Справа № 907/674/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Львів Справа № 907/674/24 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді МАТУЩАКА О.І. суддів СКРИПЧУК О.С. ПРЯДКО О.В. За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П. За участю представників від: скаржника Буря О.О. (в порядку самопредставництва); ТОВ «Бейс Інвест» - Горінецький О.Й. (адвокат); Закарпатська товарна біржа «Ініціаліс» - Сочка В.І. (адвокат); арбітражний керуючий Ракущинець А.А. розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області (вх. ЗАГС №01- 05/1535/26 від 18.05.2026) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2026 (суддя Ремецькі О.Ф за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області про відсторонення арбітражного керуючого у справі №907/674/24 за заявою ініціюючого кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород до Приватного акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса", м. Ужгород про визнання банкрутом В С Т А Н О В И В: Ухвалою суду від 24.09.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Машинобудівний завод "Тиса"; визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області у розмірі 11 314 135, 37 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Чорнія Мар`яна Володимировича. Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса». Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2025 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника: - Головне управління ДПС у Закарпатській області на загальну суму 13 344 273,63 грн, з яких: 101 068,80 грн судові витрати - 1 черга задоволення; 394 172,25 грн - 1 черга задоволення; 9 596 256,09 грн - 3 черга задоволення, 3 252 776,49 грн - 6 черга задоволення; - ОСОБА_1 на загальну суму 450 000,00 грн - 2 черга задоволення; - Головне управління ПФУ у Закарпатській області на загальну суму 1 257 903,97 грн, з яких: 1 251 847,97 грн - (відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій) - 4 черга задоволення; 6 056,00 грн сплаченого судового збору - 1 черга; - КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» на загальну суму 135 258,38 грн, з яких: 129 202,38 грн - 4 черга, 6 056,00 грн судового збору - 1 черга; - АТ «Комінвестбанк» на загальну суму 8 155 471,07 грн, з яких: 8 149 415,07 грн - 4 черга, 6 056,00 грн. - 1 черга. Постановою суду від 03.06.2025 припинено процедуру розпорядження майном ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса»; припинено повноваження розпорядника майна боржника) арбітражного керуючого Чорній М.В.; визнано ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса»; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Чорнія М.В. Ухвалою суду від 26.11.2025 призначено ліквідатором ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса» арбітражного керуючого Ракущинця А.А. 02.03.2026 до суду надійшли клопотання ГУ ДПС у Закарпатській області (вх. №02.3.1-02/1892/26 від 02.03.2026), (вх. №02.3.1-02/1909/26 від 02.03.2026) про відсторонення арбітражного керуючого Ракущинця А.А. від виконання обов`язків ліквідатора. Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 08.05.2026 у задоволенні клопотань ГУ ДПС у Закарпатській області про відсторонення арбітражного керуючого Ракущинця А.А. відмовив. Ухвала суду мотивована тим, що ГУ ДПС у Закарпатській області не довело наявності передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (надалі КУзПБ) підстав для відсторонення арбітражного керуючого ( ліквідатора). Суд встановив, що ліквідатор вживав заходів щодо виявлення майна боржника, звітував перед кредиторами, провів аналіз фінансово-господарського стану та не допустив істотних порушень під час виконання своїх повноважень, у зв`язку з чим у задоволенні клопотань відмовлено. ГУ ДПС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2026 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про відсторонення арбітражного керуючого. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 28, 48 та 61 КУзПБ і безпідставно відмовив у відстороненні ліквідатора Ракущинця А.А. Скаржник зазначає, що ліквідатор своєчасно не подавав комітету кредиторів звітів про свою діяльність, не надав відомостей про фінансовий стан і майно боржника, не провів інвентаризацію, не сформував ліквідаційну масу та не вжив належних заходів щодо виявлення і повернення активів. Документи, на які послався суд, були подані переважно після зборів кредиторів 24.02.2026, на яких прийнято рішення про відсторонення ліквідатора. У поданому відзиві арбітражний керуючий Ракущинець А.А. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначає, що рішення зборів кредиторів не є безумовною підставою для відсторонення ліквідатора, а відповідне клопотання має бути обґрунтованим та підлягає перевірці судом з врахуванням принципу незалежності арбітражного керуючого. Вважає, що наведені ГУ ДПС доводи зводяться до незгоди з діями арбітражного керуючого щодо відновлення платоспроможності боржника, а також до повторного заперечення законності його призначення, правомірність якого вже підтверджена постановою апеляційного господарського суду. Також вказує, що визначення нового ліквідатора шляхом автоматизованого відбору не відповідає встановленому КУзПБ порядку, оскільки кандидатура ліквідатора у разі відсторонення попереднього має пропонуватися комітетом кредиторів. 