Справа № 916/1261/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ У Х В А Л А про відмову у відкритті апеляційного провадження 28 липня 2026 року м. Одеса Справа № 916/1261/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді -Павленко Н.А. суддів - Лічмана Л.В.,Філінюка І.Г. дослідивши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про заміну кредитора правонаступником, постановлену суддею Грабован Л.І. м. Одеса, повний текст якої складено та підписано 14.06.2024 по справі № 916/1261/16 за заявою кредитора - Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд-Інвест» про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд-Інвест»; визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до ТОВ «Прогресбуд-Інвест» у сумі 8 397 980, 7 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Прогресбуд-Інвест»; розпорядником майна ТОВ «Прогресбуд-Інвест» призначено арбітражного керуючого Афоніна Д.О. Ухвалою попереднього засідання від 04.08.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Прогресбуд-Інвест» з вказівкою розміру вимог та черговості їх задоволення. Постановою Господарського суду Одеської області від 20.10.2016 ТОВ «Прогресбуд-Інвест» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд-Інвест» арбітражного керуючого Дєчеву Ольгу Миколаївну. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2019 призначено ліквідатором ТОВ «Прогресбуд-Інвест» арбітражного керуючого Петровську Н.А. 29.01.2024 Акціонерне товариство «ВТБ БАНК» звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про заміну кредитора АТ «ВТБ БАНК» на правонаступника - Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус». Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 заяву Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» про заміну сторони правонаступником задоволено, замінено Акціонерне товариство «ВТБ БАНК» на правонаступника Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» у справі №916/1261/16 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд-Інвест», зобов`язано арбітражного керуючого Петровську Наталію Андріївну внести зміни до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд-Інвест». Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд (мовою оригіналу): « 1. Поновити строк на апеляційне провадження ухвали Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі № 916/1261/16 про заміну кредитора правонаступником та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус». 2. Замінити у судовій справі № 916/1261/16 кредитора Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» (код ЄДРПОУ 43515433) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитна Установа «Інвестиційна» (код ЄДРПОУ: 40340380). 3. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» (код ЄДРПОУ 43515433) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі № 916/1261/16 про заміну кредитора правонаступником задовольнити в повному обсязі. 4. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1261/16 про заміну кредитора правонаступником змінити. 5. Викласти п.2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі № 916/1261/16 про заміну кредитора правонаступником у справі про банкрутство ТОВ «Прогресбуд-Інвест» в наступній редакції: « 2. Замінити Акціонерне товариство «ВТБ БАНК» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитна Установа «Інвестиційна» (01054, місто Київ, вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 30/10, офіс 1-А, код за ЄДРПОУ: 40340380) у справі №916/1261/16 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд-Інвест».» 6. У випадку наявності достатніх правових підстав, ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1261/16 про заміну кредитора правонаступником скасувати та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволені Заяви Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» про заміну сторони правонаступником. 7. Стягнути на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» (код ЄДРПОУ 43515433) понесені ним судові витрати». 17.07.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЕСІКС від арбітражного керуючого Петровської Наталії Андріївни до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення (зареєстровані за вх. №2959/26/Д 1 від 17.07.2026 ПЗАГС) щодо відкриття провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про заміну кредитора правонаступником. В обґрунтування поданих заперечень, арбітражний керуючий Петровська Наталія Андріївна зазначає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» подана з пропуском, установленого процесуальним законом строку, а наведені у клопотанні про його поновлення обставини не є поважними, оскільки спростовуються матеріалами справи. Наявні у справі докази підтверджують, що скаржник був належним чином повідомлений про розгляд питання щодо його процесуального правонаступництва, отримав копію оскаржуваної ухвали через свого представника 24.06.2024 та в подальшому неодноразово отримував процесуальні документи у справі, що виключає можливість визнання причин пропуску строку об`єктивними та непереборними. Крім того, апеляційну скаргу подано після спливу річного строку, встановленого частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України, а передбачені цією нормою винятки у даному випадку відсутні, що є самостійною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.07.2026 відклав вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про заміну кредитора правонаступником у справі №916/1261/16 до надходження матеріалів справи в частині, необхідній для розгляду апеляційної скарги на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Означеною ухвалою суду доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1261/16, в частині необхідній для розгляду апеляційної скарги на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. 