Справа № 607/9040/20

У Х В А Л А 11.05.2026 Справа №607/9040/20 Провадження №2-др/607/50/26 місто Тернопіль Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Вийванка О. М. за участю секретаря с/з Дудченко Ю. Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Земельно-кадастрове бюро», ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії, скасувати рішення, державного акту, державної реєстрації, запису про державну реєстрацію, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Земельно-кадастрове бюро», ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії, скасувати рішення, державного акту, державної реєстрації, запису про державну реєстрацію. В обґрунтування заяви посилається на те, що 24.04.2026 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення, яким позов задоволено частково. Вказала, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, а тому, просить суд стягнути з ОСОБА_2 та Тернопільської міської ради на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 31 500,00 грн. Представник відповідача ОСОБА_2 Сутковий А.М. подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що дана заява не підлягає задоволенню. В обґрунтування поданих письмових заперечень посилається на те, що зі змісту позовної заяви від 01.06.2020 не вбачається, що позивач ОСОБА_1 надавала суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому, до закінчення судових дебатів у справі ні позивач ОСОБА_1 , ні її представник не робили відповідної заяви до закінчення судових дебатів. Разом з тим, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення від 29.04.2026 не містить належних доказів направлення даної заяви іншим учасникам справи. У відповідності до преамбули, п. 1, п. 2, п. 4, п. 5, п. 6 Договору від 12 травня 2025 року, сторонами даного договору є Виконавець і Замовник, а права та обов`язки, передбачені у п. 3, п.7, п. 8, п. 9 стосуються інших осіб Клієнта та Адвоката, чиє найменування та підписи відсутні у даному договорі. У відповідності до пп. 9.1. Договору від 12 травня 2025 року, «Даний договір укладено у чотирьох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін та двох для здійснення повноважень Адвоката». Оскільки, виходячи з преамбули та кількості підписантів цього договору, сторін по договору лише дві, невідомо, де найменування та підписи інших сторін цього договору. Також, зі змісту Акту виконаних робіт від 25 квітня 2026 року неможливо з`ясувати, на підставі якого саме договору виконувалися наведені роботи, тобто, відсутній зв`язок між договором та актом, доданими до Заяви. Аналогічно, зі змісту Акту виконаних робіт від 25 квітня 2026 року неможливо встановити, щодо саме якої вартості години часу складено даний акт від 500 грн/год до 1000 грн/год (п. 2, п. 4 Акту), а щодо п. 6 Акту взагалі відсутня кількість годин. Крім того, не вказано дати, коли саме виконувалися дані «роботи», наприклад, по п. 5 написання інших процесуальних документів. Врешті-решт, абсолютно незрозуміла логіка Заявника з 2020 року у даній справі саме до Відповідача-1: ОСОБА_2 не було заявлено жодної позовної вимоги, проте, Заявник чому бажає стягнути витрати на правову допомогу саме з нього. Таким чином, аналіз Договору від 12 травня 2025 року та Акту виконаних робіт від 25 квітня 2026 року свідчить про те, що дані копії не є належними доказами надання правової/правничої допомоги, а саме заява не підлягає задоволенню через порушення приписів процесуального законодавства, а тому, просить суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю. Перевіривши, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов наступного висновку. Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак. Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України). Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України). Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України). Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань. Тож подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України). Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України). За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. За правилами частини дев`ятої статті 83 ЦПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Порівняльний аналіз правил частини дев`ятої статті 83 ЦПК України та частини четвертої статті 183 ЦПК України дає підстави для висновку, що правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України застосовується у разі подання до суду безпосередньо доказів, а правило частини четвертої статті 183 ЦПК України у разі подання до суду заяв, клопотання чи заперечення, у тому числі і з доданими до них додатками на підтвердження вимог цих заяв, клопотань, заперечень. Судом встановлено, що до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу від 29.04.2026 позивач надала копії Договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 12.05.2025 та Акт виконаних робіт від 24.04.2026, як додатки доказів понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому, до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв, а не правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України щодо подання доказів. Таким чином, докази понесення витрат на правничу допомогу є додатками до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, а тому, під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви, суд повинен керуватися правилами статті 183 ЦПК України, зокрема і застосовувати наслідки недотримання таких правил як неподання доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам справи повернення заяви без розгляду, що відповідає правилу частини четвертої статті 183 ЦПК України. Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі №725/1301/21 (провадження №61-20691св21) зазначив, що встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме не направлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25.02.2021 у справі № 906/977/19, від 01.09.2022 у справі №759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16.01.2023 у справі №640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02.02.2023 у справі №466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27.03.2023 у справі №756/820/20 (провадження № 61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви про стягнення судових витрат, в якій вона просила ухвалити додаткове рішення у справі, не було надано доказів направлення цієї заяви з додатками до неї іншим сторонам по справі. За вказаних обставин, враховуючи, що позивачем не було дотримано вимоги частини 2 статті 183 ЦПК України, суд дійшов висновку про повернення без розгляду позивачу її заяви про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою. На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 183, 247, 260, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, ПОСТАНОВИВ : Повернути без розгляду позивачу ОСОБА_1 заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою http://court.gov.ua/fair/sud. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів, з дня її проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали суду. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України. Ухвала суду складена та підписана 11 травня 2026 року. Головуючий суддя О. М. Вийванко