19.06.2026 від скаржника надійшло клопотання, в якому ГУ ДПС у Закарпатській області просить долучити до матеріалів справи лист Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 7.1-10/920-26 від 29.05.2026, складений за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Ракущинця А.А. Апелянт покликається на те, що вказаним листом підтверджується порушення ліквідатором вимог ч. 4 ст. 61 КУзПБ щодо щомісячного звітування перед комітетом кредиторів, а тому такий доказ підтверджує обґрунтованість рішення зборів кредиторів від 24.02.2026 про відсторонення арбітражного керуючого. 25.06.2026 арбітражний керуючий Ракущинець А.А. подав заперечення на вказане вище клопотання, у якому просить відмовити у долученні до матеріалів справи нових доказів, які не існували на момент розгляду справи судом першої інстанції. Розглянувши подане клопотання, колегія суддів зазначає таке. В ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до правового висновку щодо застосування ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (відповідача). Окрім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.09.2025 у справі №906/127/24 звернув увагу, що відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Так, зазначений лист та припис складені 29.05.2026, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали від 08.05.2026. Доказу не існувало на час розгляду клопотання судом першої інстанції, а тому він не може використовуватися для підтвердження неправильності висновків, зроблених цим судом на підставі доказів, наявних на момент постановлення ухвали. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Колегія суддів також бере до уваги, що подаючи докази до суду апеляційної інстанції, апелянт просив лише їх долучити до матеріалів справи, однак не просив суд поновити строк на подання таких доказів. Враховуючи усе в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення поданих доказів без розгляду, а тому такі не враховуються судом при прийнятті рішення у цій справі. Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, учасники справи не подавали. 25.06.2026 в судовому засіданні взяли участь представники апелянта, кредиторів: ТОВ «Бейс Інвест» та Закарпатська товарна біржа «Ініціаліс», а також арбітражний керуючий, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Зазначене підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів учасників справи. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Беручи до уваги зазначене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи, які не з`явилися. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КузПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Частини 1, 2 ст. 10 КУзПБ визначають, що арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу. Вимоги до арбітражного керуючого, права та обов`язки арбітражних керуючих під час виконання відповідних повноважень визначені у ст. 12 Кодексу. Зокрема, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: 1) звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом; 2) скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу; 3) отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом; 4) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами; 5) запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їхньою згодою; 6) отримувати інформацію з державних реєстрів; 7) подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень; 8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Водночас арбітражний керуючий зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства; 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; 3) проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством; 5) розкривати інформацію про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство на спеціалізованій сторінці вебсайту державного органу з питань банкрутства (у закритій частині сторінки), до якої забезпечується доступ конкурсних і забезпечених кредиторів, а також (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) поточних кредиторів, та забезпечувати оновлення такої інформації не менше одного разу на місяць у порядку, визначеному державним органом з питань банкрутства; 6) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим вимог законодавства; 7) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог; 8) надавати державному реєстратору в електронній формі через вебпортал електронних сервісів відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; 9) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту інтересів; 10) надсилати до органів Національної поліції чи прокуратури повідомлення про факти порушення законодавства, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку; 11) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством. Ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури (ст. 1 Кодексу). Частиною 1 ст. 61 КУзПБ передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; подає відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; ті інші повноваження. Частина 4 ст. 61 КУзПБ передбачає, що ліквідатор не менш як один раз на місяць подає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів. Під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено) (ч. 3 ст. 12 КУзПБ). Статтею 28 Кодексу визначено порядок та підстави для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень. Так, за приписами ч. 4 ст. 28 КУзПБ арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою. Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: 1) невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого; 2) зловживання правами арбітражного керуючого; 3) подання до суду неправдивих відомостей; 4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску; 5) припинення діяльності арбітражного керуючого; 6) наявності конфлікту інтересів (абз. 2 ч. 4 ст. 28 КУзПБ). За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень. Згідно ч.4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19, зазначено, що законодавцем визначено три випадки (і відповідні їм підстави) відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень: - за заявою самого арбітражного керуючого абз. 1 ч. 4 ст. 28 КУзПБ; - за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою господарського суду за наявністю підстав, визначених у самому Кодексі - абз. 2 ч. 4 ст. 28 КУзПБ; - за клопотанням комітету кредиторів незалежно від наявності підстав абз. 3 ч. 4 ст. 28 КУзПБ. Верховний Суд також зауважив, що статус арбітражного керуючого характеризується не лише сукупністю прав та обов`язків останнього, а й ефективністю та невідворотністю інституту дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого за свої дії (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/18129/17). Тому під час розгляду питання відсторонення арбітражного керуючого у справі з підстав, встановлених пунктами 1 - 6 абз. 2 ч. 4 ст. 28 КУзПБ, господарський суд користуючись правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом, має з`ясувати та перевірити належність виконання арбітражним керуючим визначених законом обов`язків, чи встановити інші обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень. Рішення суду про відсторонення арбітражного керуючого з підстав, передбачених пунктами 1-6 абзацу 2 ч. 4 ст. 28 КУзПБ має бути достатньо обґрунтованим, з достеменним встановленням факту невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим обов`язків, визначених Кодексом, чи встановленням інших обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень. Таким чином, арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень, зокрема, у разі неналежного виконання обов`язків чи подання до суду неправдивих відомостей (п. 1, 3 ч. 4 ст. 28 КУзПБ). Відповідно до ч. 3 ст. 28 КУзПБ арбітражний керуючий зобов`язаний діяти сумлінно, розумно, у межах повноважень та з урахуванням інтересів усіх учасників провадження у справі про неплатоспроможність. Арбітражний керуючий, в силу норм КУзПБ, має здійснювати неупереджене правозастосування, діючи з додержанням принципів незалежності і самостійності. Передумовою набуття незалежності і збереження самостійності є виключення, або зведення до мінімуму суб`єктивного фактору при призначенні та відстороненні арбітражного керуючого. Через арбітражного керуючого здійснюються правовідносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа. Розглядаючи питання про відсторонення за клопотанням учасника провадження у справі з підстав, визначених у ч. 2 ст. 28 КУзПБ та встановлюючи наявність обставин невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків, або існування обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень, суд враховує, що таке клопотання про відсторонення арбітражного керуючого має бути обґрунтованим та вмотивованим. У будь-якому випадку, таке мотивування повинно враховувати принцип незалежності арбітражного керуючого, відповідно, безпідставне відсторонення арбітражного керуючого не допускається як таке, що порушує права та законні інтереси арбітражного керуючого, принципи його діяльності та завдає шкоду ефективності процедури банкрутства. Заява про відсторонення арбітражного керуючого Ракущинця А.