Справа № 369/1937/20

Справа № 369/1937/20 Провадження № 2/369/514/21 РІШЕННЯ Іменем України 27.08.2021 Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Дубас Т.В. при секретарі судових засідань Мазурик Д.С., за участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білинець Ольга Павлівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна про визнання права власності та за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним - ВСТАНОВИВ: У червні 2018 року позивач звернувся з позовом до Вишневої міської ради про визнання права власності. Свої вимоги мотивував тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 . За життя останній склав заповіт, яким все своє майно заповідав йому. Він у встановленому порядку звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину. Але отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Вказав, що даний житловий будинок належав бабі померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , яка все своє майно заповідала онуку - ОСОБА_8 та дітям - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Останні відмовились від своєї частки на користь ОСОБА_8 . Тобто спадкодавець ОСОБА_8 спадщину прийняв, але не встиг оформити своїх прав. Дана обставина унеможливлює отримання ним свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі, чи порушуються його права. Просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 111,3 кв.м, житловою 56,1 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 серпня 2018 року залучено ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у якості співвідповідачів та виключено Вишневу міську раду Києво-Святошинського району Київської області з числа відповідачів. 07 жовтня 2019 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності (з урахуванням зміненого суб`єктного складу). 10 березня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_5 10 березня 2020 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним. За клопотанням представника зустрічну позовну заяву було відкликано до її прийняття. У лютому 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним. Свої вимоги мотивувала тим, що після смерті її рідного брата ОСОБА_8 відкрилась спадщина на належний йому житловий будинок в м.Вишневе. Оскільки спадкоємців першої черги немає у померлого, тому вона та ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , як спадкоємці другої черги (рідні сестри), у встановлений строк звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Там їй було повідомлено, що 03 червня 2017 року її брат ОСОБА_8 склав заповіт, яким все своє майно заповідав ОСОБА_2 . Даний заповіт не відповідає волі померлого, а тому має бути визнаний недійсним в судовому порядку. Вказала, що підпис в оспорюваному заповіті значно відрізняється від підпису ОСОБА_8 , його прізвище неправильно вказано, а саме як « ОСОБА_12 ». Також у заповіті вказано, що брат позбавив спадщини своїх дітей, але в нього ніколи не було дітей. За життя брат нічого не повідомляв про намір посвідчити заповіт. За її зверненням розпочате досудове розслідування по кримінальному провадженню, в рамках якого проведено експертизу. У висновку експерт вказав, що підпис у заповіти виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. Просила суд визнати недійсним заповіт, складений 03 червня 2017 року від імені ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Оленою Ігорівною; судові витрати покласти на відповідача. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності об`єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним. 28 травня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 . Не погоджуючись з позовом ОСОБА_5 вказав, що волевиявлення померлого ОСОБА_8 було вільним, відповідало його волі, він мав повну цивільну дієздатність. При складенні заповіту було повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства. Доказів на підтвердження підписання заповіту іншою особою ОСОБА_5 до свого позову не надала. У рамках кримінального провадження було проведено дві експертизи. Так, за висновками однієї підпис на заповіті вчинений не ОСОБА_13 , а іншою особою. За висновками іншої - не можливо визначити через простоту виконання підпису. Разом з тим, жодна експертиза не визначила чи рукописний текст на заповіті складений ОСОБА_8 . Просив відмовити в задоволенні позову. 24 липня 2020 року надійшов відзив на позов. Відповідач ОСОБА_2 подав додатковий відзив. Вказав, що ОСОБА_14 не є спадкоємцем, оскільки не є родичкою, а лише матір`ю відповідачок. Він та померлий ОСОБА_8 знали одне одного тривалий час, а коли в березні 2017 році побачив його в лікарні у безпорадному стані, то надавав йому й матеріальну допомогу. Натомість своїх родичів (відповідачок) померлий побоювався і вважав, що вони бажають його смерті. Знаючи про свій стан здоров`я, ОСОБА_8 повідомив йому, що бажає залишити заповіт на його ім`я. Тому був складений заповіт, зміст якого померлий мав право не розголошувати. Зазначення в заповіті про дітей не є підставою для визнання його недійсним. Оскільки померлий певний час проживав з жінкою, яка мала дітей, то можливо він і мав на увазі цих дітей. Вважає, що позивачка не довела своїх позовних вимог та не надала доказів, а оспорюваний заповіт складений та посвідчений відповідно до вимог діючого законодавства. Просив відмовити в задоволенні позову. 22 грудня 2020 року до суду надійшли пояснення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федоренко Олени Ігорівни. Вказала, що 03 липня 2017 року до неї звернувся ОСОБА_8 з проханням скласти заповіт на ім`я ОСОБА_2 , оскільки він надав і надає матеріальну допомогу, підтримує морально. Розповів, що коли його сильно побили, то підтримав лише ОСОБА_2 , а зі своїми рідними сестрами він не спілкується, бо вони хочуть лиш його смерті. Перед складанням заповіту, нею було перевірено та встановлено особу. При складенні заповіту нотаріус не перевіряє наявність чи відсутність дітей за документами (свідоцтво про народження). Також на прохання ОСОБА_8 була посвідчена довіреність на імя ОСОБА_2 на права управління, користування та розпорядження всім майном ОСОБА_8 . Просила врахувати дані пояснення при вирішенні спору. 16 березня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог. Свою заяву обґрунтовував тим, що ОСОБА_8 успадкував житловий будинок по АДРЕСА_1 , але не встиг оформити свої права у нотаріальній конторі. На випадок своєї смерті ОСОБА_8 залишив заповіт, яким все майно заповідав йому - ОСОБА_2 . Останній спадщину прийняв, оскільки у встановлений строк подав заяву про прийняття спадщини. Без наявності оригіналів правовстановлюючих документів, він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, тому єдиним способом захисту свого порушеного права є визнання права власності в судовому порядку. Твердження відповідачів, що заповіт підписаний не ОСОБА_8 , а іншою особою, є голослівним та не підтверджено жодним доказом, по суті є припущенням. Приватний нотаріус підтвердив, що саме ОСОБА_8 висловив своє бажання на складання заповіту на ім`я ОСОБА_2 , сам ставив підпис на заповіті. Просив суд: визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 111,3 кв.м, житловою 56,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на господарські будівлі та споруди: сарай площею 24,2 кв.м, вбиральня 1,4 кв.м, гараж площею 19,9 кв.м, гараж площею 26,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідачів. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2021 року залучено у якості третьої особи державного нотаріуса Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білинець Ольгу Павлівну. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті. У судовому засіданні 12.07.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та заперечував проти позову ОСОБА_5 . Просив суд задоволити подану заяву ОСОБА_2 та відмовити в задоволенні позову про визнання заповіту недійсним. У судовому засіданні 12.07.2021 представник відповідача проти позову ОСОБА_2 заперечував з врахуванням поданого відзиву, підтримав позовні вимоги ОСОБА_5 .. Просив позов задоволити та відмовити в задоволенні первісного позову. У судове засідання 12.07.2021 треті особи державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білинець Ольга Павлівна та приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. В судовому засіданні 12.07.2021 було оголошено перерву до 17 год. 30 хв., фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 та позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. При розгляді справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області). Ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. 28 вересня 1964 року ОСОБА_9 отримала свідоцтво про право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області №2055 від 29 вересня 2017 року та будинкової книги, вулиця Радянська була перейменована на вулицю Чорновола, нумерація змінена з 22 на 30. Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення права власності, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення На підставі наданих документів, оскільки будівництво житлового будинку було завершено у 1964 році з подальшим введенням об`єкту в експлуатацію та видачею свідоцтва про власності, суд вважає доведеним, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 належав на праві власності померлій ОСОБА_9 . У ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За життя померла ОСОБА_9 склала заповіт, посвідчений 23 вересня 1998 року державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області, яким все своє майно заповідала: дітям - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , та онуку - ОСОБА_8 . З огляду на ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Згідно зі ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку. За ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У ч. 