Справа № 520/9908/26

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, [email protected], ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А про відмову у забезпеченні адміністративного позову 23 квітня 2026 року № 520/9908/26 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДНІСТЬ» (код ЄДРПОУ: 32300887, 63404, Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вулиця Донецька, 2) про забезпечення позову до пред`явлення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДНІСТЬ» до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, 61057), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОЕКТБУД» (код ЄДРПОУ: 44290804, 63404, Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Донецька, буд. 2) про визнання наказу протиправним,- В С Т А Н О В И В: До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник заявника із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій просив: - зупинити проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДНІСТЬ» (код ЄДРПОУ: 32300887), податкова адреса: вул. Донецька, буд. 2. м. Зміїв, 63404, з 22 квітня 2026 року тривалістю 5 робочих днів призначену Наказом № 1727-п від 21.04.2026р. Головного управління ДПС у Харківській області ДПС України. В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що має намір звернутися до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 21.04.2026 № 1727-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЄДНІСТЬ» за період з 01.01.2020 по 21.04.2026 . Заявник вважає, що відсутні підстави для призначення такої перевірки, оскільки контролюючим органом, на думку заявника, помилково застосовано положення підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, позаяк фактично мало місце не виділення юридичної особи, а відчуження частки у статутному капіталі іншого підприємства, у зв`язку з чим відсутні рішення засновників про виділення, не складено розподільчий баланс та не створено нових юридичних осіб. Також заявник зазначає, що оскаржуваний наказ не містить конкретних підстав для проведення перевірки, не визначає, які саме відомості та від якого державного реєстратора отримані податковим органом, що, на його думку, свідчить про невідповідність наказу вимогам податкового законодавства. Крім того, заявник посилається на те, що податковим органом неправильно ототожнено правові категорії «виділення» та «перетворення», що призвело до безпідставного визначення ТОВ «ЄДНІСТЬ» суб`єктом перевірки замість іншого підприємства, та, відповідно, до незаконного, на думку, заявника, призначення перевірки. Заявник зазначає, що станом на момент подання заяви перевірка не розпочата, наказ про її проведення директору товариства не вручено, а про його існування стало відомо лише через електронний кабінет платника податків. На думку заявника, наведені обставини свідчать про очевидну протиправність дій контролюючого органу та відсутність правових підстав для проведення перевірки, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та інтересів товариства. У зв`язку з цим заявник просить суд зупинити проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної наказом від 21.04.2026 № 1727-п. Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та доводи заявника, викладені у заяві, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Приписами ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, забороною відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору. Частиною 2 цієї статті передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України. Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Як вбачається з матеріалів заяви, заявник обґрунтовує необхідність забезпечення позову виключно доводами про протиправність наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 21.04.2026 № 1727-п та відсутність підстав для проведення перевірки. Водночас, зі змісту наданого до заяви наказу № 1727-п від 21.04.2026 року вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЄДНІСТЬ» призначена, зокрема, на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з отриманням відомостей від державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру рішення засновників про виділення з платника податків, а саме передачу частини майна товариства до статутного фонду іншого платника податків . Крім того, з листа Головного управління ДПС у Харківській області від 21.04.2026 № 1909/Ж/20-40-07-06-10 вбачається, що контролюючим органом отримано відповідні відомості, які, на його переконання, свідчать про наявність підстав для проведення перевірки. Таким чином, надані заявником докази не свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного наказу, а доводи заявника з цього приводу фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою контролюючого органу та тлумаченням ним норм податкового законодавства, що підлягає перевірці судом під час розгляду справи по суті. Суд звертає увагу, що питання правомірності застосування податковим органом підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також встановлення фактичних обставин щодо наявності чи відсутності реорганізації, передачі майна та правонаступництва, потребує дослідження доказів у їх сукупності та надання їм правової оцінки, що не може бути здійснено в межах розгляду заяви про забезпечення позову. При цьому, сам по собі факт призначення перевірки не є таким, що унеможливлює виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, оскільки у випадку визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, правові наслідки проведеної перевірки можуть бути усунуті у встановленому законом порядку. Також заявником не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав та інтересів або виконання рішення суду в майбутньому. Посилання заявника на можливе порушення його прав у разі проведення перевірки є припущенням та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Суд зазначає, що сама ж лише незгода заявника із наказом суб`єкта владних повноважень та намір звернення до суду з позовом про його скасування, ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Так, обраний позивачем захід забезпечення позову, фактично за своїм змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, водночас, зазначене не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Зі змісту поданої заяви судом не встановлено, а заявником не доведено існування жодної з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАСУ, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник у заяві. При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу контролюючого органу може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Судом встановлено, що в заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав позивача із обов`язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а також посилання на явну протиправність дій відповідача, які можуть бути встановлені лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову. Суд зазначає, що передумовою вжиття заходів забезпечення позову, є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також, врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. У межах розгляду даної заяви, судом не може даватись оцінка правомірності або протиправності оскаржуваного наказу, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи. Суд не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим. Судом враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі №826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо "очевидності" ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Суд зазначає, що наведені заявником доводи не свідчать про наявність виняткових обставин, які обумовлюють необхідність застосування заходів забезпечення позову. З урахуванням завдань адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що у поданій заяві не наведено належних та переконливих доводів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення чи ефективний захист і поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких заявник має намір звернутися до суду. Зазначені в заяві про забезпечення позову обставини можуть бути встановлені виключно в ході судового розгляду адміністративної справи по суті при перевірці правомірності оскаржуваних вимог. Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись приписами ст. ст. 90, 150, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - У Х В А Л И В: У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДНІСТЬ» (код ЄДРПОУ: 32300887, 63404, Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вулиця Донецька, 2) про забезпечення позову до пред`явлення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДНІСТЬ» до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, 61057), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОЕКТБУД» (код ЄДРПОУ: 44290804, 63404, Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Донецька, буд. 2) про визнання наказу протиправним відмовити. Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Суддя Н.А. Полях