А. від відкриття повноважень ліквідатора боржника мотивована відсутністю протоколів комітету кредиторів по суті ліквідаційної процедури, відсутність доказів здійснення всіх заходів, в межах наданих КУзПБ повноважень, спрямованих на виявлення майнових активів, їх реалізацію та задоволення вимог кредиторів та ліквідацію банкрута, інформації про наявність грошових коштів на рахунках боржника, відсутністю систематизованого переліку майна, що було реалізовано, майна, що входить до складу ліквідаційної маси і є нереалізованим станом на день судового розгляду, тощо; не визначення початкової вартості майна, не проведення інвентаризації, не здійснення аналізу фінансово-господарського стану боржника, не складення висновку про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство, не сформовання ліквідаційної маси та не вжиття заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; не вжиття заходів щодо встановлення додаткових ознак доведення Приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Тиса» до банкрутства, не подання комітету кредиторів звіту про свою діяльність, інформації про майновий та фінансовий стан боржника; проведенням двічі ліквідатором зборів кредиторів щодо розгляду зборами кредиторів плану санації боржника. Суд першої інстанції встановив, що в матеріалах справи наявний протокол зборів кредиторів ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса», складений 11.12.2025, який поданий до суду ліквідатором 15.12.2025. Крім того, до протоколу зборів кредиторів додано копію повідомлення № 01-11/674/24/20 від 05.12.2025 та докази надіслання повідомлення кредиторам та іншим учасникам провадження, а саме: реєстр Ф.103 «Рекомендовані листи», який поданий на поштове відділення 06.12.2025 та копії поштових квитанцій, датовані 06.12.2025. Ліквідатором боржника 25.02.2026 через систему «Електронний суд» подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи протоколу зборів кредиторів ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса», який відбувся 24.02.2026. До суду подано клопотання від 09.03.2026 арбітражного керуючого Ракущинця А.А. про долучення до матеріалів справи копій документів, які підтверджують здійснення ліквідаційної процедури. До зазначеного клопотання арбітражним керуючим також додано повідомлення вих. № 01-11/374/24 від 18.02.2026 про скликання зборів кредиторів, проведення яких призначено на 24.02.2026 та докази надіслання повідомлення кредиторам, а саме: реєстр Ф.103 «Рекомендовані листи», список № 916 та копії поштових квитанцій. Пунктом 6 ч. 5 ст. 48 КУзПБ передбачено, що до компетенції зборів кредиторів належать вирішення інших питання, які передбачені Кодексом, у тому числі які віднесені до компетенції комітету кредиторів. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено відсутність порушення арбітражним керуючим Ракущицем А.А. повноважень щодо скликання та проведення зборів кредиторів боржника 11.12.2025 та 24.02.2026, а також щодо неподання відповідних протоколів до суду, складених за результатами проведення таких зборів. До суду першої інстанції арбітражним керуючим Ракущинцем А.А. також було подано клопотання від 09.03.2026 про долучення до матеріалів справи копії документів, зокрема: запитів до відповідних органів та установ від 28.11.2025 року - Керівнику ПрАТ "Машинобудівний завод "Тиса», до Український НОІВ та інновацій, до Територіального сервісного центру МВС у Закарпатській області № 2141, до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, до Державного агентства з управління резервами України , до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської, до КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради, до Державної інспекції архітектури та містобудування; до служби з геології та надр; арбітражному керуючому Чорнію М.В.; до Державного космічного агентства України; до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку; до Закарпатської митниці Держмитслужби; до Держпродспоживслужби; до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; до Відділу ДВС у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції; до Ужгородського відділу ДВС в Ужгородському районі Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції; до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області; до Головного управління ДПС у Закарпатській області; до Головного управління статистики у Закарпатській області до Головного управління ДСНС у Закарпатській області»; до Регіонального відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях; подано запит до ДП «Укрзалізниця»; до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці; запит до Державної авіаційної служби України. Копії запитів, а також докази їх надіслання (реєстр Ф.103 «Рекомендовані листи», поданий на поштове відділення 28.11.2025); 04.02.2026 року подано запит до Середнянської селищної ради; 11.03.2026 року - подано запит до ВАТ «Акціонерний комерційний східноєвропейський банк», АТ «Комерційний інвестиційний банк», КП «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна», до Турє-Реметівської сільської ради та докази їх надіслання. Арбітражним керуючим Ракущинцем А.