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. З матеріалів спадкової справи №122/2015 до майна померлої ОСОБА_9 встановлено, що до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області звернулись: 30 квітня 2015 року із заявою про прийняття спадщини - ОСОБА_8 ; із заявами про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_8 - 16 травня 2015 року ОСОБА_10 та 30 квітня 2015 року ОСОБА_11 . За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті бабусі ОСОБА_9 , але не отримав свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_2 ). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області. За життя ОСОБА_8 склав заповіт, посвідчений 03 червня 2017 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко О. І., та яким він все своє майно заповідав ОСОБА_2 . З матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_8 №240/2017 встановлено, що до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області із заявами про прийняття спадщини за законом звернулись: 23 лютого 2018 року - ОСОБА_7 (як особа, яка проживала по АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 - рідна сестра ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - рідна сестра ОСОБА_6 ; та із заявою про прийняття спадщини за заповітом - 22 листопада 2017 року - ОСОБА_2 . Згідно ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. За змістом статей 1217, 1258 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. За ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст.1262 ЦК України). Відповідно до ст.1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. З матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що відсутні спадкоємці до майна померлого ОСОБА_8 першої черги та відсутні спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, рідні сестри ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є спадкоємцями другої черги, а ОСОБА_7 у разі доведеності даної обставини може бути спадкоємцем четвертої черги. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або законом (стаття 1217 ЦК України). Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своє смерті. Статтею 1247 ЦК України визначено загальні вимоги до форми заповіту. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Згідно частин першої, другої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі. Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При розгляді справи за клопотанням сторони, судом були дослідженні матеріали кримінального провадження №12018110200001901. З даних матеріалів судом встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2018 року (справа 369/4046/18) було призначено судово-почеркознавчу експертизу. На виконання ухвали суду, було складено висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №8-4/1162 від 03 липня 2018 року. Згідно даного висновку: 1)підписи в досліджуваних документах, а саме Кредитному договорі № 85640 від 24.02.2016 та Додатковій угоді до кредитного договору № 85 640 від 24.02.2016 виконано однією особою; 2)вирішити питання однією чи різними особами виконано підписи від імені ОСОБА_8 в документах, а саме Кредитному договорі № 85640 від 24.02.2016, Додатковій угоді до кредитного договору № 85 640 від 24.02.2016, заповіті зареєстрованого у реєстрі за № 688, який посвідчено 03.06.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округа Київської області, Договору коммерческого найма жилого помещения від 20.07.2017 - не виявилось можливим через простоту досліджуваних підписів та виконання їх в штриховій транскрипції; 3)вирішити питання, ким саме, ОСОБА_8 чи іншою особою, виконано підпис в заповіті зареєстрованого у реєстрі за № 688, який посвідчено 03.06.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округа Київської області, не виявилось можливим, у зв`язку з простотою досліджуваних підписів та відсутністю в розпорядженні експерта достатньої кількості та якості порівняльного матеріалу. Також у рамках даного кримінального провадження ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 липня 2018 року (справа 369/4046/18) було призначено судово-почеркознавчу експертизу. На виконання ухвали суду, було складено висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 18225/18226/18-32/16601/19-32 від 10 червня 2019 року. Згідно даного висновку: 1)Підписи від імені ОСОБА_8 у графі «ПІДПИС» у заповіті, зареєстрованому у реєстрі № 688, який посвідчений 03.06.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округа Київської області Федоренко О.