Справа № 916/177/17

УХВАЛА 17 березня 2020 року м. Київ Справа № 916/177/17 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. учасники справи: боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс", кредитор - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", кредитор - Приватне мале підприємство "Лоцмен", кредитор - Приватне підприємство "Юридична фірма "Р.О.В", кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "DABLE", кредитор - Акціонерне товариство "ROMANESTI", кредитор - Головне управління ДФС в Одеській області, кредитор - Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС України, розпорядник майна - арбітражний керуючий Ковальчук Микола Миколайович розглянувши матеріали касаційної скарги Одеського управління Офісу великих платників податків ДПС на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у складі колегії суддів: Богатир К.В. (головуючий), Бєляновський В.В., Мишкіна М.А. за заявою Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС України про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Одеської області від 25.05.2017 про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі № 916/177/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" ВСТАНОВИВ: 21.02.2020 поштовим відправленням Одеське управління Офісу великих платників податків ДПС звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №1188/9/28-10-53-18-12 від 20.02.2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі №916/177/17 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/177/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2020. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон). Оскільки касаційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДПС у справі №916/177/17 подано 21.02.2020, Верховний Суд здійснює перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ГПК України в редакції Закону з 08.02.2020. Предметом касаційного оскарження у справі №916/177/17 Одеським управлінням Офісу великих платників податків ДПС визначено постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020, якою скасовано прийняту за результатами перегляду за нововиявленими обставинами ухвали місцевого суду від 25.05.2017 про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №916/177/17 ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 та відмовлено у задоволенні заяви Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС України про перегляд ухвали місцевого суду від 25.05.2017 про затвердження реєстру вимог кредиторів за нововиявленими обставинами та залишено в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.05.2017 у справі №916/177/17. При вирішенні питання про можливість відкриття провадження за касаційними скаргами на постанови апеляційних судів, прийняті після набрання чинності з 21.10.2019 Кодексом України з процедур банкрутства, необхідно застосовувати приписи статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, якими визначено порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутства. Частиною 1 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Частиною 7 статті 325 ГПК України визначено, що судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах. Відсутність рішення суду першої інстанції, прийнятого за результатами розгляду заяви учасника справи про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в переліку судових рішень, які можуть переглядатися касаційним судом разом із постановою апеляційного господарського суду, прийнятою за результатами перегляду такого судового рішення (частина 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства), не виключає можливості касаційного перегляду постанови апеляційного суду, прийнятої за результатами апеляційного перегляду судового рішення про розгляд по суті заяви про перегляд судового рішення з нововиявленими обставинами, оскільки право на касаційне оскарження таких судових рішень передбачено процесуальним законом (частина 7 статті 325 та пункт 1 частини 1 статті 287 ГПК України). Отже, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі №916/177/17 про відмову у задоволенні заяви податкової інспекції про перегляд ухвали місцевого суду від 25.05.2017 про затвердження реєстру вимог кредиторів за нововиявленими обставинами та залишення в силі ухвали місцевого суду від 25.05.2017 може бути предметом касаційного перегляду. Згідно з частиною 2 статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Одеське управління Офісу великих платників податків ДПС зазначило про порушення апеляційним судом приписів статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статті 236 ГПК України; скаржник зауважив на помилковості висновків апеляційного суду про те, що станом на дату звернення податкової інспекції 16.09.2019 до місцевого суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не була прийнята ухвала місцевого суду від 08.10.2019 про визнання вимог податкової інспекції на суму 21 803 456, 52 грн., а, відтак, не існувало обставини, що була оцінена місцевим судом як нововиявлена, оскільки податковий борг, що його було визнано місцевим судом як кредиторські вимоги до боржника ухвалою суду від 08.10.2019, існував з 2017 року та відомості про таке були відомі учасникам даної справи; скаржник доводив, що внаслідок прийняття оскаржуваної постанови апеляційного суду вимоги податкової інспекції до боржника на суму 21 803 456, 52 грн., визнані ухвалою місцевого суду 08.10.2019, безпідставно не були включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство №916/177/17. Однак, в порушення вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі, поданій скаржником на постанову апеляційного суду в порядку пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України з підстав порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права (статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статті 236 ГПК України), не зазначено як підстави (підстав) для касаційного оскарження судового рішення посилання на постанову (-и) Верховного Суду, в якій (-их) викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та (або) не зазначено обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір". Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги Одеського управління Офісу великих платників податків ДПС, предметом касаційного оскарження визначено постанову апеляційного суду від 21.01.2020, прийняту за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції від 08.10.2019 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали місцевого суду від 25.05.2017 про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №916/177/17. Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення 16.09.2019 Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС України із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали місцевого суду від 25.05.2017 про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №916/177/17), ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №904/3388/15. Відповідно до підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату затвердження реєстру вимог кредиторів ухвалою суду від 25.05.2017), ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, становила 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3 200 грн. (1 600*2). Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду 21.02.2020 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020, якою переглянуто ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 у справі №916/177/17 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Одеської області від 25.05.2017 про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №916/177/17, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 9 600 грн. ((1 600 *2*150%) * 200%). Як вбачається з матеріалів касаційної скарги Одеського управління Офісу великих платників податків ДПС, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. З огляду на таке, подана Одеським управлінням Офісу великих платників податків ДПС касаційна скарга №1188/9/28-10-53-18-12 від 20.02.2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі №916/177/17 не відповідає вимогам ГПК України щодо її форми та змісту, у зв`язку з чим така касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги. Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: 1. Касаційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДПС №1188/9/28-10-53-18-12 від 20.02.2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі №916/177/17 залишити без руху. 2. Надати Одеському управлінню Офісу великих платників податків ДПС строк на усунення недоліків касаційної скарги до 13 квітня 2020 року. 3. Роз`яснити Одеському управлінню Офісу великих платників податків ДПС, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду Л.Й. Катеринчук