Справа № 908/981/17

УХВАЛА 23 липня 2018 року м. Київ Справа № 908/981/17 Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ткаченко Н.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2018 у справі № 908/981/17 за заявою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" до Публічного акціонерного товариства "Топаз" про банкрутство,- ВСТАНОВИВ: ГУ ДФС у Запорізькій області 21.05.2018 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було надіслано касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2018 у справі № 908/981/17. Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали на відповідність вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає, з огляду на таке. Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинні бути зазначені судові рішення, що оскаржуються, та вимоги особи, яка подає скаргу. Як вбачається із касаційної скарги, ГУ ДФС у Запорізькій області оскаржується постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2018 у справі № 908/981/17 у прохальній частині скарги, заявник зазначену постанову просить скасувати у відповідній частині, а саме в частині "яка була залишена без змін та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області до ПАТ "Топаз" в повному обсязі". Разом з тим, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями ст. 308 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті. Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень (передати справу повністю або частково на новий розгляд, ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції тощо). Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, а з мотивувальної та прохальної її частин не вбачається, які саме повноваження суду касаційної інстанції скаржник просить застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень. Враховуючи викладене, оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, а подана касаційна скарга не містить інформації про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень, Суд дійшов висновку про застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 292 ГПК України у вигляді залишення касаційної скарги без руху. ГУ ДФС у Запорізькій області касаційної скарги уточнити свої вимоги в частині повноважень, які суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень. Відповідно до ч.4 ст. 174 ГПК України, у разі не усунення недоліків у строк, встановлений судом, касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із даною касаційною скаргою. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги ГУ ДФС у Запорізькій області викладено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Оскільки касаційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2018 у справі № 908/981/17 підлягає залишенню без руху, то розгляд клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції буде вирішено Касаційним господарським судом при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, у разі усунення недоліків, які допущені при поданні касаційної скарги. Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3, 174, 234, 290, 292 ГПК Україн, Суд,- У Х В А Л И В: 1. Касаційну скаргу ГУ ДФС у Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2018 у справі № 908/981/17 залишити без руху. 2. Надати ГУ ДФС у Запорізькій області строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме, уточнити вимоги касаційної скарги в частині повноважень, які суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваного рішення. 3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ткаченко Н.Г.