Справа № 592/1845/22

Справа №592/1845/22 Номер провадження 22-ц/816/2676/26 Категорія - ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Замченко А.О., з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М. у присутності позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 червня 2026 року, постановлену у складі судді Шияновської Т.В. у м. Суми у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сумське міське громадське об`єднання Автогаражне товариство «Цукровик», про визнання права власності в порядку спадкування в с т а н о в и в: Короткий зміст заявлених позовних вимог і ухвала суду першої інстанції У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, остаточно уточнивши свої вимоги, просив визнати за ним право одноосібної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 24,2 кв.м, кадастровий номер 5910136600:16:006:0046, в Сумському міському громадському об`єднанні Автогаражне товариство «Цукровик», розташованого за адресою: м. Суми, вул. Рубіжна, 1. 29 червня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення його позову без розгляду та закриття провадження у справі, оскільки вважав подальший судовий розгляд справи не доцільним, вказавши, що наслідки закриття справи йому відомі та зрозумілі. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 червня 2026 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сумське міське громадське об`єднання Автогаражне товариство «Цукровик», про визнання права власності в порядку спадкування. Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що судовий розгляд справи по суті розпочатий і триває стадія дослідження письмових доказів. Тому подану ОСОБА_1 заяву про залишення позову без розгляду суд розцінив як відмову від позову, оскільки вимоги узгоджувалися з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Апеляційну скаргу мотивує тим, що 29 червня 2026 року він подав до суду першої інстанції заяву про залишення його позову без розгляду та закриття провадження у справі в порядку ст. 257 ЦПК України. Зауважує, що матеріали справи не містять його заяви про відмову від позову. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, розцінивши заяву про залишення його позову без розгляду, як заяву про відмову від позову. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав оскаржувану ухвалу суду першої інстанції. Представник третьої особи у судове засідання не прибув. Про місце, дату та час розгляду справи товариство було повідомлено належним чином, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Частиною 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Статтею 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом. Таким чином, позивачу процесуальним законом надано процесуальні права щодо можливості подання заяв та клопотань, які він може використовувати на власний розсуд, не допускаючи при цьому зловживань. Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. За змістом статті 206 ЦПК України відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (постанова Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №180/2161/19). Системне тлумачення положень статті 206 ЦПК України, з урахуванням правової природи відмови від позову як одностороннього процесуального волевиявлення позивача, дає підстави для висновку, що така відмова повинна мати безумовний, чіткий та узгоджений характер. Вказане волевиявлення має бути спрямоване на припинення судового розгляду справи та відмову від судового захисту заявлених вимог і не може залежати від будь-яких умов чи застережень. Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявленням позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 вересня 2020 року у справі № 520/13115/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 2-5015/10, від 02 лютого 2022 року у справі № 538/1818/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 138/2763/20. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 2 ст. 256 ЦПК України). Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 лютого 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та призначено підготовче засідання, яке неодноразово відкладалося. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 лютого 2026 року підготовче провадження закрито і справу призначено до судового розгляду по суті. 29 червня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення його позову без розгляду та закриття провадження у справі, оскільки вважав подальший судовий розгляд справи не доцільним, вказавши, що наслідки закриття справи йому відомі та зрозумілі. За змістом вказаної заяви, в ній відсутня відмова ОСОБА_1 від позову, яка б мала безумовний, чіткий та узгоджений характер. Натомість у заяві ОСОБА_1 просив залишити його позов без розгляду. Суд першої інстанції, враховуючи вимоги п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, щодо можливості постановлення ухвали про залишення позову без розгляду лише у випадку подання заяви про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті, беручи до уваги, що судовий розгляд справи по суті розпочатий і триває стадія дослідження письмових доказів, самостійно розцінив заяву ОСОБА_1 як його відмову від позову. При цьому не переконався і не перевірив дійсну волю позивача, що знайшло своє відображення в апеляційній скарзі. Враховуючи, що наслідком відмови від позову та прийняття її судом із закриттям провадження у справі є неможливість повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції зобов`язаний був роз`яснити такі наслідки позивачу після з`ясування його дійсної волі і, відповідно, при її наявності щодо відмови від позову. Отже, виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив заяву ОСОБА_1 , не врахував наведеного, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4 частини першої статті 379 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 374 ЦПК України). Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду ухвали, свідчать про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою. Проте, враховуючи виклад прохальної частини апеляційної скарги щодо скасування ухвали суду та направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, для чого правові підстави відсутні, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 259, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 червня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Ковпаківського районного суду м. Суми. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року. Головуючий - Я.Л. Петен Судді: В.І. Криворотенко А.О. Замченко