І., у рядках «Підписи» та у графі «Позичальник» у кредитному договорі № 85640 від 24.02.2016, який укладений між ТОВ «ММК- Україна» та ОСОБА_8 , у графі «Позичальник» у додатковій угоді до кредитного договору № 5640 від 24.02.2016, який укладений між ТОВ «ММК-Україна» та ОСОБА_8 , на першій сторінці після рукописного тексту « ОСОБА_8 » та у графі «Наймодатель», та після рукописного тексту «Всего уплачено 7000 (семь тисяч) грн. … за последний месяц ОСОБА_8 » у договорі «коммерческого найма жилого помещения» від 20.07.2017 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів; 2)Підпис від імені ОСОБА_8 у графі «ПІДПИС» у заповіті, зареєстрованому у реєстрі № 688, який посвідчений 03.06.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округа Київської області Федоренко О.І. виконаний не тією особою, що виконала підписи у рядках «Підписи» та у графі «Позичальник» у кредитному договорі № 85640 від 24.02.2016, який укладений між ТОВ «ММК-Україна» та ОСОБА_8 , у графі «Позичальник» у додатковій угоді до кредитного договору № 5640 від 24.02.2016, який укладений між ТОВ «ММК-Україна» та ОСОБА_8 , на першій сторінці після рукописного запису « ОСОБА_8 » та у графі «Наймодатель», та після рукописного тексту «Всего уплачено 7000 (семь тьісяч) грн. ... за последний месяц ОСОБА_8 » у договорі «коммерческого найма жилого помещения» від 20.07.2017, у рядках «Підпис особи» у заяві-анкеті № 477193 від 06.04.2017; 3)Підпис від імені ОСОБА_8 у графі «ПІДПИС» у заповіті, зареєстрованому у реєстрі № 688, який посвідчений 03.06.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округа Київської області Федоренко О.І., виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою; 4)Встановити, чи виконаний рукописний текст від імені ОСОБА_8 у заповіті, який зареєстрований у реєстрі № 688 та посвідчений 03.06.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округа Київської області Федоренко О.І. під впливом збиваючих факторів, не виявилось можливим; 5)Встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_8 у графі «ПІДПИС» у заповіті, зареєстрованому у реєстрі № 688, який посвідчений 03.06.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округа Київської області Федоренко О.І. під впливом якихось збиваючих факторів, не виявилось можливим; 6)Встановити, чи виконаний рукописний текст від імені ОСОБА_8 у заповіті, який зареєстрований у реєстрі № 688 та посвідчений 03.06.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округа Київської області Федоренко О.І. у незвичайному стані не виявилось можливим; 7)Питання ухвали щодо, виконання рукописного тексту від імені ОСОБА_8 у графі «ПІДПИС» у заповіті, зареєстрованому у реєстрі № 688, який посвідчений 03.06.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округа Київської області Федоренко О.І. навмисно зміненим почерком експертами не вирішувалось; 8)Питання ухвали щодо статі виконавця рукописного тексту від імені ОСОБА_8 у заповіті, зареєстрованому у реєстрі № 688, який посвідчений 03.06.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округа Київської області Федоренко О.І., експертами не вирішувалось; 9)Питання ухвали щодо статі виконавця підпису від імені ОСОБА_8 у графі «ПІДПИС» у заповіті, зареєстрованому у реєстрі № 688, який посвідчений 03.06.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округа Київської області Федоренко О.І., експертами не вирішувалось; 10)Питання ухвали, до якої групи за віком належить рукописний текст від імені ОСОБА_8 у заповіті, зареєстрованому у реєстрі № 688, який посвідчений 03.06.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округа Київської області Федоренко О.І., експертами не вирішувалось; 11)Питання ухвали, до якої групи за віком належить підпис від імені ОСОБА_8 у графі «ПІДПИС» у зареєстрованому у реєстрі № 688, який посвідчений 03.06.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округа Київської області Федоренко О.І., експертами не вирішувалось. При вирішенні спору суд приймає до уваги висновок експертів від 10 червня 2019 року з наступних підстав. Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Так, у частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України. За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Одним із засобів доказування є висновок експерта. При цьому, за приписами статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Висновок експертів від 10 червня 2019 року складений трьома експертами, після висновку експерта від 03 липня 2018 року, містить обґрунтування можливості зробити висновки щодо підпису особи на всіх документах, надано категоричний висновок щодо особи, яка підписала, не містить жодних припущень, перелік питань є більш повним, проведена на підставі ухвали слідчого судді, експерти попереджені про кримінальну відповідальність. Натомість