Справа № 910/21182/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" квітня 2019 р. Справа№ 910/21182/15 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Верховця А.А. суддів: Пантелієнка В.О. Доманської ~М.Л. За участю секретаря судового засідання Берегової Н.М. та представників сторін: від ДП "Національна кінематека України": Мулярчук О.А. довіреність №б/н від 29.03.19; від Міністерства культури України: Дзюба І.Ю. - довіреність №2895/11/13-16 від 15.08.16; від ТОВ "Євросолар": Медончак М.М. - довіреність № б/н від 16.04.19; керуючий санацією Бандуристий Р.С. - посвідчення № 1834 від 22.06.17. розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства культури України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №910/21182/15 (суддя: Чеберяк П.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросолар" до Державного підприємства "Національна кінематика України" про стягнення 1 745 000,00 грн. в межах справи № 910/21182/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного підприємства "Національна кінематека України" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросолар" задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Національна кінематика України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросолар" заборгованість в сумі 1 745 000,00 грн. та судовий збір; в іншій частині позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції Міністерство культури України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №714/11-2/13-19 від 11.02.2019, відповідно до якої просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 по справі №910/21182/15 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неповно з'ясував всі обставини справи та не прийнявши до уваги докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суту, дійшов неправильних висновків та ухвалив необґрунтоване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник стверджує, що суд не здійснив заходи для долучення письмових пояснень щодо позиції власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника Державного підприємства "Національна кінематека України" - Міністерства культури України та не заслухав думку щодо позовних вимог. Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) від 05.03.2019 апеляційна скарга Міністерства культури України у справі №910/21182/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Верховця А.А., суддів Зубець Л.П., Грек Б.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 апеляційну скаргу Міністерства культури України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/21182/15 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України (не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі), надано заявнику строк на усунення недоліків скарги, а також вказано спосіб усунення таких недоліків. Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 (у складі: головуючий суддя Верховець А.А., судді Доманська М.Л., Грек Б.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства культури України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №910/21182/15; справу призначено до розгляду на 16.04.2019. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019, здійсненого у зв'язку із участю у підготовці в НШСУ з 15.04.19 по 19.04.19 судді Грека Б.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, апеляційна скарга Міністерства культури України у справі №910/21182/15 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Верховця А.А., суддів Пантелієнка В.О., Доманської М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 апеляційну скаргу Міністерства культури України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/21182/15 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів. 16.04.2019 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Євросолар" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останнє просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін. 16.04.2019 до суду апеляційної інстанції від арбітражного керуючого Бандуристого Р.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін. В судовому засіданні 16.04.2019 представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Інші представники сторін заперечували проти вимог викладених в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін. В судовому засіданні 16.04.2019, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон). Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги Міністерства культури України не підлягають задоволенню з огляду на наступне. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/21182/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про банкрутство Державного підприємства "Національна кінематека України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016. Відповідно до абз. 3 ч. 8 Закону поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. На підставі зазначеної норми Закону Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросолар" 13.09.2018 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна кінематека України" про стягнення заборгованості у розмірі 1 745 000,00 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги б/н від 03.03.2017, №4/030417 від 3.04.2017 та №16/100717 від 10.07.2017. Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що 03.03.2017 (в ході здійснення санаційних заходів) між ДП "Національна кінематика України" (позичальник) та ТОВ "Євросолар" (позикодавець) був укладений договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) б/н, згідно умов якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу (позику) в розмірі 500 000,000 грн., а позичальник зобов'язався повернути зазначену суму позики. На виконання умов цього договору позикодавець надав позичальникові безвідсоткову фінансову допомогу (позику) в розмірі 562 000,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень, актом звірки взаємних розрахунків та сторонами в судовому засіданні 16.04.2019. Згідно з пунктом 2.2. договору позичальник зобов'язався повернути фінансову допомогу за першою вимогою позикодавця, протягом 7 днів з дня отримання такої вимоги. Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було частково повернуто суму позики у розмірі 62 000,00 грн. Отже, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за даним договором становить 500 000,00 грн. Крім того 03.04.2017 між відповідачем (позичальник) та позивачем (позикодавець), був укладений договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надав позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу (позику) в розмірі 1 000 000,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень, актом звірки взаємних розрахунків та сторонами в судовому засіданні 16.04.2019. В порушення умов даного договору позичальником сума позики не повернута в повному обсязі. Також 10.07.2017 між відповідачем (позичальник) та позивачем (позикодавець) був укладений договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) №16/100717, відповідно до п. 1.1. якого позикодавець передає позичальникові безвідсоткову фінансову допомогу (позику) на суму 500 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути зазначену суму позики. Згідно з пунктом 2.2. Договору Позичальник зобов'язався повернути фінансову допомогу у строк до 10.11.2017. На виконання цього договору та з урахуванням отриманих від позичальника вимог Позикодавець надав позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу (позику) в загальній сумі 300 000,00 грн. Відповідачем було частково повернуто суму позики в розмірі 55 000 грн. 00 коп. Згідно пунктів 2.2. зазначених договорів, 21.08.2018 позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення сум фінансової допомоги в загальному розмірі 1 745 000,00 грн. у строк протягом 7 днів з дати отримання вимоги, однак, зазначена вимога залишилась без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 1 745 000,00 грн та судові витрати, а також визнати грошові вимоги позивача до відповідача в загальному розмірі 1 748 524,00 грн. Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За наведеного враховуючи, що розмір заборгованості відповідача за договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) підтверджується належними доказами та не заперечується сторонами в судовому засіданні, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог про стягнення суми заборгованості, та зважаючи на положення ст. 23 Закону (поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'являти такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури), правомірно залишив без задоволення позовні вимоги щодо визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросолар" до Державного підприємства "Національна кінематика України" у справі № 910/21182/15 про банкрутство. Колегія суддів зауважує, що єдиним доводом апеляційної скарги Міністерства культури України є порушення судом норм процесуального права, а саме, неналежне повідомлення апелянта про час та місце розгляду справи. Разом з тим слід звернути увагу, що дана справа розглядалась судом хоча і в рамках справи про банкрутство Державного підприємства "Національна кінематека України", проте в порядку п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України - в позовному провадженні, де сторонами є лише позивач - (ТОВ "Євросолар") та відповідач (ДП "Національна кінематека України"), тоді як Міністерство культури України не є стороною позовного провадження, а даним спором не зачіпаються його права та обов'язки, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за договорами позики, які були укладені в рамках виконання плану санації. Відтак, у даному випадку, суд не зобов'язаний повідомляти всіх учасників справи про банкрутство про дату, час та місце розгляду справи. Суд критично сприймає доводи скаржника стосовно того, що він не був обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що керуючий санацією ДП "Національна кінематека України" Є.М. Лахненко направляв відзив на позовну заяву, в тому числі і на адресу апелянта, що підтверджує обізнаність Міністерства культури України про розгляд даної справи судом першої інстанції та можливість надати свої заперечення. До того ж частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" встановлено, що "Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання". Тобто, апелянт мав можливість слідкувати за розглядом справи №910/21182/15 Господарським судом міста Києва, з чого слідує відсутність порушень судом першої інстанції при розгляді даної справи норм процесуального права та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того слід відмітити, що в апеляційній скарзі Міністерство культури України не наводить жодних аргументів в чому саме проявляється порушення судом першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали, норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Враховуючи вищевикладене, судова колегія Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повністю з'ясовано всі обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 судовою колегією не встановлено. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Міністерства культури України судом не вбачається. У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Міністерства культури України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №910/21182/15 залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №910/21182/15 залишити без змін. 3. Матеріали справи №910/21182/15 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Cторони мають право оскаржити постанову до Верховного суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 ГПК України. Повний текст постанови складено 22.04.2019. Головуючий суддя А.А. Верховець Судді В.О. Пантелієнко М.Л. ~Доманська