23.07.2026 матеріали справи №916/1261/16 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду. Як було зазначено вище по тексту, при зверненні до Південно-західного апеляційного господарського суду, апелянтом було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про заміну кредитора правонаступником по справі №916/1261/16. В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає, що пропуск строку на подання апеляційної скарги зумовлений обставинами, які, на його думку, є поважними. Зокрема, скаржник стверджує, що не був обізнаний про постановлення ухвали Господарського суду Одеської області від 12.06.2024, оскільки її копія нібито була направлена не за його місцезнаходженням, а про існування зазначеної ухвали та набуття процесуального статусу кредитора він дізнався лише у липні 2026 року після отримання іншої ухвали суду та ознайомлення з матеріалами Єдиного державного реєстру судових рішень. Посилаючись на наведені обставини, а також на положення статей 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вважає, що у даному випадку наявні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження. Дослідивши матеріали справи, а також матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» та письмових заперечень арбітражного керуючого Петровської Наталії Андріївни судова колегія вказує таке. Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Частиною третьою статті 256 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу. В силу приписів ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. За нормами ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Таким чином, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено виключно у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Зазначений у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у даній нормі права. Саме такий правовий висновок Верховного Суду наведено в постанові від 30.09.2022 у справі №906/255/21. У разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення процесуального строку апеляційного оскарження. Встановивши відсутність винятків, визначених у п. 1, п. 2. ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження. Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду міститься в постанові від 12.11.2018 у справі №54/239. Реалізація права на апеляційне оскарження не може залежати від суб`єктивного бажання сторони та від того, коли сторона фактично вирішила скористатися таким правом. Можливість перегляду судових рішень у будь-який момент, нівелює саму суть процесуальних строків, покликаних гарантувати юридичну визначеність та завершеність розгляду справи Забезпечення права на доступ до суду не є абсолютним і повинно здійснюватися у розумному балансі з іншими складовими верховенства права, зокрема принципом правової визначеності. Встановлення чітких процесуальних строків та наслідків їх пропуску є легітимним засобом досягнення такого балансу, а їх дотримання необхідною умовою довіри до судової системи. Встановлений частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України річний строк на апеляційне оскарження є присічним (преклюзивним), тобто таким, що обмежує саме існування процесуального права на апеляційне оскарження після його спливу. На відміну від загальних процесуальних строків, цей строк не підлягає поновленню з підстав поважності причин його пропуску, а може бути поновлений виключно у випадках, прямо передбачених законом. Такий підхід покликаний гарантувати стабільність судової практики та втілити принцип правової визначеності та остаточності судового рішення. Після спливу присічного річного строку питання поважності причин пропуску строку втрачає правове значення, оскільки законодавець пов`язує можливість відкриття апеляційного провадження виключно з наявністю спеціальних обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України. Отже, дослідженню підлягає не загальна поважність причин, а виключно наявність або відсутність визначених законом винятків. Обов`язок доведення наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню з апеляційною скаргою, покладається саме на скаржника. Такий обов`язок включає не лише наведення відповідних доводів, але й подання належних, допустимих та достатніх доказів їх існування. Непідтверджені припущення не можуть вважатися виконанням процесуального обов`язку та не створюють підстав для відступу від імперативних приписів процесуального закону. Звертаючись з вищенаведеною апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» пропустило встановлений законом процесуальний строк на апеляційне оскарження, між тим ним заявлено клопотання про поновлення зазначеного строку, яке мотивоване тим, що апелянт не був обізнаний про існування оскаржуваної ухали суду, а дізнався лише у липні 2026 року після отримання іншої ухвали суду та ознайомлення з матеріалами Єдиного державного реєстру судових рішень. Також як зазначено апелянтом, оскаржувана ухвала суду ймовірно направлялась на адресу: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, корп. 8Б, хоча апелянт зареєстрований за адресою: 01054, м. Київ, вул. Франка Івана, 22/24, нежитлове приміщення 31. Дослідивши наявність визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд вбачає, що Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» належним чином засобами поштового зв`язку повідомлявся судом першої інстанції про розгляд даної справи та в подальшому отримав копію повного тексту оскаржуваної ухвали суду представником за довіреністю, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600272251409 (т. 24 а/с 137), яка була направлена на зареєстровану адресу Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус»: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, корп. 8Б. За таких обставин, місцевий господарський суд, направляючи кредитору рекомендованою кореспонденцією копію ухвали Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1261/16 за належною адресою, вжив усіх передбачених процесуальним законом необхідних заходів для повідомлення апелянта про ухвалення оскаржуваного судового рішення, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів пункту 3 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копія вищенаведеної ухвали суду першої інстанції вважається врученою скаржнику 24.06.2024 (дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового відправлення). Правила вручення судового