висновок експерта віл 03 липня 2018 року складений лише одним експертом, є першим і містить два питання. При розгляді справи представниками як позивача, так і відповідача, подавались клопотання про призначення експертизи, але в подальшому ці клопотання не були підтримані. Суд враховує, що при розгляді даної цивільної справи, судом було досліджено оригінал матеріалів кримінального провадження, в тому числі висновки експертів, сторонами не подані будь-яких нових доказів, які б спростовували висновок експертів від 10 червня 2019 року або ставили їх під сумнів, не заявлено клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні, не повідомили про причини неможливості подати такі докази. Посилання позивача на те, що відсутній висновок експерта щодо напису на заповіті «заповіт прочитаний та підписаний мною, заповідачем» чи ОСОБА_8 чи іншою особою, суд не враховує, оскільки для правомочності правочину головним є підпис особи, а не будь-які написи на ньому. У разі неможливості особи підписати правочин, є спеціально встановлена процедура їх посвідчення. Також не можуть підтверджувати підпис особи і письмові пояснення нотаріуса, який не є фахівцем зі спеціальними знаннями, але є заінтересованою особою при розгляді справи, а дані обставини можуть підтверджуватись лише допустимими доказами. Щодо видачі ОСОБА_8 довіреності на представлення інтересів, як доказ підпису ним заповіту, то питання видачі довіреності не було предметом судового дослідження, жодних доказів сторони щодо неї не подавали. Суд враховує, що підпис на одному правочині не може автоматично ототожнюватись з підписом на іншому правочині. Враховуючі подані сторонами докази, пояснення, у даному випадку, за відсутності проведеної експертизи в межах даної цивільної справи, суд вважає, що висновок експертів від 10 червня 2019 року може бути допустимим доказом у даній справі на підтвердження обставин, викладених позивачем ОСОБА_5 у позові щодо виконання підпису від імені ОСОБА_8 у заповіті - виконано не ОСОБА_8 , а іншою особою. Отже, заповітом, підписаним не ОСОБА_8 порушено право та законний інтерес позивача ОСОБА_5 (вона позбавлена права на спадщину на належний її брату будинок). Такий заповіт не укладався, ОСОБА_8 не мав волевиявлення на складення заповіту на користь ОСОБА_2 , що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Неможна визнавати недійсним договір, якого не існує та який є підробленим. Судом встановлено, що підпис, який міститься у рядку «Підпис» у заповіті від 03 червня 2017 року, зареєстрованому в реєстрі за №688, посвідченому приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Оленою Ігорівною, яким ОСОБА_8 заповідав ОСОБА_2 належне йому майно, виконаний не ОСОБА_8 . Таким чином, враховуючи те, що заповіт підписаний не заповідачем, а іншою особою, за відсутністю підстав, передбачених у частині другій статті 1247 ЦК України та без додержання частини четвертої статті 207 ЦК України, суд приходить до обґрунтованого висновку, що оспорюваний заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми, а тому вимоги ОСОБА_5 щодо визнання заповіту недійсним задоволенню не підлягають, оскільки такий є нікчемним в силу вимог закону. Посилання позивача ОСОБА_5 у позові на те, що оспорюваний заповіт складено не ОСОБА_8 і підписано також не ним, а отже якщо судом встановлено, що даний заповіт підписано не спадкодавцем, то він повинен визнаватися недійсним, не можуть бути прийняті судом. В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов). Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року в справі № 335/5977/17 (провадження № 61-13350св20) вказано, що відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оспорюваний заповіт не відповідає загальним вимогам закону щодо його форми, а тому в силу частини першої статті 1257 ЦК України є нікчемним, отже визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається, оскільки такий не породжує будь-яких правових наслідків. Тому у задоволенні позову ОСОБА_5 слід відмовити. Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що заповіт не був підписаний спадкодавцем ОСОБА_8 , а ОСОБА_2 є спадкоємцем лише за заповітом, тому вимоги його позову про визнання за ним права власності на спадкове майно померлого ОСОБА_8 в порядку спадкування за заповітом задоволенню не підлягають. Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Керуючись ст.ст. 202-215, 328, 391, 655 ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України УХВАЛИВ: У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білинець Ольга Павлівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна про визнання права власності відмовити. У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним відмовити. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Суддя Т.В. Дубас