Справа № 591/7668/20

Справа №591/7668/20 Номер провадження 22-ц/816/2087/26 Категорія - 30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Щербаченко М.В., з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В., у присутності: позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника адвоката Солошенко Людмили Євгенівни на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2026 року (суддя Клименко А.Я.), ухвалене у м. Суми, повний текст рішення виготовлено 11 березня 2026 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтера», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім 2020», Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротранс-1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроопт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгагро Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноагросвіт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс ТК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамобуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоагросервіс-2020», Товариства з обмеженою відповідальністю «Власний дім 2020», Товариства з обмеженою відповідальністю «Керасвіт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми Будрезерв», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтна Компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроторг Суми», Товариства з обмеженою відповідальністю «Баланс Інжиніринг Суми», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд Суми», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Траст-2020», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Агро 2020», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвітбуд 2020», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозапас», Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Агро-1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгоспленд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремонт 2020», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеторг Суми», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло Суми», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноагро-1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Моресвіт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарфор-плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд ТК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герасима Кондратьєва, 127/2», приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Бурбика Тамара Анатоліївна, про визнання договору купівлі-продажу квартири фіктивним, скасування державної реєстрації, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який обґрунтував наступними обставинами. ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , та учасником ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2». Відповідач ОСОБА_2 , будучи власником квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, на підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2020 року відчужив зазначену квартиру тридцятьом юридичним особам, продавши кожній по 1/30 частці у праві власності. На думку позивача, такий договір суперечить загальним засадам цивільного законодавства, принципам добросовісності, розумності та справедливості, оскільки квартира як об`єкт житлового фонду не може використовуватися за своїм цільовим призначенням тридцятьма юридичними особами. При цьому правочин не був спрямований на реальне відчуження квартири та набуття покупцями права власності з метою її використання, а укладений виключно для створення штучної більшості голосів на загальних зборах ОСББ, статутом якого передбачено принцип голосування «один власник один голос». Вважав, що справжньою метою укладення договору було встановлення контролю над діяльністю ОСББ, зміна складу його органів управління та забезпечення вирішального впливу на прийняття рішень щодо управління будинком. На підтвердження цього посилався на те, що більшість юридичних осіб-покупців були створені незадовго до укладення договору, зареєстровані за адресою спірної квартири, а сам договір укладено в день проведення загальних зборів ОСББ. Також зазначав, що ОСОБА_2 є власником інших житлових і нежитлових приміщень у будинку, має заборгованість перед ОСББ за житлово-комунальні послуги та перебуває з ОСББ і співвласниками у численних судових спорах, у зв`язку з чим був зацікавлений у встановленні контролю над діяльністю об`єднання. Як на ознаки фіктивності правочину позивач посилався на відсутність реальної мети використання квартири її новими власниками, неможливість використання житлового приміщення тридцятьма юридичними особами, відчуження кожному покупцю незначної частки у праві власності, створення та реєстрацію більшості юридичних осіб незадовго до укладення договору за адресою спірної квартири, укладення договору в день проведення загальних зборів ОСББ, а також подальшу поведінку сторін. Крім того, зазначав, що після укладення договору ні ОСОБА_2 , ні нові співвласники квартири не сплачували житлово-комунальні платежі та витрати на її утримання, що, на його думку, свідчило про відсутність наміру реально здійснювати права й обов`язки власників житла. Посилаючись на те, що спірний договір є фіктивним у розумінні статті 234 ЦК України, укладеним без наміру створення реальних правових наслідків та з метою отримання контролю над діяльністю ОСББ шляхом штучного формування більшості голосів на загальних зборах співвласників, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 липня 2020 року про продаж квартири АДРЕСА_3 та скасувати проведену на його підставі державну реєстрацію речових прав. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02 липня 2020 року квартири АДРЕСА_3 , укладеного між ОСОБА_2 та вказаними тридцятьма відповідачами, що посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №1726. Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд виходив із того, що позивач як співвласник багатоквартирного будинку та учасник ОСББ має право на судовий захист, оскільки спірний правочин, на його переконання, порушує його права та законні інтереси щодо участі в управлінні ОСББ і належного функціонування об`єднання. Суд визнав, що позов спрямований на захист організаційних прав позивача щодо управління ОСББ, а також його інтересів як співвласника будинку. Суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу квартири був використаний не як звичайний правочин щодо відчуження житла, а як засіб штучного формування більшості голосів на загальних зборах ОСББ. Установив, що після укладення договору тридцять юридичних осіб набули право окремого голосу в ОСББ та фактично використовували ці голоси під час прийняття рішень загальними зборами. Також виходив із того, що на момент укладення договору ОСОБА_2 мав заборгованість перед ОСББ та перебував з ним у низці судових спорів, а тому був зацікавлений у встановленні контролю над діяльністю об`єднання. На думку суду, поділ квартири між тридцятьма юридичними особами був спрямований саме на отримання контрольованої більшості голосів для впливу на діяльність ОСББ та прийняття рішень в інтересах відповідача. Як на підтвердження недобросовісності сторін та фіктивності правочину суд послався на те, що квартира була поділена між тридцятьма юридичними особами по 1/30 частці кожній, більшість таких юридичних осіб була пов`язана між собою спільними засновниками та керівниками, значна частина з них була створена незадовго до укладення договору, а сам договір укладено в день проведення загальних зборів ОСББ. Крім того, відповідачами не було надано переконливого економічного чи господарського обґрунтування придбання квартири саме у такий спосіб. Урахувавши наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірний договір був укладений не з метою реального відчуження квартири та набуття права власності на житло, а з метою штучного створення більшості голосів на загальних зборах ОСББ та отримання контролю над його діяльністю, що свідчить про наявність ознак фіктивності правочину та його невідповідність засадам добросовісності, розумності та справедливості. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 та його представник адвокат Солошенко Л.Є. оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апелянти зазначають, що позивач не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу та не довів порушення цим правочином його прав, свобод чи законних інтересів. На їх думку, позивач фактично оспорює дії відповідачів з мотивів незгоди з їх участю в діяльності ОСББ та намагається захистити інтереси самого ОСББ, яке є окремою юридичною особою та самостійним учасником цивільних правовідносин. При цьому жодних доказів того, що укладення договору купівлі-продажу квартири порушило особисті майнові чи немайнові права позивача, судом не встановлено. Вказують, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеними обставини, на які посилався позивач, та поклав в основу рішення неналежні й недопустимі докази. Зокрема, висновки про фіктивність правочину, штучне формування більшості голосів в ОСББ, підконтрольність юридичних осіб-покупців та наявність у сторін договору неправомірної мети ґрунтуються переважно на припущеннях, а не на належних доказах. Наголошують, що спірний договір був реально виконаний сторонами: квартира відчужена, право власності покупців зареєстроване в установленому законом порядку, а тому правочин спричинив реальні правові наслідки. Сам по собі поділ квартири на частки та їх відчуження кільком юридичним особам не заборонений законом і не може свідчити про недійсність договору. Зазначають, що суд неправильно застосував положення статті 234 ЦК України та не врахував правових висновків Верховного Суду щодо фіктивних правочинів. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити умисел усіх його сторін на укладення договору без наміру створення правових наслідків, тоді як у даній справі настання таких наслідків підтверджується державною реєстрацією права власності за покупцями та подальшим здійсненням ними прав співвласників. Вважають помилковими висновки суду про те, що мотив укладення договору може свідчити про його фіктивність. Навіть якщо сторони переслідували певні економічні чи організаційні інтереси, це саме по собі не свідчить про відсутність наміру на реальне набуття права власності на майно. Суд, фактично ототожнивши можливі мотиви укладення договору з його фіктивністю, неправильно застосував норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також вказує, що суд обґрунтовано врахував