А. додано до матеріалів справи копії запитів щодо розшуку та виявлення активів дочірнього підприємства «Житлово-побутова фірма «Тис», засновником якого є Приватне акціонерне товариство «Машинобудівний завод «Тиса», зокрема: запити до ДП «Житлово-побутова фірма «Тис», Український НОІВ та інновацій, Територіального сервісного центру МВС у Закарпатській області № 2141,до КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради, до Державної інспекції архітектури та містобудування України, до Державної служби з геології та надр про надання інформації, до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, до Держпродспоживслужби в Закарпатській області, до Відділу ДВС у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до Ужгородського відділу ДВС в Ужгородському районі Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, до Головного управління ДПС у Закарпатській області, до Головного управління статистики у Закарпатській області, до Головного управління ДСНС у Закарпатській області, до ДП «Укрзалізниця», до Державної авіаційної служби України, до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України. Крім того, 23.03.2026 арбітражним керуючим Ракущинцем А.А. подано через систему «Електронний суд» заяву про накладення арешту на транспортні засоби та оголошення в розшук ПАТ «Машинодбудівний завод «Тиса». Таким чином, арбітражним керуючим Ракущинцем А.А. вжито належних заходів щодо розшуку та виявлення активів ПрАТ «Машинодбудівний завод «Тиса». Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, про відсутність порушень арбітражним керуючим обв`язку щодо розшуку та виявлення майна банкрута ПАТ «Машинодбудівний завод «Тиса», інформації про наявність грошових коштів на рахунках боржника судом відсутні. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував документи, подані ліквідатором після проведення зборів кредиторів 24.02.2026, колегія суддів відхиляє. Предметом судового розгляду було не питання відповідності рішення зборів кредиторів тій інформації, яка перебувала в їх розпорядженні станом на 24.02.2026, а наявність передбачених КУзПБ підстав для відсторонення арбітражного керуючого. Тому суд першої інстанції обґрунтовано дослідив усі подані учасниками справи докази, наявні на час вирішення клопотання. При цьому, дата долучення документа до матеріалів справи не є тотожною даті вчинення відповідної дії ліквідатором. Значна частина документів, поданих Ракущинцем А.А. 09.03.2026, підтверджувала дії, вчинені ним раніше, зокрема направлення 28.11.2025 запитів до державних органів, установ, банків, органів місцевого самоврядування, попереднього ліквідатора та інших осіб з метою одержання відомостей про майно, майнові права, рахунки та інші активи банкрута. Також ліквідатор направляв запити щодо виявлення майна дочірнього підприємства боржника, звертався до відповідних органів щодо транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, корпоративних прав та інших можливих активів. 23.03.2026 ним подано заяву про накладення арешту на транспортні засоби боржника та оголошення їх у розшук. Посилання апелянта на те, що транспортні засоби були виявлені ще попереднім арбітражним керуючим, наведеного висновку не спростовує. Саме лише одержання інформації про зареєстровані за боржником транспортні засоби не є тотожним їх фактичному розшуку, поверненню до ліквідаційної маси та забезпеченню збереження. Подання заяви про накладення арешту та оголошення транспортних засобів у розшук є окремим заходом, спрямованим на запобігання їх відчуженню та забезпечення можливості подальшої реалізації. Крім того, направлення основної частини запитів вже 28.11.2025, тобто невдовзі після його призначення ліквідатором ухвалою від 26.11.2025, спростовує твердження апелянта про його бездіяльність протягом чотирьох місяців. ГУ ДПС не зазначило, яке конкретне майно було втрачено чи відчужено внаслідок несвоєчасного вчинення ліквідатором певних дій та які негативні наслідки для ліквідаційної маси або можливості задоволення вимог кредиторів настали з цієї причини. Крім того, до господарського суду арбітражним керуючим Ракущинцем А.А. через систему «Електронний суд» 25.02.2026 подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії звіту про аналіз фінансово-господарського стану боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 61 КУЗПБ, ліквідатор з дня свого призначення аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення. Згідно п.1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10 вересня 2020 року № 3105/5, Аналіз фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі - Аналіз) проводиться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361) (далі - Методичні рекомендації). Згідно пункту 2.1. Методичних рекомендацій, оцінка змін фінансового стану підприємства здійснюється за попередні три календарні роки для формування загального уявлення та загальних тенденцій його розвитку. Відповідно до п. 3.2. Методичних рекомендацій, визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі. Ліквідатором Ракущинцем А.А. надано суду докази проведення у грудні 2025 року аналізу фінансово-господарського стану боржника. Матеріалами справи підтверджується, що зазначені висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства та приховуваного банкрутства, досліджено арбітражним керуючим Ракущинцем А.А. на підставі всіх виявлених документів фінансової звітності. Окрім того, як підтверджується матеріалами справи, арбітражному керуючому Ракущинцю А.