківських установ, крім того, власником було розроблено та впроваджено план заходів, спрямований на збільшення доходів підприємства та погашення заборгованості, що виникла, зокрема, внаслідок курсових різниць; між сторонами були узгоджені та належним чином оформлені документи, підписані та скріплені печатками ТзОВ «Укримпорт КV» та Комбінату «Крикова», які підтверджують зазначені обставини, зокрема, зафіксовано проблемну заборгованість станом на 15.07.2015 в розмірі 360 000 євро, яка виникла внаслідок девальвації, та погоджено строк її погашення протягом 2016 року на визначених сторонами умовах (у 2016 році було погашено 194 815,61 євро, а загалом до завершення дії домовленостей 238 651,36 євро), незважаючи на невиконання умов з боку Комбінату «Крикова»; визначено заборгованість, що підлягала погашенню у 2015 році, яка була повністю сплачена у розмірі 224 000 євро; погоджено розподіл витрат на маркетинг у співвідношенні 50 % / 50 % з метою збільшення обсягів продажів; підтверджено регулярність відвантаження продукції з боку Комбінату «Крикова»; погоджено організацію розливу продукції на території України з метою спрямування отриманих коштів, у тому числі, на погашення заборгованості, що фактично було реалізовано; - до моменту передачі корпоративних прав іншому власнику підприємство здійснювало повноцінну господарську діяльність: імпорт, розлив та реалізацію продукції як іноземного, так і вітчизняного виробництва, а також виконувало фінансові зобов`язання перед Комбінатом «Крикова» та іншими контрагентами; - ТзОВ «Укрімпорт KV» було пройдено без зауважень та фінансових санкцій не одну перевірку органами ДПС, як великого платника податків; - збитковість діяльності підприємства у 2014 2015 роках була спричинена об`єктивними економічними обставинами, зокрема різкою девальвацією національної валюти, що має ознаки істотної зміни обставин у розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України, яка вплинула на можливість належного виконання зобов`язань на попередньо погоджених умовах; - відсутність будь-яких дій, спрямованих на виведення активів або доведення підприємства до неплатоспроможності, підтверджується податковою та фінансовою звітністю, що узгоджується з положеннями ст. 42 ГК України щодо здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, але із дотриманням принципів законності та добросовісності; - факт надання засновником поворотної фінансової допомоги свідчить про вжиття заходів для підтримання платоспроможності підприємства та виконання зобов`язань, що узгоджується із загальними принципами належного виконання зобов`язань, передбаченими ст. 526 ЦК України; - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили свою участь у ТзОВ «УКРІМПОРТ KV» у липні 2016 року, за станом здоров`я та виходом на пенсію, що підтверджується відомостями з ЄДР та пенсійними посвідченнями; після цього вони не були учасниками товариства, не брала участі в його управлінні, не мали впливу на господарську діяльність та не приймали жодних управлінських рішень; - між Combinatul de Vinuri CRICOVA S.A. та ТОВ «УКРІМПОРТ KV» існували тривалі договірні відносини на підставі ексклюзивної дистриб`юторської угоди, в межах яких сторони неодноразово змінювали умови співпраці, зокрема щодо порядку та строків оплати, що оформлювалося відповідними угодами та протоколами; у зв`язку з істотною зміною економічних обставин сторони, керуючись ст. 652, 653, 654 Цивільного кодексу України, погодили нові умови виконання зобов`язань, у тому числі шляхом реструктуризації заборгованості та встановлення спеціального порядку її погашення, що є обов`язковим для сторін відповідно до ст. 629 ЦК України; ТзОВ «УКРІМПОРТ KV» сумлінно виконувало взяті на себе зобов`язання та протягом 2016 2021 років здійснило оплату за поставлений товар у загальному розмірі понад 445 000 євро, що підтверджується банківськими документами; при цьому оплата здійснювалася відповідно до погоджених сторонами умов реструктуризації та у залежності від виконання постачальником своїх зобов`язань щодо поставки товару; Combinatul de Vinuri CRICOVA S.A. не в повному обсязі виконувало взяті на себе зобов`язання, зокрема щодо участі у фінансуванні маркетингових заходів та забезпечення стабільних поставок, що прямо впливало на можливість належного виконання зобов`язань відповідачем; - наданий до апеляційної скарги документ є карткою рахунку 6851 ТзОВ «Укрімпорт КV» за вересень 2015 року, яка відображає облік розрахунків із контрагентом, із змісту картки вбачається, що протягом зазначеного періоду підприємством здійснювалися фінансові операції, зокрема надходження грошових коштів та їх облік як фінансової допомоги і оплати за послуги; у документі зафіксовано відповідні бухгалтерські проводки, із зазначенням дат, сум та підстав здійснення операцій (платіжні доручення, прибуткові касові ордери тощо); загальний оборот за кредитом рахунку становить 10 934 030,00 грн, що підтверджує наявність активної фінансово-господарської діяльності підприємства та руху грошових коштів у досліджуваний період; - з 01.07.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виключено з числа учасників товариства та включено до складу засновників ОСОБА_3 з внеском у розмірі 3 000 000 грн; - 26.07.2016 ОСОБА_3 , як єдиний учасник Товариства, прийняла рішення про збільшення розміру кредитного ліміту шляхом укладення додаткової угоди до тристоронньої генеральної угоди про кредитування №MG52016-00825 від 27.04.2016 з АБ «Південний» та ТзОВ «ТД УКРІМПОРТ» (ідентифікаційний код 37607332), відповідно до зазначеної угоди, максимальний ліміт кредитних коштів становив 32 700 000,00 грн, процентна ставка 21,2 % річних, строк користування кредитом до 27.12.2018; - ОСОБА_3 уклала додаткову угоду до договору поруки від 27.04.2016 з банком, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «УКРІМПОРТ KV» від 26.07.2016; - 28.11.2016 загальними зборами учасників ТОВ «УКРІМПОРТ KV» було прийнято рішення про виконання зобов`язань за генеральною угодою № MG52016- 00825 від 27.04.2016 шляхом повернення частини кредитних коштів у розмірі 11 600 000,00 грн, а також про розірвання всіх кредитних договорів, укладених у межах зазначеної генеральної угоди; також було вирішено укласти додаткову угоду до генеральної угоди щодо виходу товариства зі складу позичальників; зазначене підтверджується протоколом загальних зборів від 28.11.2016; - 10.12.2021 на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «УКРІМПОРТ KV» ОСОБА_3 відчужила 100% частки у статутному капіталі Товариства громадянину ОСОБА_6 , вартість частки становила 3 000 000,00 грн.; того ж дня, 10.12.2021, загальними зборами учасників ТзОВ «УКРІМПОРТ KV» було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади директора товариства з 13.12.2021, про призначення ОСОБА_6 директором товариства з 14.12.2021, про зміну місцезнаходження товариства, про затвердження нової редакції статуту товариства; відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру; - єдиною особою, яку можна було б притягати до субсидіарної відповідальності є ОСОБА_6 , який ані кредиторами, ані ліквідатором, ані судом не був залучений до справи; - суд не встановив, що дії ОСОБА_1 після 2016 року будь-яким чином вплинули на діяльність товариства або призвели до його банкрутства; жодних доказів того, що ОСОБА_1 після припинення участі у товаристві у 2016 році мала можливість впливати на його діяльність або вчиняла дії, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням неплатоспроможності товариства, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено; - на момент виникнення значної частини заборгованості, погіршення фінансового стану, припинення діяльності підприємства, ОСОБА_1 не була учасником товариства, після виходу зі складу учасників особа не несе обов`язків щодо управління; не може впливати на діяльність; не може відповідати за подальші рішення товариства; - суд першої інстанції формально зазначив, що збитки завдані у період до 2016 року, однак не визначив конкретних дій, які ОСОБА_1 та інші учасники товариства вчинили; не довів, що ці дії спричинили неплатоспроможність, не встановив причинно-наслідковий зв`язок між її поведінкою та банкрутством, а сам факт перебування особи учасником товариства не є підставою для відповідальності; - суд поклав відповідальність солідарно, без розмежування ролі кожного відповідача, аналізу конкретних дій кожного, встановлення ступеня вини; - суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , не перевірив належним чином докази, без надання оцінки її можливим запереченням; фактично переклав тягар доказування на відповідача, хоча жодної повістки на адресу ОСОБА_1 не було надіслано; - ОСОБА_3 також не могла отримати судові повістки внаслідок повного знищення шахедом її будинку, що підтверджується актом обстеження, яким зафіксовано факт завдання шкоди майну внаслідок збройної агресії російської федерації проти України (обстеження проведено уповноваженою комісією ОСББ із залученням голови правління, заступника та члена ревізійної комісії, зокрема, згідно з актом, у квартирі АДРЕСА_1 виявлено значні пошкодження: пошкодження вікон (близько 15 одиниць, що підлягають заміні), пошкодження вхідних та міжкімнатних дверей, порушення конструкцій перекриття, деформації стін, тріщини у приміщеннях, а також інші пошкодження, що свідчать про суттєве порушення цілісності житла). ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у заявах про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримують доводи та вимоги апелянта. Заперечення ліквідатора проти вимог апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор зазначає, відповідачі фактично визнають, що станом на 2015 рік в ТзОВ «Укрімпорт KV» була наявна заборгованість в розмірі 360 000 євро перед Комбінатом «Крикова», яка виникла внаслідок девальвації. Разом з тим, замість вирішення питання щодо погашення такої заборгованості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вийшли зі складу учасників товариства. В апеляційній скарзі замовчується, що було вирішено виплатити із ТзОВ «Укрімпорт KV» статутні капітали ОСОБА_1 у розмірі 600 000 грн та ОСОБА_2 у розмірі 2 400 000 грн. Ліквідатор наголошує, що виведення такого статутного капіталу було здійснено під час наявності значної заборгованості перед контрагентами. Враховуючи викладені обставини, станом на 01 липня 2016 року (дата виходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі складу учасників ТзОВ «Укрімпорт KV») підприємство вже було доведено до стану неплатоспроможності і замість виконання взятих зобов?язань, такі учасники вивели з юридичної особи залишки коштів та фактично залишили його в стані прихованого банкрутства. Так, новому учаснику товариства ОСОБА_3 фактично, було передано лише статут товариства разом із боргами. Згідно з п.6.3 статуту ТзОВ «Укрімпорт KV», затвердженого загальними зборами учасників № 1 від 01 липня 2016 року, якщо після закінчення кожного наступного фінансового року вартість активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов?язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законодавством порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації. Незважаючи на положення статуту і те, що підприємством на користь колишніх учасників були виплачені останні кошти, новий учасник і керівник ОСОБА_3 , 03 серпня 2016 року уклала угоду про розстрочку заборгованості ТзОВ «Укрімпорт KV» на загальну суму 355 615 євро та продовжила набирати борги на підприємство, яке не здатне виконати взяті на себе зобов?язання. При цьому, відомостей та доказів того, що ОСОБА_3 внесла на рахунок ТзОВ «Укрімпорт KV» власний статутний капітал в розмірі 3 000 000 грн апелянт не надав. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2021 у справі №916/1349/21 з ТзОВ «Укрімпорт KV» було стягнуто 111 468 євро заборгованості на користь COMBINATUL DE VINURI «CRICOVA» S.A. 10 грудня 2021 року згідно з договором купівлі-продажу ОСОБА_3 продала ОСОБА_6 частку в розмірі 100% у статутному капіталі ТзОВ «Укрімпорт KV», яка становить у грошовому еквіваленті 3 000 0000 грн. Ліквідатор звертає увагу апеляційного суду на те, що згідно з п. 1.3 вищевказаного договору ціна продажу частки, що відчужувалася, у розмірі 100 % у статутному капіталі ТзОВ «Укрімпорт KV» склала 50000 грн. Таким чином, щоб не виплачувати зазначені борги, ОСОБА_3 відчужила підприємство з боргами за 50000 грн третій особі нерезиденту, яку потім ніхто не зможе знайти. Крім цього, на адресу ліквідатора надійшов лист від 11 липня 2025 року №26460/6/13-01-23-02-16, в якому зазначалося, що ГУ ДПС у Львівській області проведено аналіз показників податкових декларацій з податку на прибуток підприємства ТзОВ «УКРІМПОРТ KV» за 2017-2020 роки на предмет достовірності задекларованих у них даних у частині оподаткування доходів нерезидентів із джерел походження України. Зокрема, встановлено, що ТзОВ «Укрімпорт KV» протягом 2017 - 2020 років здійснило виплату доходів нерезидентам та застосовано зменшену ставку податку при виплаті доходів на загальну суму 4 154 775 грн. Зазначений лист, також підтверджує недобросовісну поведінку попередніх власників та керівників ТзОВ «Укрімпорт KV», зокрема ОСОБА_3 . Також ліквідатор зазначає, що про обставини доведення ТзОВ «Укрімпорт KV» до банкрутства йому стало відомо лише зі звіту про проведення фінансового аналізу щодо виявлення ознак неплатоспроможності ТзОВ «Укрімпорт KV» від 01.05.2025, а тому строк позовної давності не пропущено, разом з тим, якщо апеляційний суд буде вважати, що строк позовної давності пропущено, ліквідатор просить поновити такий строк. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції. Одним з доводів апеляційної скарги та заяв про приєднання до неї є неповідомлення відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про розгляд даної справи, що позбавило їх можливості подати відзиви і реалізувати свої процесуальні права в суді першої інстанції. З цього приводу колегія суддів вказує таке. За змістом ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх часників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України та пункті 23 рішення ЄСПЛ Гурепка проти України № 2 наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Можливість реалізувати свої процесуальні права в зазначеному провадженні, що передбачені в ст. ст. 165, 167, 169 ГПК України, у відповідачів виникає у встановлені строки, які пов`язані з отриманням них копій ухвали Господарського суду Львівської області від 05.09.2025 у справі № 914/823/24 про прийняття до розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівників. Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У частині 11 згаданої статті ГПК України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Оскільки на момент розгляду Господарським судом Львівської області даної справи, у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були відсутні електронні кабінети, як і обов`язок їх реєстрації відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, усі документи повинні були надсилатись таким особам в паперовій формі. З матеріалів справи № 914/823/24 в частині розгляду заяви ліквідатора вбачається, що після постановлення ухвал від 05.09.2025, від 18.09.2025, від 30.10.2025 з розгляду такої заяви створено списки розсилки поштової кореспонденції. Список розсилки поштової кореспонденції - це службовий документ у діловодстві, який містить перелік адрес і одержувачів, яким необхідно надіслати конкретний документ. Так, в таких списках вказано про надіслання ухвал ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_3 на адресу: АДРЕСА_3 . З матеріалів справи встановлено, що усі поштові відправлення, адресовані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернуто на адресу суду з відмітками відділення поштового зв`язку «за закінченням строку зберігання», «адресат відсутній» або без жодної відмітки. Поштових відправлень, адресованих ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. Відповідно до п. 2, п. 3, п. 15 та п. 16 розділу XIV Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 814 від 20.08.2019 в редакції наказу № 485 від 17.10.2023: - вихідні документи обробляються канцелярією і надсилаються адресатам централізовано в день їх одержання від структурного підрозділу (виконавця) або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов в кінці робочого часу (неробочий час); - вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового та електронного зв`язку, а також доставляються кур`єрською, фельд`єгерською службами; - опрацювання документів для відправлення поштовим зв`язком здійснюється канцелярією відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (із змінами); - під час прийому від виконавців вихідних документів працівники канцелярії обов`язково перевіряють (серед іншого) відповідність кількості примірників кількості адресатів; - у разі направлення процесуального документа суду декільком адресатам, список розсилки після відправлення долучається до матеріалів справи; - факт неодержання процесуальних документів адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке (без реєстрації в АСДС але з відміткою про дату отримання судом) разом з неотриманими документами та конвертом передається судді, у якого справа перебуває на розгляді. Відповідно до п. 53 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (в редакції постанови від 10.10.2023 № 1071), у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронній формі за формою, визначеною оператором поштового зв`язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, згрупованих за способом пересилання, що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв`язку. З метою встановлення факту надіслання ухвал від 05.09.2025, від 18.09.2025 та від 30.10.2025 ОСОБА_1 , колегія суддів Західного апеляційного господарського суду ухвалою від 03.06.2026 витребувала в Господарського суду Львівської області відповідні докази, зокрема, списки згрупованих поштових відправлень. На виконання такої ухвали, Господарський суд Львівської області у листі № 914/823/24/5/26 від 11.06.2026 повідомив, що у списках згрупованих поштових відправлень за період з 01.09.2025 до 01.12.2025 відсутні записи про відправку поштової кореспонденції на адресу ОСОБА_1 . Слід також взяти до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.04.2025 у справі №757/908/20-ц, розглядаючи заяву про перегляд остаточного судового рішення за виключними обставинами у зв`язку з ухваленням рішення ЄСПЛ від 14.11.2024 у справі «Батуров проти України» (заява № 6057/23), серед інших порушень, встановила, що судові повістки було надіслано обом відповідачам в одному конверті. Враховуючи викладене, колегія суддів констатує, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази повідомлення ОСОБА_1 про розгляд цієї справи в Господарському суду Львівської області. Отже, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення ухвалено за відсутності ОСОБА_1 , та за неналежного її повідомлення про дату, час і місце засідання суду підтвердилися в ході апеляційного провадження. В частині 1 статті 9 ГПК України закріплено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату та час судового засідання є реалізацією основних засад господарського судочинства рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальності сторін та відкритості судового процесу. Тому невиконання (неналежне виконання) цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи, але й наведених фундаментальних. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі не було дотримано вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд даної справи, не забезпечено останній можливості реалізувати надані законом права, що згідно з пунктом 3 частини 3 статті 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Водночас, щодо доводів апелянта про те, що про розгляд справи не було повідомлено також ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає, що вказане спростовується наявними у матеріалах справи поштовими відправленнями, адресованими ОСОБА_3 , які повернулись на адресу суду з відмітками відділення поштового зв`язку «адресат відсутній» (а.с. 171-174, а. с. 183-186 т. 4) та без жодної відмітки (а. с. 203-206 т. 4). Відповідно до абз.1 п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Також Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20 тощо). Отже, вказане свідчить про те, що сам лише факт неотримання ОСОБА_3 кореспонденції, що надіслана судом першої інстанції за належною адресою, встановленою з Відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1741953 від 05.09.2025, не може вважатися неналежним повідомленням такої особи про розгляд цієї справи. З урахуванням викладеного, суд відхиляє наведені доводи відповідачів. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Одним із юридичних механізмів досягнення гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи. Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (втратив чинність 28.08.2025), Цивільним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства. Відповідно до абз. 1 частини 2 статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, а після змін, внесених Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також кредитор, має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Абзацом 2 частини 2 статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками. Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника. Поряд з цим, для застосування такої відповідальності недостатньою є лише констатація факту укладення правочину керівником боржника, необхідним є встановлення у межах стандарту доказування, визначеного статтею 79 ГПК України, сукупності обставин, які характеризують роль такого керівника та / або учасників боржника, інших осіб у процесі укладення відповідного договору та / або його виконання, тобто конкретних дій / бездіяльності щодо ініціювання та / або сприяння такому укладенню всупереч інтересам боржника, приховування певної інформації щодо його економічної недоцільності, визначення завідомо невигідних умов договору, вчинення / невчинення дій з його виконання, належного контролю за використанням отриманих коштів, виведення їх на свою користь чи на користь інших осіб тощо. Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21), відповідно до яких: - елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення; - щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ; - суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника; - об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства; - щодо змісту правопорушення - він не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, пункт 66, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, пункт 7.56). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом ч. 2 ст. 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів; - щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення); - однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою; - право подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства). Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на заявника. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17). Поряд з цим, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 15.02.2023 № 902/1078/16, від 07.03.2023 № 911/101/21(911/3174/21)), від 10.08.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22). Колегія суддів наголошує, що субсидіарна відповідальність може бути покладена лише за умови наявності умисних дій, спрямованих на доведення юридичної особи - боржника до неплатоспроможності, та за відсутності доказів іншої об`єктивної причини, яка могла б призвести до цього фінансового стану. Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17). Як встановлено з матеріалів даної справи, ліквідатор при виконанні покладених на нього повноважень, а саме опрацюванні відповідей на запити до правореєструючих органів щодо наявності майна в ТзОВ «Укрімпорт KV», а також проведенні інвентаризації, встановив відсутність у банкрута будь-яких активів. Разом з тим, на запит ліквідатора Головного управління статистики в Одеській області надано звіти про фінансовий стан за 2018, 2019 та 2020 роки (у такі періоди юридичною адресою банкрута було м.Одеса, надалі - м. Львів). Головне управління статистики в Львівській області на вимогу ліквідатора про надання звітів про фінансову діяльність банкрута повідомило, що такі звіти до управління не передавалась. Між ТзОВ «Укрімпорт KV» в особі ліквідатора та ТзОВ «Проф Ін Сервіс» 01.01.2025 укладено договір про надання послуг по проведенню фінансового аналізу щодо виявлення ознак неплатоспроможності ТзОВ «Укрімпорт KV». На виконання такого договору, використовуючи наявні звіти про фінансовий стан за 2018, 2019 та 2020 роки, ТзОВ «Проф Ін Сервіс», виготовлено відповідний Звіт про проведення фінансового аналізу щодо виявлення ознак неплатоспроможності ТзОВ «Укрімпорт KV». Відповідно до цього звіту, за результатами аналізу оборотних активів, поточних зобов`язань підприємства, коефіцієнтів покриття, необоротних активів, основних засобів, в ТзОВ «Укрімпорт KV» наявні ознаки критичної неплатоспроможності. Так, коефіцієнт покриття для нормального функціонування товариства повинен бути збільшений, водночас у даному випадку він протягом 2018-2020 років має від`ємне значення. Також, протягом такого періоду прослідковується зменшення запасів та відсутність обігових коштів. Коефіцієнт фінансової залежності перевищує допустиме значення, але має чітку динаміку до спаду, як наслідок зростає частка запозичених коштів при фінансуванні підприємства. Коефіцієнт маневреності власного капіталу на 31.12.2020 становить -2,05 при граничному значенні 0,1. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу за наслідками останнього звітного періоду становить -1,0 при граничному значенні -0,5. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів становить -0,0. Показник фінансового ліверіджу становить -0 при граничному значенні -0,25, що свідчить про негативні зміни на підприємстві. Значення коефіцієнту Бівера - 0,07. У відповідності до наведених показників у звіті зазначено, що протягом 2018 та 2019 року підприємство здійснювало господарську діяльність, а протягом 2020 року не здійснювало. За результатами аналізу звіту за 2018 рік підприємство мало непокритий збиток розмірі 1691,0 тис.грн, за результатами 2019-2020 років за підприємством прослідковується тенденція до збільшення збитків. За результатами 2019-2020 років підприємство мало непокритий збиток в розмірі (3246,00) тис.грн. Відповідно до у2020 році витрати майбутніх періодів, що обліковуються на балансі становлять 25199,00 тис.грн. Ця сума на кінець 2018 року та станом на 31.12.2019 також присутня. Створення резервного капіталу дослідити неможливо через відсутність бухгалтерських документів. У розділі 3 звіту щодо аналізу наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності наведено суперечливі висновки. Зокрема, в підрозділі 3.1. звіту «Визначення ознак фіктивного банкрутства» вказано, що ознак фіктивного банкрутства не встановлено. У підрозділі 3.3. звіту «Показники виявлення ознак дій з доведення до банкрутства» вказано, що за аналізований період забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами зберігає тенденцію до зниження. Окрім того, на підставі показників балансу оборотні активи, що зазначені в балансі відсутні та це непідтверджені суми. В ході проведення аналізу причин негативної динаміки забезпечення зобов?язань виявилось, що показник забезпечення активами становить 0,06 (6 відсотків), що може свідчити про те, що підприємство просто не показувало фактичного або реального фінансового стану, а засновник проводив дії, щодо виведення активів та грошових коштів з ознаками доведення до банкрутства. Сума кредиторської заборгованості має тенденцію до зросту. У підрозділі 3.4. звіту «Визначення ознак дій з приховування банкрутства» вказано, що на підприємстві прослідковується зменшення активів підприємства, зменшення доходу та неможливість провести погашення кредиторської заборгованості. Підприємство фактично не може використати запозичення, оскільки фінансовий стан підприємства незадовільний. Коефіцієнт поточної ліквідності становить 0,99. При значенні покриття менше 1 підприємство має неліквідний баланс. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за результатами 2020 року становить 0,0. Нормативним показником вважається значення від 0,1 до 0,2. Більш низький показник вказує на те, що товариство не зможе погасити свої борги. Ці коефіцієнти вказують на те, що у підприємства відсутні обігові кошти та покрити збитки та заборгованість без залучення додаткового фінансування (запозичень) буд не можливо. Протягом 2020 року оборотні активи товариства зменшились на 224 000,00 тис.грн. Стягнення коштів для погашення кредиторської заборгованості можливе лише за рахунок засновника, який є нерезидентом. У підсумку в звіті викладено висновки, згідно з якими: - протягом аналізованого періоду спостерігається негативна динаміка основних показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства; - за результатами визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності встановлено, що підприємство перебуває у стані критичної неплатоспроможності, відтак задоволення визнаних судом сум вимог кредиторів можливе шляхом застосування процедури банкрутства; - в ході аналізу виявлено ознаки доведення до фіктивного банкрутства та його приховування чи умисні дії з доведення до банкрутства. Відповідно до ст.9-1 КУзПБ фіктивним банкрутством визнається завідомо неправдива заява боржника про нездатність виконати зобов`язання перед кредиторами. Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд закриває провадження у справі. У такому разі боржник зобов`язаний відшкодувати кредиторам збитки, завдані затримкою виконання грошових зобов`язань, а відповідна особа боржника несе адміністративну відповідальність, передбачену законом. Доведенням до банкрутства визнається стійка неплатоспроможність боржника, викликана умисними діями (бездіяльністю) керівника (органів управління), власника майна (органу, уповноваженого управляти майном), а також інших осіб, якщо це завдало матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів і господарським судом боржника визнано банкрутом. Приховуванням банкрутства визнається умисне невиконання керівником (органом управління) боржника передбаченого цим Кодексом обов`язку у визначений строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі стійкої фінансової неспроможності боржника і відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора. Таким чином, висновок про одночасне існування ознак фіктивного банкрутства, приховування банкрутства чи доведення до банкрутства є взаємносуперечливим. Відтак колегія суддів критично оцінює звіт про проведення фінансового аналізу щодо виявлення ознак неплатоспроможності боржника, виконаного на підставі договору на виконання бухгалтерських та фінансових послуг від 01.05.2025 фахівцями ТзОВ «Проф Ін Сервіс», доданий ліквідатором до заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на відповідачів. Разом з цим, слід відхилити за безпідставністю доводи апелянта про те, що ТзОВ «Проф Ін Сервіс» має сумнівну ділову репутацію, оскільки засновник товариства у 2015 році притягувалась до адміністративної відповідальності, а саме товариство має негативні фінансові результати, адже апелянт не довів, що такі обставини мають взаємозв`язок з виконанням звіту про проведення фінансового аналізу, що наявний в матеріалах справи. Водночас, слід зазначити, що на стадії апеляційного провадження до матеріалів справи стороною апелянта долучено звіт за результатами дослідження ознак приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства в рамках матеріалів справи №914/823/24 про банкрутство ТзОВ «Укрімпорт KV» вих.№NRSK260608-2 від 03.07.2026. Вказаний звіт було виконано на підставі договору .№NR260608-001, укладеного 08.06.2026 між ОСОБА_1 та ФОП Новічевським Романом Анатолійовичем. У цьому звіті викладено такі висновки: щодо питання дослідження №1 «Які показники, що свідчать про наявність/відсутність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, можна розрахувати в межах аналізу фінансової звітності ТзОВ «Укрімпорт KV» у відповідності до вимог «Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», завтерджених наказом Мінекономіки №14 від 19.01.2006 зі змінами від 26.10.2010?» виконавець дослідження стверджує, що не є можливим розрахувати жоден з показників, що могли би свідчити про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТзОВ «Укрімпорт KV»; щодо питання дослідження №2 «Чи відповідає проведений розрахунок та сформульовані висновки, вказані у звіті про проведення фінансового аналізу, щодо виявлення ознак неплатоспроможності ТзОВ «Укрімпорт KV», що складений ТзОВ «Проф Ін Сервіс» в особі директора Вусатюк О.М., вимогам «Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», затверджених наказом Мінекономіки №14 від 19.01.2006 зі змінами від 26.10.2010?» виконавець дослідження стверджує, що: 1) звіт про проведення фінансового аналізу щодо виявлення ознак неплатоспроможності ТзОВ «Укрімпорт KV», складений ТзОВ «Проф Ін Сервіс» в особі директора Вусатюк О.М., методологічно та розрахунково не відповідає вимогам «Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», затверджених наказом Мінекономіки №14 від 19.01.2006 зі змінами від 26.10.2010; 2) висновки за результатами проведеного аналізу, що викладені в звіті про проведення фінансового аналізу щодо виявлення ознак неплатоспроможності ТзОВ «Укрімпорт KV», складений ТзОВ «Проф Ін Сервіс» в особі директора Вусатюк О.М., не відповідають вимогам «Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», затверджених наказом Мінекономіки №14 від 19.01.2006 зі змінами від 26.10.2010, та є необґрунтованими методологічно та розрахунково. У звіті зазначено, що дослідження викладено у формі звіту спеціаліста та виконано фахівцем у сфері фінансів та бухгалтерського обліку Новічевським Р.А., який в тому числі має кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», 11.2 «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій». Виконавець зазначає, що він обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Звіт скріплений печаткою та підписом виконавця. Щодо вказаного доказу слід зазначити, відповідно до п.1.8. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 віл 08.10.1998 в редакції наказу Міністерства юстиції України №1950/5 від 26.12.2012, підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи, реєстраційна картка або інший документ у випадках, передбачених законом. У письмовому зверненні (заяві) обов`язково зазначаються найменування або прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, що звертається, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню. В інших випадках проводиться експертне дослідження, підставою для якого є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням (заявою) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов`язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв`язанню, а також об`єктів, що надаються. Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта. Відповідно до п.4.15 цієї інструкції якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків). Відтак звіт за результатами дослідження ознак приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства в рамках матеріалів справи №914/823/24 про банкрутство ТзОВ «Укрімпорт KV» вих.№NRSK260608-2 від 03.07.2026 відповідає вимогам, передбаченим Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 віл 08.10.1998 в редакції наказу Міністерства юстиції України №1950/5 від 26.12.2012, для експертних досліджень, та береться апеляційним судом до уваги. Проте, як зазначено у висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, на який покликається апелянт у скарзі, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування. Також у цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (аналогічна позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16 та від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17). До того ж господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (див. mutatis mutandis близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17). Зокрема, у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на відповідачів ліквідатор вказує, що засновники та керівництво ТзОВ «Укрімпорт KV», а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 до 01.01.2017 своєю бездіяльністю щодо несвоєчасного проведення розрахунків з контрагентами, завдали значних збитків підприємству, що підтверджується, серед іншого, обставинами, встановленими в судових рішеннях у справі № 916/1349/21. Колегія суддів зазначає, що у справі №916/1349/21 розглядався позов Компанії Combinatul de Vinuri «CRICOVA» S.A. до відповідача ТзОВ «Укрімпорт KV», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТзОВ «ТД «Укрімпорт», про стягнення 432 176,70 євро. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022, позов задоволено частково, стягнуто з ТзОВ «Укрімпорт KV» на користь Компанії Combinatul de Vinuri «CRICOVA» S.A. 111 468,00 євро заборгованості за контрактом від 09.08.2013 № 29-V та 55 979,10 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 04.04.2023 скасовано вищенаведені судові рішення в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення 320 708,70 євро та ухвалено нове рішення, яким позов в цій частині задоволено. Крім того, стягнуто з ТзОВ «Укрімпорт KV» на користь Компанії Combinatul de Vinuri «CRICOVA» S.A. 322 119,82 грн - судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги; 241 589,87 грн - судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги; 161 059,91 грн - судового збору, сплаченого за подання позову. В судових рішеннях у справі № 916/1349/21 встановлено такі обставини: - 13.12.2007 ТзОВ «Укрімпорт KV» на користь Компанії Combinatul de Vinuri «CRICOVA» S.A. уклали ексклюзивну дистриб`юторську угоду № 22-V щодо об`єднання своїх зусиль в цілях просування товару (алкогольної продукції) на території України; - згідно з цією угодою сторони погодили, що дистриб`ютор (ТзОВ «Укрімпорт KV») здійснює закупівлю товару у виробника (Компанії Combinatul de Vinuri «CRICOVA» S.A.) на підставі відповідних чинних контрактів купівлі-продажу, укладених між виробником та дистриб`ютором; - 14.12.2007 сторони уклали контракт № 25-V, відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує на умовах FCA - м. Кишинів, Республіка Молдова (розуміється у відповідності до документу Міжнародної Торгової Палати "Інкотермс-2000") алкогольну продукцію, виготовлену продавцем (товар); - сторони неодноразово вносили змін до цього контракту щодо строку дій (продовжено в частині поставки товару до 31.12.2018) та умов оплати; - відповідно до додаткової угоди від 14.05.2018 до контракту № 25-V сторонами узгоджено ціни товару, який поставляється з 14.05.2018 до 31.12.2018 та встановлено умови оплати - оплата товару, який поставлено на адресу покупця, здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 150 днів з моменту оформлення експортної митної декларації на відповідну партію товару; - з аналогічними умовами та строком дії сторони уклали нові контракти: №27-V від 20.04.2011, № 29-V від 09.08.2013 та № 29-V від 15.08.2014; - 30.07.2015 сторони оформили протокол зустрічі; відповідно до пункту 1 цього протоколу прийняли спільне рішення про поетапне погашення боргу з урахуванням існуючого об`єму продажу: покупець здійснює погашення суми боргу за товар, який знаходиться в обороті в розмірі до 224 000 євро в 2015 році; сума в розмірі 360 000 євро, яка виникла в результаті прямих збитків покупця на валютних операціях у зв`язку з девальвацією гривні, погашається в 2016 році, при стабільному рості об`ємів продаж, стабільності вартості валюти та дотримання інших пунктів; - 25.04.2017 сторони уклали угоду про реструктуризацію заборгованості, яка стосується контрактів від 14.12.2007 № 25-V, від 20.04.2011 № 27-V та від 15.08.2014 № 29-V (інші контракти, які перелічені в угоді не стосуються предмету спору); - сторони погодили, що погашення заборгованості в розмірі 283 173 євро, яка виникла за поставками до 01.08.2016, та не погашена до підписання цієої угоди вчиняється в наступному порядку: покупець здійснює оплату в розмірі 5 000 євро перед поставкою кожної партії товару в розмірі 15 000 одиниць продукції, до повного погашення вказаного вище боргу; закупка товару здійснюється у відповідності до потреб ринку України без обмежень у відповідності до цін, встановлених у Специфікації, яка є невід`ємною частиною даної угоди; до товару, який поставляється після 01.08.2016 застосовуються умови оплати товару "150 календарних днів від дати митної очистки товару на території покупця"; - 04.05.2018 сторони уклали додатково угоду до договору про реструктуризацію заборгованості; - погодили, що позивач надає відповідачу у період з 04.05.2018 по 14.09.2018 можливість не виконувати оплату за товар, який отримано до 04.05.2018 у разі відсутності замовлень на поставку товару від покупця; - у цій угоді сторони також зафіксували суму заборгованості на дату підписання угоди у розмірі 449 000 євро, погашення якої буде проводиться після 15.09.2018 на умовах: - протягом календарного місяця виплачується сума, яка дорівнює, 50% вартості товару, поставленого протягом цього місяця; - відповідач у період з 01.05.2018 по 15.09.2018 здійснює закупку товару у відповідності до потреб ринку України за умови сплати суми, яка дорівнює 100% вартості товару, який закуповується у вказаний період в рахунок погашення заборгованості, яка виникла до 04.05.2018, у разі, якщо загальне сальдо перевищує 380 000 євро; - якщо сальдо не перевищує 380 000 євро з урахуванням поточного відвантаження, закупка товару здійснюється на умовах "відстрочення платежу 150 календарних днів від дати митного очищення товару"; - з 01.01.2018 закупка товару відповідачем здійснюється на умовах "відстрочення платежу 150 календарних днів від дати митного очищення товару"; - у пункті 1 додаткової угоди сторони також визначили, що вказаний порядок погашення заборгованості є зміною умов оплати товару, передбачених контрактами; - 03.06.2019 позивач пред`явив претензію про сплату боргу у розмірі 449 070,35 євро, що виник за поставлений товар у період з 04.04.2016 до 31.12.2018; - 01.10.2019 між позивачем (виробник), відповідачем (покупець-1) та ТзОВ «ТД «Укрімпорт» (покупець-2) укладено тристоронню угоду про співробітництво, яка стосується контрактів від 12.12.2007 № 21-V, від 14.12.2007 № 25-V, від 29.10.2008 № 23-V, від 20.04.2011 № 27-V та від 15.08.2014 № 29-V, а також контракту від 05.11.2012 № 01-CR (зобов`язання за цим контрактом не є предметом спору), що був укладений між позивачем та третьою особою; - у пункті 2 цієї угоди сторони погодили новий порядок погашення відповідачем заборгованості з оплати товару, що виникла станом на 01.10.2019: покупець-1 не раніше оформлення банківської гарантії на конкретну поставку, але не пізніше дня відвантаження, сплачує виробнику суму в розмірі 5000,00 (п`яти тисяч) євро в рахунок погашення заборгованості, яка зазначена у цьому пункті, перед відвантаженням виробником будь-якому з покупців (покупцю-1 або покупцю-2) кожної нової партій товару згідно з їхніми замовленнями після 01.10.2019; - позивач поставив відповідачу товару на суму 320708,70 євро за контрактами від 14.12.2007 № 25-V (на суму 162188,64 євро), від 20.04.2011 № 27-V (на суму 135684,06 євро) та від 15.08.2014 № 29-V (на суму 22836 євро), а також за контрактом № 29-V від 09.08.2013 на суму 111 468,00 євро; відповідач цей товар не оплатив, що визнається та не оспорюється. У постанові від 04.04.2023 у справі №916/1349/21 Верховний Суд дійшов висновку про те, що визначена в угоді умова оплати раніше поставленого товару не є строком (терміном) виконання зобов`язання в розумінні статей 251, 252 частини першої статті 530 ЦК України, та ухвалив задоволити позовні вимоги повністю. Вказані вище обставини, встановлені в судових рішеннях у справі№916/1349/21, свідчать про те, що у 2015 році боржник мав значну заборгованість перед ініціюючим кредитором у цій справі про банкрутство (в ухвалі Господарського суду Львівської області від 28.05.2024 про відкриття провадження у справі №914/823/24 про банкрутство ТзОВ «Укрімпорт KV» визнано вимоги кредитора - COMBINATUL DE VINURI «CRICOVA» S.A. у розмірі 18986278 грн. 62 коп., яка підтверджується судовими рішеннями у справі №916/1349/21). Так, кредитор та боржник у процесі досягнення домовленостей щодо врегулювання заборгованості дійшли згоди про те, що покупець здійснює погашення суми боргу за товар, який знаходиться в обороті в розмірі до 224 000 євро в 2015 році, а сума в розмірі 360 000 євро, яка виникла в результаті прямих збитків покупця на валютних операціях у зв`язку з девальвацією гривні, погашається в 2016 році. Слід зазначити, що у період до 01.07.