рішення регламентовані положеннями статті 242 ГПК України. За приписами ч. 7 ст. 242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Твердження скаржника про те, що на момент направлення оскаржуваної ухвали суду Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» було зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Франка Івана, 22/24, нежитлове приміщення 31, спростовується доказами наявними в матеріалах справи. З матеріалів справи вбачається та підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що зміна місця реєстрації відбувалась тричі з моменту реєстрації Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» - 30.06.2020, 18.11.2020 та 14.07.2024. Так, станом на день постановлення оскаржуваної ухвали суду та по 14.07.2025 Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» було зареєстровано за адресою: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, корп. 8Б. Отже, оскаржувану ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 було направлено та вручено апелянту в установленому законом порядку за його зареєстрованою на той час адресою, а її отримання представником за довіреністю відповідно до частини сьомої статті 242 ГПК України є належним врученням і самому товариству. Окрім цього, колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи містяться докази доставки до електронного кабінету Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі заяви АТ «ВТБ Банк» про заміну кредитора на його правонаступника від 29.01.2024 та підтверджується квитанцією №515009 про доставку документа до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС від 29.01.2024 о 16:32 (т. 22а а/с 90). Зазначена обставина свідчить про те, що ще до постановлення оскаржуваної ухвали апелянт був обізнаний про розгляд судом питання щодо його залучення до участі у справі як правонаступника кредитора, а відтак мав реальну можливість скористатися своїми процесуальними правами, зокрема надати суду пояснення, заперечення та документи, що стосуються подальшого відступлення права вимоги. За таких обставин доводи апелянта про необізнаність щодо розгляду відповідного питання не знаходять свого підтвердження матеріалами справи та спростовуються наявними в них доказами. Водночас апелянт не надав жодних переконливих доказів існування обставин непереборної сили, які б зумовили реальну наявність у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1261/16. Як учасник справи, кредитор зобов`язаний діяти добросовісно та розумно, забезпечуючи належну організацію своєї життєдіяльності, у тому числі контроль за судовими провадженнями, в яких він бере участь. Необачність апелянта не може покладатися на суд або іншу сторону спору як підстава для поновлення процесуальних строків, оскільки такі обставини перебувають у сфері контролю самого кредитора і не можуть визнаватися такими, що мають ознаки об`єктивної непереборності. Кредитор є самостійним учасником справи і несе ризики організації власної діяльності, включаючи забезпечення належного представництва та захисту своїх інтересів у суді. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Кредитор не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №915/1401/23, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21 тощо). Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про заміну кредитора правонаступником у справі №916/1261/16 з пропуском присічного строку не зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежили від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, проте подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку (майже через два роки після постановлення оскаржуваної ухвали) зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який не виявив жодного інтересу до реалізації свого права на подання апеляційної скарги, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки, тим більше, що в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За наведеним, у даному випадку на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про заміну кредитора правонаступником у справі №916/1261/16 поширюється встановлений частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України присічний річний строк для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на судове рішення, що, у свою чергу, має наслідком відмову у відкритті апеляційного провадження. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані». Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.03.2018 у справі «Кузнєцов та інші проти Росії» підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом. При цьому Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявники діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності. З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана Беззубко та пана Трубіцина неприйнятними. Судова колегія зауважує, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, який був ознайомлений зі змістом оскаржуваного судового рішення, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів існування обставин непереборної сили, які унеможливили б своєчасну реалізацію ним права на апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про заміну кредитора правонаступником у справі №916/1261/16. Беручи до уваги означене, судова колегія висновує про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про заміну кредитора правонаступником у справі №916/1261/16. Відповідно до ч. 4 ст. 261 ГПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» була подана до Південно-західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд», тому вказана скарга з доданими до неї матеріалами не надсилається поштою у паперовому вигляді на адресу апелянта. Керуючись статтями 234, 235, 260, 261 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про заміну кредитора правонаступником у справі №916/1261/16. Апеляційна скарга та додані до неї матеріали апелянту не надсилаються поштою у паперовому вигляді, оскільки дана скарга подана через систему «Електронний суд». Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287, 288 ГПК України. Головуючий суддя Н.А. Павленко Судді: Л.В. Лічман І.Г. Філінюк