обставини, які свідчать про фіктивність спірного правочину, зокрема збереження реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у квартирі після її відчуження, відсутність належних доказів оплати придбаних часток та будь-якого розумного обґрунтування придбання квартири шляхом її поділу на значну кількість часток. Звертає увагу на те, що рішення суду оскаржено лише ОСОБА_2 , тоді як інші відповідачі, які набули частки у квартирі АДРЕСА_2 , апеляційних скарг не подали. Подані ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2» та ТОВ «Електроторг Суми» після закінчення строку на відзив письмові пояснення, відповідно до вимог статті 126 ЦПК України залишаються без розгляду. Мотиви суду щодо розгляду справи за відсутності інших учасників справи Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Верховний Суд вже неодноразово в своїх рішеннях, зокрема в постановах від 16 березня 2026 року (справа №128/1272/18), від 14 березня 2025 року (справа №203/3889/23), від 21 грудня 2023 року (справа №686/23143/20), від 27 квітня 2020 року (справа №802/562/18-а), від 21 червня 2018 року (справа №826/4504/17), звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними. Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Враховуючи передбачені процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи в якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності в справі матеріалів для її розгляду, заслухавши думку позивача, який взяв участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників, зокрема ОСОБА_2 , його представника адвоката Солошенко Л.Є. та представників інших учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції У АДРЕСА_4 розташований багатоквартирний будинок, для спільного управління, утримання та використання спільного майна якого власниками квартир та нежитлових приміщень створено ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2» (т. 1 а.с. 121-125). Позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_5 у цьому будинку на підставі свідоцтва про шлюб та договору купівлі-продажу квартири, укладеного його дружиною ОСОБА_3 , а також учасником зазначеного ОСББ. Відповідачу ОСОБА_2 у цьому будинку належала квартира АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 30), належить квартира АДРЕСА_6 (т. 3 а.с. 204, рішення Господарського суду Сумської області від 20 травня 2021 року у справі № 920/65/21), а також нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 1125 кв. м та місця загального користування в будинку (договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 грудня 2017 року, матеріали справи № 591/7668/20). На підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1726, ОСОБА_2 відчужив належну йому квартиру АДРЕСА_3 у спільну часткову власність НВПФ «Алтера», ТОВ «Агротехсервіс», ТОВ «Торговий дім 2020», ТОВ «Украгротранс-1», ТОВ «Компанія «Агроопт», ТОВ «Торгагро Плюс», ТОВ «Техноагросвіт», ТОВ «Будсервіс ТК», ТОВ «Керамобуд», ТОВ «Автоагросервіс-2020», ТОВ «Власний дім 2020», ТОВ «Керасвіт», ТОВ «Суми Будрезерв», ТОВ «Ремонтна Компанія», ТОВ «Електроторг Суми», ТОВ «Баланс Інжиніринг Суми», ТОВ «Житлобуд Суми», ТОВ «Агро-Траст-2020», ТОВ «Ленд Агро 2020», ТОВ «Агросвітбуд 2020», ТОВ «Агрозапас», ТОВ «Смарт Агро-1», ТОВ «Сільгоспленд», ТОВ «Техремонт 2020», ТОВ «Телеторг Суми», ТОВ «Тепло Суми», ТОВ «Зерноагро-1», ТОВ «Моресвіт», ТОВ «Фарфор-плюс» та ТОВ «Технобуд ТК», продавши кожному покупцю по 1/30 частці у праві власності на квартиру, а покупці прийняли у власність зазначені частки та зобов`язалися сплатити їх вартість. Загальна площа квартири становить 133,9 кв. м, житлова 75,8 кв. м, квартира складається з трьох кімнат. Відповідно до умов договору продаж квартири вчинено за 843 557 грн, які покупці зобов`язалися сплатити продавцю до 02 липня 2023 року включно. Факт повного розрахунку за договором мав підтверджуватися заявою продавця з нотаріально засвідченим підписом, яка є невід`ємною частиною договору. Право власності у покупців виникало з моменту підписання договору (т. 1 а.с. 24-30, т. 2 а.с. 9-14). Учасником і керівником ТОВ «Тепло Суми», ТОВ «Телеторг Суми», ТОВ «Техремонт 2020», ТОВ «Житлобуд Суми», ТОВ «Баланс Інжиніринг Суми», ТОВ «Електроторг Суми», ТОВ «Власний дім 2020» є ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 14). Учасником і керівником ТОВ «Фарфор-плюс», ТОВ «Моресвіт», ТОВ «Сільгоспленд», ТОВ «Ремонтна Компанія», ТОВ «Суми Будрезерв», ТОВ «Керасвіт» є ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 14). Учасником і керівником ТОВ «Технобуд ТК», ТОВ «Зерноагро-1», ТОВ «Автоагросервіс-2020», ТОВ «Керамобуд», ТОВ «Будсервіс ТК», ТОВ «Торговий дім 2020» є ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 14). Учасником і керівником ТОВ «Смарт Агро-1», ТОВ «Агрозапас», ТОВ «Агросвітбуд 2020», ТОВ «Ленд Агро 2020», ТОВ «Агро-Траст-2020» є ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 14). Учасником і керівником ТОВ «Техноагросвіт», ТОВ «Торгагро Плюс», ТОВ «Компанія «Агроопт», ТОВ «Украгротранс-1», ТОВ «Агротехсервіс», НВПФ «Алтера» є ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 14, т. 4 а.с. 23-29). Згідно із повідомленням від 17 червня 2020 року було призначено скликання загальних зборів ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2» на 02 липня 2020 року о 18 год (т. 1 а.