Справа № 911/751/25

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ cправа № 911/751/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №911/751/25 за заявою Головного управління ДПС у Київській області до Автогаражного кооперативу "Озерний" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №911/751/25 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 (про закриття провадження у справі) у справі №911/751/25. 12.06.2026 ГУ Державної податкової служби у Київській області звернулося з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №911/751/25 до Касаційного господарського суду, в якій скаржник просить скасувати вказану ухвалу та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/751/25 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.06.2026. 15.06.2026 до Верховного Суду від Автогаражного кооперативу "Озерний" надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026, в якому заявник зазначає, що ключовою обставиною, яка підтверджує законність оскаржуваної ухвали апеляційного суду, є те, що після залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС у Київській області фактично не подало належного клопотання про поновлення строку саме щодо апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 про закриття провадження у справі про банкрутство. Як встановлено апеляційним судом, клопотання ГУ ДПС у Київській області з вихідним № 5329/10-36-13-04 від 25.05.2026 стосувалося іншого процесуального питання - оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026, якою відмовлено у задоволенні кредиторської заяви ГУ ДПС у Київській області від 21.07.2025 № 7806/10-36-13-04 (вх. № 6649) та відхилено заявлені вимоги у сумі 3 607 412,76 грн. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що таке клопотання не може вважатися належним усуненням недоліків апеляційної скарги на ухвалу про закриття провадження у справі, оскільки у ньому йдеться про іншу ухвалу та інший предмет оскарження. За таких умов апеляційний суд не мав процесуальної можливості ігнорувати приписи статей 260, 261 ГПК України та відкривати апеляційне провадження за відсутності належного усунення недоліків апеляційної скарги. Більше того, посилання скаржника на взаємозв`язок ухвали про закриття провадження із ухвалою про відмову у визнанні кредиторських вимог фактично підтверджує висновок апеляційного суду: ГУ ДПС у Київській області змішало два різні процесуальні предмети та подало клопотання про поновлення строку не щодо тієї ухвали, яка була предметом відповідної апеляційної скарги. Апеляційний суд не був зобов`язаний замість скаржника виправляти предмет поданого клопотання, тлумачити його всупереч прямому змісту або вважати належним документом у межах іншої апеляційної скарги. Дослідивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Таким чином, встановлене законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної статті 129 Конституції України. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 відмовлено у задоволенні клопотання арбітражної керуючої Маглиш Л.С. від 20.10.2025 № 02-38/919 (вх. №7564) про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; закрито провадження у справі № 911/751/25 про банкрутство Автогаражного кооперативу "Озерний"; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 08.04.2025 у справі № 911/751/25; припинено повноваження арбітражної керуючої Маглиш Л.С. як розпорядника майна Автогаражного кооперативу "Озерний"; роз`яснено, що грошові вимоги Головного управління ДПС у Київській області у розмірі: 5915147,05 грн, у т.ч. 102280,00 грн - 1 черга; 400337,74 грн - 3 черга; 5514809,31 грн - 6 черга, а також вимоги конкурсних кредиторів до Боржника - Автогаражного кооперативу "Озерний", які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити Головному управлінню ДПС у Київській області строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 про банкрутство Автогаражного кооперативу "Озерний"; скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 про закриття провадження у справі № 911/751/25 про банкрутство Автогаражного кооперативу "Озерний". Судом встановлено, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду мотивовано тим, що ухвала Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 була проголошена 10.02.2026, а її повний текст підписаний 23.03.2026, тому останній день строку, встановлений для її оскарження в апеляційному порядку, припадав на 02.04.2026. У зв`язку з тим, що повний текст ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 було отримано Головним управлінням ДПС у Київській області 24.03.2026, то останній день строку, на думку скаржника, припадає 03.04.2026. У клопотанні зазначено, що причини пропущення строку на оскарження зумовлені наслідками війни, адже в березні - квітні 2026 були постійні повітряні тривоги, ракетні та інші збройні ураження території міста Києва та Київської області, внаслідок чого була тотальна відсутність енергозабезпечення, відсутність світла та зв`язку, неможливість використання транспорту, що становить поважну причину неможливості вчасно вчинити процесуальні дії та подати апеляційну скаргу. Скаржник зазначив, що 03.04.2026, в останній день строку на апеляційне оскарження, у Київській області постійно тривала повітряна тривога, було відсутнє енергозабезпечення та зв`язок. Також, вагомою причиною є відсутність фінансування державного органу та кількістю коштів на рахунку, яка унеможливила своєчасну сплату Головним управлінням ДПС у Київській області судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 (про закриття провадження у справі) - залишено без руху; роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання в строк, визначений цією ухвалою, обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами на підтвердження викладених у клопотанні інших доводів та доказів сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі та порядку (2662,40 грн); роз`яснено скаржнику, що у випадку неподання заяви (клопотання) в зазначений судом строк або у разі, якщо вказані у заяві (клопотанні) підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини (в частині неподання доказів доплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (2662,40 грн), апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику. Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження Північний апеляційний господарський суд, в ухвалі від 13.05.2026, виходив з такого: -щодо доводів скаржника про пропуск строку через війну та обстріли, колегія суддів врахувала правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22, відповідно до якої введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. - скаржником не надано доказів, що саме в період з 23.03.2026 до 08.04.2026, саме за місцем його реєстрації (місцем його розташування) було відсутнє електропостачання та зв`язок, що відсутність енергозабезпечення було тотальним, що в нього була відсутня можливість користуватися транспортом, і як саме це пов`язано із пропуском процесуального строку; не доведено відсутність фінансування державного органу і кількість коштів на рахунку у відповідний період тощо. В межах встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 строку від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у цій справі (щодо апеляційної скарги на ухвалу про відмову у задоволенні заяви з кредиторськими вимогами) встановлено, що: « 25.05.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги (вихідний №5329/10-36-13-04), в якому заявник зазначає, що Головне управління ДПС у Київській області у визначений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 не вклалося з причин того, що з 24.03.2026 по 03.04.2026 відповідальний співробітник Головного управління ДПС у Київській області за подачу апеляційної скарги приймав участь у судових засіданнях. Крім цього відповідальний співробітник Головного управління ДПС у Київській області за подачу апеляційної скарги за період з 24.03.2026 по 03.04.2026 приймав участь на зборах та комітетах кредиторів. Також відповідальний співробітник Головного управління ДПС у Київській області за подачу апеляційної скарги виконував обов`язки начальника відділу та приймав участь у нарадах керівництва Головного управління ДПС у Київській області. Зазначає, що вищевикладені доводи свідчать про велике навантаження, яке спричинило пропуск строку на апеляційне оскарження. Також до вказаного клопотання долучено платіжну інструкцію від 10.04.2026 №693 на суму 2662,40 грн та платіжну інструкцію від 22.05.2026 № 1086 на суму 4604,80 грн, як докази сплати судового збору. Судовий збір зараховано до державного бюджету України, довідку про зарахування судового збору долучено до матеріалів справи. Також, 25.05.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшло ідентичне клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з ідентичним вихідним №5329/10-36-13-04. При цьому в обох клопотаннях скаржник посилається на оскарження саме ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25, якою відмовлено у задоволенні кредиторської заяви ГУ ДПС у Київській області від 21.07.2025 № 7806/10-36-13-04 (вх. № 6649); заявлені вимоги у сумі 3607412,76 грн відхилено. З тексту вказаних клопотань вбачається, що вони є ідентичними та подані саме на усунення недоліків даної апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026, якою відмовлено у задоволенні кредиторської заяви ГУ ДПС у Київській області від 21.07.2025 № 7806/10-36-13-04. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що врахувати клопотання Головного управління ДПС у Київській області (вх. №09.1-13/12652/26 від 25.05.2026), подане на усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у даній справі (щодо відмови у задоволенні заяви з кредиторськими вимогами) є неможливим, оскільки це одне і те саме клопотання і у тексті самого клопотання йдеться про ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25, якою відмовлено у задоволенні кредиторської заяви ГУ ДПС у Київській області від 21.07.2025 №7806/10-36-13-04 (вх. № 6649), а не про ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 про закриття провадження у справі. Також ці клопотання мають ідентичний вихідний номер №5329/10-36-13-04, зміст та додатки. Врахувавши те, що ГУ ДПС у Київській області усунуто недоліки апеляційної скарги частково (не зазначено поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження), суд апеляційної інстанції ухвалою від 01.06.2026 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 (про закриття провадження у справі) у справі №911/751/25 у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України. Частинами 2, 3 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. За змістом частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначаються недоліки цієї скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. За змістом статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14). Відповідно до частини четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків». Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання. Відповідно до пункту 11 частини 6 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Згідно з абз. 2 частини 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, у якому зазначено: "Документ в електронному вигляді "ст. 255 ст. 234 ГПК Ухвала суду (підлягає оскарженню) " від 10.02.2026 по справі №911/751/25 (суддя Наріжний С.Ю.) було надіслано одержувачу ГУ ДПС в Київській області в його електронний кабінет (електронну пошту). Документ доставлено до електронного кабінету (електронну пошту): 23.03.2026 16:10". Таким чином, судом відповідно до частини 7 статті 42 ГПК України повідомлено скаржника про складання повного тексту ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026. Проте, апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у даній справі подана заявником через підсистему "Електронний суд" 08.04.2026, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Як було правильно зазначено судом апеляційної інстанції, введення воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення особи і в певних випадках може створити перешкоди та труднощі, що унеможливлюють чи ускладнюють можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Однак сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Для визнання цієї підстави поважною слід брати до уваги, зокрема, територіальне місцезнаходження суду і скаржника, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість самого процесуального строку; час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини (висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі за №585/2494/18). У постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сам факт дії воєнного стану не зупиняє процесуальних строків та у пункті 47 постанови вказує, що "введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку". Отже, є недостатнім у клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків посилання всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є безумовною перешкодою для здійснення правосуддя та не є безумовною підставою для зупинення судового процесу. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому якісну підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 №559/2655/23 (61-5860св24) "оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об`єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв`язку." Розгляд справи відбувався вже у воєнний час і, оскільки скаржник є юридичною особою та рівноправним учасником судового процесу, недотримання ним вимог процесуального закону в частині своєчасного подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням самого заявника. В ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 зазначено, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25, при цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржником не заявлене нове клопотання про поновлення цього строку, а клопотання про поновлення строку з вихідним №5329/10-36-13-04 від 25.05.2026 не може розглядатись судом, як таке, що подане на усунення недоліків даної апеляційної скарги, оскільки в цих клопотаннях (з вих. №5329/10-36-13-04 від 25.05.2026) скаржник посилається саме на оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25, якою відмовлено у задоволенні кредиторської заяви ГУ ДПС у Київській області від 21.07.2025 № 7806/10-36-13-04 (вх. №6649); заявлені вимоги у сумі 3607412,76 грн відхилено, а не на оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 про закриття провадження у даній справі. До того ж ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у цій справі відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 (відмова у задоволенні заяви з кредиторськими вимогами) у справі №911/751/25. Вказаною ухвалою суд визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені скаржником у вищевказаному клопотанні про поновлення строку з вихідним №5329/10-36-13-04 від 25.05.2026. Судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник усунув недоліки апеляційної скарги лише в частині сплати судового збору, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження саме ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25, якою, крім іншого, закрито провадження у справі №911/751/25 про банкрутство Автогаражного кооперативу "Озерний", на час постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження до суду не надходило. Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ГУ Державної податкової служби у Київській області не було подано в зазначений в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 строк клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 про закриття провадження у справі з підставами для поновлення строку відмінними від тих, що зазначені в апеляційній скарзі. Касаційний господарський суд враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, ЄСПЛ, § 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа «ZUBAC v. CROATIA» (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18.11.2010). Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали суду. Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №911/751/25 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 234, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: 1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №911/751/25 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026. 2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї документами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий С.В. Жуков Судді В.І. Картере К.М. Огороднік