Справа № 207/6335/23

УХВАЛА 11 вересня 2026 року м. Київ справа № 207/6335/23 провадження № 61-9913ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Меюс Яна Сергіївна, на ухвалу Південного районного суду міста Кам`янського від 09 березня 2026 року про повернення зустрічної позовної заяви та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2026 року у справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Добробут», Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Кам`янської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про приведення об`єкта самочинного будівництва до попереднього стану, ВСТАНОВИВ: У провадженні Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області (після зміни назви - Південний районний суд міста Кам`янського) перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «ДОБРОБУТ» (далі - КП «ДОБРОБУТ»), Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), виконавчий комітет Кам`янської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про приведення об`єкта самочинного будівництва до попереднього стану. 09 березня 2026 року від представника ОСОБА_1 - Меюс Я. С. надійшла до суду зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: КП «ДОБРОБУТ», Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, виконавчий комітет Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_4 , про приведення об`єкта самочинного будівництва до попереднього стану та демонтування автономного опалення. Ухвалою Південного районного суду міста Кам`янського від 09 березня 2026 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2026 року, відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову. Відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: КП «ДОБРОБУТ», Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, виконавчий комітет Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_4 , про приведення об`єкта самочинного будівництва до попереднього стану та демонтування автономного опалення до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: КП «ДОБРОБУТ», Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, ФОП ОСОБА_3 , виконавчий комітет Кам`янської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про приведення об`єкта самочинного будівництва до попереднього стану. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: КП «ДОБРОБУТ», Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, виконавчий комітет Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_4 , про приведення об`єкта самочинного будівництва до попереднього стану та демонтування автономного опалення повернуто представнику позивача Меюс Я. В . Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем пропущено строк для пред`явлення зустрічної позовної заяви, а підстав для його поновлення суд не вбачав. 22 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Меюс Я. С., засобами поштового зв`язку, звернулася Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Південного районного суду міста Кам`янського від 09 березня 2026 року про повернення зустрічної позовної заяви та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2026 року у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано заявниці направити на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій виправити назву суду першої інстанції, який постановляв ухвалу про повернення її зустрічної позовної заяви від 09 березня 2026 року, та відповідно привести у відповідність до назви суду текст уточненої редакції касаційної скарги. На виконання вимог ухвали суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Меюс Я. С., направила на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій виправила назву суду першої інстанції, який постановляв ухвалу про повернення її зустрічної позовної заяви від 09 березня 2026 року. В уточненій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Меюс Я. С., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Південного районного суду міста Кам`янського від 09 березня 2026 року про повернення зустрічної позовної заяви та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким вимоги ОСОБА_1 щодо прийняття зустрічного позову задовольнити в повному обсязі. Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи уточнену заяву ОСОБА_2 суд не вбачав підстави для відмови у її прийнятті. У зв`язку з прийняттям уточненої заяви, суд зобов`язаний постановити ухвалу та роз`яснити сторонам їх права та обов`язки. Проте судом заява про уточнення позовних вимог була долучена без заслуховування думки представника у справі, роз`яснення сторонам їх прав та обов`язків, що є порушенням. З моменту прийняття заяви про уточнення позовних вимог у матеріалах справи відсутня ухвала про прийняття уточненої заяви, тому у відповідача виникає право подати відзив на уточнену заяву. Проте суд, порушуючи принципи змагальності сторін та завдання цивільного судочинства, надає перевагу в реалізації процесуальних прав позивачу, позбавляючи можливості реалізації законних прав відповідачем. Щодо зазначення судом «двохрічного строку пропуску», то судом взагалі не враховано, що у зазначеній справі був перехід зі спрощеного провадження до загального позовного провадження, у період з 16 грудня 2024 року до 09 січня 2026 року провадження у справі було зупинено, а отже і зупинено обчислення процесуальних строків, яке було поновлено 09 січня 2026 року, тому твердження суду щодо двохрічного строку пропуску строку на подання зустрічного позову є необґрунтованим та безпідставним, а право на подання зустрічного позову виникло з моменту подання заяви про уточнення позовних вимог. Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Меюс Я. С., колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Відповідно до пункту 3 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. У частинах першій, другій статті 193 ЦПК України передбачено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику (частина третя статті 194 ЦПК України). Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (частина сьома статті 178 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 197 ЦПК України прийняття зустрічного позову належить до питань, які суд вирішує у підготовчому засіданні, якщо ці питання не були вирішені раніше. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 березня 2019 року у справі № 920/342/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 918/361/18, від 29 липня 2019 року у справі № 925/872/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 910/2892/19. Верховний Суд також наголошував, що повернення зустрічного позову не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах. Відлік строку на подання відзиву на позовну заяву та, відповідно, подання зустрічної позовної заяви пов`язується з постановленням ухвали про відкриття провадження в справі, а не зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог. Такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 910/16837/18, від 29 березня 2023 року у справі № 366/2863/20. У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі № 237/3566/17 вказано, що «право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику. За таких обставин, установивши, що ОСОБА_4 пропустив строк на звернення до суду з зустрічною позовною заявою та з клопотанням про продовження строку на подання зустрічного позову не звертався, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви». Встановивши, що ОСОБА_1 подала зустрічний позов з пропуском строку на подання зустрічного позову і нею пропущено строк для пред`явлення зустрічної позовної заяви, а підстав для його поновлення суд не вбачав, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виснували про його повернення. Щодо доводів касаційної скарги про уточнення позовних вимог, то такі не заслуговують на увагу, оскільки у вказаних уточненнях питання стосувалося лише судових витрат. У постанові Верховного Суду у справі № 910/16837/18 зроблено висновок про те, що відлік строку на подання відзиву на позовну заяву та, відповідно, подання зустрічної позовної заяви, пов`язується з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі, а не зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог. Отже, уточнення позовних вимог від 02 лютого 2026 року стосувалися виключно питання розподілу судових витрат, що не змінювало предмета чи підстав позову, а тому не породжувало для відповідача нового процесуального строку для подання відзиву чи зустрічного позову. Апеляційний суд також правильно зазначив, що збільшення чи уточнення позовних вимог, яке не змінює предмета позову, не є зміною позовних вимог у розумінні процесуального закону. З урахуванням висновку Верховного Суду, відлік строку на подання відзиву на позовну заяву та, відповідно, подання зустрічної позовної заяви у справі № 207/6335/23 пов`язується з постановленням Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська ухвали від 01 січня 2024 року про відкриття провадження у справі. Натомість після постановлення 01 січня 2024 року 2024 року ухвали про відкриття провадження у справі № 207/6335/23 та її отримання адвокатом Меюс Я. С. 22 березня 2024 року в електронній формі через підсистему «Електронний суд», представник відповідача - адвокат Меюс Я. С. лише 09 березня 2026 року звернулась до Південного районного суду міста Кам`янське із зустрічною позовною заявою, тобто більше ніж через 2 роки після закінчення встановленого ЦПК України граничного строку на подання такої процесуальної заяви сторони, без зазначення поважності причин пропуску такого процесуального строку відповідачем. Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до власного їх тлумачення представником ОСОБА_1 - адвокатом Меюс Я. С. та на правильність оскаржуваних судових рішень не впливають. Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Меюс Яна Сергіївна, на ухвалу Південного районного суду міста Кам`янського від 09 березня 2026 року про повернення зустрічної позовної заяви та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2026 року у справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Добробут», Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Кам`янської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про приведення об`єкта самочинного будівництва до попереднього стану. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Сердюк О. М. Осіян Н. Ю. Сакара