с. 32). Відповідно до пункту 7 статуту ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2» в редакції, чинній на 02 липня 2020 року, кожний співвласник (його представник) під час голосування має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Загальні збори можуть встановити інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах (т. 1 а.с. 38-42). У подальшому, 21 грудня 2020 року, загальними зборами ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2», вирішено зобов`язати голову правління відкликати судові позови, ініційовані ОСББ до ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 240-242, т. 3 а.с. 183). 20 червня 2021 року до статуту ОСББ внесено зміни, зокрема пункт 7 викладено у такій редакції: «Кожний співвласник (його представник) будинку під час голосування має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Якщо квартира або нежитлове приміщення перебуває у спільній власності двох і більше осіб, кожна така особа має частку голосу, яка відповідає її частці в праві власності на таку квартиру або нежитлове приміщення. Загальні збори можуть встановити інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах» (т. 4 а.с. 176). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 ГПК України. Так, пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України, передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, зокрема у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються: а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб`єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права; б) суб`єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа, яка не має у цій юридичній особі корпоративних прав; в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов`язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин (див. пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 750/319/18 (провадження № 14-10цс22)). Отже, застосовуючи наведені критерії розмежування юрисдикції до спірних правовідносин, суд встановив: а) характер спірних правовідносин відносини, пов`язані з управлінням ОСББ, зокрема щодо набуття та реалізації особами, які набули право власності на спірну квартиру, прав на участь в управлінні об`єднанням та голосуванні на загальних зборах співвласників; б) суб`єктний склад спору співвласник багатоквартирного будинку та учасник ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2» ОСОБА_1 звернувся з позовом до осіб, які внаслідок укладення оспорюваного договору набули право власності на квартиру в цьому будинку та, відповідно, права щодо участі в діяльності ОСББ; в) предмет спору оспорювання підстав (правочину) набуття відповідачами прав учасників ОСББ та пов`язаних із цим повноважень щодо участі в управлінні юридичною особою, включаючи реалізацію права голосу на загальних зборах співвласників. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що якщо фізична особа як співвласник багатоквартирного будинку та учасник ОСББ оспорює підстави набуття іншими особами (відповідачами) статусу учасників ОСББ, а також пов`язаних із цим прав щодо участі в управлінні юридичною особою та реалізації права голосу в її управлінні, то такий спір за своїм характером пов`язаний із реалізацією та оспорюванням прав учасників юридичної особи. Враховуючи характер спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін та предмет спору, він підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (пункт 4 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 377 ЦПК України судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для судового скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів, суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил предметної юрисдикції, що відповідно до статті 377 ЦПК України є безумовною підставою для скасування ухваленого ним рішення. За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Висновки суду щодо судових витрат Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ураховуючи результати розгляду апеляційної скарги та ухвалене апеляційним судом рішення, станом на час його прийняття підстави для розподілу судових витрат відсутні. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 травня 2024 року в справі № 760/30077/19 зробила висновок про те, що в разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у випадку, коли сторона не звернулася із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого цим Кодексом, за її заявою слід здійснити розподіл судових витрат, повернути судовий збір з державного бюджету. Водночас у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією) розгляд такої справи не закінчується, а може бути продовженим компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Керуючись статтями 367-369, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника адвоката Солошенко Людмили Євгенівни задовольнити частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2026 року скасувати, провадження у справі закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Сумського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 30 липня 2026 року. Головуючий - Д.В. Сізов Судді: О.І. Собина М.В. Щербаченко