Справа № 911/751/25

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ cправа № 911/751/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №911/751/25 за заявою Головного управління ДПС у Київській області до Автогаражного кооперативу "Озерний" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №911/751/25 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 (відмова у задоволенні заяви з кредиторськими вимогами) у справі №911/751/25. 12.06.2026 ГУ Державної податкової служби у Київській області звернулося з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №911/751/25 до Касаційного господарського суду, в якій скаржник просить скасувати вказану ухвалу та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/751/25 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026. 15.06.2026 до Верховного Суду від Автогаражного кооперативу "Озерний" надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026, в якому заявник зазначає, що касаційна скарга не спростовує висновків апеляційного суду про неповажність причин пропуску строку. Спочатку скаржник обґрунтовував пропуск строку наслідками війни, повітряними тривогами, відсутністю світла, зв`язку, транспорту та відсутністю фінансування для сплати судового збору. Апеляційний суд правомірно зазначив, що сам по собі факт запровадження воєнного стану не є підставою для поновлення процесуального строку, а скаржником не надано доказів того, що саме у період з 23.03.2026 до 08.04.2026 за місцем його розташування було тотально відсутнє електропостачання, зв`язок або фінансування. Надалі, 25.05.2026, подаючи клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, скаржник змінив аргументацію та почав посилатися вже на завантаженість відповідального співробітника, його участь у судових засіданнях, зборах та комітетах кредиторів, виконання обов`язків начальника відділу та участь у нарадах керівництва. Однак і ці нові доводи не були підтверджені жодними належними доказами, зокрема не подано ані копій протоколів, ані наказів про покладення обов`язків, ані інших документів, які б свідчили про об`єктивну неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою. Таким чином, висновок апеляційного суду про неповажність причин пропуску строку є наслідком оцінки відсутності доказів, а не наслідком надмірного формалізму, а доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку встановлених обставин, а не на виявлення реального порушення норм процесуального права. Дослідивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Таким чином, встановлене законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної статті 129 Конституції України. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 відмовлено у задоволенні кредиторської заяви ГУ ДПС у Київській області від 21.07.2025 № 7806/10-36-13-04 (вх. № 6649); заявлені вимоги у сумі 3607412,76 грн відхилено. Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити Головному управлінню ДПС у Київській області строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 про банкрутство Автогаражного кооперативу "Озерний"; прийняти до розгляду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 про банкрутство Автогаражного кооперативу "Озерний"; апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 про банкрутство Автогаражного кооперативу "Озерний" - задовольнити; визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Київській області до Автогаражного кооперативу "Озерний" у сумі 3 607 412,76 грн (з яких: основний платіж - 35 583,00 грн, штрафні санкції - 950,00 грн та пеня - 2 570 879,76 грн). Судом встановлено, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду мотивовано тим, що ухвала Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 була проголошена 10.02.2026, а її повний текст підписаний 23.03.2026, тому останній день строку, встановлений для її оскарження в апеляційному порядку, припадав на 02.04.2026. У зв`язку з тим, що повний текст ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 було отримано Головним управлінням ДПС у Київській області 24.03.2026, то останній день строку, на думку скаржника, припадає 03.04.2026. У клопотанні зазначено, що причини пропущення строку на оскарження зумовлені наслідками війни, адже в березні - квітні 2026 були постійні повітряні тривоги, ракетні та інші збройні ураження території міста Києва та Київської області, внаслідок чого була тотальна відсутність енергозабезпечення, відсутність світла та зв`язку, неможливість використання транспорту, що становить поважну причину неможливості вчасно вчинити процесуальні дії та подати апеляційну скаргу. Скаржник зазначив, що 03.04.2026, в останній день строку на апеляційне оскарження, у Київській області постійно тривала повітряна тривога, було відсутнє енергозабезпечення та зв`язок. Також, вагомою причиною є відсутність фінансування державного органу та кількістю коштів на рахунку, яка унеможливила своєчасну сплату Головним управлінням ДПС у Київській області судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 (відмова у задоволенні заяви з кредиторськими вимогами) - залишено без руху; роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання в строк, визначений цією ухвалою, обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами на підтвердження викладених у клопотанні інших доводів та доказів сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі та порядку (7267,20 грн); роз`яснено скаржнику, що у випадку неподання заяви (клопотання) в зазначений судом строк або у разі, якщо вказані у заяві (клопотанні) підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу. Роз`яснено скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини (в частині неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (7267,20 грн), апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику. Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження Північний апеляційний господарський суд, в ухвалі від 13.05.2026, виходив з такого: -щодо доводів скаржника про пропуск строку через війну та обстріли, колегія суддів врахувала правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22, відповідно до якої введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. - скаржником не надано доказів, що саме в період з 23.03.2026 до 08.04.2026, саме за місцем його реєстрації (місцем його розташування) було відсутнє електропостачання та зв`язок, що відсутність енергозабезпечення було тотальним, що в нього була відсутня можливість користуватися транспортом, і як саме це пов`язано із пропуском процесуального строку; не доведено відсутність фінансування державного органу і кількість коштів на рахунку у відповідний період тощо. В межах встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 строку від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та в якій було наведене нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, в якому, скаржник зазначає що Головне управління ДПС у Київській області у визначений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у справі №911/751/25 не вклалося з причин, що з 24.03.2026 по 03.04.2026 відповідальний співробітник ГУ ДПС у Київській області за подачу апеляційної скарги приймав участь у судових засіданнях. Крім цього відповідальний співробітник Головного управління ДПС у Київській області за подачу апеляційної скарги за період з 24.03.2026 по 03.04.2026 приймав участь на зборах та комітетах кредиторів. Також відповідальний співробітник Головного управління ДПС у Київській області за подачу апеляційної скарги виконував обов`язки начальника відділу та приймав участь у нарадах керівництва Головного управління ДПС у Київській області. Зазначає, що вищевикладені доводи свідчать про велике навантаження, яке спричинило пропуск строку на апеляційне оскарження. Врахувавши те, що ГУ ДПС у Київській області не усунуто недоліки апеляційної скарги (на зазначено поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження), суд апеляційної інстанції ухвалою від 01.06.2026 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 (відмова у задоволенні заяви з кредиторськими вимогами) у справі №911/751/25 у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України. Частинами 2, 3 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. За змістом частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначаються недоліки цієї скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. За змістом статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14). Відповідно до частини четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків». Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання. Відповідно до пункту 11 частини 6 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Згідно з абз. 2 частини 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, у якому зазначено: "Документ в електронному вигляді "ст. 255 ст. 234 ГПК Ухвала суду (підлягає оскарженню) " від 10.02.2026 по справі №911/751/25 (суддя Наріжний С.Ю.) було надіслано одержувачу ГУ ДПС в Київській області в його електронний кабінет (електронну пошту). Документ доставлено до електронного кабінету (електронну пошту): 23.03.2026 16:10". Таким чином, судом відповідно до частини 7 статті 42 ГПК України повідомлено скаржника про складання повного тексту ухвали Господарського суду Київської області від 10.02.2026. Проте, апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2026 у даній справі подана заявником через підсистему "Електронний суд" 08.04.2026, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Як було правильно зазначено судом апеляційної інстанції, введення воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення особи і в певних випадках може створити перешкоди та труднощі, що унеможливлюють чи ускладнюють можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Однак сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Для визнання цієї підстави поважною слід брати до уваги, зокрема, територіальне місцезнаходження суду і скаржника, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість самого процесуального строку; час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини (висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі за №585/2494/18). У постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сам факт дії воєнного стану не зупиняє процесуальних строків та у пункті 47 постанови вказує, що "введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку". Отже, є недостатнім у клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків посилання всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є безумовною перешкодою для здійснення правосуддя та не є безумовною підставою для зупинення судового процесу. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому якісну підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 №559/2655/23 (61-5860св24) "оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об`єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв`язку." Розгляд справи відбувався вже у воєнний час і, оскільки скаржник є юридичною особою та рівноправним учасником судового процесу, недотримання ним вимог процесуального закону в частині своєчасного подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням самого заявника. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, у тексті клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доданого до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, скаржник зазначає, що з 24.03.2026 по 03.04.2026 відповідальний співробітник Головного управління ДПС у Київській області за подачу апеляційної скарги приймав участь у судових засіданнях. Крім цього відповідальний співробітник Головного управління ДПС у Київській області за подачу апеляційної скарги за період з 24.03.2026 по 03.04.2026 приймав участь на зборах та комітетах кредиторів. Також відповідальний співробітник Головного управління ДПС у Київській області за подачу апеляційної скарги виконував обов`язки начальника відділу та приймав участь у нарадах керівництва Головного управління ДПС у Київській області. Зазначає, що вищевикладені доводи свідчать про велике навантаження, яке спричинило пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що на підтвердження вищевказаних обставин скаржник не надав жодного доказу (копії протоколів судових засідань, копія наказу про покладення обов`язків, штатного розпису, тощо). При цьому скаржник надає копії 1 та 64 з 276 сторінок витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в яких зазначено, що Дзюба Максим Васильович, (представник, що підписав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження) - представник скаржника. При цьому, крім Дзюби Максима Васильовича в реєстрі зазначені інші представники, які можуть вчиняти ті самі дії, що й підписант, від імені скаржника. Жодних причин неможливості ними вчиняти відповідні процесуальні дії скаржником не наведено. А отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наведені у клопотанні аргументи скаржника щодо наявності поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути прийняті судом, як належне обґрунтування наявності непереборних обставин, які завадили скаржнику звернутись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у встановлений чинним законодавством процесуальні строки, а тому колегія суддів визнала доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, необґрунтованими, а зазначені скаржником причини пропуску строку - неповажними. Вказані обставини свідчать, що можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника, а пропуск строку на апеляційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулася із апеляційною скаргою, могла і повинна була уникнути при подачі скарги. Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо у випадку, коли скаржник зацікавлений у вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується з рішенням суду попередньої інстанції і ставить під сумнів його законність. За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ГУ Державної податкової служби у Київській області не довело існування поважних причин, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та об`єктивно свідчили б про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою, оскільки звернення скаржника з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції з пропуском встановлених процесуальних строків на апеляційне оскарження стосується виключно внутрішньої організації роботи у ГУ Державної податкової служби у Київській області та не змінює перебігу процесуальних строків встановлених законом. Касаційний господарський суд враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, ЄСПЛ, § 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа «ZUBAC v. CROATIA» (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18.11.2010). Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали суду. Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №911/751/25 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 234, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: 1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №911/751/25 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026. 2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї документами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий С.В. Жуков Судді В.І. Картере К.М. Огороднік