Справа № 923/1536/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000, тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________ У Х В А Л А 06 квітня 2020 року Справа № 923/1536/15 Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши заяву засновника ТОВ "ВП "Херсонець" Гаврилова А.В. про відвід судді по справі за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Херсонець", м. Херсон, до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Херсонець", м. Херсон, про банкрутство, в с т а н о в и в: Справа перебуває в ліквідаційній процедурі, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Ракіна А.А. До Господарського суду 18.03.2020 надійшла заява від уповноваженої особи засновника ТОВ "ВП "Херсонець" Гаврилова А.В. про відвід судді Пригузи П.Д., яка мотивується наявністю обставин, що викликають сумніви у неупередженості судді. Заява розглядається в письмовому провадженні 06.04.2020 - в перший робочий день судді після виходу з відпустки. Заявник зазначає, що Господарським судом Херсонської області 13.03.2020 винесено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання комітету кредиторів від 04.02.2020 щодо припинення повноважень ліквідатора Ракіної А.А. і призначення нового ліквідатора у справі № 923/1536/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець». Заявник вважає, що комітет кредиторів через рісвоє рішення від 04.02.2020 реалізував своє право передбачене ст. 28 КУзПБ щодо безумовного вирішення питання про клопотання перед судом про відсторонення Ракіною від виконання обов`язків, незалежно від наявності підстав для відсторонення. Тобто волевиявлення комітету кредиторів, прийняте одноголосно, та реалізоване через голову комітету кредиторів, шляхом подання відповідного клопотання. На думку заявника зазначене клопотання комітету кредиторів щодо відсторонення ліквідатора в судовому засіданні 13.03.2020 року суд був зобов`язаний задовольнити, оскільки повинні бути застосовані приписи і правила норми права, що міститься в абзаці третьому та абзаці четвертому ч. 4 ст. 28 КУзПБ, що визначають право комітету кредиторів ініціювати відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав. Заявник вказує, що незважаючи на наведену ним норму права, суддя Пригуза П.Д. 13.03.2020 року постановив ухвалу, якою відмовив в задоволенні клопотання комітету кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого, з чим він не згоден. Заявник, в обгрунтування своєї заяви додатково посилається на на іншу справу, в якій суддя Пригуза П.Д. вирішував аналогічну правову проблему прав та обов`язків учасників справи - у справі № 923/378/17, але при розгляді цієї справи № 923/1536/15 судею надано інше тлумачення норми права абзацу третього ч. 4 ст. 28 КУзПБ. Цим самим, як вважає заявник, суддя захищає інтереси ліквідатора ТОВ «ВП «Херсонець» Ракіної А.А., не враховуючи інтереси всіх інших учасників, що, на його думку, є підставою для відводу судді Пригузи П.Д. Щодо строків заявлення відводу завник зазначає, що йому стало відомо про упередженість судді Пригузи П.Д. при розгляді справи про банкрутство № 923/1536/15 - 13.03.2020 року, при розгляді клопотання комітету кредиторів щодо відсторонення ліквідатора. Строк заявления відводу спливає 15.03.2020 року, який є вихідним днем. Заявляючи відвід в перший робочий, після вихідного дня день - 16.03.2020 року, заявником не пропущено строк для його заявления. Розглянувши мотиви заявлення відводу судді, прихожу до висновку, що заява про відвід судді є необґрунтованою з таких підстав. Відповідно до приписів ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. У відповідності до статтей 2, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд звертає увагу заявника, що відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (наприклад, рішення від 9 листопада 2006 у справі "Білуха проти України", Справа щодо гарантій розгляду справи незалежним і безстороннім судом) наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Що стосується суб`єктивного критерію, то особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного. За суб`єктивним критерієм суддя Пригуза П.Д. у цій справі не допускав поведінки, яка давала би привід сумніватися у неупередженості або безсторонності. Суд зазначає, що суддя у даній справі за участю заявника є суб`єктивно вільний від особистих прихильностей та упереджень, не має з сторонами та їх представниками відносин, які могли-би завадити всебічному, повному та об`єктивному розгляду справи. Щодо об`єктивного критерію, то як вбачається із заяви А.В. Гаврилова, його сумніви у неупередженості судді ґрунтуються на тому, що суддею ухвалено у справі судові рішення та вчинено процесуальні дії, які, на думку заявника, винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також прийнято інші судові рішення у інших справах, в яких він вбачає іншу інтерпретацію (тлумачення) норми закону. За наведеними обставинами та мотивами заяви, вона в цілому ґрунтується на незгоді представника сторони з процесуальними рішеннями суду (судді). Відповідно до ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Отже, наведені заявником відводу аргументи відповідно до зазначеної норми закону не може бути підставою для відводу. Заявляти відвід з наведених підстав заборонено. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, у контексті об`єктивного критерію... окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010). Твердження заявника про те, що суддя Пригуза П.Д. прийняв неправильні, на думку заявника, процесуальні рішення чи дії при розгляді цієї та інших справ згідно із законом та практикою ЄСПЛ не є об`єктивним обгрунтуванням підстав для відводу. Відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Керуючись статтями 39, 228, 234 - 237 ГПК України, суд п о с т а н о в и в: Передати заяву про відвід судді у справі № 923/1536/15 на повторний авторозподіл для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, відповідно до приписів ч. 1 ст. 32 ГПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Суддя П.Д. Пригуза