А. не передавалися документи фінансової звітності керівником ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса» та попереднім ліквідатором - арбітражним керуючим Чорнієм М.В. Суд першої інстанції вказав, що висновок арбітражного керуючого Чорнія М.В., викладений у звіті за результатами проведення фінансово-господарського стану боржника та виконаний за період понад 3 роки, не є предметом дослідження в частині виконання чи неналежного виконання повноважень ліквідатора Ракущинця А.А. Колегія суддів зазначає, що подання звіту до суду наступного дня після зборів кредиторів не свідчить про те, що такий аналіз був складений лише після прийняття зборами рішення про відсторонення ліквідатора. Відомості про фінансово-господарський стан боржника, його кредиторів та виявлене майно, також були включені до проєкту плану санації, який розглядався на зборах кредиторів 11.12.2025 та 24.02.2026. Зазначені обставини в сукупності спростовують твердження кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області стосовно не проведення арбітражним керуючим аналізу фінансово-господарсього стану боржника та не складення висновку про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової спроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство. Необґрунтованим є і твердження апелянта про те, що звіт про аналіз фінансово-господарського стану не міг бути врахований судом, оскільки він не був предметом розгляду комітету кредиторів. Проведення такого аналізу є самостійним обов`язком ліквідатора в силу закону, а його оцінка під час вирішення питання про належність виконання ліквідатором своїх повноважень стосується компетенції господарського суду та не залежить від попереднього схвалення цього документу комітетом кредиторів. Щодо виконання ліквідатором обов`язку звітувати перед кредиторами суд першої інстанції встановив наявність у матеріалах справи поточних звітів про вжиті заходи за грудень 2025 року, січень, лютий та березень 2026 року, а також доказів їх направлення членам комітету кредиторів. В матеріалах справи наявний протокол зборів кредиторів ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса» від 11.12.2025 та протокол зборів кредиторів боржника від 24.02.2026. На зазначених зборах кредиторів обговорювалося питання схвалення плану санації боржника, який, серед іншого, містить інформацію про кредиторів банкрута, виявлене ліквідатором майно, показники фінансово-господарського стану та інші відомості, виявлені ліквідатором зокрема в межах ліквідаційної процедури. В матеріалах справи наявний також лист ліквідатора Ракущинця А.А. від 05.03.2026, згідно з яким кредиторам надіслано копію листа Ужгородської міської ради про розмір заборгованості зі сплати земельного податку боржника. Вказане свідчить про обізнаність кредиторів з основними обставинами ліквідаційної процедури та спростовує твердження про відсутність будь-якого інформування з боку ліквідатора. КУзПБ встановлено перелік повноважень, які арбітражний керуючий повинен виконувати під час здійснення ліквідаційної процедури. Кодексом не передбачено основних та додаткових ознак доведення до банкрутства. Відповідно відсутнє порушення ліквідатором боржника Ракущинцем А.А. обов`язку встановлення додаткових ознак доведення до банкрутства. Щодо неподання арбітражним керуючим Ракущинцем А.А. звернення до правоохоронних щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які доведи підприємство до банкрутства, покладення субсидіарної відповідальності та визнання недійсними правочинів банкрута, то суд констатує наступне. Наявність ознак доведення до банкрутства встановлюється за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника, який виконується згідно Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, що затверджені наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006. Визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство. Як вбачається зі звіту про аналіз фінансово-господарського стану боржника ліквідатором встановлено відсутність підстав стверджувати про доведення до банкрутства за цей період. При цьому, повноваження ліквідатора щодо звернення із заявами про визнання правочинів недійсними, покладення субсидіарної відповідальності чи повідомлення правоохоронних органів реалізуються за наявності відповідних фактичних і правових підстав. Саме лише припущення кредитора про можливе існування таких підстав не створює обов`язку подавати до суду чи правоохоронних органів необґрунтовані заяви. Таким чином, відсутні підстави для звернення арбітражним керуючим до правоохоронних органів щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які довели підприємство до банкрутства. Статтею 42 КУзПБ встановлено право суду визнавати недійсними правочини, вчинені боржником за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з визначених Кодексом підстав, за заявою арбітражного керуючого або кредитора. За результатами вжитих ліквідатором Ракущинцем А.