Справа № 212/2688/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 11-кп/803/2435/23 Справа № 212/2688/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2023 року ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~м.Кривий Ріг Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_2 , суддів ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , при секретарі ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_5 , за участю прокурора ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_6 захисника ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_7 , обвинуваченого ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відео конференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 31 травня 2023 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , В СТ А Н О В И Л А: Ухвалою Жовтневого~районного суду~м.~Кривий Ріг~Дніпропетровської області~від 31~травня 2023~року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258 КК України. Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків втечі, знищення речових доказів, впливу на свідків та вчинення іншого злочину, які на теперішній час не зменшились. Вважає, що більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України. На вказане рішення захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та обрати обвинуваченому ОСОБА_8 більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт з засобами електронного контролю, та визначити розмір застави. Вказує, що ризики мають формальний характер та є недоведеними. Станом на 31.05.2023 року по вказаному кримінальному провадженні допитані всі потерпілі та свідки. Зазначається, що ОСОБА_9 утримується під вартою більше трьох років. Також, суд не враховує, що ОСОБА_9 одружений, має на утриманні малолітніх дітей та офіційну роботу. З посиланням на практику ЄСПЛ вказує, що наслідки та спосіб застосування домашнього арешту прирівнюється до тримання під вартою, а тому виконуючи умови цілодобового домашнього арешту він не зможе вчиняти дії, які визначені у ст. 177 КПК України. Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено з матеріалів провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції. Рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним закріплене у ст. 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Так, при продовженні ОСОБА_8 обраного запобіжного заходу суд належним чином оцінив вагомість існуючих ризиків, які на даний час не зменшились, особу винного, його стан здоров`я, репутацію та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, не зважаючи на наявність дружини та двох дітей. Проте слід зазначити, що ці ж обставини існували і на момент вчинення інкримінованих злочинів, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки, а тому не здатні перешкодити йому у разі звільнення з під варти, втекти від слідства та суду чи здійснити вплив на свідка або вжити інших дій з метою уникнення кримінальної відповідальності. Доводи апелянта про зворотнє є безпідставними, оскаржувана ухвала містить вичерпну відповідь на кожний з них. Фактично, подана апеляційна скарга викликана самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу. При цьому, ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів проти громадської безпеки, скоєння терористичного акту за попередньою змовою групою осіб. Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою. При цьому, відсутність, на даний час, фактів втечі обвинуваченого чи впливу на свідків, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність ризиків передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу. За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою, є обґрунтованим та виправданим, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України. Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо необхідності визначення застави обвинуваченому ОСОБА_8 є безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Разом з тим, положення аб. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачають повноваження суду під час дії військового стану в кримінальних провадженнях зокрема за ст. 258 КК України застосовувати безальтернативно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 і виключити ризики, пов`язані із звільненням його з-під варти. При цьому, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_8 під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою. Враховуючи викладене, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що підстави для її зміни чи скасування відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~У Х В А Л И Л А: Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 31 травня 2023 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді