Справа № 918/249/17

УХВАЛА 21 травня 2018 року м. Київ Справа № 918/249/17 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство "Рівненський завод "Газотрон" відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 у складі колегії суддів: Павлюк І.Ю. (головуючий), Демидюк О.О., Савченко Г.І. та на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.02.2018 у складі судді Войтюка В.Р. за заявою Публічного акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про визнання права власності в межах справи № 918/249/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" ВСТАНОВИВ: 23.04.2018 поштовим відправленням Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою №10-07-01640 від 23.04.2018 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.02.2018 у справі №918/249/17 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України). Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2018 задоволено заяву колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, Чумака Ю.Я., Пількова К.М. про самовідвід від 07.05.2018 у справі №918/249/17 Господарського суду Рівненської області за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.02.2018. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №918/249/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Песков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №918/249/17, якою переглянуто ухвалу суду першої інстанції від 05.02.2018 про розгляд заяви ліквідатора про визнання права власності на майно боржника, тобто майнового спору в межах справи №918/249/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон". Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір". Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" №1801-VIII від 21.12.2016, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 становив 1 600 грн. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, в межах справи №918/249/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" розглядався спір за заявою ліквідатора про визнання права власності на майно боржника, поданою до суду 01.12.2017. Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду у квітні 2018 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.02.2018 про розгляд заяви ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" про визнання права власності на майно боржника в межах справи про банкрутство №918/249/17, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 6 400 грн. (1 600 * 2 * 200%). Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за певних умов. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При цьому, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Отже, відстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами. При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"). Оскаржуючи в касаційному порядку постанову апеляційного суду від 27.03.2018 та ухвалу суду першої інстанції від 05.02.2018 у справі №918/249/17, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, при цьому, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до винесення рішення у справі судом касаційної інстанції, яке обґрунтовано тим, що на момент звернення із касаційною скаргою у скаржника, який фінансується з Державного бюджету України, відсутні кошти для сплати судового збору. Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про відстрочення сплати судового збору, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі за результатами розгляду касаційної скарги по суті. При цьому, Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України, не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору. З огляду на зазначене, Верховний Суд відмовляє скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.02.2018 у справі №918/249/17. Отже, подана Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області касаційна скарга №10-07-01640 від 23.04.2018 не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми. Положеннями статті 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Відповідно до статей 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії. Як вбачається з додатків до касаційної скарги, скаржником на підтвердження надіслання позивачу копії касаційної скарги з доданими до неї документами надано опис вкладення у цінний лист, однак, не долучено до касаційної скарги оригіналу (належно засвідченої фотокопії) фіскального чека відділення поштового зв'язку про надання заявнику касаційної скарги послуг з пересилання поштової кореспонденції на адресу позивача. Відповідно до статті 288 ГПК України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, вбачається, що повний текст оскаржуваної постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 було складено 28.03.2018, про що зазначено у резолютивній частині постанови. Отже, двадцятиденний строк на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 розпочався з 28.03.2018 та тривав до 17.04.2018 включно. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 подано поштовим відправленням 23.04.2018, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження на 6 днів. При цьому, скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, в її мотивувальній частині зазначив підстави, які він вважає поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження, однак, не клопотав про поновлення пропущеного процесуального строку в прохальній частині касаційної скарги. Виходячи з положень частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. З огляду на таке, касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.02.2018 у справі №918/249/17 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків касаційної скарги. Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 8 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, статтями 3, 73, 76, 77, 174, 234, 288, 290, 291, 292 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: 1. Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.02.2018 у справі №918/249/17. 2. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.02.2018 у справі №918/249/17 залишити без руху. 3. Надати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області строк на усунення недоліків касаційної скарги до 11 червня 2018 року. 4. Роз'яснити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Верховного Суду Л.Й. Катеринчук