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були єдиними учасниками ТзОВ «Укрімпорт KV» і досі є єдиними учасниками ТзОВ «ТД «Укрімпорт», яке було третьою особою у справі №916/1349/21 (відповідно до відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій). Згідно з протоколом № 1 загальних зборів учасників ТзОВ «Укрімпорт KV» від 01.07.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виключено з числа засновників товариства та вирішено виплатити із ТзОВ «Укрімпорт KV» статутні капітали ОСОБА_1 у розмірі 600 000 грн та ОСОБА_2 у розмірі 2 400 000 грн. Крім того, до складу засновників товариства включено ОСОБА_3 з внесенням нею частки до статутного капіталу у розмірі 3 000 000,00 грн. При цьому, доказів внесення частки до статутного капіталу у розмірі 3 000 000,00 грн матеріали справи не містять. Отже, за наявності станом на 01.07.2016 значної заборгованості ТзОВ «Укрімпорт KV» перед Компанією Combinatul de Vinuri «CRICOVA» S.A., про що засновникам ТзОВ «Укрімпорт KV» було достеменно відомо, вони замість вжиття ефективних заходів щодо погашення такої зоборгованості чи її врегулювання одночасно прийняли рішення про вихід з товариства, при цьому, вивели з юридичної особи кошти у вигляді статутного капіталу. Суд не ставить під сумнів наявність у засновників товариства права на вихід з нього та виплату частки, однак вказує, що вчинення таких дій за наявності значної заборгованості перед контрагентами свідчить про використання засновниками свого суб`єктивного права на шкоду ТзОВ «Укрімпорт KV» та Компанії Combinatul de Vinuri «CRICOVA» S.A. Ліквідатор у заяві зазначає, що надалі, нова керівниця ТзОВ «Укрімпорт KV» - ОСОБА_3 , усвідомлюючи скрутне фінансове становища товариства, продовжила укладати угоди, що очевидно є невиправдано ризикованими, що призвело до ще більшого накопичення заборгованості, і як наслідок, станом на 2020 рік ТзОВ «Укрімпорт KV» мало показники неліквідності. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги той факт, що ОСОБА_3 , вийшла з ТзОВ «Укрімпорт KV» незадовго (10.12.2021) після прийняття рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2021 у справі №916/1349/21, за яким з ТзОВ «Укрімпорт KV» було стягнуто 111 468 євро заборгованості на користь Компанії COMBINATUL DE VINURI «CRICOVA» S.A. Проте, замість вчинення будь-яких дій з усунення загрози неплатоспроможності, ОСОБА_3 , за аналогією з діями своїх попередників, відчужила свою частку у розмірі 3 000 000,00 грн в статутному капіталі ТзОВ «Укрімпорт KV» за договором купівлі-продажу від 10.12.2021 на користь громадянина Узбекистану ОСОБА_6 . Згідно з пунктом 1.3. вказаного договору ціна продажу частки становить 50 000,00 грн. Слід зазначити, що за звичайної ділової практики, логічним є те, що якщо стан товариства характеризується позитивними фінансовими показниками, то вчинення правочину щодо продажу частки номіналом 3 000 000,00 грн за ціною 50 000,00 грн (різниця 2 950 000,00 грн) є вкрай невигідним для продавця. Вказане підтверджує усвідомлення ОСОБА_3 вкрай складного фінансового становища ТзОВ «Укрімпорт KV» та намагання шляхом його продажу, уникнути можливої подальшої відповідальності за виконання зобов`язань боржника. Будь-яка господарська операція, дія суб?єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи. Окрім того, за результатами проведення 10.12.2021 загальних зборів учасників ТзОВ «УКРІМПОРТ KV» було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади директора товариства з 13.12.2021, про призначення ОСОБА_6 директором товариства з 14.12.2021, про зміну місцезнаходження товариства, про затвердження нової редакції статуту товариства. Водночас, як підтверджується матеріалами справи, після 2020 року товариство-боржник не здійснювало жодної діяльності та не подавало податкової звітності. Наведене може свідчити, про те, що ОСОБА_6 було призначено директором товариства формально, натомість фактично змінено місце реєстрації товариства для уникнення виконання зобов`язань перед кредитором. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов?язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв?язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (постанова від 02.08.2022 у справі № 908/314/18). Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб?єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов?язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вказує про наявність у діях та бездіяльності відповідачів елементів складу правопорущення, які полягають в такому: - об?єкт - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у божника; - об?єктивна сторона: щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - прийняття рішення про вихід зі складу учасників ТзОВ «Укрімпорт KV» з виплатою часток в загальному розмірі усього обсягу статутного капіталу в період наявності значної заборгованості товариства перед Компанією Combinatul de Vinuri "CRICOVA" S.A., що свідчить про використання ними свого суб`єктивного права на шкоду ТзОВ «Укрімпорт KV» та його кредитору; невжиття ефективних заходів щодо погашення такої зоборгованості, її врегулювання та загалом усунення ознак неплатоспроможності товариства; щодо ОСОБА_3 - відсутність доказів внесення 3 000 000,00 грн до статутного капіталу товариства, бездіяльність в усуненні загрози неплатоспроможності товариства, прийняття рішення про продаж частки ТзОВ «Укрімпорт KV» особі-нерезиденту та звільнення з посади директора невдовзі після прийняття рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2021 у справі №916/1349/21 про стягнення з боржника на користь ініціюючого кредитора 111 468,00 євро (під час апеляційного оскарження такого рішення позивачем в частині відмови у задоволення позову про стягнення 320 708,70 євро); - ??суб?єкти - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як засновники банкрута, що за своїм юридичним статусом здійснювали контроль та мали право безпосередньо давати обов`язкові для боржника вказівки чи мали можливість іншим чином визначати його дії; - суб?єктивна сторона (її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності) відповідачі не визнають своєї вини, водночас, подані ними докази, а саме: акт ГУ ДФС в Одеській області «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УКРІМПОРТ КV» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017», довідки про загальну інформацію щодо платника податків ТзОВ «УКРІМПОРТ КV» та його діяльність за період з 01.01.2015 до 31.12.2017, звіт за результатами дослідження ознак приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства в рамках матеріалів справи №914/823/24 про банкрутство ТзОВ «Укрімпорт КV», додатковий договір № ДД 01-ГД 48/19 до генерального договору про надання документарних зобов`язань № 48/19 від 19.11.2019, додатковий договір № ДД 02-ГД 48/19 до генерального договору про надання документарних зобов`язань № 48/19 від 28.11.2019, не спростовують такої вини. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верхвоного Суду від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15, від 10.06.2020 у справі №911/3513/16) Відповідачі покликаються на те, що неплатоспроможність боржника є наслідком різкої девальвації гривні в 2014 році, а не умисних дій учасників товариства з доведення боржника до банкрутства, однак матеріали справи, в тому числі надані відповідачами під час апеляційного провадження докази, свідчать про те, що після виникнення значної заборгованості перед кредитором (в подальшому інціюючим кредитором у справі про банкрутство) та незважаючи на те, що тривала дія різних домовленостей сторін, спрямованих на реструктуризацію боргу, єдині засновники та учасники товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вирішили вийти зі складу учасників товариства з виплатою вартості часток, а наступний єдиний засновник товариства ОСОБА_3 , вирішила вийти зі складу товариства після прийняття судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора цієї ж заборгованості. Відтак дії та бездіяльність відповідачів у спірних правовідносинах переслідували мету уникнення сплати заборгованості перед кредитором, яка стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом. Щодо розміру субсидіарної відповідальності за зобов?язаннями ТзОВ «Укрімпорт KV», суд зазначає таке. Ліквідатор просить стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Укрімпорт KV» грошові кошти у розмірі 19 641 906,58 грн, з яких: 19 353 906,58 грн розмір визнаних судом вимог кредиторів до ТзОВ «Укрімпорт KV», 288 000,00 грн витрати у справі про банкрутство. Відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Згідно з частиною 1 статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.07.2024 визначено, що розмір визнаних вимоги кредитора Компанії COMBINATUL DE VINURI «CRICOVA» S.A. до ТзОВ «Укрімпорт KV» становить 18 986 278 грн. 62 коп. Витрати Компанії COMBINATUL DE VINURI «CRICOVA» S.A. по сплаті судового збору у розмірі 30 280 грн. 00 коп. за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та витрати на авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі 63 900 грн. 00 коп. покладено на ТзОВ «Укрімпорт KV», як витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які задовольняються у першу чергу. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.11.2024 вимоги ГУ ПФУ у Львівській області до ТзОВ «Укрімпорт KV» визнано на суму 257 391 грн. 96 коп. Витрати ГУ ПФУ у Львівській області по сплаті судового збору у розмірі 6 056 грн. 00 коп. за подання до суду заяви про грошові вимоги покладено на ТзОВ «Укрімпорт KV». Відтак загальний розмір визнаних судом вимог кредиторів становить 19 353 906,60 грн. В ході процедури ліквідації майна, яке може бути включено до ліквідаційної маси ТзОВ «Укрімпорт KV» не виявлено. За таких обставин розмір субсидіарної відповідальності становить 19 353 906,60 грн. Суд зазначає, що виходячи з положень частини 2 статті 61 КУзПБ витрати у справі про банкрутство на суму 288 000,00 грн включені ліквідатором до розміру субсидіарної відповідальності неправомірно, а тому не підлягають стягненню з відповідачів. Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування до заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновників строків позовної давності, суд зазначає, що право подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Формування ліквідаційної маси, реалізація об`єктів включених до такої маси, розрахунок з кредиторами здійснюється на стадії ліквідації банкрута, яка у цій справі введена постановою Господарського суду Львівської області від 03.10.2024. Заява ліквідатора ТзОВ «Укрімпорт KV» про покладення на засновників субсидіарної відповідальність надійшла до суду 14.08.2025 (уточнена заява надійшла 03.09.2025). Як зазначає сам заявник, до заяв у справі про банкрутство застосовуюються загальні положення закону про позовну давність. Загальний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України становить 3 роки. До того ж, на момент подання заяви ліквідатора діяла норма Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності на строк дії воєнного стану був зупинений. Вказана норма втратила чинність 4 вересня 2025 року. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів констатує, що позовну давність ліквідатором не пропущено, а заява ОСОБА_1 про застосуванню наслідків її спливу не підлягає задоволенню. Загальні висновки суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла всиновку про те, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 та заяв ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги слід задоволити частково, оскаржене рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі № 914/823/24 - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV» арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича покладення субсидіарної відповідальності за зобов?язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV» на його засновників та керівників - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - задоволити частково, та покласти на відповідачів субсидіарну відповідальність за зобов?язаннями боржника в розмірі 19 353 906,60 грн. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до п.п. «б» п. 4 ч. 1 ст.282 ГПК України у зв`язку із частковим скасуванням судового рішення апеляційним судом здійснюється новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції. Враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, зважаючи, що відповідно до ч. 3 п. 4.1. пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування VI Господарського процесуального кодексу України, у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну, суд дійшов висновку, що з кожного з відповідачів на користь ліквідатора підлягає стягненню по 2021,66 грн судового збору. Відповідно до п.п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України апеляційним судом здійснюється розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Враховуючи положення ч. 9 ст. 129 ГПК України, зважаючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, суд покладає на них судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги та заяв про приєднання до апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ: 1. Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 від 03.04.2026 (вх. № 01-05/1001/26 від 03.04.2026) та заяв ОСОБА_2 (вх. № 01-04/4207/26 від 20.05.2026) і ОСОБА_3 (вх. № 01-04/4208/26 від 20.05.2026) про приєднання до апеляційної скарги - задоволити частково. 2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі № 914/823/24 - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV» арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича покладення субсидіарної відповідальності за зобов?язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV» на його засновників та керівників - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - задоволити частково. Покласти на ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) субсидіарну відповідальність за зобов?язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV» (ідентифікаційний код 32751017). 3. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV» (вул. Лукаша М., буд. 5, м. Львів, 79012; ідентифікаційний код 32751017) 19 353 906 грн. 58 коп. в якості субсидіарної відповідальності за зобов?язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпорт KV». 4. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 2021 грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. 5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 2021 грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. 6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 2021 грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги та заяв про приєднання до апеляційної скарги покласти на відповідачів. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд. Повну постанову складено 07.09.2026. Головуючий суддя Желік М.Б. суддя Галушко Н.А. суддя Орищин Г.В.