Справа № 331/4519/24

Дата документу 13.07.2026 Справа № 331/4519/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/4519/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/807/638/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2 Категорія ст. 170 КПК України УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , при секретарі ОСОБА_5 , за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), власника майна ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), представника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року, якою задоволено частково клопотання слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22024080000000834 від 23.05.2024 про арешт майна, - В С Т А Н О В И Л А: Слідчий в ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено 10 червня 2026 року під час проведення обшуку транспортного засобу марки «Renault» модель «Traffic» у кузові білого кольору із д.н.з. НОМЕР_1 , а саме на: мобільний телефон «Samsung Galaxy» чорного кольору, SN R58Y711LA9A, IMEI1 НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 , з сім-картою оператору зв`язку НОМЕР_4 , IMSI № НОМЕР_5 ; мобільний телефон «Samsung Galaxy» білого кольору SN R58MA69VPEL, IMEI1 НОМЕР_6 , IMEI2 НОМЕР_7 з сім-картою оператору зв`язку НОМЕР_8 , IMSI № НОМЕР_9 та флеш накопичувачем microSD, об`ємом 8GB; мобільний телефон «Samsung Galaxy А16» чорного кольору, SN R58Y711LAVA, IMEI1 НОМЕР_10 , IMEI2 НОМЕР_11 з сім-картою оператору зв`язку НОМЕР_12 , IMSI № НОМЕР_13 ; банківську картку Visa Raiffeisen BANK № НОМЕР_14 , строк дії 11/25; банківську картку ОСОБА_10 № НОМЕР_15 , строк дії 01/30; банківську картку Visa ПриватБанк Універсальна № НОМЕР_16 , строк дії 09/29; витяг з програмного забезпечення «Резерв+» від 05.03.2026; аркуш із чорновими записами; блокнот із чорновими записами у коричневій обкладинці; блокнот із чорновими записами у чорній обкладинці; мобільний телефон «Samsung» золотого кольору моделі SM-J500H/DS, SSN: НОМЕР_17 ; мобільний телефон «Samsung» чорного кольору моделі SM- J320H/DS, SSN: НОМЕР_18 ; грошові кошти, у кількості 153 штук, номіналом 100 доларів США (загальна сума 15300 доларів США); паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_19 , виданий органом 2301 від 24.10.2017; паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_20 , виданий органом 2328 від 24.07.2025; ноутбук «Acer» сірого кольору, ім`я пристрою DESKTOP-QSNVCL5, код пристрою 6286FB0C-3C05-4D8D-92D2-A3CBCA686EBE, код продукту 00331-10000-000001-АА184, з зарядним пристроєм до нього. В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що накладення арешту на вказані речі необхідно для збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання, незастосування заборони та обмеження у користуванні і розпорядженні вказаними у клопотанні речами може призвести до їх приховування та знищення, адже вони можуть безпосередньо свідчити про причетність до вчинення злочину, а отже призведе до знищення доказів протиправної діяльності. Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року задоволено частково клопотання, накладено арешт на майно, яке було вилучене 10 червня 2026 року під час проведення обшуку квартири, за місцем фактичного проживання та реєстрації громадянина України ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон «Samsung Galaxy» чорного кольору, SN R58Y711LA9A, IMEI1 НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 , з сім-картою оператору зв`язку НОМЕР_4 , IMSI № НОМЕР_5 ; мобільний телефон «Samsung Galaxy» білого кольору SN R58MA69VPEL, IMEI1 НОМЕР_6 , IMEI2 НОМЕР_7 з сім-картою оператору зв`язку НОМЕР_8 , IMSI № НОМЕР_9 та флеш накопичувачем microSD, об`ємом 8GB; мобільний телефон «Samsung Galaxy А16» чорного кольору, SN R58Y711LAVA, IMEI1 НОМЕР_10 , IMEI2 НОМЕР_11 з сім-картою оператору зв`язку НОМЕР_12 , IMSI № НОМЕР_13 ; банківську картку Visa Raiffeisen BANK № НОМЕР_14 , строк дії 11/25; банківську картку Visa Raiffeisen BANK № НОМЕР_15 , строк дії 01/30; аркуш із чорновими записами; блокнот із чорновими записами у коричневій обкладинці; блокнот із чорновими записами у чорній обкладинці; мобільний телефон «Samsung» золотого кольору моделі SM-J500H/DS, SSN: НОМЕР_17 ; мобільний телефон «Samsung» чорного кольору моделі SM- J320H/DS, SSN: НОМЕР_18 ; грошові кошти, у кількості 153 штук, номіналом 100 доларів США (загальна сума 15300 доларів США); паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_20 , виданий органом 2328 від 24.07.2025; ноутбук «Acer» сірого кольору, ім`я пристрою DESKTOP-QSNVCL5, код пристрою 6286FB0C-3C05-4D8D-92D2-A3CBCA686EBE, код продукту 00331-10000-000001-АА184, з зарядним пристроєм до нього. В задоволенні іншої частині клопотання відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти у кількості 153 купюри, номіналом 100 доларів США, на загальну суму 15300 доларів США. В обґрунтування скарги вказує, що під час обшуку ОСОБА_7 зазначив, що 15300 доларів США належать його дружині ОСОБА_11 , але цей факт був працівниками СБУ проігнорований, під час розгляду клопотання слідчому судді надався договір купівлі-продажу транспортного засобу від 11 грудня 2025 року про продаж ОСОБА_11 автомобіля Mercedes-benz білого кольору, що підтверджує походження грошових коштів. Крім того зазначає, що підстави для арешту з метою подальшої конфіскації, про що зазначалось слідчим, є необґрунтованими, оскільки на дружину не можуть покладатися обтяження за вчинення чоловіком кримінального правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна. Зауважує, що зі змісту підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України від 10 червня 2026 року у даному кримінальному провадженні не вбачається жодного зв`язку між встановленими стороною обвинувачення фактичними обставинами та зокрема, грошовими коштами, на які накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна, відсутні будь-які докази того, що належні ОСОБА_11 кошти мають відношення чи значення для кримінального провадження в рамках розслідування якого їх вилучено та немає жодного доказу належності вказаних грошових коштів саме ОСОБА_7 . У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що вилучені грошові кошти не є майном ОСОБА_7 . Вважав, що вилучення грошових коштів порушує право вільно володіти майном. Крім того зазначив, що неможливо накласти арешт на грошові кошти дружини, які нею отримані від відчуження рухомого майна. ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що грошові кошти були вилучені у його дружини. Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вказав, що згідно декларацій ані ОСОБА_7 , ані його дружина не мали таких заощаджень, що були вилучені. ОСОБА_7 мав намір вивезти грошові кошти до Республіки Польщі, а потім до Республіки Білорусь. Також прокурор у судовому засіданні зазначив про те, що клопотання слідчого в прохальній частині містить описку щодо місця проведення обшуку. Просив вважати, що місцем проведення обшуку є місце мешкання ОСОБА_7 , а не транспортний засіб. Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Виходячи із положень ст. 131 КПК України арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження. При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. Згідно з положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Згідно з вимогами ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен: - перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи; - з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів; - враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора; - взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб; - враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання. Перевіряючи законність прийнятого рішення в межах доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , апеляційний суд дійшов до висновку, що задовольняючи клопотання про накладення арешту на грошові кошти на загальну суму 15300 доларів США, слідчий суддя прийняв законне та обґрунтоване рішення, застосовуючи такій західу забезпечення кримінального провадження та врахував співрозмірність (пропорційність) такого втручання в інтереси власника майна, з чим погоджується і колегія суддів, з огляду на таке. Так, із долучених матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024080000000834, за правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України. В рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 5 червня 2026 року проведено обшук у квартирі за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено майно, на яке слідчий просив накласти арешт. Звертаючись з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування мети накладення арешту на грошові кошти, слідчий зазначав про можливу конфіскацію майна як виду покарання. Так, із матеріалів кримінального провадження, слідує, що у даному кримінальному провадженні 10 червня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України. Санкція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. З положень ч. 5 ст. 170 КПК України слідує, що якщо арешт накладається у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного (обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження). Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Із встановлених апеляційним судом обставин слідує, що під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 були вилучені у тому числі грошові кошти в сумі 15300 доларів США. В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 зазначав, що вилучені грошові кошти у сумі 15300 доларів США належать ОСОБА_11 - дружині ОСОБА_7 , які нею отримані внаслідок продажу транспортного засобу. Так, із матеріалів провадження випливає, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 5 квітня 2014 року був зареєстрований шлюб (а.с. 55). Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі змістом ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, зі змісту ст. 372 ЦК України слідує, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. На переконання колегії суддів, ймовірність припущень, що вилучені грошові кошти є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , досить висока, оскільки доказів того, що такі грошові кошти належать особисто ОСОБА_11 відсутні. Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що із долучених до матеріалів провадження доказів, випливає, що транспортний засіб MERCEDES-BENZ, був вочевидь придбаний ОСОБА_12 під час шлюбу з ОСОБА_7 (27 вересня 2025 року). При цьому, доказів того, що вказаний транспортний засіб, який був відчужений ОСОБА_12 , придбаний нею за її особисті кошти, а також, що таке майно не було спільною сумісною власністю подружжя, на момент його відчуження, відсутні. Отже, навіть за умови, що вилучені грошові кошти одержані ОСОБА_11 від продажу вказаного майна у колегії суддів є всі підстави вважати, що на такі грошові кошти розповсюджується режим спільної сумісної власності. Підсумовуючи викладене, з огляду на те, що грошові кошти були вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 , який має процесуальний статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні та ОСОБА_11 , яка є дружиною підозрюваного, а також з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, колегія суддів вважає, що накладення арешту на вилучені грошові кошти у сумі 15300 доларів США, які вказані в клопотанні, буде відповідати вимогам КПК України, як захід забезпечення кримінального провадження. Крім того, при визначенні питання щодо накладення арешту на майно яке є спільною сумісною власністю подружжя, колегія суддів вважає, що при накладенні арешту на майно в межах кримінального провадження не слід вирішувати спір про право власності кожного з подружжя чи здійснювати поділ майна в натурі. Така правова позиція узгоджується з викладеними висновками у Постанові Верховного Суду від 9 квітня 2020 року у справі №676/2199/19. Отже, з огляду на відсутність доказів про визначення/виділення часток подружжя у праві спільної сумісної власності, колегія суддів позбавлена можливості визначати їх поза межами цивільного провадження. Таким чином, враховуючи відсутність відомостей про поділ майна подружжя на визначені частки та неможливість суду самостійно відокремлювати його, колегія суддів вважає, що єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження у даному випадку є накладення обтяження саме на всі вилучені грошові кошти, а отже, слідчий суддя вирішуючи питання щодо накладення арешту на грошові кошти, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення клопотання в цій частині. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення. Ухвалу слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року, якою задоволено частково клопотання слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстр досудових розслідувань №22024080000000834 від 23.05.2024 про арешт майна, залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4