Справа № 911/1075/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: [email protected] УХВАЛА м. Київ 16.09.2026 Справа № 911/1075/26 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши заяву Акціонерного товариства Універсал Банк про забезпечення позову у справі № 911/1075/26 за позовом Акціонерного товариства Універсал Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Лігена, Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Автопостач, Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про стягнення заборгованості, визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки. Без виклику представників сторін. ВСТАНОВИВ: АТ «Універсал Банк» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Лігена», ПрП «Виробничо-комерційна фірма «Автопостач», Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про: 1) солідарне стягнення з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" та ПрП «Виробничо-комерційна фірма «Автопостач» на користь АТ «Універсал Банк» 558 481,35 швейцарських франків основного боргу за Траншем №1 по Кредитному договору № 71/07 від 26.12.2007, 109 187,09 швейцарських франків основного боргу за Траншем № 2 по Кредитному договору № 71/07 від 26.12.2007, 167 080,82 доларів США основного боргу по Кредитному договору № 295/10 від 28.04.2010; 2) визнання за АТ «Універсал Банк» на підставі: Договору іпотеки від 26.12.2007, укладеного між ВАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Лігена», посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 617; Договору іпотеки № MG-01/295/10 від 28.04.2010, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Лігена», посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С. зареєстрованого в реєстрі за № 1005; Договору іпотеки № MG-02/295/10 від 28.04.2010 , укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Лігена», посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 1007: право іпотекодержателя першої черги (вищий пріоритет) на земельну ділянку площею 0,8957 га, кадастровий номер 3210500000:08:001:0014 (Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1445410332105); 3) звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,8957 га, кадастровий номер 3210500000:08:001:0014 (Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1445410332105) в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" перед АТ «Універсал Банк», що складається з 558 481,35 швейцарських франків основного боргу за Траншем № 1 по Кредитному договору № 71/07 від 26.12.2007, 109 187, 09 швейцарських франків основного боргу за Траншем № 2 по Кредитному договору № 71/07 від 26.12.2007, 167 080, 82 доларів США основного боргу по Кредитному договору № 295/10 від 28.04.2010. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка, на яку відповідач-1 набув права власності, є предметом Договорів іпотеки, що укладені між позивачем та відповідачем-1 для забезпечення виконання Кредитних договорів, і підлягає зверненню стягнення на користь позивача у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань за Кредитними договорами, а також неналежним виконанням відповідачем-2 як поручителем свого обов`язку щодо повернення кредиту за Кредитними договорами відповідно до Договорів поруки, укладених між позивачем та відповідачем-2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2026, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026, позовну заяву б/н від 14.04.2026 (вх. № 274/26 від 14.04.2026) Акціонерного товариства «Універсал Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лігена», Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Автопостач», Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про стягнення заборгованості, визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки та додані до неї матеріали передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва. 19.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла означена позовна заява. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення. 26.08.2026 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.10.2026. 15.09.2026 представником позивача подано заяву про забезпечення позову. Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Таким чином забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обґрунтовуючи власну заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що відсутність арешту майна боржника може призвести до відчуження майна, передання його в заставу тощо, що у свою чергу, може призвести до ускладнення розгляду справи у зв`язку із залученням нових заінтересованих осіб, або унеможливити виконання рішення суду у повному обсязі, в зв`язку з чим просить вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3210500000:08:001:0014 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1445410332105) та земельну ділянку кадастровий номер 3210500000:08:001:0036 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2548011632040). Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23. Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. При цьому, аналіз статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про те, що заходи забезпечення позову, зокрема щодо накладення арешту на майно, повинні безпосередньо стосуватися предмета спору та бути спрямованими на ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявленого позову є вимоги, що стосуються земельної ділянки кадастровий номер 3210500000:08:001:0014, натомість жодних вимог щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:08:001:0036, на яку заявник просить накласти арешт, позовна заява не містить, а отже земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:08:001:0036 взагалі не входить в предмет спору. Таким чином, фактично в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявником покладено обставини в тому числі, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:08:001:0036, в той же час, означена земельна ділянка не є предметом спору та не пов`язана з позовними вимогами, а отже заявлені заходи забезпечення позову із наведеним обґрунтуванням в частині означеної земельної ділянки, не пов`язані із переданим на розгляд суду спором. Отже, будь-яких обґрунтувань та обставин щодо пов`язаності предмета спору спрямованого на захист цивільних прав, із заявленими заходами до забезпечення позову, які є похідними від виникнення певних цивільних прав, тобто є результатом набуття певних цивільних прав, заявником не наведено. В той же час, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:08:001:0014, на яку заявник просить накласти арешт, наразі позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення. Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року). Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства Універсал Банк про забезпечення позову. Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, Господарський суд міста Києва УХВАЛИВ: У задоволенні заяви Акціонерного товариства Універсал Банк про забезпечення позову відмовити. Ухвала набирає законної сили 16.09.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили. Суддя О.А. Грєхова