А. заходів, станом на дату розгляду заяви кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області, не виявлено правочинів, які вчинені боржником за три роки до відкриття провадження справи про банкрутство та які б відповідали ознакам, встановленим ч.ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ. Колегія суддів зазначає, що ГУ ДПС не зазначило конкретних правочинів боржника, які містили б передбачені ст. 42 КУзПБ ознаки та підлягали оспорюванню, не визначило осіб, щодо яких існували підтверджені підстави для покладення субсидіарної відповідальності, і не надало доказів вчинення посадовими особами боржника дій, які могли б свідчити про доведення підприємства до банкрутства. Таким чином, суду не доведено факти невиконання чи неналежного виконання арбітражним керуючим Ракущинцем А.А. повноважень ліквідатора боржника в частині неподання звернення до правоохоронних органів про притягнення до відповідальності осіб, винних у доведенні підприємства до банкрутства, неподання заяви до суду про покладення до субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні підприємства до банкрутства, а також щодо невжиття заходів щодо визнання недійсними правочинів, які вчинені боржником за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство. Щодо подання ліквідатором боржника Ракущинцем А.А. на розгляд зборів кредиторів планів санації, то суд апеляційної інстанції вказує, що ст. 1 КУзПБ передбачено, що санація - система заходів, передбачених цим Кодексом, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою відновлення платоспроможності боржника, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Верховний Суд у постановах від 12.03.2026 у справі № 924/182/25, від 19.03.2026 у справі №908/1324/21, від 28.04.2026 у справі №916/4081/21, зазначив, що санація є пріоритетною судовою процедурою у справі про банкрутство, адже за своє метою є направленою на усунення ознак неплатоспроможності боржника, що відповідає сутнісній характеристиці санації - від латинського "sanare", що означає "видужання", "оздоровлення". Підготовка ліквідатором відповідного проєкту і його подання зборам кредиторів не означає самовільного переходу до іншої судової процедури, оскільки рішення щодо схвалення плану та звернення до господарського суду приймається саме кредиторами. Незгода ГУ ДПС зі змістом запропонованого плану або з доцільністю відновлення платоспроможності боржника не свідчить про зловживання ліквідатором своїми повноваженнями. Апелянт не довів, що підготовка та обговорення планів санації спричинили втрату майна банкрута, збільшення його заборгованості або інші негативні наслідки для кредиторів. Посилання на те, що такі плани суперечать інтересам держави, яка перебуває у стані війни, саме собою не є визначеною законом підставою для відсторонення арбітражного керуючого. Отже, дії арбітражного керуючого на підготовку проекту плану санації та подання його на розгляд зборам кредиторам боржника не суперечать нормам КУзПБ та усталеній практиці Верховного суду. Тому суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відсутні зловживання арбітражним керуючим Ракущинцем А.А. при поданні на розгляд зборів кредиторів плану санації ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса». Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що ГУ ДПС у Закарпатській області не довело наявності достатніх підстав для відсторонення арбітражного керуючого Ракущинця А.А. від виконання повноважень ліквідатора ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса». Підсумовуючи усе зазначене вище, судом апеляційної інстанції робиться висновок, що аналізуючи усі профільні норми КУзПБ в частині діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора) не усі допущені арбітражним керуючим порушення, можуть кваліфікуватися як безумовна підстава для припинення його оплатних повноважень, а лише ті, які стали наслідком доведення порушених прав чи інтересів боржника, кредиторів чи інших учасників провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справах «Волчлі проти Франції», ТОВ «Фріда» проти України»). Враховуючи принцип недопущення надмірного формалізму, закріплений у правових висновках Верховного Суду та визнаний Європейським судом з прав людини, формальні помилки, які були або могли бути допущені арбітражним керуючим Ракущинцем А.А. під час нетривалого (до дати подання скарги, клопотання) виконання повноважень ліквідатора в сукупності із законодавчо закріпленими обов`язками розпорядника майна діяти добросовісно і розсудливо (ч.3 ст. 12 КУзПБ), не можуть впливати на законність по суті оскаржуваної ухвали суду першої інстанції і розцінюється судом апеляційної інстанції як надмірний формалізм. Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом. Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ: 1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2026 у справі №907/674/24 - без змін. 2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області. Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК Судді О.В. ПРЯДКО О.С. СКРИПЧУК