Справа № 677/1777/20

Справа № 677/1777/20 Провадження № 2/677/19/24 У Х В А Л А про проведення відеоконференції 18.07.2024 року ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ м. Красилів Красилівський районний~суд Хмельницької області в складі головуючого судді Шовкуна В.О., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Снідевича Олександра Станіславовича про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції,- ВСТАНОВИВ: В провадженні Красилівського районного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Атонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра», Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки. Судове засідання у вказаній справі призначено на 11 год. 00 хв. 22.07.2024 року. Представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Снідевич О.С. надіслав до суду заяву про участь у судовому засіданні 22.07.2024 року у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Розгляд клопотання здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків. Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»~учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відео конференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення. Відповідно до~ст. 212 ЦПК України~учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 212 ЦПК України~учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Під час дії воєнного стану, учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України~«Про Єдиний~державний демографічний~реєстр та~документи,~що підтверджують~громадянство України,~посвідчують особу~чи її~спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України. Аналіз норм ст. 212 ЦПК України свідчить, що прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов`язку суду проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це клопотання сторони. Такий спосіб участі у судовому засіданні має винятковий характер, та має бути зумовлений обґрунтованими причинами, які ускладнюють або роблять неможливим особисту участь сторони в судовому засіданні. Як вбачається з заяви адвоката Снідевича О.С., у ній відсутні обґрунтування неможливості його безпосередньої участі у судовому засіданні. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі~Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі~Суд), яку він викладає у своїх рішеннях. Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що~право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.~ Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). Тому, відмова у проведення судових засідань в режимі відеоконференції не є порушенням права на доступ до суду, з урахуванням вищевикладеного. Враховуючи наведене, беручи до уваги, що адвокат Снідевич О.С. в своєму клопотанні не наводить жодних належних та допустимих доказів наявності об`єктивних причин, за яких він позбавлений можливості приймати участь у судовому засіданні, а також враховуючи ситуацію в~державі,~постійні повітряні~тривоги,~перебої з~електропостачанням,~що є~загально відомим~фактом, за таких обставин клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає. На підставі наведеного, керуючись ст. 212, 260 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Снідевича Олександра Станіславовича про участь у судовому засіданні, призначеному на 11 год. 00 хв. 22.07.2024 року поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~В.О. Шовкун